Постанова № 74939944, 13.06.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/3451/17

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Крусян А.В.,

ОСОБА_1

при секретарі: Голобородько Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2017р. ОСОБА_2 звернувся в суд із адміністративним позовом до ГУ НП в Одеській області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП в Одеській області за №1439 від 4.05.2017р.;

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ГУ НП в Одеській області за №952 о/с від 31.05.2017р. «По особовому складу»;

- поновити на посаді інспектора-криміналіста сектору криміналістичного забезпечення Малиновського відділу поліції в м.Одесі ГУ НП в Одеській області майора поліції ОСОБА_2 з 2.06.2017р. та стягнути на його користь втрачене грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу з 2.06.2017р. і до дати винесення судового рішення у справі.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що у березні 2017р. наказом ГУ НП в Одеській області за №784 було призначено службове розслідування по інформації з Управління внутрішньої безпеки в Одеській області, яка 10.03.2017р. надійшла до ГУНП в Одеській області про те, що майор поліції ОСОБА_2, в супереч порядку і правилам, здійснив виїзд за кордон без повідомлення керівництва відділу поліції.

Під час службового розслідування ГУ НП встановлено, що 22.11.2016р. майор поліції ОСОБА_2 через рухомий комплекс за №200301, «Каланчак» здійснив виїзд за межі території України до окупованої території АР Крим та 26.11.2016р. через зазначений комплекс повернувся в Україну. В подальшому, 30.12.2016р. майор поліції ОСОБА_2, повторно, через пункт пропуску «Бачівськ» перетнув російську ділянку кордону в режимі «виїзд» до Росії та 6.01.2017р. через вказаний пункт пропуску повернувся на територію України.

На підставі встановлених фактів під час службового розслідування, наказом ГУ НП в Одеській області «Про покарання працівників Малиновського ВП та Шевченківського ВП Приморського ВП в м.Одесі ГУНП та покарання винних» за №1439 від 4.05.2017р., за грубе порушення ст.7 Дисциплінарного статуту ОВС, Присяги працівника поліції, затвердженої ЗУ «Про Національну поліцію»від 2.07.2015р., п.1,2 ч.1 ст.18 ЗУ «Про Національну поліцію», п.4.1 наказу ГУНП в Одеській області від 28.04.2016р. №876, п.4 наказу ГУНП в Одеській області від 15.12.2015 №150 та п.6 наказу ГУНП в Одеській області від 30.11.2016р. №3000, що виразилося у безпідставному, самовільному залишенні місця несення служби та відсутності на робочому місці в період з 21.11.2016р. по 27.11.2016р. та з 29.12.2016р. по 7.01.2017р., виїзду в зазначений період без дозволу за кордон, наданні недостовірних відомостей про перебування на лікарняному, проявлену нещирість під час проведення службового розслідування до інспектора-криміналіста сектору кримінального забезпечення Малиновського ВП в м.Одесі ГУНП в Одеській області майора поліції ОСОБА_2 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з поліції.

На підставі вищевказаного та абз.5 ст.18 ЗУ «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», 31.05.2017р.наказом ГУ НП в Одеській області за №952 по особовому складу, відповідно до ЗУ «Про Національну поліцію» майора поліціїБодашко А.А. звільнено зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 (у зв’язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).

Позивач вважає, що його звільнено безпідставно, оскільки виїзд за межі України йому був потрібний з сімейних обставин, про внутрішні накази Міністерства йому нічого не було відомо, а тому вважає дії та рішення ГУ НП в Одеській області протиправними та незаконними, просить вимоги задовольнити.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку прозалишення скарги без задоволення, постанови суду без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ст.316КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, щоГУНП в Одеській області при прийнятті наказу про звільнення ОСОБА_2 діяло в межах своїх повноважень та у спосіб визначений діючим законодавством, порушень при прийнятті оспорюванних наказів не допустили, а позивач не надав будь-яких доказів, які могли бути підставою для скасування вказаних наказів та поновлення на роботі.

Вирішуючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об’єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено, підтверджено матеріалами справи і не спростовано сторонами, що наказом ГУНП в Одеській області за №784 від 14.03.2017р. призначено службове розслідування по інформації з УВБ в Одеській області, яка 10.03.2017р. надійшла до ГУНП в Одеській області про те, що майор поліції ОСОБА_2 здійснив виїзд за кордон без повідомлення, у встановленому законом порядку, керівництва відділу поліції.

В межах службового розслідування встановлено, що 22.11.2016р. майор поліції ОСОБА_2 через рухомий комплекс за №200301, «Каланчак» здійснив виїзд за межі території України до окупованої території АР Крим та 26.11.2016р. через зазначений комплекс повернувся в Україну. В подальшому, 30.12.2016р. майор поліції ОСОБА_2, повторно, через пункт пропуску «Бачівськ» перетнув російську ділянку кордону в режимі «виїзд» до Росії та 6.01.2017р. через вказаний пункт пропуску повернувся на територію України.

