Постанова № 74939974, 25.06.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: Заічко О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2018 р. Справа № 820/72/18Харківський апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача: Катунова В.В.,

суддів: Бершова Г.Є. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2018, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, м. Харків, 61004, повний текст складено 12.03.18 по справі № 820/72/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гелиум"

до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач- Товариство з обмеженою відповідальністю "Гелиум", звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень №0004271403 від 27.12.2017 р., № 0004281403 від 27.12.2017 р.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2018 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що висновки зроблені під час перевірки є обґрунтованими та законними, а тому відсутні підстави для визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень -рішень.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити ухвалу суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до приписів ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядається в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцями ГУ ДФС у Харківській області була проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Гелиум" (код ЄДРПОУ 40425159) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 14.04.2014 року по 30.09.2017 рік, за результатами якої складено акт № 24807/20-40-14-03-07/40425159 від 15.12.2017 року (т.1 а.с. 18-92).

Відповідно до висновків акту № 24807/20-40-14-03-07/40425159 від 15.12.2017 року перевіркою встановлено порушення ТОВ "Гелиум", зокрема:

- п.198.1, п.198.2, п. 198.5 ст. 198, п.201.1, п.201.4, п.201.6, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, що полягає у заниженні ПДВ усього на 1096362,00 грн., у т.ч. за вересень 2016 р. в сумі 6023 грн., за січень 2017 р. в сумі 420607 грн., за лютий 2017 р. в сумі 454231 грн., за березень 2017 р. в сумі 88654 грн., за квітень 2017 р. в сумі 126847 грн. за рахунок не нарахування підприємством податкових зобов'язань при використанні товару в операціях, що не є господарською діяльністю підприємства всього в сумі 1090339,0 грн., у т.ч.: за грудень 2016 року в сумі 82500,0 грн., за січень 2017 року в сумі 474695,0 грн., за лютий 2017 року в сумі 486395,0 грн., за березень 2017 року в сумі 46749,0 грн.; завищення суми податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "М'ясний Вибір" в липні 2016 року у сумі 6023 грн.,

- пп. 14.1.1, п. 14.1 ст. 14, пп. 134.1.1, п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, ст. 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 року №20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 року за №85/4306, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Доходи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 року за №860/4153, що полягає у заниженні податку на прибуток на суму 1177630,00 грн., у тому числі за 9 міс. 2017 року в сумі 1177630,00 грн., за рахунок заниження фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності відповідно до національних положень бухгалтерського обліку у рядку 02 Декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2017 року в сумі 6542391,0 грн., за рахунок заниження доходу по рядку 01 декларації з податку на прибуток підприємства, внаслідок виникнення заборгованості станом на 30.09.2017 року по К-ту рахунку 361 «розрахунки з покупцями та замовниками», яка не підлягає погашенню.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, контролюючим органом винесено відносно позивача податкові повідомлення - рішення від 27.12.2017 року № 0004271403 (збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 1472037,50 грн., з яких податок - 1177630,00 грн., штрафна санкція - 294407,50 грн.) та № 0004281403 (збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 1370452,50 грн., з яких податок - 1096362,00 грн., штрафна санкція - 274090,50 грн.) (т.1 а.с. 16-17).

Позивач заперечуючи законність вказаних податкових повідомлень -рішень, звернувся до суду з вказаним позовом про їх скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, прийшов до висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, прийнято рішення за відсутності передбачених законом підстав та при невірному застосуванні норм законодавства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України - для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

З урахуванням пункту 2 статті 3 Закону фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.1 та 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення), в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Згідно п. 134.1.1 ст. 134 Податкового кодексу України (в редакції до внесення змін згідно із Законом № 1797-VIII від 21.12.2016), об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу. Після внесення змін Законом № 1797-VIII від 21.12.2016 - об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (в редакції до внесення змін згідно із Законом № 1797-VIII від 21.12.2016, після внесення змін Законом № 1797-VIII від 21.12.2016 - придбання або виготовлення товарів та послуг); б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності) (в редакції до внесення змін згідно із Законом № 1797-VIII від 21.12.2016, після внесення змін Законом № 1797-VIII від 21.12.2016 - придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності)); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України (в редакції згідно із Законом № 1797-VIII від 21.12.2016).

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). До внесення змін Законом № 1797-VIII від 21.12.2016 в наступній редакції - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду).

