Рішення № 74941544, 12.06.2018, Селидівський міський суд Донецької області

242/3415/17

2/242/81/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2018 року Селидівський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді Капітонова В. І., при секретарі Нарижній О. Г., за участю представника позивача Настечко В. С., представника відповідача та третьої особи ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет застави, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ « ФК « Довіра та Гарантія» звернулося до суду із позовом про звернення стягнення на предмет застави, в якому зазначив, що 14 червня 2012 року між ПАТ « ВТБ Банк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 16/2012-86 , відповідно до якого останній отримав кредит в сумі 97 000,00 грн. зі строком повернення кредитних коштів до 13 червня 2019 року із нарахуванням процентів за користування кредитними коштами у розмірі 0,01% річних.

14 червня 2012 року між ПАТ « ВТБ Банк» та ОСОБА_3 було укладено договір застави № 16з/2012-86, відповідно до якого заставодавець з метою забезпечення виконання обов'язків позичальника за кредитним договором у повному обсязі передає заставодержателю в заставу рухоме майно - автомобіль марки Ford, модель - Fiesta, тип - легковий хетчбек, 2012 року випуску, колір - червоний, реєстраційний номер - НОМЕР_1, номер шасі ( кузова , рами ) -НОМЕР_2, що належить заставодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3, виданого ВРЕР № 1 м. Донецьк, УДАІ ГУ МВС в Донецькій області 13 червня 2012 року.

22 червня 2015 року між ПАТ « ВТБ Банк» та ТОВ « ФК « Довіра та Гарантія» було укладено договір про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами № 220615нв, відповідно до якого позивач набув право нового кредитора до відповідача за кредитним договором.

22 червня 2015 року між ПАТ « ВТБ Банк» та ТОВ « ФК « Довіра та Гарантія» було укладено договір про відступлення прав вимоги за договорами застави № 220615зп.

В зв'язку із невиконанням позичальником зобов'язань по поверненню кредитних коштів, за кредитним договором налічується заборгованість у розмірі 149 283,38 грн., а саме:

-Заборгованість за кредитом - 76 112,90 грн.;

-Заборгованість по відсотках - 22 701,48 грн.;

-Заборгованість по комісії - 17 622,00 грн.

-Урахування індексу інфляції та 3% річних станом на 07 липня 2017 року - 32 847 грн.

Згідно з п. 5.4.2 кредитного договору у випадку порушення позичальником своїх зобов'язань за цим договором банк має право без отримання додаткової письмової згоди позичальника за власним вибором здійснити будь-які дії, направлені на виконання зобов'язань позичальника за цим договором, у тому числі звернути стягнення на заставне майно за договорами забезпечення.

На підставі вищевикладеного, позивач просить суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 16/2012-86 від 14 червня 2012 року в розмірі 149 283,38 грн., звернути стягнення на предмет застави, а саме: автомобіль марки Ford, модель - Fiesta, тип - легковий хетчбек, 2012 року випуску, колір - червоний, реєстраційний номер - НОМЕР_1, номер шасі ( кузова , рами ) - НОМЕР_2, що належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3, виданого ВРЕР № 1 м. Донецьк, УДАІ ГУ МВС в Донецькій області 13 червня 2012 року з правом вчинення подальших дій, пов'язаних з переоформленням автотранспортних засобів в Регіональному сервісному центрі МВС в м. Києві ТОВ « ФК « Довіра та Гарантія» , наділивши правом зняття з обліку транспортного засобу, а також стягнути з відповідача сплачений судовий збір.

В судовому засіданні представник позивача пред'явлені вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача та третьої особи в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав пояснення, відповідно до яких просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки до суду не надані належні докази на підтвердження обставин, викладених в позові, а також зазначив, що позивач звернувся до суду із пропущенням строку позовної давності.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

У відповідності зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі й на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

14 червня 2012 року між ПАТ « ВТБ Банк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 16/2012-86 , відповідно до якого останній отримав кредит в сумі 97 000,00 грн. зі строком повернення кредитних коштів до 13 червня 2019 року із нарахуванням процентів за користування кредитними коштами у розмірі 0,01% річних.