В ході проведення службового розслідування майор поліції ОСОБА_2 надав довідку ДУ «ТМО МВС України по Одеській області» за №9341 від 29.12.2016р. про тимчасову непрацездатність поліцейського, яку видав лікар терапевт вказаної установи ОСОБА_3 про те, що він з 29.12.2016 по 7.01.2017р. перебував на лікарняному. При цьому, надана довідка про тимчасову непрацездатність поліцейського за №9341 від 29.12.2016р. має видимі ознаки виправлення.

З метою перевірки достовірності довідки за №9341 від 29.12.2016р. на ім'я ОСОБА_2 до ДУ «ТМО МВС України по Одеській області» надіслано запит.

Згідно довідки за №33/36-158 від 23.03.2017р., виданої ДУ «ТМО МВС України по Одеській області» в період з 21 по 27 листопада 2016р. та з 29.12.2016р. по 7.01.2017р. поліцейський ОСОБА_2 до вказаної поліклініки не звертався. У відповідності до даних журналу прийому хворих дільничним терапевтом ОСОБА_3, журналу реєстрації листків непрацездатності атестованих працівників, в термін з 21 по 27 листопада 2016р. та з 29.12.2016р. по 7.01.2017р., поліцейському ОСОБА_2 довідка про тимчасову непрацездатність не видавалась.

Також, в рамках проведення службового розслідування була опитана лікар терапевт ОСОБА_3, яка заперечила факт видачі поліцейському ОСОБА_2 довідки про тимчасову непрацездатність за №9341 від 29.12.2016р. Вказані пояснення підтверджені поясненнями медсестер ОСОБА_4 та ОСОБА_5, записами у журналі прийому хворих дільничним терапевтом ОСОБА_3, журналом реєстрації видачі листків непрацездатності поліцейських.

7.04.2017р. затверджено висновок службового розслідування.

На підставі вказаних висновків,4.05.2017р. ГУНП в Одеській області прийнято наказ за №1439 «Про покарання працівників Малиновського ВП та Шевченківського ВП Приморського ВП в м.Одесі ГУНП та покарання винних», яким за грубе порушення чинних норм законодавства України, Дисциплінарного статуту ОВС, Присяги працівника поліції, що виразилося у безпідставному, самовільному залишенні місця несення служби та відсутності на робочому місці в період з 21.11.2016р. по 27.11.2016р. та з 29.12.2016р. по 7.01.2017р., виїзду в зазначений період без дозволу за кордон, наданні недостовірних відомостей щодо перебування на лікарняному, проявлену нещирість під час проведення службового розслідування інспектора-криміналіста сектору кримінального забезпечення Малиновського ВП в місті ОСОБА_1 ГУНП в Одеській області майора поліції ОСОБА_2 звільнено з поліції.

В подальшому, на підставі наказу за №1439 від 4.05.2017р. ГУНП в Одеській області 31.05.2017р. прийнято наказ за №952 по особовому складу, яким майора поліції ОСОБА_2 звільнено зі служби в поліції у відповідності до п.6 ч.1 ст.77 ЗУ «Про Національну поліцію» (у зв’язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).

Перевіряючи правомірність рішень та дій ГУНП в Одеській області щодо звільнення ОСОБА_2 з поліції, та підстави, за яких позивач просить визнати їх незаконними та протиправними, судова колегія виходить з наступного.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає ЗУ «Про Національну поліцію» за №580-VIII від 2.07.2015р..

Приписами ч.1 ст.8 ЗУ «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

За правилами ч.1 ст.18 ЗУ «Про Національну поліцію» поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва;

3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;

4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я;

5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків;

6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Відповідно до ч.1 та 2 ст.19 ЗУ «Про Національну поліцію», у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

У відповідності до п.6 ч.1 ст.77 ЗУ «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Водночас, згідно з п.9 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям ЗУ «Про Національну поліцію» від 23.12.2015р. №901-VIII до набрання чинності ЗУ«Про Дисциплінарний статут Національної поліції» на поліцейських поширено дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого ЗУ «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» (із наступними змінами).

Приписами ст.1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого ЗУ «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» за №3460-IV від 22.02.2006р. (далі Статут) визначено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і КМУ, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Відповідно до ст.2 Статуту дисциплінарний проступок - це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни. Відповідальність осіб рядового і начальницького складу встановлена ст.5 Статуту, де зазначено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно із Статутом.

Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається: створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу; набуттям високого рівня професіоналізму; забезпеченням гласності та об'єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності; дотриманням законності і статутного порядку; повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей; забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту; умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу; належним виконанням умов контракту про проходження служби.

Згідно ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.

Відповідно до ст.12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Порядок накладення дисциплінарного стягнення встановлений ст.14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.