Відповідно до абз. г п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу). У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних. З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні. До внесення змін Законом № 1797-VIII від 21.12.2016 в наступній редакції - платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних. З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер: покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця; покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер, протягом такого місяця.

У разі якщо станом на дату складення зазначених податкових накладних сума коштів, що надійшла на поточний рахунок продавця як оплата (передоплата) за товари/послуги, перевищує вартість поставлених товарів/послуг протягом місяця, таке перевищення вважається попередньою оплатою (авансом), на суму якої складається податкова накладна у загальному порядку не пізніше останнього дня такого місяця.

Для цілей цього пункту ритмічним характером постачання вважається постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць.

Податкова накладна може бути складена за щоденними підсумками операцій (якщо податкова накладна не була складена на ці операції) у разі:

здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), розрахунки за які проводяться через касу/реєстратори розрахункових операцій або через банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок постачальника);

виписки транспортних квитків, готельних рахунків або рахунків, які виставляються платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер постачальника (продавця), крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами;

надання платнику податку касових чеків, що містять суму поставлених товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального та податкового номерів постачальника).

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань. Абзац другий цієї статті до внесення змін Законом № 1797-VIII від 21.12.2016 в наступній редакції - у разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Судовим розглядом встановлено, що підставою для встановлення в акті перевірки порушень позивачем податкового законодавства та як наслідок прийняття контролюючим органом спірних податкових повідомлень-рішень, стали висновки про неправомірне декларування у перевіряємих періодах ТОВ "Гелиум" господарських операцій із реалізації товару на адресу ТОВ "Бартторг", ТОВ "Конрад Трейд", ТОВ "Терра 2015" за відсутності факту реального здійснення цих господарських операцій при наявності матеріалів податкової інформації інших контролюючих органів щодо контрагентів позивача. А також висновки про безпідставне віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "М'ясний Вибір" в липні 2016 року.

Так, у перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ "Бартторг", а саме між ТОВ "Гелиум" та ТОВ "Бартторг" було укладено договір поставки №0112 від 01.12.2016 щодо постачання відповідного товару (т. 1 а.с. 150-152).

Відповідно до умов зазначеного договору ТОВ "Гелиум" на адресу ТОВ "Бартторг" було поставлено продовольчу продукцію в асортименті, що підтверджується видатковими накладними: №429 від 28.12.2016 на суму 495000,00 грн., у т.ч. ПДВ 82500,00 грн.; №96 від 20.01.2017 на суму 387434,54 грн., у т.ч. ПДВ 64572,42 грн.; №5 від 10.01.2017 на суму 1256544,50 грн., у т.ч. ПДВ 209424,09 грн.; №84 від 16.01.2017 на суму 314136,13 грн., у т.ч. ПДВ 52356,02 грн.; №95 від 19.01.2017 на суму 890052,35 грн., у т.ч. ПДВ 148342,06 грн.; №108 від 01.02.2017 на суму 405392,60 грн., у т.ч. ПДВ 67565,43 грн.; №109 від 02.02.2017 на суму 640953,18 грн., у т.ч. ПДВ 106825,53 грн.; №113 від 03.02.2017 на суму 525636,00 грн., у т.ч. ПДВ 87606,00 грн.; №135 від 08.02.2017 на суму 250650,97 грн., у т.ч. ПДВ 41775,16 грн.; №139 від 13.02.2017 на суму 365619,28 грн., у т.ч. ПДВ 60936,55 грн. (т. 1 а.с. 153, 156, 159, 166, 169, 172, 175, 178, 187).

Товар згідно вказаних видаткових накладних було доставлено автомобільним транспортом, що підтверджено супроводжувальними товарно-транспортними накладними: №Р84 від 16.01.2017, №Р113 від 03.02.2017, №Р96 від 20.01.2017, №Р96/1 від 20.01.2017, №Р109 від 02.02.2017, №Р109/1 від 02.02.2017, №Р109/2 від 02.02.2017, №Р135 від 08.02.2017, №Р139 від 13.02.2017, №Р108 від 01.02.2017, №Р95 від 19.01.2017, №Р95/1 від 19.01.2017, №Р5 від 10.01.2017, №Р5/1 від 10.01.2017, №Р5/2 від 10.01.2017, №Р5/3 від 10.01.2017, №Р429 від 28.12.2016, №Р429/1 від 28.12.2016, (т. 1 а.с. 154, 157, 160, 161, 163, 164, 165, 167, 170, 173, 176, 177, 179-185, 188-191).

