Постанова № 74939628, 25.06.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2018 року справа №805/3899/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Міронової Г.М., суддів: Геращенка І.В., Казначеєва Е.Г., секретаря Тішевського В.В., за участю відповідачів Грибовського І.В., Іванцова В.В., представника відповідача 3 Коваленко О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 березня 2018 р. (повний текст рішення складено та підписано 14 березня 2018 року у м. Слов'янськ Донецької області) у справі № 805/3899/17-а (головуючий І інстанції суддя Голубова Л.Б.) за позовом ОСОБА_4 до прокурора відділу запобігання правопорушенням в органах прокуратури управління внутрішньої безпеки Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України Іванцова Володимира Васильовича (відповідач 1), начальника управління інформаційної підтримки та координації поліції "102" Головного управління Національної поліції в Донецькій області Національної поліції України Грибовського Ігоря Васильовича (відповідач 2), Головного управління Національної поліції в Донецькій області (відповідач 3) про визнання протиправними дій зі збирання та поширення конфіденційної інформації та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до прокурора відділу запобігання правопорушенням в органах прокуратури управління внутрішньої безпеки Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України Іванцова Володимира Васильовича, начальника управління інформаційної підтримки та координації поліції "102" Головного управління Національної поліції в Донецькій області Національної поліції України Грибовського Ігоря Васильовича, Головного управління Національної поліції в Донецькій області (далі - відповідачі) про визнання протиправними дії прокурора відділу запобігання правопорушенням в органах прокуратури управління внутрішньої безпеки Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України Іванцова Володимира Васильовича щодо збирання та поширення конфіденційної інформації про нього особисто, його дружину ОСОБА_5, матір ОСОБА_6, сестру ОСОБА_7 шляхом направлення запитів з вимогою надати інформацію від 11 травня 2017 року за № 25/2-45-4-30вих17 Мелекінському сільському голові, за № 25/2-45-4-33вих-17 начальнику Першотравневого РЕМ ПАТ «Донецькобленерго», 22 травня 2017 року за № 25/2-45-4-43вих-17 директору Комунально-курортного підприємства Мелекінської сільської ради, 01 червня 2017 року за № 25/2-45-4-45вих-17 начальнику Управління інформаційної підтримки та координації поліції «102» ГУ НП в Донецькій області; заборону прокурору відділу запобігання правопорушенням в органах прокуратури управління внутрішньої безпеки Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України Іванцову Володимиру Васильовичу використання або обробку без згоди позивача ОСОБА_4 конфіденційної інформації, отриманої на запити від 11 травня 2017 року за № 25/2-45-4-30вих17 Мелекінському сільському голові, за № 25/2-45-4-33вих-17 начальнику Першотравневого РЕМ ПАТ «Донецькобленерго», 22 травня 2017 року за № 25/2-45-4-43вих-17 директору Комунально-курортного підприємства Мелекінської сільської ради, 01 червня 2017 року за № 25/2-45-4-45вих-17 начальнику Управління інформаційної підтримки та координації поліції «102» ГУ НП в Донецькій області; зобов'язання прокурора відділу запобігання правопорушенням в органах прокуратури управління внутрішньої безпеки Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України Іванцова Володимира Васильовича повідомити позивача ОСОБА_4 про джерела отримання конфіденційної інформації, а саме, відносно позивача ОСОБА_4, дружини ОСОБА_5, матері ОСОБА_6, сестри ОСОБА_7 індивідуальних податкових номерів, дат народження державних номерів автотранспорту, кадастрових номерів земельних ділянок, а також мету збирання конфіденційної інформації, що не стосувалась предмета перевірки відомостей про земельні ділянки, розташовані в АДРЕСА_2 (реєстраційний номер 22254835); кадастровий № НОМЕР_3 (АДРЕСА_3); кадастровий № НОМЕР_4 (АДРЕСА_4); кадастровий № НОМЕР_5 (АДРЕСА_5), пересування та фотофіксацію транспортних засобів: Mitsubishi Pajero, державний номер НОМЕР_1; Nissan Tida, державний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_5; визнання протиправними дії начальника управління інформаційної підтримки та координації поліції «102» Головного управління Національної поліції в Донецькій області Національної поліції України Грибовського Ігоря Васильовича щодо поширення конфіденційної інформації про фіксацію транспортних засобів: Mitsubishi Pajero, державний номер НОМЕР_1; Nissan Tida, державний номер НОМЕР_2, інтелектуальною системою відео спостереження ГУ НП в Донецькій області за період 01 січня 2016 року по 09 червня 2017 року (т. 1 а.с. 5-15).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 12 березня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено (т. 2 а.с. 23-30).