Крім того, 14 червня 2012 року між ПАТ « ВТБ Банк» та ОСОБА_3 було укладено договір застави № 16з/2012-86, відповідно до якого заставодавець з метою забезпечення виконання обов'язків позичальника за кредитним договором у повному обсязі передає заставодержателю в заставу рухоме майно - автомобіль марки Ford, модель - Fiesta, тип - легковий хетчбек, 2012 року випуску, колір - червоний, реєстраційний номер - НОМЕР_1, номер шасі ( кузова , рами ) -НОМЕР_2, що належить заставодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3, виданого ВРЕР № 1 м. Донецьк, УДАІ ГУ МВС в Донецькій області 13 червня 2012 року.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ст.590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з розрахунку заборгованості , наданого позивачем , за зазначеним кредитним договором налічується заборгованість у розмірі 149 283,38 грн., а саме:

-Заборгованість за кредитом - 76 112,90 грн.;

-Заборгованість по відсотках - 22 701,48 грн.;

-Заборгованість по комісії - 17 622,00 грн.

-Урахування індексу інфляції та 3% річних станом на 07 липня 2017 року - 32 847 грн.

22 червня 2015 року між ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» укладено договір про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами № 220615нв, відповідно до п.3.1.3 якого право вимоги переходить до нового кредитора з моменту зарахування коштів у розмірі ціни договору на рахунок первісного кредитору. Відступлення права вимоги за договорами забезпечення, що засвідчені нотаріально, здійснюється шляхом укладення сторонами нотаріально засвідчених договорів про відступлення права вимоги за такими договорами в день отримання первісним кредитором грошових коштів у розмірі ціни договору в оплату за цим договором.

Даний договір не містить умов про предмет договору, про ціну договору та порядок оплати. Відповідні розділи 2 та 4 у доданій до позову в якості доказу копії вказаного договору не заповнені, текст в них відсутній.

Перелік кредитних договорів і договорів забезпечення, інформація щодо боржників, поручителів, розміру зобов'язань кожного з боржників із зазначенням сум заборгованості відповідно до п.1.1.8 договору про відступлення права вимоги міститься у погодженій сторонами формі реєстру прав вимог.

Відповідно до п.5.2 вказаного договору первісний кредитор зобов'язується передати новому кредитору документацію протягом 15-ти днів з дня зарахування на рахунок первісного кредитора грошових коштів в сумі, що вказана в п.4.1 цього договору (як зазначено вище, п.4 договору взагалі не містить будь-якого тексту).

Із доданого до позову витягу з реєстру боржників, підписаного представниками ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», вбачається, що під № 1506 зазначений боржник ОСОБА_5 за кредитним договором № 16/2012-86 від 14 червня 2012 року з сумою кредиту 97 900 грн.

Крім того, 22 червня 2015 року між ПАТ«ВТБ Банк» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» укладено договір про відступлення права вимоги за договорами застави № 220615зн, відповідно до п.1.1 якого у зв'язку з укладенням сторонами договору про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами від 22 червня 2015 року № 220615нв ПАТ «ВТБ Банк» передає, а ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» одержує права заставодержателя у зобов'язаннях за договорами застави, укладеними між Банком та заставодавцями у забезпечення виконання боржниками своїх зобов'язань перед Банком за кредитними договорами; перелік кредитних договорів, договорів застави, заставодавців та боржників наведено у додатку № 1 до даного договору.

Згідно за п.1.3 даного договору право вимоги, що відступається за цим договором, є право звернення стягнення у випадку невиконання чи неналежного виконання боржниками умов кредитних договорів на рухоме майно, яке належить заставодавцям на праві приватної власності, що є предметом застави за договорами застави. Перелік такого майна наведено в Додатку № 1 до цього договору.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у разі передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Отже, судом встановлено, що позивач замінив кредитора ПАТ «ВТБ Банк» у зобов'язанні за кредитними та забезпечувальними договорами у зв'язку з переданням ПАТ «ВТБ Банк» своїх прав ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».