Пункт навантаження відповідно до зазначених товарно-транспортних накладних: м. Харків, вул. Єнакіївська, 19. Пункт розвантаження - Харківська область, хутор Небоженко, військове містечко, 122. Підприємством - автомобільним перевізником є ТОВ «Евокс».

Зазначений товар було прийнято уповноваженою особою ТОВ "Бартторг" за довіреностями №7 від 16.01.2017, №18 від 03.02.2017, №22 від 08.02.2017, №23 від 13.02.2017, №15 від 01.02.2017, №2 від 10.01.2017, №31 від 28.12.2016 (т. 1 а.с. 155, 158, 168, 171, 174, 186, 192).

Оплату за поставлений товар підтверджено банківськими виписками щодо надходжень коштів (т. 1 а.с. 193-196).

Також, у перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ "Конрад Трейд".

Так, між ТОВ "Гелиум" та ТОВ "Конрад Трейд" було укладено договір поставки №27/02/Х від 27.02.2017 щодо постачання відповідного товару (т. 1 а.с. 139-141).

Відповідно до умов зазначеного договору ТОВ "Гелиум" на адресу ТОВ "Конрад Трейд" було поставлено продовольчу продукцію в асортименті, що підтверджується видатковими накладними: №162 від 27.02.2017 на суму 306397,16 грн., у т.ч. ПДВ 51066,19 грн., №173 від 01.03.2017 на суму 280494,96 грн., у т.ч. ПДВ 46749,16 грн. (т. 1 а.с. 142, 145).

Товар згідно вказаних видаткових накладних було доставлено автомобільним транспортом, що підтверджено супроводжувальними товарно-транспортними накладними: №Р162 від 27.02.2017, №Р173 від 01.03.2017 (т. 1 а.с. 143, 146).

Пункт навантаження відповідно до зазначених товарно-транспортних накладних: м. Харків, вул. Єнакіївська, 19. Пункт розвантаження - Харківська область, село Котляри, вул. Миру, 1. Підприємством - автомобільним перевізником є ТОВ «Евокс».

Зазначений товар було прийнято уповноваженою особою ТОВ "Бартторг" за довіреностями №4 від 27.02.2017, №6 від 01.03.2017 (т. 1 а.с. 144, 147).

Оплату за поставлений товар підтверджено банківськими виписками щодо надходжень коштів (т. 1 а.с. 148-149).

Також, у перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ "Терра 2015".

Так, між ТОВ "Гелиум" та ТОВ "Терра 2015" було укладено договір поставки №02/02/Х від 02.02.2017 щодо постачання відповідного товару (т. 1 а.с. 197-199).

Відповідно до умов зазначеного договору ТОВ "Гелиум" на адресу ТОВ "Конрад Трейд" було поставлено продовольчу продукцію в асортименті, що підтверджується видатковими накладними: №138 від 07.02.2017 на суму 95139,94 грн., у т.ч. ПДВ 15856,66 грн., №132 від 10.02.2017 на суму 328939,24 грн., у т.ч. ПДВ 54823,21 грн., (т. 1 а.с. 200, 203).

Товар згідно вказаних видаткових накладних було доставлено автомобільним транспортом, що підтверджено супроводжувальними товарно-транспортними накладними: №Р132 від 10.02.2017, №Р138 від 07.02.2017 (т. 1 а.с. 201, 204).

Пункт навантаження відповідно до зазначених товарно-транспортних накладних: м. Харків, вул. Єнакіївська, 19. Пункт розвантаження - Харківська область, хутор Небоженко, військове містечко, 122. Підприємством - автомобільним перевізником є ТОВ «Евокс».

Зазначений товар було прийнято уповноваженою особою ТОВ "Бартторг" за довіреностями №14 від 10.02.2017, №13 від 07.02.2017 (т. 1 а.с. 202, 205).

Оплату за поставлений товар підтверджено банківськими виписками щодо надходжень коштів (т. 1 а.с. 206-209).

Як вбачається з матеріалів справи, на момент здійснення господарських операцій ТОВ "Гелиум" орендувало у ТОВ «Рентос» офісні нежилі приміщення площею 12 кв.м. (15 кв. м.) та нежилі приміщення площею 227,7 кв.м. (277,7 кв.м.), що є виробничою площею для організації зберігання та реалізації товарів продовольчого призначення та укомплектовані відповідним холодильним обладнанням, за адресою: м. Харків, вул. Єнакіївська, 19, за договорами оренди нежилих приміщень №18-04/1 від 18.04.2016 та №14-12/5 від 14.12.2016 з актами здачі - прийому нежилих приміщень та додаткових угод до них (т. 1 а.с. 210-229).