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що Іванцов В.В. порушив норми законодавства, оскільки без його згоди збирав стосовно нього та його близьких інформацію, яка є конфіденційною, за відсутності визначених Законом підстав для її отримання, не мав повноважень на витребування та отримання конфіденційної інформації стосовно нього та його близьких, а також збирав інформацію, яка не стосувалась предмета перевірки, за період, який не охоплювався перевіркою, будучи виключеним зі складу комісії з проведення службового розслідування; поширив інформацію, яка є конфіденційною.

Позивач до суду не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що згідно ч. 2 ст. 313 КАС України не перешкоджає розгляду справи.

Відповідачі 1, 2 Іванцов В.В., Грибовський І.В. та представник відповідача 3 проти доводів апеляційної скарги заперечували.

Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення відповідачів 1, 2, представника відповідача 3, вивчив доводи апеляційної скарги та відзиви на неї, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 є старшим радником юстиції та перебуває на посаді заступника прокурора Донецької області з 03.04.2014 року, що підтверджується відповідною довідкою (т. 1, а.с. 105).

Прокурором відділу запобігання правопорушенням в органах прокуратури управління внутрішньої безпеки Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України Іванцовим В. В. на ім'я керівника Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України Уварова В.Г. складено рапорт від 13.04.2017 року, зі змісту якого вбачається, що під час опрацювання відомостей Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, встановлено факти подання недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, працівниками прокуратури.

Встановлено, що в Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування містяться декларації заступника прокурора Донецької області ОСОБА_4 за 2015 рік, подану ним 19.10.2016 року та 2016 рік, подану 08.02.2017 року. За результатами вивчення встановлено ознаки внесення до вказаних декларацій ОСОБА_4 завідомо неправдивих відомостей. Встановлено, що дружина позивача - ОСОБА_5 є власником будинку АДРЕСА_6. Відомості щодо вказаного будинку у деклараціях за 2015 та 2016 роки ОСОБА_4 не задекларовано. Окрім того, ОСОБА_4 фактично користується будинком АДРЕСА_2, що зареєстрований на його матір - ОСОБА_6. Відомості щодо вказаного будинку у деклараціях за 2015 та 2016 роки ОСОБА_4 також не зазначено.

Враховуючи, що зазначена інформація може свідчити про недостовірність тверджень, поданих ОСОБА_4 у анкеті доброчесності, зокрема, у частині своєчасного та достовірного декларування майна та доходів, у порядку, встановленому Законом України «Про запобігання корупції», наявні підстави для проведення таємної перевірки доброчесності, передбаченої п. 8 розд. ІІ Порядку проведення таємної перевірки доброчесності прокурорів в органах прокуратури України, затвердженого наказом Генерального прокурора України № 205 від 16.06.2016 року (т. 1, а.с. 102-103).

Наказом Генерального прокурора України № 119 від 21.04.2017 року, з метою проведення перевірки достовірності тверджень, поданих заступником прокурора Донецької області ОСОБА_4 у анкеті доброчесності, призначено службове розслідування відносно ОСОБА_4 та створено комісію, серед яких був відповідач 1 (т. 1 а.с. 10).

Листом від 27.04.2017 року № 25/2-45-4-22 вих.17 відповідач 1 попросив ОСОБА_4 надати пояснення щодо фактично отриманих доходів, наявних активів та видатків з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року та з 01.01.2017 року особисто та членами його сім'ї; щодо підстав отримання права власності, оренди чи іншого права користування, обставин придбання, продажу щодо нерухомого майна за адресами: АДРЕСА_1, АДРЕСА_6 та АДРЕСА_2; інші об'єкти нерухомості, що належать (належали) позивачу або членам його сім'ї на праві власності, в оренді чи іншому праві користування та відомості щодо витрат на утримання зазначених об'єктів нерухомості (т. 1 а.с. 106-107).

Позивач надав пояснення від 10.05.2017 року на ім'я Генерального прокурора України, відповідно до яких у декларації за 2015 рік він вказав свої доходи у вигляді заробітної плати та пенсії. Дружина та донька доходів не отримували. За 2015 рік ОСОБА_4 не отримував інших доходів, окрім визначених у декларації. При заповненні декларації за 2016 рік членами сім'ї зазначено лише дружину, оскільки донька у цей час проживала у м. Харкові. За 2016 рік позивачем вказано лише свої доходи у вигляді заробітної плати та пенсії.

Крім того, позивач пояснив, що квартира у м. Маріуполі належить йому, дружині, сину та доньці на праві сумісної власності відповідно до свідоцтва про право власності.

Стосовно права власності на нерухомість за адресою: Донецька область, Волноваський район, АДРЕСА_6 позивач повідомив, що ні у нього, ні у членів його родини ніколи не було жодної нерухомості за вказаною адресою.

