Постанова № 74939497, 19.06.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 700/512/17 Суддя (судді) першої інстанції: Яценко Г.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.

за участю секретаря судового засідання Цюпка Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 05 березня 2018 року (дата складання повного тексту не зазначена) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Лисянської селищної ради про визнання та скасування рішеня органу місцевого самоврядування,-

в с т а н о в и л а:

Позивач звернувся до Лисянського районного суду Черкаської області з позовом до Лисянської селищної ради, в якому просив визнати незаконним та скасувати п.13 рішення Лисянської селищної ради №8-3/VII від 02 червня 2016 року про надання дозволу територіальній громаді смт.Лисянка, в особі Лисянської селищної ради, на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,07 га громадської забудови за адресою вул.Поштова, в постійне користування для будівництва та обслуговування будівель закладів комунального обслуговування із земель комунальної власності Лисянської селищної ради.

Рішенням Лисянського районного суду Черкаської області від 05 березня 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. На думку апелянта, висновки суду першої інстанції є помилковими і судом не застосовано норми матеріального та процесуального права, що мали бути застосовані. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що рішення Лисянської селищної ради №8-3/VII від 02 червня 2016 року, в тому числі у п.13 офіційно не оприлюднювалось, а тому чинності не набрало і не створює прав та обов'язків, в той же час, позивач є законним користувачем спірної земельної ділянки на підставі ст.120 ЗК України та ст.377 ЦК України.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити апелянту у задоволенні апеляційних вимог, зазначаючи, що інформація про діяльність та прийняття рішень Лисянською селищною радою здійснюється через засоби масової інформації, в тому числі через газету «Понад Тікичем», шляхом функціонування офіційного сайту Лисянської селищної ради, стенду в адміністративному приміщенні селищної ради, доведенням інформації громадянам депутатами селищної ради. Крім того, позивач є власником земельної ділянки по АДРЕСА_1, яка має розмір 0,0457 га, а не 0,1 га та інша частина земельної ділянки орієнтовним розміром 0,07 га вважається самовільно зайнятою.

Сторони у судове засідання не з'явились. Про день, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином.

Враховуючи, що відповідно до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін.

Згідно з ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 02 червня 2016 року Лисянською селищною радою прийнято рішення №8-3/VII (а.с.7) «Щодо надання дозволів на розробку землевпорядних документації, затвердження землевпорядних документацій, та вилучення надання земельних ділянок», відповідно до п.13 якого надано дозвіл територіальній громаді смт.Лисянка, в особі Лисянської селищної ради, на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,07 га громадської забудови за адресою вул.Поштова, 2 в постійне користування для будівництва та обслуговування будівель закладів комунального обслуговування (03.12) із земель комунальної власності Лисянської селищної ради згідно ст.12, 16, 80, 92, 116, 118, 121, 122, 125 ЗК України.

Пунктом 37 рішення Лисянської селищної ради від 14 липня 2016 року №9-3/VII (а.с.8) внесено технічну поправку до п.13 рішення №8-3/VII Лисянської селищної ради від 02 червня 2016 року замінивши в тексті вул.Поштова, 2 на вул.Поштова.

Вважаючи п.13 рішення Лисянської селищної ради №8-3/VII від 02 червня 2016 року протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, дійшов висновку, що позивачем було не використано право мовчазної згоди на спірну ділянку, а інформування про діяльність та рішення відповідача через засоби масової інформації, в тому числі через громадсько-політичну газету «Понад. Тікичем», шляхом функціонування офіційного сайту Лисянської селищної ради (http://lysyankaselrada.info), стенду в адміністративному приміщенні селищної ради, доведення інформації громадянам депутатами селищної ради відповідає нормам законодавства.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», Законом України «Про інформацію».

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про інформацію» право на інформацію забезпечується не тільки обов'язком органів місцевого самоврядування інформувати про свою діяльність та прийняті рішення, але і створенням у державних органах спеціальних інформаційних служб або систем, що забезпечували б у встановленому порядку доступ до інформації.

Згідно зі ст.21 Закону України «Про інформацію» інформація органів місцевого самоврядування - це офіційна документована інформація, яка створюється в процесі поточної діяльності органів місцевого самоврядування. Основними джерелами цієї інформації є: акти органів місцевого самоврядування, а також документи, підготовлені у процесі здійснення регуляторної діяльності.

Інформація органів місцевого самоврядування доводиться до відома заінтересованих осіб шляхом: опублікування її в офіційних друкованих виданнях, розміщення на офіційних сторінках відповідних органі) влади у мережі Інтернет або поширення інформаційними службами відповідних державних органів і організацій; опублікування її в друкованих засобах масової інформації або публічного оголошення через аудіо- та аудіовізуальні засоби масової інформації; безпосереднього доведення її до заінтересованих осіб (усно, письмово чи іншими способами); надання можливості ознайомлення з архівними матеріалами оголошення її під час публічних виступів посадових осіб.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням сесії Лисянської селищної ради VII скликання від 21 грудня 2015 року №3-1 затверджено регламент роботи Лисянської селищної ради (а.с.90), відповідно до ч.ч.27 ст.19 якого рішення ради нормативно-правового характеру набирає чинності з дня його офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк введення його в дію.

