Постанова № 74939960, 21.06.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2018 р.м.ОдесаСправа № 814/1673/16

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Устинов І. А. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

доповідача, судді - Димерлія О.О.

суддів – Домусчі С.Д., Єщенка О.В.

за участю секретаря – Сінчі А.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області, Миколаївського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області про визнання неправомірними дій, визнання неправомірними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2010 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 А.) звернувся до суду з адміністративним позовом про:

- визнання неправомірними дії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області (далі - УМВС України в Миколаївській області) зі звільнення ОСОБА_1 за ст. 64 п. «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ;

- визнання протиправними та скасування наказів УМВС України в Миколаївській області від 05 листопада 2010 року № 745 та від 08 листопада 2010 року № 133 о/с в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ за ст. 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ;

- поновлення ОСОБА_1 на роботі в УМВС України в Миколаївській області на посаді начальника сектору карного розшуку Миколаївського РВ УМВС України в Миколаївській області з дня звільнення – 08 листопада 2010 року;

- зобов’язання УМВС України в Миколаївській області нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08 листопада 2010 року по час поновлення на роботі;

- стягнення з УМВС України в Миколаївській області на користь позивача моральну шкоду у розмірі 10000 гривень;

- допущення негайного виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі в УМВС України в Миколаївській області на посаді начальника сектору карного розшуку Миколаївського РВ УМВС України в Миколаївській області та стягнення середнього заробітку за один місяць.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 05 листопада 2010 року начальником УМВС України в Миколаївській області видано наказ № 745 про покарання працівників Миколаївського РВ УМВС області шляхом звільнення позивача з органів внутрішніх справ на підставі ст. 64 п. «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ – за порушення дисципліни. 08 листопада 2010 року в. о. начальника ГУМВС України в Миколаївській області видано наказ № 133 о/с про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ. Оскаржені накази прийнято у зв’язку з перебуванням на службі позивача у стані алкогольного сп’яніння. На думку ОСОБА_1, накази є протиправними та видані з порушенням Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, а тому підлягають скасуванню.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 березня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано неправомірними дії УМВС України в Миколаївській області зі звільнення позивача за ст. 64 "є" (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Визнано протиправними та скасовано накази УМВС України в Миколаївській області від 05 листопада 2010 року № 745 та від 08 листопада 2010 року № 133 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за ст.64 "є" (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Поновлено позивача на роботі в УМВС України в Миколаївській області на посаді начальника сектору карного розшуку Миколаївського РВ УМВС в Миколаївській області з дня звільнення – 08 листопада 2010 року.

Зобов'язано Управління УМВС в Миколаївській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08 листопада 2010 року по час поновлення на роботі.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі позивача в УМВС України в Миколаївській області на посаді начальника сектору карного розшуку Миколаївського РВ УМВС України в Миколаївській області та стягнення середнього заробітку за один місяць.

В решті позову відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що УМВС України в Миколаївській області не надано належних та допустимих доказів правомірності прийняття оскаржених наказів.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу у якій зазначено, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, зокрема не вірно проведено розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу та в резолютивній частині рішення не зазначено конкретний розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Крім того, судом першої інстанції не надано оцінки та не вирішено питання щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 10000 грн., а тому останній просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Не погоджуючись також із зазначеним рішенням суду першої інстанції, УМВС України в Миколаївській області подано апеляційну скаргу, в якій зазначено, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому останній просить прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не перевірено правомірність накладеного на позивача крайнього заходу дисциплінарного впливу – звільнення з органів внутрішніх справ, не перевірили чи має він не зняті дисциплінарні стягнення, а також заохочення та нагороди, що характеризує його як співробітника органів внутрішніх справ та відношення до служби. Крім того, судом першої інстанції не враховано, що протягом вимушеного прогулу ОСОБА_1 був також працевлаштований на декількох інших підприємствах. У зв’язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постановленого по справі судового рішення з винесенням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу УМВС в Миколаївській області спростовує доводи апеляційної скарги ОСОБА_1, вказуючи на не законність ухваленого рішення та просить його скасувати.

В судове засідання сторони не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, тому суд вважає можливим розглянути справу без їх участі та відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційних скарг, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга УМВС в Миколаївській області підлягає задоволенню, однак апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

Перевіряючи повноту з’ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ на посаді начальника сектору карного розшуку Миколаївського РВ УМВС України в Миколаївській області.

Пунктом 1 наказу УМВС України в Миколаївській області від 05 листопада 2010 року № 745 «Про покарання співробітників Миколаївського РВ УМВС області» за грубе порушення службової дисципліни, що виразилось у вживанні алкогольних напоїв під час несення служби та перебуванні на території підрозділу з ознаками алкогольного сп’яніння, а також не виконання вказівки щодо проходження медичного огляду на стан сп’яніння, начальника СКР Миколаївського РВ УМВС України в Миколаївській області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ за ст. 64 п. «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (т. 1 а. с. 60-61).

Названий наказ реалізовано наказом УМВС України в Миколаївській області від 08 листопада 2010 року № 133 о/с (т. 1 а. с. 12).

Підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності був висновок службової перевірки, затверджений 28 жовтня 2010 року, відповідно до якого 27 жовтня 2010 року о 22:00 год. до чергової частини районного відділу з метою перевірки несення служби під час добового чергування слідчо-оперативної групи прибули співробітники відділу внутрішньої безпеки.