Разом з тим, дружина позивача нетривалий час була власницею земельної ділянки за зазначеною адресою, але у 2011 році ділянка була продана відповідно до договору купівлі-продажу і підтверджено витягом з Державного реєстру правочинів.

Стосовно об'єкта нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_4 повідомив, що він належить його матері ОСОБА_6 з 01.02.2010 року, яка не є членом його сім'ї, оскільки проживає окремо, не пов'язана спільним побутом, не має взаємних прав та обов'язків з позивачем. З зазначених підстав відомості щодо її майна не повинні вноситись в декларації позивача та не мають відношення до службової перевірки.

Також позивач пояснив, що закон не зобов'язує його зберігати копії платіжних документів на утримання об'єктів нерухомого майна, тому документи за 2015 рік у нього відсутні. Копії платіжних документів за 2016 рік, окрім оплати послуг за автостоянку він надав до пояснень. Також надав документи стосовно прав на нерухоме майно та довідки про заробітну плату та пенсію (т. 1 а.с. 110-136, а.с. 138-141, а.с. 142-155).

В ході проведеної таємної перевірки стосовно ОСОБА_4 відповідачем 1 було зроблено запити стосовно спірної нерухомості, земельних ділянок та автотранспорту до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Донецькій області від 11.05.2017 року № 25/2-45-4-31 вих.17, Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 11.05.2017 року № 25/2-45-4-32 вих.17, Першотравневого РЕС ПАТ «Донецькобленерго» від 11.05.2017 року № 25/2-45-4-33 вих.17, Мелекінському сільському голові Поповичу В.П. від 11.05.2017 року № 25/2-45-4-30 вих.17, від 25.05.2017 року № 25/2-45-4-44 вих.17, директору комунально-курортного підприємства Мелекінської сільської ради від 22.05.2017 року № 25/2-45-4-43 вих.17 та лист на адресу начальника Управління інформаційної підтримки та координації поліції «102» ГУ НП в Донецькій області Грибовського І.В. від 01.06.2017 року № 25/2-45-4-45 вих.17 (т. 1, а.с. 18, а.с. 157-158, а.с. 161-162, а.с. 172-174, а.с. 189-190, а.с. 191-192).

Позивач листом від 24.05.2017 року № 03/1-3 вих.17, спрямованому на адресу голови комісії з проведення службової перевірки-заступника начальника відділу службових розслідувань управління внутрішньої безпеки Генеральної інспекції Подоляка С.А. надав клопотання про відвід члена комісії та надання інформації Іванцова В.В. з причин його необ'єктивності (т. 1 а.с. 186-188).

Наказом Генерального прокурора України від 01.06.2017 року № 160 Іванцова В.В. було виключено зі складу комісії з проведення службового розслідування стосо7г6вно позивача, про що ОСОБА_4 було повідомлено листом від 01.06.2017 року № 23/2-33210-16 (т. 1 а.с. 200-201).

ОСОБА_4 звернувся до Генерального прокурора України (отримано ГПУ 01.06.2017 року за № 119491-17) зі скаргою на упереджене ставлення Іванцова В.В. до проведення службового розслідування та проханням дати оцінку відповідності його дій вимогам Конституції України, Законів України «Про прокуратуру», «Про інформацію», Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, у тому числі наявності підстав для внесення відомостей до ЄРДР за ст. 182 КК України (т. 1 а.с.202-204).

Листом від 05.06.2017 року № 25/2-33219-16 позивача було повідомлено про відсутність обставин про вчинення Іванцовим В.В. злочину, передбаченого ст. 182 КК України (т. 1 а.с. 210).

Згідно висновку про результати службового розслідування щодо можливої недоброчесності заступника прокурора Донецької області ОСОБА_4 від 19.06.2017 року, затвердженого Генеральним прокурором України Ю. Луценком, комісія дійшла висновку, що відомості про недостовірність тверджень, поданих заступником прокурора Донецької області ОСОБА_4 у деклараціях за 2015-2016 роки підтвердились. За наведені порушення заступник прокурора Донецької області ОСОБА_4 підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності (т. 1 а.с. 250-250 (в).

Згідно підпису позивача 04.07.2017 року він ознайомився з вказаним висновком комісії.

Листом від 30.06.2017 року № 25/2-33210-16 на адресу Національного агентства з питань запобігання корупції, керівник Генеральної інспекції В. Уваров повідомив результати висновку службового розслідування щодо можливої недоброчесності заступника прокурора Донецької області ОСОБА_4 від 19.06.2017 року та просив вирішити питання про проведення повної перевірки щорічної декларації за 2015-2016 роки ОСОБА_4 відповідно до п. 4 розд. ІІІ Порядку проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 10.02.2017 № 56, а також для вирішення питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 172-6 КУпАП України. У разі встановлення за результатами повної перевірки декларації ознак кримінального правопорушення, з урахуванням положень статті 216 Кримінального процесуального кодексу України, просить повідомити Генеральну інспекцію для прийняття рішення в порядку статті 214 Кримінального процесуального кодексу України (т. 1 а.с. 248-249).

