Постанова № 74942392, 25.06.2018, Київський районний суд м. Одеси

_____________________ Справа № 520/4159/17

Провадження № 2-а/520/144/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2018 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого – судді Калініченко Л.В.

при секретарі Єгоровій Н.Ю.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою

ОСОБА_1

до ОСОБА_3 об’єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Одесі

про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач – ОСОБА_1 07 квітня 2017 року звернувся до Київського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_3 об’єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Одесі про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, в якому просив суд:

- визнати протиправним рішення управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Одеси №1335 від 05.09.2016 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком;

- зобов’язати Центральне об’єднане управління Пенсійного фонду України в місті Одесі призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до положень ст. 16 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 07.06.2016 року.

Вказана адміністративна справа була розподілена судді Київського районного суду м. Одеси Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 10.04.2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 об’єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Одесі в частині вимог про визнання протиправним рішення управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Одеси №1335 від 05.09.2016 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком та про зобов’язання Центральне об’єднане управління Пенсійного фонду України в місті Одесі призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до положень ст. 16 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за період з 07.06.2016 року по 06.10.2016 року включно – залишено без розгляду. Відкрито провадження по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 об’єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Одесі в частині вимоги про зобов’язання відповідача призначити та виплатити позивачеві пенсію за віком відповідно до положень ст. 16 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 07.10.2016 року. Призначено час і місце проведення попереднього судового засідання по справі.

05 травня 2017 року до суду надійшли заперечення від представника відповідача на позовну заяву, в яких представник ОСОБА_3 об’єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Одесі просив суд у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задоволено, ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 10.04.2017 року в частині залишення позовних вимог без розгляду – скасовано. Справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 об’єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Одесі про визнання протиправними рішення та зобов’язання вчинити певні дії направлено до Київського районного суду міста Одеси для продовження розгляду зі стадії відкриття провадження по справі.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 12 жовтня 2017 року відкрито провадження по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 об’єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Одесі в частині вимоги про визнання протиправним рішення. Справу №520/4159/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 об’єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Одесі про визнання рішення протиправним та зобов’язання вчинити певні дії – прийнято до свого провадження. Призначено дату, час і місце проведення попереднього судового засідання.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України № 6232 «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

Так в п. 10 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції 15 грудня 2017 року зазначено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

22 січня 2018 року позивач ОСОБА_1 надав до суду уточнену позовну заяву до ОСОБА_3 об’єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Одесі про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Одеси №1335 від 05 вересня 2016 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії;

- визнати протиправним та скасувати рішення ОСОБА_3 об’єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Одесі №4605 від 01 вересня 2017 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії;

- зобов’язати Центральне об’єднане управління Пенсійного фонду України в місті Одесі призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до положень ст. 16 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 07 червня 2016 року з урахуванням усіх надбавок, допомог, додаткової пенсії, компенсації та підвищень, передбачених чинним законодавством України на день звернення за пенсією.

У підготовчому судовому засіданні 22 січня 2018 року судом було ухвалено прийняти вказаний уточнений позов ОСОБА_1 до розгляду.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що 12 жовтня 2015 року йому виповнилося 55 років і таким чином, він набув право на одержання пенсії за віком.

07 червня 2016 року він звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси із заявою про призначення пенсії за віком як військовослужбовцю, який приймав участь в бойових діях.

11 листопада 2016 року він дізнався про те, що рішенням Управління Пенсійного фонду України в Київському районі місті Одеси № 1335 від 05 вересня 2016 року у призначенні пенсії за віком йому – ОСОБА_1 було відмовлено, з підстав відсутністю у нього 25 років страхового стажу, а тому роз’яснено про відсутність права на призначення пенсії при досягненні 55 років.

20 червня 2017 року, як стверджує позивач, він повторно звернувся до ОСОБА_3 об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Одесі із заявою про призначення пенсії за віком, як військовослужбовець, який приймав участь в бойових діях та надав додаткові документи.

Однак, 08 листопада 2017 року він одержав рішення ОСОБА_3 об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Одесі за №4605 від 01 вересня 2017 року про відмову у призначенні пенсії, у зв’язку з відсутністю в нього загального стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за віком, а саме 25 років.

Позивач вважає, що вказані прийняті рішення №1335 від 05 вересня 2016 року та за №4605 від 01 вересня 2017 року є незаконними та такими, що порушують його права на соціальний захист, у зв’язку з чим ОСОБА_1 був вимушений звернутись до суду з відповідним позовом.