Крім того, згідно наданої позивачем інформації з ЄДРПОУ (т. 4 а.с. 202-203), що також не заперечується відповідачем, ТОВ «Гелиум» на постійній основі здійснює торгівлю м'ясною продукцією та м'ясом.

З наданих позивачем наказів про прийняття на роботу працівників складу (т. 4 а.с. 188-201) вбачається, що у ТОВ «Гелиум» є в наявності відповідні працівники складу, а саме вантажники, комірники, водії навантажувачі, завідуючий складом, що також не заперечується відповідачем.

Також, в матеріалах справи наявні відповідні видаткові накладні, експертні висновки ветеринарної служби, декларації виробника, специфікації, акти приймання-передачі, товарно-транспортні накладні, товарні накладні, митні декларації (т. 1 а.с. 230-242, т. 2 а.с. 1-249, т. 3 а.с. 1-195), договори перевезення, акти приймання - передачі послуг перевезення з додатками, банківські виписки (т. 3 а.с. 196-250, т. 4 а.с. 1-187), що підтверджують придбання ТОВ «Гелиум» товару (м'ясної продукції) для подальшого використання придбаної м'ясної продукції у власній господарській діяльності, зокрема, постачання продовольчої продукції за спірними договорами поставки ТОВ "Бартторг", ТОВ "Конрад Трейд", ТОВ "Терра 2015".

Доказів повернення коштів до контрагентів позивача після їх перерахування, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо фіктивного отримання коштів за поставлений товар (що могло б мати місце у разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи не міститься. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, наявність факту (і це не заперечується сторонами) про належну оплату товару (послуг) визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентами позивача господарських операцій.

Первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, зазначені документи призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

В акті перевірки контролюючим органом не заперечується проти правильності та повноти оформлення первинних документів, які складалися позивачем та його контрагентами.

В ході перевірки відповідачем не встановлено у позивача наміру отримати за договорами, укладеними з контрагентами іншого результату, ніж поставки товару та отримання прибутку.

Таким чином, рух активів у процесі здійснення господарських операцій, отримання економічної вигоди ТОВ "Гелиум", наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій, є свідченням про спричинення господарськими операціями реальних змін майнового стану платника податків.

Отже, реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджено належним чином оформленими первинними документами.

Одночасно слід вказати, що порушення позивачем вимог податкового законодавства податковий орган пов'язує з результатами опрацьованої податкової інформації від 18.05.2017р. №511/20-40-14-21-06 щодо ТОВ «Бартторг», від 12.05.2017р. №482/20-40-14-21-06/39367094 щодо ТОВ «Конрад Трейд», від 18.05.2017р. №505/20-40-14-07-06 щодо ТОВ «Терра 2015» (т. 5 а.с. 5-41), складеної відділом аудиту платників території обслуговування Київської ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області.

Однак, суд не може брати до уваги зазначену інформацію в підтвердження нереальності господарських операцій, оскільки така містить лише загальну оцінку господарської діяльності контрагентів позивача, без оцінки їх спільної діяльності, зокрема, щодо реальності здійснення досліджуваних господарських операцій. Окрім того, в акті перевірки вказано, що контролюючим органом під час виїзду за юридичною адресою ТОВ «Бартторг» та ТОВ «Терра 2015» було здійснено спілкування з керівниками даних підприємств, отримано від них договори оренди як офісних так і складських приміщень, тобто певні документальні підтвердження про наявність основних засобів для здійснення господарських операцій відповідач отримав. Щодо підприємства ТОВ «Конрад Трейд», згідно акту перевірки представникам контролюючого органу так і не вдалося провести документальну позапланову виїзну перевірку чи отримати пояснення від представників зазначеного підприємства, а отже відповідач взагалі не мав жодної інформації про наявність чи відсутність офісних та складських приміщень цього підприємства, таких доказів у судовому засіданні представником відповідача також не надано.

Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок та виконання послуг, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником/покупцем, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, посадовими особами відповідача під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Крім того, представником відповідача під час розгляду справи в суді першої інстанції було підтверджено, що представники контролюючого органу не здійснювали виїзди за місцем доставки (місце розташування складів) придбаного у ТОВ «Гелиум» товару, що було вказане у відповідних ТТН, а тим самим відповідач не має відповідних доказів про відсутність складу за відповідними адресами зазначеними у ТТН. Таким чином, відповідач не довів суду належними доказами неможливість доставки придбаного у ТОВ «Гелиум» товару за адресами вказаними у відповідних ТТН.