Зазначені обставини не заперечуються.

Спірним у даній справі є правомірність дій прокурора відділу запобігання правопорушенням в органах прокуратури управління внутрішньої безпеки Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України Іванцова Володимира Васильовича щодо збирання, використання, обробки та поширення конфіденційної інформації без згоди позивача про ОСОБА_4, дружину ОСОБА_5, матір ОСОБА_6, сестру ОСОБА_7 шляхом направлення запитів з вимогою надати інформацію від 11 травня 2017 року за № 25/2-45-4-30вих17 Мелекінському сільському голові, за № 25/2-45-4-33вих-17 начальнику Першотравневого РЕМ ПАТ «Донецькобленерго», 22 травня 2017 року за № 25/2-45-4-43вих-17 директору Комунально-курортного підприємства Мелекінської сільської ради, 01 червня 2017 року за № 25/2-45-4-45вих-17 начальнику Управління інформаційної підтримки та координації поліції «102» ГУ НП в Донецькій області; правомірність дій начальника управління інформаційної підтримки та координації поліції «102» Головного управління Національної поліції в Донецькій області Національної поліції України Грибовського Ігоря Васильовича щодо поширення конфіденційної інформації про фіксацію транспортних засобів: Mitsubishi Pajero, державний номер НОМЕР_1; Nissan Tida, державний номер НОМЕР_2, інтелектуальною системою відео спостереження ГУ НП в Донецькій області за період 01 січня 2016 року по 09 червня 2017 року.

При вирішенні справи суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Закон України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII (далі - Закон № 1700-VII) визначає правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень.

Частиною 1 статті 2 Закону № 1700-VII встановлено, що відносини, що виникають у сфері запобігання корупції, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, цим та іншими законами, а також прийнятими на їх виконання іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ч. 1 ст. 45 Закону № 1700-VII, особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а» і «в» пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Пунктом 3 частини 1 статті 46 Закону № 1700-VII встановлено, що у декларації зазначаються відомості про цінне рухоме майно, вартість якого перевищує 100 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року, що належить суб'єкту декларування або членам його сім'ї на праві приватної власності, у тому числі спільної власності, або перебуває в її володінні або користуванні незалежно від форми правочину, внаслідок якого набуте таке право. Такі відомості включають:

а) дані щодо виду майна, характеристики майна, дату набуття його у власність, володіння або користування, вартість майна на дату його набуття у власність, володіння або користування;

б) дані щодо транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, а також щодо їх марки та моделі, року випуску, ідентифікаційного номера (за наявності). Відомості про транспортні засоби та інші самохідні машини і механізми зазначаються незалежно від їх вартості;

в) у разі якщо рухоме майно перебуває у спільній власності, про усіх співвласників такого майна також вказуються відомості, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. У разі якщо рухоме майно перебуває у володінні або користуванні, про власників такого майна також вказуються відомості, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Положеннями пункту 7 частини 1 статті 46 Закону № 1700-VII визначено, що у декларації зазначаються відомості про отримані (нараховані) доходи, у тому числі доходи у вигляді заробітної плати (грошового забезпечення), отримані як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, гонорари, дивіденди, проценти, роялті, страхові виплати, благодійна допомога, пенсія, доходи від відчуження цінних паперів та корпоративних прав, подарунки та інші доходи.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 50 Закону № 1700-VII повна перевірка декларації полягає у з'ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення і може здійснюватися у період здійснення суб'єктом декларування діяльності, пов'язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 50 Закону № 1700-VII обов'язковій повній перевірці підлягають декларації службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, суб'єктів декларування, які займають посади, пов'язані з високим рівнем корупційних ризиків, перелік яких затверджується Національним агентством. Обов'язковій повній перевірці також підлягають декларації, подані іншими суб'єктами декларування, у разі виявлення у них невідповідностей за результатами логічного та арифметичного контролю.

Абзацом 5 частини 1 статті 50 Закону № 1700-VII визначено, що Національне агентство проводить перевірку декларації на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших джерел, про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей.

Відповідно до частини 5 статті 19 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов'язаний щорічно проходити таємну перевірку доброчесності, яку проводять підрозділи внутрішньої безпеки в порядку, затвердженому Генеральним прокурором.