Статтею 36 Регламенту передбачено, що рішення сесії опубліковуються на сайті, дошці оголошень та в засобах масової інформації.

Як встановлено судом першої інстанції інформування Лисянською селищною радою про свою діяльність та прийняті рішення відбувається через засоби масової інформації, в тому числі через громадсько-політичну газету «Понад Тікичем», шляхом функціонування офіційного сайту Лисянської селищної ради (http://lysyankaselrada.info), стенду в адміністративному приміщенні селищної ради, доведення інформації громадянам депутатами селищної ради.

З наявної в матеріалах справи роздруківки з сайту Лисянської селищної ради (а.с.87) вбачається, що рішення Лисянської селищної ради №8-3/VII від 02 червня 2016 року було офіційно оприлюднено на сайті 05 червня 2016 року.

Колегія суддів відхиляє посилання на те, що домен сайту відповідача не відповідає рекомендаціям, наведеним у постанові Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №851, з огляду на таке.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №851 «Деякі питання використання доменних імен державними органами в українському сегменті Інтернету» вирішено Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській і Севастопольській міським державним адміністраціям забезпечити: приведення власних доменних імен у відповідність із цією постановою; використання посадовими особами для здійснення службового листування виключно електронних поштових скриньок, розміщених на серверах, які перебувають у доменній зоні GOV.UA або .УКР; підтвердження актуальності відомостей про адміністративні та технічні контакти власних доменних імен у доменах GOV.UA та .УКР.

В той же час, згідно п.3 наведеної Постанови рекомендовано органам місцевого самоврядування, суб'єктам господарювання державного та комунального секторів економіки дотримуватися вимог цієї постанови.

Отже, вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №851 для Лисянської селищної ради носять не обов'язковий, а рекомендований характер, а тому невідповідність доменної зони офіційного сайту відповідача вказаній постанові не мають наслідком не визнання офіційним оприлюднення на ньому рішень Лисянської селищної ради.

Таким чином, оскаржуване рішення Лисянської селищної ради №8-3/VII від 02 червня 2016 року було офіційно оприлюднено на сайті Лисянської селищної ради 05 червня 2016 року та є чинним.

Відповідно до ч.6 ст.118 ЗК України (в редакції, що була чинної на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з ч.7 наведеної статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Позивач стверджує, що він використав принцип мовчазної згоди та отримав право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання дозволу органу місцевого самоврядування, оскільки він є власником земельної ділянки для обслуговування житлового будинку площею 0,0457 га, яка розташована по АДРЕСА_1, гідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 (а.с.137), власником будинку АДРЕСА_1, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.33), звертався з відповідним клопотання до відповідача і, у зв'язку з не наданням дозволу або мотивованої відмови у місячний строк, отримав право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, подав до відповідача договір про розроблення проекту землеустрою.

Колегія суддів зазначає, що питання набуття позивачем права власності на земельну ділянку по вул.Поштова в смт.Лисянка Черкаської області орієнтовною площею 0,07 га було досліджено Апеляційним судом Черкаської області у справі №700/670/16-ц за позовом Лисянської селищної ради Черкаської області до ОСОБА_2 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, рішенням якого від 26 липня 2017 року зобов'язано ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку по вул.Поштова смт.Лисянка Черкаської області.

В мотивувальній частині вказаного рішення встановлено, що ОСОБА_2 не використав право мовчазної згоди, оскільки не замовив розроблення проекту землеустрою протягом місячного строку після закінчення строку відведеного на розгляд клопотання, про що повинен був повідомити Лисянську селищну раду із наданням договору на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Якщо, навіть, заявник замовив виготовлення проекту землеустрою, то ним проігноровано процедуру повідомлення органу місцевого самоврядування та надання вказаного договору. Отже, колегія суддів дійшла висновку, що право мовчазної згоди не застосовується до даного випадку.

Рішення Апеляційного суду Черкаської області у справі №700/670/16-ц набрало законної сили 26 липня 2017 року.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.

Частиною 4 ст.78 КАС України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, посилання позивача на отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою по вул.Поштова, смт.Лисянка щодо земельної ділянки орієнтовним розміром 0,07 га на підставі мовчазної згоди не відповідає дійсності

З огляду на викладені обставини за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо скасування п.13 рішення Лисянської селищної ради №8-3/VII від 02 червня 2016 року з наведених ОСОБА_2 підстав.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст.243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 05 березня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 23 червня 2018 року.

Головуючий суддя Н.В.Безименна

Судді В.О.Аліменко

А.Ю.Кучма