Вирок № 74941675, 25.06.2018, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/1231/18

Провадження № 1-кп/496/194/18

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2018 року Біляївський районний суд

Одеської області

у складі: головуючого судді - Трушиної О.І.

за участю секретаря – Горищенко К.І.

прокурора – Кокорєва Д.В.

захисника – ОСОБА_1

обвинуваченого – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Біляївка кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше не судимого,

у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

14.03.2018 року близько 02.00 год., ОСОБА_2, за попередньою змовою з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, діючи з корисливих мотивів, маючи умисел на таємне заволодіння чужим майном, перебуваючи на території домоволодіння за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Градениці, вул. Зелена, 51, переконавшись в таємності своїх дій, перелізши через паркан, проникли на територію сусіднього домоволодіння за адресою: Одеська область Біляївський район с. Градениці вул. Зелена, 49, де побачили металеві труби та куточки, вкопані в землю, якими вирішили заволодіти. Реалізовуючи свій злочинний намір, ОСОБА_2 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, розгойдали дванадцять металевих труб та два металеві куточки, витягли їх з землі та через паркан перекинули на територію домоволодіння, розташованого за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Градениці, вул. Зелена, 51, розпорядившись таким чином зазначеним майном на власний розсуд, заподіявши потерпілій ОСОБА_3 матеріальні збитки на загальну суму 2157 грн.

Обвинувачений у судовому засіданні свою вину визнав повністю і пояснив, що знаходився в тяжкому матеріальному становищі, тому скоїв крадіжку. У вчиненому щиро розкаявся.

Потерпіла ОСОБА_3 в судове засідання не з’явилася, але від неї надійшла заява, в якій вона вказала, що претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має, просить справу розглянути без її участі.

Суд вважає недоцільним дослідження доказів відносно тих обставин справи, які ніким не оспорюються і обмежується допитом обвинуваченого в порядку, передбаченому ч.3 ст. 349 КПК України. При цьому суд з’ясував, чи правильно розуміють учасники процесу зміст обставин, які ніким не оспорюються, чи не має сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз’яснив, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Вина ОСОБА_2 повністю доведена в судовому засіданні і його дії суд кваліфікує за ч. 3 ст. 185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у сховище.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України у п. 22 постанови від 06.11.2009 року № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» під проникненням у житло, інше приміщення чи сховище слід розуміти незаконне вторгнення до них будь-яким способом (із застосуванням засобів подолання перешкод або без їх використання; шляхом обману; з використанням підроблених документів тощо або за допомогою інших засобів), який дає змогу винній особі викрасти майно без входу до житла, іншого приміщення чи сховища.

Поняття «інше приміщення» включає різноманітні постійні, тимчасові, стаціонарні або пересувні будівлі чи споруди, призначені для розміщення людей або матеріальних цінностей (виробниче або службове приміщення підприємства, установи чи організації, гараж, інша будівля господарського призначення, відокремлена від житлових будівель, тощо).

Під сховищем слід розуміти певне місце чи територію, відведені для постійного чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей, які мають засоби охорони від доступу до них сторонніх осіб (огорожа, наявність охоронця, сигналізація тощо), а також залізничні цистерни, контейнери, рефрижератори, подібні сховища тощо.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що оскільки крадіжка була скоєна з огородженої території, де зберігалися металеві труби та куточки, кваліфікуючою ознакою є «проникнення в інше приміщення», оскільки це не впливає на кваліфікацію дій обвинуваченого за ч.3 ст.185 КК України. При цьому кваліфікуюча ознака «проникнення у сховище» має бути виключена з обвинувачення.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання.

Обставиною, що пом’якшує покарання, є щире каяття.

Обставину, що обтяжує покарання, не встановлено.

Ухвалою суду від 11.05.2018 року було доручено Біляївському міськрайонному відділу пробації Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації скласти досудову доповідь відносно обвинуваченого ОСОБА_2

Із досудової доповіді, складеної відносно ОСОБА_2 вбачається, що він має постійне місце проживання, на теперішній час працює неофіційно, на обліку у психіатра та нарколога не перебуває, схильності до втрати самоконтролю над власними емоціями не має, спокійний, врівноважений, агресії до оточуючих не проявляє, скарг та заяв від сусідів та жителів села до Граденицької сільради не поступало. Виходячи з того, що ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та ризик безпеки для суспільства – не високий, свою вину визнає і щиро кається, уповноважений орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_2 можливе без ізоляції для суспільства.

За приписами ч. 1 ст. 368 КПК України ухвалюючи вирок, суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.

Таким чином, з урахуванням всіх обставин справи, загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, досудової доповіді з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, враховуючи обставину, які пом’якшує покарання - щире каяття, обставину, що обтяжує покарання – не встановлено, а також приймаючи до уваги заяву потерпілої, яка претензій до обвинуваченого не має, суд вважає, що виправлення і перевиховання обвинуваченого можливе без відбування покарання, із застосуванням ст. 75 КК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Виходячи з наведеного, арешт, накладений ухвалами слідчого судді від 21 березня 2018 року, підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 174, 349, 368, 370, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України і призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 75 КК України засудженого звільнити від відбування покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік.

У відповідності зі ст. 76 КК України покласти на засудженого обов’язки повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання і періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Початок іспитового строку відраховувати з 02 березня 2018 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави витрати на проведення експертизи у розмірі 715 грн., за реквізитами (УК в Одеській області Малиновський район 24060300, р/р 31114115700007, код ЄДРПОУ 38016923, МФО 828011, банк ГУДКСУ в Одеській області).

Речові докази – 12 металевих труб діаметром 10 см, довжиною від 1,5 м до 2,5 м та два металеві куточки довжиною 1,5 м та 1,8 м відповідно - залишити потерпілій ОСОБА_3.

Арешт, накладений ухвалами суду від 21 березня 2018 року на 12 металевих труб діаметром 10 см, довжиною від 1,5 м до 2,5 м та два металеві куточки довжиною 1,5 м та 1,8 м відповідно та на відбиток фрагменту долоні – скасувати.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Одеської області через Біляївський районний суд Одеської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя О.І. Трушина