Порядком проведення таємної перевірки доброчесності прокурорів в органах прокуратури України, затвердженому наказом Генерального прокурора України № 205 від 16.06.2016 року, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України за № 75/29005 17.06.2016 року передбачено, що кожний прокурор з метою виконання вимог частини 5 статті 19 Закону України «Про прокуратуру» зобов'язаний щороку до 01 лютого подавати до підрозділу внутрішньої безпеки власноруч заповнену Анкету доброчесності прокурора.

В матеріалах справи наявна анкета доброчесності позивача (т. 1 а.с. 98-99).

У разі одержання інформації, яка може свідчити про недостовірність (в тому числі неповноту) тверджень, поданих прокурором у Анкеті, та стосується конкретного прокурора і містить фактичні дані, що можуть бути перевірені, підрозділ внутрішньої безпеки у десятиденний строк з дати її отримання повідомляє відповідного керівника прокуратури про необхідність призначення службового розслідування з дорученням отриманої інформації.

Службові розслідування, призначені з метою перевірки недостовірності (в тому числі неповноти) тверджень, поданих прокурором у Анкеті, проводяться за участю уповноважених осіб.

Згідно з Порядком організації роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури України, затвердженим наказом Генерального прокурора України № 111 від 13.04.2017 року, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України за № 623/30491 16.05.2017 року, контроль за станом організації роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури України здійснюється Генеральною інспекцією Генеральної прокуратури України.

Відповідно до п.п. 1, 2, 6 п. 6.2 Розділу 6 Положення про Генеральну інспекцію Генеральної прокуратури України, затвердженого наказом Генерального прокурора України № 204 від 16.06.2016 року до основних завдань та функцій відділу запобігання правопорушенням в органах прокуратури управління внутрішньої безпеки Генеральної інспекції є контроль за дотриманням працівниками регіональних і місцевих прокуратур обмежень і вимог, передбачених антикорупційним законодавством, своєчасним поданням ними декларацій про майно, доходи, витрати фінансового характеру, вивчення цих декларацій на предмет відповідності зазначеної у них інформації фактичному матеріальному стану працівників органів прокуратури; участь у здійсненні таємної перевірки доброчесності працівників регіональних і місцевих прокуратур; проведення у встановленому порядку службових розслідувань за фактами скоєння працівниками органів прокуратури корупційних діянь, кримінальних правопорушень. адміністративних правопорушень, дисциплінарних проступків, порушень присяги прокурора і Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури.

До повноважень працівників Генеральної інспекції у тому числі відноситься запитувати і отримувати у порядку, встановленому Законом, інформацію та документи, в тому числі бухгалтерські, банківські, фінансові тощо, та у разі необхідності вимагати їх надання у встановлені строки.

До дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, належать, зокрема, подання в анкеті доброчесності прокурора недостовірних (у тому числі неповних) тверджень (п. 2 Порядку № 111).

Отримавши інформацію щодо подання позивачем недостовірних даних, наказом № 119 від 21.04.2017 року Генеральним прокурором України призначено службове розслідування з метою перевірки інформації щодо можливої недостовірності тверджень, поданих у анкеті доброчесності заступником прокурора Донецької області ОСОБА_4 у частині внесення ним недостовірних даних до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Згідно з п.п. 6.2.1 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань (перевірок) в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України № 104 від 24.09.2014 року (яка діяла на момент виникнення спірних відносин) голова та члени комісії зобов'язані вживати всіх законних заходів щодо швидкого, всебічного, повного встановлення обставин, зазначених у п. 8 цієї Інструкції.

Голова та члени комісії відповідно до пп. 6.1.5 та 6.1.8 Інструкції № 104 наділені повноваженнями, зокрема, отримувати та збирати з додержанням вимог законодавства матеріали, що стосуються службового розслідування (перевірки), у тому числі від інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб.

Суд апеляційної інстанції враховує, що службове розслідування призначене Генеральним прокурором України шляхом видання наказу № 119 від 21.04.2017 року. Таким чином, Іванцов В.В., який входив до складу комісії, як колегіального органу, не може бути належним відповідачем щодо позовних вимог в цій частині. Однак він входив до складу комісії і був наділений повноваженнями щодо подання запитів стосовно спірної нерухомості, земельних ділянок та автотранспорту позивача.

Голова та члени комісії згідно з п. 4 розділу 5 Інструкції (в новій редакції) наділені повноваженнями, зокрема, отримувати та збирати з додержанням вимог законодавства матеріали, що стосуються службового розслідування, у тому числі від інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб.

Закон України «Про інформацію» від 02.10.1992 № 2657-XII закріплює право громадян України на інформацію, закладає правові основи інформаційної діяльності.

Під інформацією цей Закон розуміє документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі (ст. 1 Закону № 2657-XII).

