Рішення № 74941865, 22.06.2018, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/3711/17

Провадження № 2/344/734/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2018 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої — судді Пастернак І.А.

секретаря Кріцак Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську до ОСОБА_1 про стягнення 23 331,61 грн. переплати пенсії,–

В С Т А Н О В И В:

В.о. начальника управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську ОСОБА_2 звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 23 331,61 грн. переплати пенсії. Позовні вимоги мотивував тим, що відповідачці з 05.10.2011 року була призначена пенсія по інвалідності, відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. По пенсійній справі відповідача виникла переплата пенсії за період з 01.04.2015 року по 30.11.2016 року в сумі 23 331,61 грн., оскільки в цей час вона працювала на посаді судового експерта, а виплата пенсії не була припинена. Оскільки відповідачці була призначена пенсія по інвалідності на загальних підставах (шифр пенсії 431) то виплата пенсії проводилася автоматизованим способом у вказаний період у розмірі 85%, як працюючому пенсіонеру. Просить стягнути з відповідача 23 331,61 грн. переплати пенсії.

Представник позивача вимоги заявленого позову підтримала з підстав, викладених в позовній заяві. Просила позов задоволити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явилася, попередньо подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги не визнала, просила суд у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Згідно розрахунку переплати ОР 811145 УПФ в м.Івано-Франківську від 10.02.2017 року № 900, переплата пенсії відповідачки за період з 01.04.2015 року по 30.11.2016 року становить 23 721, 27 грн (а.с.6).

Листом від 22.02.2017 року № 668/03 відповідачка була повідомлена проте, що сума зайво виплачених їй коштів за період з квітня 2015 року по листопад 2016 року становить 23 331,61 грн. і ці кошти підлягають поверненню на рахунок УПФ в м.Івано-Франківську (а.с.8).

Відповідно до заяви ОСОБА_1М від 23.02.2017 року, вона повідомлена про переплату пенсії в сумі 23 331,61 грн. ( з квітня 2015 року по листопад 2016 року) та не дає згоди на її утримання (а.с.7).

Згідно довідки Обласного бюро судово-медичної експертизи від 26.01.2017 року № 2/466 ОСОБА_1, дійсно працює в обласному бюро судово-медичної експертизи з 02.02.1996 року на посаді лікаря судово-медичного експерта, а з 24.01.2017 року — на посаді завідувача відділу потепілих, обвинувачених та інших осіб (а.с.9).

Згідно протоколу 16360 від 25.11.2011 року УПФ в м.Івано-Франківську проведено розрахунок пенсії відповідачки за новою формулою (а.с. 10).

Як вбачається зі змісту ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК Україн на сторін покладено обов'язок доказування і подання доказів. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, визначає Порядок відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України №6-4 від 21.03.2003 року та зареєстрований в Міністерстві юстиції України №374/7695 від 15.05.2003 року.

Згідно з п. 3 Порядку, суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

Відповідно достатті 1215 ЦК України, не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Безпідставно набуті особою кошти, що належать до виплат, встановлених абзацом 2 частини першої статті 1215 ЦК України, за відсутності рахункової помилки з боку особи, яка добровільно провела їх виплату, та факту недобросовісності набувача, не підлягають поверненню (Правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові № 6-151цс13 від 22 січня 2014 року).

Аналіз наведених норм свідчить про те, що пенсіонер зобов'язаний повернути надміру сплачену суму пенсії лише у разі встановлення зловживань з його боку або наявності рахункової помилки з боку Пенсійного Фонду України (територіального органу).

При цьому, позивачем не надано також доказів, що ним було допущено саме рахункову помилку у нарахуванні пенсії.

Поняття «рахункова помилка» в чинному законодавстві не визначено. Рахункова помилка за своїм змістом, смисловим та логічним значенням - це математична помилка, зокрема помилка під час здійснення математичних дій, розрахунків (множення, додавання, іншого обрахунку).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не встановлений сам факт наявності рахункової помилки, що становить предмет доказування у даному спорі, а саме: відсутні висновки ревізії, акти перевірок чи службового розслідування, по інформації яких можна було б відстежити шлях та причину виникнення помилки при нарахуванні пенсії та з'ясувати, що дана помилка є безпосередньо рахунковою помилкою, а не помилкою, пов'язаною з неналежним виконанням обов'язків службовими особами, відповідальними за обчислення та нарахування та перерахунок пенсії, а також здійснення контрольних функцій.

Правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у ст.1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів.

Обов'язок довести недобросовісність набувача грошових сум, зазначених у п.1 ч.1 названої статті, покладається на сторону, яка вимагає повернення цих коштів.

Вказана правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України № 6-91цс14 від 2 липня 2014 року, яка відповідно дост.360-7ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Відповідно до п.3 Розділу І Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 18.06.2014 № 10-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 липня 2014 року за № 785/25562, Пенсійний фонд України формує та веде реєстр застрахованих осіб Державного реєстру, та саме він відповідно до п.2 розділу ІІІ вказаного Положення надає страхувальникам та/або застрахованій особі на паперових носіях індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою ОК-5.

Жодних обставин, які б свідчили про зловживання з боку відповідача при наданні ним інформації про заробітну плату для обчислення пенсії або подання ним недостовірних даних чи про будь-яку іншу форму його недобросовісності, представником УПФУ не вказано, окрім того наявність такої помилки у довідці не виключає вину саме відповідальної особи Пенсійного фонду, тобто спеціаліста територіального органу Пенсійного фонду, що здійснює приймання, введення та обробку звітності страхувальника до системи персоніфікованого обліку відомостей.

Таким чином, суд дійшов висновку, що без встановлення фактів недобросовісної поведінки відповідача чи фактів зловживань та подання страхувальником недостовірних даних, наявності рахункової помилки при виплаті пенсії, відсутні підстави для стягнення з відповідача надмірно виплаченої суми пенсії відповідно до ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» або ж ст. 1212 ЦПК України, а тому з урахуванням встановлених вище обставин справи, позовні вимоги є необгрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.5 ч.1 п.18 Закону України «Про судовий збір» (в редакції чинній на час звернення до суду з позовною заявою) - від сплати судового збору звільняються пенсійний фонд України та його органи; органи Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду соціального захисту інвалідів і його відділення.

У відповідності до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, судові витрати слід віднести за рахунок держави.

На підставі викладеного та керуючись ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 1215 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 10, 12, 77-81, 141, 259, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську до ОСОБА_1 про стягнення 23 331,61 грн. переплати пенсії — відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Довідка: повний текст рішення виготовлено 26.06.2018 року.

Суддя Пастернак І.А.