Згідно положень вказаної статті з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, вчиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Рішення про звільнення або притягнення до дисциплінарної відповідальності таких осіб оскаржується в установленому законом порядку.

Приписами ст.16 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України передбачені строки накладення дисциплінарних стягнень.

Згідно цієї статті дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику.

У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладено, якщо з дня вчинення проступку минуло більше півроку. У цей період не включається строк проведення службового розслідування або кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Виконання дисциплінарних стягнень передбачено ст.18 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.

Відповідно до вказаної статті дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення, не враховуючи періоду перебування особи рядового або начальницького складу у відпустці, відрядженні або її тимчасової непрацездатності. Після закінчення цього строку дисциплінарне стягнення не виконується.

Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ, накладені на осіб рядового і начальницького складу, які тимчасово непрацездатні або перебувають у відпустці, відрядженні, виконуються після їх прибуття до місця проходження служби.

Крім цього, апеляційний суд зазначає, що порядок проведення службового розслідування стосовно особи (осіб) рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у разі надходження до органів та підрозділів внутрішніх справ України, навчальних закладів та науково-дослідних установ системи МВС України відомостей про вчинення нею (ними) дій, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення, а також компетенцію структурних підрозділів та посадових осіб органів внутрішніх справ України (далі - ОВС) при його проведенні визначає Інструкція про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затверджена наказом МВС України від 12.03.2013р.за №230(далі - Інструкція №230).

За правилами п.2.1 Інструкції за №230, підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового і начальницького складу службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами рядового і начальницького складу діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб рядового і начальницького складу чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб рядового і начальницького складу і можуть викликати суспільний резонанс.

Згідно до п.2.5, 2.6 Інструкції №230, підстави для призначення службового розслідування можуть міститися в службових документах осіб РНС, матеріалах перевірок, письмових зверненнях громадян України, осіб без громадянства та іноземців, депутатських запитах та зверненнях народних депутатів України, повідомленнях уповноважених органів досудового розслідування, заявах і повідомленнях інших правоохоронних органів, підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації або в інших документах, отриманих в установленому законодавством України порядку. Підставою для проведення службового розслідування є належним чином письмово оформлений наказ уповноваженого на те начальника.

У відповідності до п.3.2 Інструкції №230, службове розслідування проводиться посадовою особою, якій воно доручено, чи декількома особами у складі комісії, одна з яких за необхідності призначається головою цієї комісії.

Згідно п.5.2-5.4 Інструкції початок службового розслідування визначається датою видання наказу про його призначення.

Завершення службового розслідування визначається датою затвердження начальником, який призначив службове розслідування, висновку за результатами службового розслідування (далі - висновок службового розслідування).

Якщо вину особи РНС повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

Як встановив суд першої інстанції та наступне знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду, що ГУНП в Одеській області дотримано порядок та строки проведення службового розслідування, за наслідком якого вирішено накласти на позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 допущено порушення службової дисципліни, яке виразились у безпідставному невиході на роботу протягом тривалого часу, а саме, у період з 22.11.2016р. до 27.11.2016р. та з 29.12.2016р. по 7.01.2017р..

Поряд із цим, проаналізувавши наведені вище норми Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що підставою для дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою службової дисципліни.А такими обставинами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни. Водночас при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість таких, обставини, за яких вони вчинені, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного провадження, що Довідкою про тимчасову непрацездатність поліцейського за №9341 від 29.12.2016р. ОСОБА_2 звільнено від службових обов’язків через тимчасову непрацездатність з 29.12.2016р. по 3.01.2017р., стати до роботи 8.01.2017р..

Однак, в ході проведення службового розслідування направлений запит для перевірки достовірності довідки за №9341 від 29.12.2016р. на ім'я ОСОБА_2 до ДУ «ТМО МВС України по Одеській області».

У відповідності до довідки за №33/36-158 від 23.03.2017р., виданої ДУ «ТМО МВС України по Одеській області» в період з 21 по 27 листопада 2016р. та з 29.12.2016р. по 7.01.2017р. поліцейський ОСОБА_2 до вказаної поліклініки не звертався. Відповідно даних журналу прийому хворих дільничним терапевтом ОСОБА_3, журналу реєстрації листків непрацездатності атестованих працівників в термін з 21 по 27 листопада 2016р. та з 29.12.2016р. по 7.01.2017р. поліцейському ОСОБА_2 довідка про тимчасову непрацездатність не видавалась.

Згідно Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затверджена наказом МОЗ України №455 від 13.11.2001р., тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності (п.1.1).

В свою чергу, судом першої інстанції направлявся запит до ДУ «Територіальне медичне об’єднання МВС України по Одеській області» з метою отримання інформацію щодо реєстрації довідки про тимчасову непрацездатність поліцейського ОСОБА_2 за №9341 від 29.12.2016р., яка видана лікарем ОСОБА_3, в журналі обліку бланків листків непрацездатності.