Статтею 3 Закону України «Про інформацію» визначено, що основними напрямами державної інформаційної політики є, зокрема, забезпечення відкритості та прозорості діяльності суб'єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст. 6 Закону України № 2657-XII передбачено, що право на інформацію може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Статтею 14 Закону № 2657-XII передбачено, що основними видами інформаційної діяльності є одержання, використання, поширення, захист та зберігання інформації. Одержання інформації - це набуття, придбання, накопичення відповідно до чинного законодавства України документованої або публічно оголошуваної інформації громадянами, юридичними особами або державою. Використання інформації - це задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб і держави. Поширення інформації - це розповсюдження, обнародування, реалізація у встановленому законом порядку документованої або публічно оголошуваної інформації. Захист інформації - це комплекс правових, організаційних, інформаційно-телекомунікаційних засобів і заходів, спрямованих на запобігання неправомірним діянням щодо інформації. Зберігання інформації - це забезпечення належного стану інформації та її матеріальних носіїв.

Відповідно до приписів статті 23 Закону України «Про інформацію» (в редакції на момент спірних правовідносин) інформація про фізичну особу (персональні дані) - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Ст. 32 Конституції України визначає, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Кожний громадянин має право знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею.

Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Таким чином, Конституція визначає як окремі дії: збирання, зберігання, використання та поширення інформації, а отже, ці дії не є тотожними, тому позивач помилково вважає збирання матеріалів, зокрема, за допомогою направлення запитів стосовно майна позивача в ході службового розслідування, розповсюдженням інформації.

Стосовно конфіденційності інформації щодо майна позивача та його родичів суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1-2 ст. 21 Закону України «Про інформацію» інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень.

До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини (ч. 2 ст. 11 Закону України «Про інформацію»). Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.

Відносини, пов'язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом.

Таким чином з наведеного вбачається, що не всі відомості про фізичну особу носять характер конфіденційної інформації. Крім того, можливість розголошення конфіденційної інформації про особу без її згоди можлива, якщо інформація є суспільно необхідною і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її розголошення.

Статтею 1 Закону України «Про запобігання корупції» органи прокуратури віднесено до спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції, а правові підстави отримання інформації визначені статтями 65-69 цього Закону.

За приписами п. 2 ч. 2 ст. 60 зазначеного Закону не може бути віднесена до інформації з обмеженим доступом інформація про розміри, види оплати праці, матеріальної допомоги та будь-яких інших виплат з бюджету або за рахунок технічної або іншої допомоги в рамках реалізації в Україні програм (проектів) у сфері запобігання, протидії корупції особам, зазначеним у пункті 1, пунктах «а» і «в» пункту 2 та пунктах 4 і 5 частини першої статті 3 цього Закону, а також одержані цими особами за правочинами, які підлягають обов'язковій державній реєстрації, а також подарунки, які регулюються цим Законом.

Отже, інформація про майно посадових осіб органів прокуратури не може вважатися інформацією з обмеженим доступом. Крім того, декларації вказаних осіб розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, зокрема, на сайті НАЗК.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними дії начальника управління інформаційної підтримки та координації поліції «102» Головного управління Національної поліції в Донецькій області Національної поліції України Грибовського Ігоря Васильовича щодо поширення конфіденційної інформації про фіксацію транспортних засобів: Mitsubishi Pajero, державний номер НОМЕР_1; Nissan Tida, державний номер НОМЕР_2, інтелектуальною системою відео спостереження ГУ НП в Донецькій області за період 01 січня 2016 року по 09 червня 2017 року суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

07.06.2017 року УІПКП «102» ГУНП в Донецькій області був отриманий запит Генеральної прокуратури України щодо надання інформації та відомостей про факти фіксації наявними системами відео-, фото- фіксації у м. Маріуполі транспортних засобів, обґрунтований п.п. 6.1.5, 6.18 Інструкції № 104 від 24.09.2014 року, п.п. 4 розділу 10 Положення про генеральну інспекцію Генеральної прокуратури України, п. 7 розділу 3 Порядку організації робот з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури України.

Грибовський І.В. працював на посаді начальника управління інформаційної підтримки та координації поліції «102» Головного управління Національної поліції в Донецькій області.

Відповідно до вимог Положення про УІПКП «102» ГУНП в Донецькій області управління інформаційної підтримки та координації поліції «102» як структурний підрозділ ГУНП в області здійснює заходи, спрямовані на інформаційно-аналітичне та інформаційно-пошукове забезпечення правоохоронної діяльності, а також опрацювання в цілодобовому режимі запитів правоохоронних органів. Також, надає інформацію на запити органів державної влади з баз (банків), що формуються та/або використовуються в УІПКП 102. Листи, звернення, повідомлення надсилаються за підписом начальника та заступників начальника ГУНП.