В ході перевірки було виявлено запах спиртного від помічника відповідального СОГ РВ ОСОБА_1. Після проведення огляду службового кабінету виявлено та вилучено порожні пляшки з-під горілки, коньяку, пива. Також, під час перевірки виявлено, що ОСОБА_1 не розписався у книзі нарядів та проведення інструктажів незважаючи на неодноразові нагадування, у журналі здачі під охорону режимних приміщень не здаються під охорону 9 кабінетів. ОСОБА_1 було запропоновано пройти медичне обстеження на факт вживання спиртних напоїв, від проходження якого останній відмовився у зв’язку з релігійними принципами. На підставі викладеного вище, за безвідповідальне ставлення до виконання службових обов’язків та грубе порушення вимог наказів Міністерства внутрішніх справ України та управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області вирішено питання клопотати перед керівництвом про звільнення позивача з органів внутрішніх справ (т. 1 а. с. 13).

Так, відповідно до ст. 18 Закону України «Про міліцію» порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов’язки врегульовано Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року № 114.

Згідно підпункту «є» пункту 64 Положення особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас за порушення дисципліни.

Відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року, службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

На підставі ст. 2 Статуту дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Статтею 7 Статуту визначено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов’язує кожну особу рядового і начальницького складу, серед іншого, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов’язані зі службою; дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету.

Пунктом 1 статті 14 Статуту передбачено, що з метою з’ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Відповідно до ст. 12 Статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни може накладатися дисциплінарне стягнення звільнення з органів внутрішніх справ.

Як встановлено матеріалами справи, підставою для прийняття відповідачем оскаржених наказів, став висновок проведення службового розслідування 28 жовтня 2010 року, в ході якого було виявлено, що під час несення служби 27 жовтня 2010 року від позивача був запах спиртного, а в його службовому кабінеті виявлені порожні пляшки з алкогольними напоями.

На вимогу керівництва пройти медичний огляд на стан алкогольного сп’яніння під час проведення перевірки, ОСОБА_1 відмовився, що підтверджується актом про відмову проведення медичного огляду (т. 1 а. с. 65).

З пояснень позивача вбачається, що останній відмовився від проходження медичного обстеження у зв’язку з релігійними принципами.

При цьому будь-яких пояснень, якими саме релігійними принципами ОСОБА_1 керувався матеріали справи не містять та в ході розгляду справи як до суду першої інстанції, так і до суду апеляційної інстанції позивачем не надано.

Разом з цим, наступного дня - 28 жовтня 2010 року о 09:30 год. ОСОБА_1 за власною ініціативою направився до Миколаївського наркологічного диспансеру, де пройшов медичне обстеження на факт вживання спиртних напоїв, після чого йому було надано виписку з із амбулаторної картки реєстраційний № 3015 від 28 жовтня 2010 року, за висновком якого наркопатологій не виявлено. Тверезий (т. 1 а. с. 19).

Отже, наступного дня після чергування позивача, на якому стався названий вище випадок, зазначені причини викладені позивачем в своїх поясненнях 27 жовтня 2010 року щодо релігійних принципів не перешкоджали останньому пройти такий медичний огляд.

Таким чином, факт відмови позивача від проходження медичного огляду 27 жовтня 2010 року підтверджено його актом про відмову проведення відповідного огляду, який наявний в матеріалах справи та не заперечується і самим ОСОБА_1.

Крім того, названий вище акт було складено у присутності відповідального по УМВС підполковника міліції ОСОБА_2, співробітників ВВБ, а також керівництва Миколаївського РВ про що також наявні рапорти в матеріалах справи.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо відсутності доказів перебування позивача у стані алкогольного сп’яніння саме 27 жовтня 2010 року під час чергування на робочому місці, зокрема відповідного медичного висновку, є необґрунтованими, оскільки відповідач в установленому законом порядку зафіксував факт перебування позивача на робочому місці з ознаками алкогольного сп’яніння та від проходження медичного огляду ОСОБА_1 у присутності шістьох посадових осіб органів внутрішніх справ, відмовився.

Колегія суддів також відхиляє доводи позивача щодо проходження медичного огляду наступного ж дня - 28 жовтня 2010 року, за висновком якого наркопатологій не виявлено - тверезий, оскільки оскарженні накази прийнятті відповідачем саме за невиконання ОСОБА_1 наказу керівництва Миколаївського РВ під час добового чергування слідчо-оперативної групи про проходження медичного огляду на стан алкогольного сп’яніння, а саме – 27 жовтня 2010 року, що дає підстави вважати як порушення дисципліни.

Порушення дисципліни, це одна з підстав за якої, відповідно до ст. 64 Положення про проходження служби можливе звільнення працівника з органів внутрішніх справ.

З урахуванням викладеного вище, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що не виконання позивачем наказу керівництва про проходження медичного огляду на стан алкогольного сп’яніння у розумінні наведених вище положень Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України є порушенням службової дисципліни, за яке відповідною посадовою особою може накладатися дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ.

Аналізуючи оскаржені накази УМВС України в Миколаївській області із врахуванням положень ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що вказані накази видані на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, пропорційно, своєчасно та з дотриманням інших вимог, передбачених зазначеною нормою процесуального закону, що виключає можливість задоволення вимог ОСОБА_1.

Згідно ст. 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зважаючи на викладенні обставини, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, що виразилось в неправильному застосуванні закону, у зв'язку з чим, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з винесенням постанови про відмову у позовних вимог ОСОБА_1.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області задовольнити.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 березня 2018 року скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду на протязі тридцяти днів.

Повний текст постанови суду складено 26 червня 2018 року.

Головуючий суддя ОСОБА_3Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5