Судом першої інстанції була отримано відповідь за вих. №33/36-518 від 3.10.2017р. до якої додано копію витягу з журналу обліку листків непрацездатності (форми №036/о), у відповідності до якого довідка за №9341 видавалась ОСОБА_6 (1990р.н., місце роботи: БЛО №1 в Одеській області) лікарем ОСОБА_3 з 2.01.2017р. по 10.01.2017р. (діагноз ОРЗ) (т.2 а.с.14-17).

Крім того, на виконання ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 28.08.2017р. у справі за №815/3451/17 прокуратурою Одеської області за вих. №17п/1-367917 повідомлено, що першим слідчим відділом управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Одеської області розслідується кримінальне провадження №42017160000000568 від 4.05.2017р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України, стосовно факту подачі колишнім інспектором-криміналістом сектору криміналістичного забезпечення слідчого відділення Шевченківського ВП Приморського ВП в м.Одесі ОСОБА_2 завідомо підробленого документу - довідки про тимчасову непрацездатність поліцейського, військовослужбовця Національної гвардії України за №9341.

Станом на 18.04.2018р. у вказаному кримінальному провадженні про підозру у вчиненні кримінального правопорушення будь-кому з фігурантів не повідомлялось. Досудове розслідування триває.

Також апеляційний суд звертає увагу на те, що ані ОСОБА_2, ані його представником під час апеляційного розгляду в Одеському апеляційному адміністративному суді не надано будь-яких інших доказів, крім тих що є в матеріалах справи, на підтвердження протиправності та незаконності наказу про звільнення ОСОБА_2

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що ГУНП в Одеській області при проведення службового розслідуванні та при прийнятті оскаржуваних наказів про звільнення діяло на підставі чинних норм законодавства та в межах своїх повноважень.

Що стосується тверджень апелянта стосовно порушення строків застосування дисциплінарного стягнення, апеляційний суд зазначає наступне.

Порушення строків застосування дисциплінарного стягнення у спірних правовідносинах регулюються спеціальною нормою Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, а саме ст.16.

Як вбачається із матеріалів справи, подія, яка стала підставою для службового розслідування мала місце з 22.11.2016р. по 27.11.2016р. та з 29.12.2016р. по 7.01.2017р..

Службове розслідування по даному факту розпочато 14.03.2017р., після отримання листа з Управління внутрішньої безпеки в Одеській області ДВБ Національної поліції України.

Висновки службового розслідування затверджені 7.04.2017р. Наказом за №1439 прийнято 4.05.2017р., тобто в межах місячного строку після закінчення службового розслідування.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що в силу ст.16 Дисциплінарного Статуту,6-ти місячний строк також не порушено (22.11.2016р.. – 22.05.2017р.).

Крім того, судова колегія зазначає, що з метою дотримання прав ОСОБА_2 йому було запропоновано надати пояснення по зазначеним вище обставинам. В свою чергу від надання будь-яких пояснень на підставі ст.63 Конституції України він відмовився.

У відповідності до наказу МВС за №230 від 12.03.2013р. за бажанням особи стосовно якої проводилося службове розслідування виконавець повинен ознайомити її із затвердженим висновком службового розслідуванням, а також з окремими матеріалами, зібраними в процесі його проведення в частині, яка стосується цієї особи, але в обов’язковому порядку лише за письмовим рапортом, який подається начальнику, що призначив службове розслідування. Рапорт в матеріалах службового розслідування відсутній, а тому підстав для надання ОСОБА_2А матеріалів службового розслідування для ознайомлення не має.

Також, апеляційний суд звертає увагу на те, що ВС України в своїй Постанові від 19.12.2016р. у справі за №6-280/цс15 вказав, що оцінка дисциплінарного проступку повинна провадитись на підставі з’ясування всіх обставин його вчинення, в тому числі з урахуванням письмових пояснень працівника.

Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов’язку вимагати письмове пояснення від працівника і неотримання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами.

Вказана позиція підлягає обов’язковому врахуванню, а отже доводи позивача в частині відсутності його пояснень при проведенні службового розслідування, судова колегія вважає безпідставними.

Крім того, згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов’язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов’язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов’язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9.12.1994р. серія А, №303А, п.29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов’язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 1.07.2003р.). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції повно та об’єктивно дослідив усі надані докази по справі, надав їм правову оцінку, та дійшов вірного висновку про те, що ОСОБА_2 допущено грубе порушення діючих нормативів та Законів України щодо порядку виїзду за межі території України, безпосередньо до Росії, а тому підстав для задоволення вимог не має.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилався на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова суду ухвалена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246,315,316 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017р. – залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 25 червня 2018р.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: А.В. Крусян

ОСОБА_1