Національна поліція України відповідно до вимог пп. 9 п. 1 ст. 31 «Превентивні поліцейські заходи» Закону України «Про Національну поліцію» в якості превентивного заходу може застосовувати технічні прилади і технічні засоби, що мають фото- і кінозйомки, відеозапис, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Національна поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні.

Відповідно до вимог Положення про інформаційно-телекомунікаційну систему «Інформаційний портал Національної поліції України» уся інформація з камер відеонагляду накопичується та зберігається в рамках Інформаційного порталу Національної поліції України.

Візуальна доступність державного номерного знаку транспортного засобу для кожного громадянина, який перебуває у межах транспортної інфраструктури регламентована абз. 4 п. 30.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 року № 1306, а саме «забороняється змінювати розміри, форму, позначення, колір і розміщення номерних знаків, наносити на них додаткові позначення або закривати їх, вони повинні бути чистими і достатньо освітленими».

Зазначена норма свідчить про публічність та відкритість інформації про державні номери та транспортний засіб, на яких вони встановлені для кожного громадянина без уточнення власника.

Функціонування комплексу автоматичної фотовідеофіксації в підрозділах Національної поліції України передбачено СОУ 78-26-021:2017 «Система автоматичної фіксації правопорушень», затверджено та надано чинності наказом МВС України від 27.02.2017 року № 162.

Системою в автоматичному режимі фіксується проїзд усіх транспортних засобів без персональних даних.

З урахуванням вищезазначеного, інформація стосовно державного номера автомобіля не є конфіденційною інформацією, інформація щодо фіксації транспортних засобів позивача та членів його родини не може вважатися втручанням в його особисте життя, оскільки при в'їзді і виїзді з міста камерами спостереження фіксуються всі без винятку автомобілі, а також ті, що переміщаються в межах міста.

Запит стосувався саме об'єкта декларування - автомобілів, а не фізичної особи.

Таким чином, УІПКП «102» правомірно було направлено запитувачу відповідну інформацію.

Згідно ч. 6 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» не належать до інформації з обмеженим доступом відомості, зазначені у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданій відповідно до Закону України "Про запобігання корупції", крім відомостей, зазначених в абзаці четвертому частини першої статті 47 вказаного Закону.

Рішенням Конституційного суду України від 20.01.2012 року № 2-рп/2012 у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України розтлумачено положення частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України.

Судом вирішено, що в аспекті конституційного подання положення частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України слід розуміти так:

- інформацією про особисте та сімейне життя особи є будь-які відомості та/або дані про відносини немайнового та майнового характеру, обставини, події, стосунки тощо, пов'язані з особою та членами її сім'ї, за винятком передбаченої законами інформації, що стосується здійснення особою, яка займає посаду, пов'язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень. Така інформація про особу є конфіденційною;

- збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, i лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини».

Також, суд враховує положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації (Декларація), затвердженої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи та Парламентська асамблея Ради Європи у Резолюції від 25.12.2008 року № 1165 (1998) (п.6), де зазначено, що публічні особи повинні усвідомлювати, що особливий статус, який вони мають у суспільстві, автоматично збільшує рівень тиску на приватність їхнього життя.

У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що, оскільки політичні діячі та посадові особи, що займають публічні посади або представляють публічну владу на місцевому, регіональному, національному або міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорення, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнавати гострої та сильної громадської критики в засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

Зазначена позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 486/813/16-ц.

Як вже зазначалось раніше, позивач займає посаду, пов'язану з виконанням функцій держави, є публічною особою, тому інформація про його майно чи майно членів його сім'ї не носить конфіденційний характер, у тому числі, коли йдеться про таємну службову перевірку стосовно прокурорів.

Не можна говорити про будь-яке втручання у приватне життя осіб, уповноважених на виконання функцій держави, у зв'язку із вивченням їхніх декларацій та виявленням в них невідповідностей.

Вимоги Закону України «Про запобігання корупції» в частині подання достовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поширюється на всіх осіб, які обіймають посади прокурора або слідчого прокуратури, а отже, є службовим обов'язком кожного прокурора та слідчого прокуратури.

Як було зазначено відповідачем 1, рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 27.09.2017 року закрите дисциплінарне провадження щодо заступника прокурора Донецької області ОСОБА_4 у зв'язку з відсутністю дисциплінарного проступку.

Таким чином, права позивача, порушені висновком службової перевірки від 19.06.2017 року, як він вважав, винесеним колегіально суб'єктом владних повноважень, фактично були відновлені рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 27.09.2017 року № 155дп-17, а надання запитів відповідачем 1 щодо майна позивача в межах службової перевірки не може вважатися поширенням конфіденційної інформації відносно позивача.