06 березня 2018 року на електронну скриньку суду надійшов відзив від представника відповідача ОСОБА_3 об’єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Одесі на позовну заяву ОСОБА_1

У вказаному відзиві представник відповідача посилається на те, що згідно зі ст. 16 Закону України «Про пенсійне забезпечення», військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та поліцейські, які брали участь у бойових діях, а також ті, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов’язків військової служби (службових обов’язків), або внаслідок захворювання, пов’язаного з перебуванням на фронті чи виконанням інтернаціонального обов’язку, а також батьки і дружини (якщо вони не взяли повторний шлюб) військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов’язків) чи після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов’язків військової служби (службових обов’язків), захворювання, пов’язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов’язку, мають право на пенсію: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років.

Однак, як стверджує представник відповідача, загальний стаж позивача складає 23 роки 03 місяці, оскільки до страхового стажу не враховано період роботи позивача – ОСОБА_1 в МПП «Дарт» з 01.01.2004 року по 29.12.2006 року, так як відсутні дані в системі персоніфікованого обліку застрахованих осіб.

На підставі чого, представник відповідача вважає, прийняті рішення №1335 від 05 вересня 2016 року та за №4605 від 01 вересня 2017 року, такими, що прийняті законно, на підставі чинного законодавства України, а позов ОСОБА_1 не підлягаючим до задоволення.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 12 квітня 2018 року підготовче провадження по справі – закрито та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити, а також надаючи пояснення по справі зробив уточнення та підтвердив, що вимоги позивача ОСОБА_1 в частині зобов’язання вчинити певні дії, стосуються саме зобов’язання Центральне об’єднане управління Пенсійного фонду України в місті Одесі зарахувати ОСОБА_1 період роботи в МПП «Дарт» з 01 січня 2004 року по 29 грудня 2006 року до страхового стажу та провести відповідний перерахунок та виплату пенсії з урахуванням вищезазначеного стажу.

Представник ОСОБА_3 об’єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Одесі в судове засідання 25.06.2018 року не з’явився, про дату, час і місце проведення якого повідомлявся належним чином, однак 25.06.2018 року на електронну скриньку суду надійшла заява від представника відповідача, в якій останній просить суд провести розгляд за його відсутності, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити з урахуванням пояснень викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши, вивчивши та проаналізувавши в сукупності усі наявні в справі письмові докази, суд вважає позов ОСОБА_1 підлягаючим задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

У відповідності до довідки Київського районного військового комісаріату Міністерства оборони України за №82 від 07 червня 2016 року, ОСОБА_1 є учасником бойових дій, посвідчення серії АБ №287149, видане 20.11.1997 року Київським РВК м. Одеси і в період з 20.02.1980 року по 15.11.1980 року брав участь в бойових діях в складі діючої армії в Демократичній Республіці Афганістан.

Відповідно до записів трудової книжки позивача серії АТ-І №8149542, у період з 01 січня 2004 року по 29 грудня 2006 року він працював на посаді експедитора в МПП «Дарт».

Згідно з довідкою МПП «Дарт» за вих. №К/17 від 02.09.2016 року підтверджено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, з 16.02.1993 року по 09.12.1999 року та з 05.01.2000 року по 29.12.2006 року працював на посаді експедитора в МПП «Дарт».

07 червня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси із заявою про призначення пенсії за віком як військовослужбовцю, який приймав участь в бойових діях.

05 вересня 2016 року Управлінням Пенсійного фонду України в Київському районі місті Одеси прийнято рішення №1335 про відмову в призначенні пенсії, яким у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком - відмовлено, з підстав відсутності у нього 25 років страхового стажу, а тому роз’яснено про відсутність права на призначення пенсії при досягненні 55 років, та зазначено, що загальний стаж ОСОБА_1 складає 19 років 03 місяців.

20 червня 2017 року ОСОБА_1 повторно звернувся до ОСОБА_3 об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Одесі із заявою про призначення пенсії за віком, як військовослужбовець, який приймав участь в бойових діях та надав додаткові документи.

Однак 01 вересня 2017 року ОСОБА_3 об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в місті Одесі прийнято рішення за №4605 про відмову у призначенні пенсії, яким у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком - відмовлено, з підстав відсутності у позивача загального стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за віком, а саме 25 років, та зазначено, що загальний стаж роботи ОСОБА_1 складає 23 роки 3 місяці, однак до страхового стажу не враховано період роботи в МПП «Дарт» з 01.01.2004 року по 29.12.2006 року, оскільки відсутні дані в системі персоніфікованого обліку застрахованих осіб.

Позивач будучи не згодним з вказаними рішеннями №1335 від 05 вересня 2016 року та за №4605 від 01 вересня 2017 року, звернувся до суду з відповідним позовом.

Частинами 1, 2 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Законом України, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, є Закон "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до частини першої статті 21 Закону №1058-IV з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється персоніфікований облік.

Згідно із абзацом першим частини першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

У відповідності до ч.1 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового, стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.