Більш того, умовами спірних договорів поставки передбачено, що місце передачі товару обумовлюється сторонами при здійсненні кожної чергової поставки (розділ 2 вищевказаних договорів).

У ході розгляду даної справи представник відповідача не заперечував, що законодавство не забороняє суб'єктам господарювання здійснювати доставку товару в будь-яку точку розташування складу, навіть по при те, що в самому договорі може бути зазначена й інша адреса розташування складських приміщень.

Наведена позиція кореспондується з положеннями статті 909 ЦК України, яка обумовлює право отримувача вантажу самостійно визначити місце доставки.

Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, обґрунтування контролюючого органу щодо обставин нереальності господарських операцій ґрунтуються виключно на припущеннях і у своїй сукупності не можуть беззаперечно підтверджувати такі обставини.

Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з приводу необґрунтованості стверджень відповідача на те, що позивачем до перевірки не надано сертифікати відповідності (якості) виробника на продукцію, суд зазначає наступне.

Відповідно до Роз'яснень інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано доводами апеляційної скарги, письмового запиту на отримання сертифікатів відповідності (якості) виробника на продукцію до ТОВ «Гелиум» не направлялося, тобто під час здійснення перевірки контролюючий орган не мав жодних питань до наявності зазначених документів. Крім того, в самому акті перевірки жодних зауважень до порядку складення та наявності первинної документації не вбачається.

Господарські операції ТОВ «Гелиум» з його контрагентами підтверджуються наведеними вище документами первинного бухгалтерського обліку, які також досліджувались контролюючим органом під час проведення перевірки позивача, та підтверджують здійснення руху активів та зміни у власному капіталі та зобов'язаннях позивача.

Крім того, колегією суддів не приймаються твердження про безпідставне віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "М'ясний Вибір" в липні 2016 року, з наступних підстав.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що до вказаних висновків відповідач дійшов у зв'язку з тим, що ТОВ "М'ясний Вибір" не надавало податковому органу декларацію з ПДВ по взаємовідносинам з позивачем, а отже, на думку відповідача, ТОВ "Гелиум" безпідставно завищено податковий кредит по взаємовідносинам з вказаним контрагентом.

В ході розгляду справи судовим розглядом встановлено, що ТОВ «М'ясний Вибір» зареєструвало податкову накладну № 6 від 11.07.2016 року (загальна сума 36139, 44 грн., у т.ч. ПДВ 6023, 24 грн.) у встановленому законом порядку, під час здійснення господарської операції ТОВ «М'ясний Вибір» було зареєстроване як самостійна юридична особа, підприємство знаходилось на обліку у Славутській ОДПІ ГУ ДФС у Хмельницькій області м. Шепетівка.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Принцип індивідуальної податкової відповідальності - один з принципів, на яких базується чинне податкове законодавство України. Так, відповідно до статті 47 Податкового кодексу України складання податкової звітності покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Також, суд зазначає, що, у відповідності до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що свідчить про те, що, у разі коли контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо неплатника, а не інших осіб, у т.ч. його контрагентів. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум до складу податкового кредиту з ПДВ, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Положенням абз. 2 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. Жодних зауважень щодо відсутності реєстрації в ЄРПН податкової накладної по операціям ТОВ «Гелиум» з ТОВ «М'ясний Вибір», а також відсутність первинних документів за цією господарською операцією, в акті перевірки не має та не висловлювалось у судовому засіданні представником відповідача. В свою чергу, недекларування контрагентом результатів операції знаходиться поза межами відповідальності ТОВ «Гелиум» та не може тягнути за собою зменшення податкового кредиту з ПДВ.

Крім того, в акті перевірки не викладено жодних належних та допустимих доказів відсутності фактичного здійснення позивачем господарської операції з ТОВ «М'ясний Вибір».

На підставі вищевикладеного, висновок відповідача стосовно завищення податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «М'ясний Вибір» спростовується наведеними нормами податкового законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у п. 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

В той же час, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч. 2 ст. 77 КАС України, не надано доказів, які б ставили під сумнів виконання вказаних господарських операцій, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача, як платника податків.

Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, що є підставою для їх скасування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновків про порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 243, 250, 311 , 315, 316 , 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2018 по справі № 820/72/18 залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач В.В. Катунов Судді Г.Є. Бершов І.М. Ральченко