Доказів незаконного поширення конфіденційної інформації позивач не надав.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що предметом службового розслідування стосовно ОСОБА_4 була інформація щодо можливої недостовірності тверджень, поданих в анкеті доброчесності, у частині внесення ним недостовірних даних до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Враховуючи, що анкету доброчесності позивачем подано 21.07.2017 року, а щорічна декларація - 19.10.2016 року, а декларація за 2016 рік - 08.02.2017 року, то доводи апелянта стосовно витребування інформації відповідачем за період, що не підлягав перевірці є необґрунтованими.

Щодо доводів апелянта стосовно того, що Іванцовим В.В. вже після виключення його з комісії особисто отримано в управлінні підтримки та координації поліції «102» інформацію на вказаний запит, яка згідно з положенням ст. 11 Закону України є конфіденційною, то зазначені твердження до уваги не приймаються, оскільки матеріали справи не містять часу ознайомлення відповідача з наказом про виключення, запити були направлені коли він був членом комісії та інформація не є конфіденційною про що зазначено вище.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. І в даній справі відповідачі довели, що діяли відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними дії прокурора відділу запобігання правопорушенням в органах прокуратури управління внутрішньої безпеки Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України Іванцова Володимира Васильовича щодо збирання та поширення конфіденційної інформації про позивача ОСОБА_4, дружину ОСОБА_5, матір ОСОБА_6, сестру ОСОБА_7 шляхом направлення запитів з вимогою надати інформацію від 11 травня 2017 року за № 25/2-45-4-30вих17 Мелекінському сільському голові, за № 25/2-45-4-33вих-17 начальнику Першотравневого РЕМ ПАТ «Донецькобленерго», 22 травня 2017 року за № 25/2-45-4-43вих-17 директору Комунально-курортного підприємства Мелекінської сільської ради, 01 червня 2017 року за № 25/2-45-4-45вих-17 начальнику Управління інформаційної підтримки та координації поліції «102» ГУ НП в Донецькій області; заборону прокурору відділу запобігання правопорушенням в органах прокуратури управління внутрішньої безпеки Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України Іванцову Володимиру Васильовичу використання або обробку без згоди позивача ОСОБА_4 конфіденційної інформації, отриманої на запити від 11 травня 2017 року за № 25/2-45-4-30вих17 Мелекінському сільському голові, за № 25/2-45-4-33вих-17 начальнику Першотравневого РЕМ ПАТ «Донецькобленерго», 22 травня 2017 року за № 25/2-45-4-43вих-17 директору Комунально-курортного підприємства Мелекінської сільської ради, 01 червня 2017 року за № 25/2-45-4-45вих-17 начальнику Управління інформаційної підтримки та координації поліції «102» ГУ НП в Донецькій області; визнання протиправними дії начальника управління інформаційної підтримки та координації поліції «102» Головного управління Національної поліції в Донецькій області Національної поліції України Грибовського Ігоря Васильовича щодо поширення конфіденційної інформації про фіксацію транспортних засобів: Mitsubishi Pajero, державний номер НОМЕР_1; Nissan Tida, державний номер НОМЕР_2, інтелектуальною системою відео спостереження ГУ НП в Донецькій області за період 01 січня 2016 року по 09 червня 2017 року.

Позовні вимоги щодо зобов'язання прокурора відділу запобігання правопорушенням в органах прокуратури управління внутрішньої безпеки Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України Іванцова Володимира Васильовича повідомити позивача ОСОБА_4 про джерела отримання конфіденційної інформації, а саме, відносно позивача ОСОБА_4, дружини ОСОБА_5, матері ОСОБА_6, сестри ОСОБА_7 індивідуальних податкових номерів, дат народження державних номерів автотранспорту, кадастрових номерів земельних ділянок, а також мету збирання конфіденційної інформації, що не стосувалась предмета перевірки відомостей про земельні ділянки, розташовані в АДРЕСА_2 (реєстраційний номер 22254835); кадастровий № НОМЕР_3 (АДРЕСА_3); кадастровий № НОМЕР_4 (АДРЕСА_4); кадастровий № НОМЕР_5 (АДРЕСА_5), пересування та фотофіксацію транспортних засобів: Mitsubishi Pajero, державний номер НОМЕР_1; Nissan Tida, державний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_5 також не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від вищезазначених.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що він не може виступати в даній справі на захист прав членів його сім'ї та родичів з таких підстав:

За змістом п. 8 ч. 1 ст. 4 КАС України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Частиною 1 ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси,

У ч.3 ст. 5 КАС України передбачено, що до суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.

До кола таких осіб позивач не належить.

З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 березня 2018 р. у справі № 805/3899/17-а - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 26 червня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Г.М. Міронова

Судді: І.В. Геращенко

Е.Г. Казначеєв