У разі, якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.

Як передбачено частиною другою статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Частиною 1 ст.15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, а саме роботодавці, підприємства, установи, організації, військові частини та органи, які виплачують заробітну плату (винагороду), грошове забезпечення, допомогу, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України - для працюючих осіб, за яких роботодавець сплачує внески в сумі меншій, ніж сума внеску із заробітку, який потерпілий мав до ушкодження здоров'я, а також для непрацюючих осіб.

Згідно із частиною першою статті 15 Закону № 1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески (частина друга статті 20 Закону № 1058-IV).

Як передбачено частинами четвертою - шостою, дев'ятою, десятою статті 20 Закону №1058-IV, сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб'єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до частини 1 статті 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону.

Частиною 1 ст. 14 цього Закону визначено, що страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10 статті 11 цього Закону

В частині 5, 6, 10 статті 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", передбачено, що страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Таким чином законодавством передбачена відповідальність за несплату або несвоєчасну сплату страхових внесків.

Обов'язок зі сплати страхових внесків покладено на роботодавця, а не на позивача, із заробітної плати якого у встановленому законом порядку відраховувались належні до сплати внески до цільових фондів.

Під час розгляду справи, ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 29.05.2018 року було витребувано з ОСОБА_3 об’єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Одесі відомості про те, на яких правових підставах Мале приватне підприємство «Дарт» було зобов’язане повідомляти органи пенсійного фонду про сплату страхових внесків тими особами, які були звільнені від сплати таких внесків та інших податків на підставі чинного в період з 01 січня 2004 року по 29 грудня 2006 року Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року №3551-ХІІ.

На підставі отриманих документів, судом встановлено, що дійсно ОСОБА_1 працював на посаді експедитора в МПП «Дарт» у період з 01 січня 2004 року по 29 грудня 2006 року, що також фактично визнається представником відповідача.

Судом також встановлено, що страхувальком МПП «Дарт» звіт за січень 2004 року не було надано та звіти за період з 01.02.2004 року по 29.12.2006 року надано без нарахування заробітної плати, тому внескі не були сплачені. Згідно даних наданих відділом адміністрування, супроводження інформаційних систем, електронних ресурсів та захисту інформації звіти за період з 01.01.2004 року по 29.12.2006 року до АСПОВ не було надано.

Як вже встановлено судом, підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії з врахування періоду роботи в МПП «Дарт» за період з 01.01.2004 року по 29.12.2006 року є дані персоніфікованого обліку, відповідно до яких відсутня сплата страхових внесків за період з 01.01.2004 року по 29.12.2006 року.

При цьому, на думку суду, відсутність даних про сплату страхових внесків з вини страхувальника не може бути підставою для не зарахування цих періодів до страхового стажу під час призначення чи перерахунку пенсії.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи.

Таким чином Центральне об’єднане управління Пенсійного фонду України в місті Одесі повинно зарахувати до страхового стажу період роботи в МПП «Дарт» з 01 січня 2004 року по 29 грудня 2006 року.

Згідно зі ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, оцінюючи у сукупності надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 об’єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Одесі про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії є обґрунтованими, рішення управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Одеси №1335 від 05 вересня 2016 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії та рішення ОСОБА_3 об’єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Одесі №4605 від 01 вересня 2017 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії, є протиправними, такими, що порушують право позивача на отримання пенсії за віком, а такому позовні вимоги підлягають до задоволення, з урахуванням уточненої редакції вимоги в частині зобов’язання вчинити певні дії, проголошеною представником позивача у судовому засіданні.

Керуючись ст. 2, 22, 72, 73, 75-77, 139, 242-246, 250-251, 295 КАС України, п.п.15.5 п.15 розділу VII Перехідні положення КАС України,суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: 65016, м. Одеса, вул. Толбухіна, 31) до ОСОБА_3 об’єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Одесі (місцезнаходження: 65121, м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова, 4-А) про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Одеси за №1335 від 05 вересня 2016 року про відмову у призначенні пенсії.

Визнати протиправним та скасувати рішення ОСОБА_3 об’єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Одесі за №4605 від 01 вересня 2017 року про відмову у призначенні пенсії.

Зобов’язати Центральне об’єднане управління Пенсійного фонду України в місті Одесі (місцезнаходження: 65121, м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова, 4-А; код ЄДРПОУ 41248812) зарахувати ОСОБА_1 період роботи в МПП «Дарт» з 01 січня 2004 року по 29 грудня 2006 року до страхового стажу та провести відповідний перерахунок та виплату пенсії з урахуванням вищезазначеного стажу.

Рішення суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського районного суду міста Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повний текст рішення суду не було вручено у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення суду складено – 25 червня 2016 року.

Головуючий Калініченко Л. В.