Проте із доданої копії додатку № 1 до договору про відступлення права вимоги за договорами застави № 22615зн від 22 червня 2015 року неможливо визначити, що саме за зазначеним договором застави, ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» набув права заставодержателя відносно автомобіля, що належить відповідачу.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 22 вересня 2017 року у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» витребувано наступні документи:

- оригінал кредитного договору № 16/2012-86 від 14 червня 2012 року, укладеного між ОСОБА_4 та ПАТ « ВТБ Банк»;

- оригінал договору застави № 16з/2012-86 від 14 червня 2012 року , укладеного між ОСОБА_3 та ПАТ « ВТБ Банк»;

- оригінал договору про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами № 220615нв від 22 червня 2015 року, перелік кредитних договорів, договорів Заставодавців, які наведені у додатку 1 до даного договору та належним чином завірену копію;

- оригінал договору про відступлення права вимоги за договорами застави № 220612зн від 22 червня 2015 року з додатком № 1 до нього, та належним чином завірену копію;

- належним чином завірену копію кредитного договору № 16/2012-86 від 14 червня 2012 року, укладеного між ОСОБА_4 та ПАТ «ВТБ Банк».

Крім того, зазначеною ухвалою від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» витребувано в письмовому вигляді відомості щодо сплати (повернення) суми банківського кредиту (тіла кредиту), відсотків та пені за кредитним договором № 16/2012-86 від 14 червня 2016 року з розрахунку за кожен місяць здійснення таких платежів, починаючи з часу укладання цього договору.

Представником позивача надано до суду письмові пояснення, відповідно до яких у ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» не має можливості надати суду оригінали документів, оскільки із ускладненою ситуацією на сході країни направлення документів поштою неможливо, у зв'язку із ризиком втрати. На його думку необхідність надання суду оригіналів кредитного договору та договору застави відсутня, оскільки всі ці документи в оригіналах є у відповідача.

Аналізуючи вищенаведене, надані докази у їх сукупності, з урахуванням суті заявлених позовних вимог, суд приходить до переконання, що всі документи подані суду не завірені належним чином, на вимогу суду оригінали цих документів не надано з причин, які суд вважає безпідставними.

Вирішуючи питання про застосування строку позовної давності, суд виходить з наступного.

Ст. 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

За правилами ст. ст. 257, 258 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Представником відповідача та третьої особи в судовому засіданні зазначено, що останній платіж за кредитним договором був здійснений боржником 29 квітня 2014 року.

Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що відповідачу ПАТ «ВТБ Банк» направлялися письмові вимоги в 2015 році. Письмові підтвердження, що свідчать про визнання боргу, надати не зможе, оскільки проплата за кредитом проводилися банком.

Як вбачається з письмових пояснень, наданих позивачем, третя особа припинила виконувати зобов'язання з приводу повернення кредитних коштів з 18 квітня 2014 року.

Позивач звернувся до суду із позовом про звернення стягнення на предмет застави 03 серпня 2017 року.

Таким чином, позов пред'явлено після закінчення 3-річного терміну, визначеного ст. 256 ЦПК України. Крім того, позивач не звертався до суду з заявою про поновлення пропущеного строку позовної давності.

Відповідно до ст. 266 ЦК України зі спливом строку позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки).

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

На підставі вищевикладеного та враховуючи те, що позивачем було пропущено строк на звернення до суду за захистом свого порушеного права, а представник відповідача наполягає на застосуванні позовної давності, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 259, 264, 265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія « Довіра та Гарантія» до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет застави відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Селидівський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а після її функціонування, безпосередньо до Апеляційного суду Донецької області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 21 червня 2018 року.

Суддя В. І. Капітонов