Постанова № 74939164, 19.06.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/17610/16 Суддя (судді) першої інстанції: Амельохін В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.

за участю секретаря судового засідання Цюпка Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Андре Тан» на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 30 березня 2018 року (повний текст складено 30 березня 2018 року) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Андре Тан» до Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві про скасування наказу,-

в с т а н о в и л а:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до ГУ ДФС у м.Києві, в якому просив, з урахуванням збільшення позовних вимог, визнати протиправними дії відповідача щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Андре Тан», результати якої оформлені актом перевірки від 16 лютого 2016 року №12/26-15-13-07-01/35634642, визнати незаконним (протиправним) наказ ГУ ДФС у м.Києві №322 від 02 лютого 2016 року «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Андре Тан».

Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 30 березня 2018 року в задоволенні адміністративного позову ТОВ «Андре Тан» відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що після отримання документів, які були пред'явлені співробітниками ГУ ДФС у м.Києві, було прийнято рішення про недопущення до перевірки, про що позивачем складено акт та повідомлено ГУ ДФС у м.Києві, однак співробітниками відповідача було проведено незрозумілу перевірку в приміщенні ГУ ДФС у м.Києві і складено акт перевірки. Апелянт зазначає, що податковий орган не мав права призначати перевірку на підставі постанови старшого слідчого з ОВС ГУ ДФС у м.Києві.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подавав. В суді першої інстанції позиція відповідача обґрунтовувалась тим, що при призначенні та проведенні перевірки позивача посадовими особами ГУ ДФС у м.Києві повністю дотримано вимоги норм ПК України, а наказ на проведення перевірки відповідачем було прийнято з дотриманням вимог діючого законодавства.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідно до вимог пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 ПК України, у зв'язку з надходженням постанови старшого слідчого з особливо важливих справ першого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у м.Києві Гончарової О.М. від 10 лютого 2015 року №б/н, що винесена в межах кримінального провадження №32014100000000052, про призначення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Андре Тан» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення операцій з ТОВ «Мікас Плюс», ТОВ «Сешаркет», ТОВ «І.К.С. КО ЛТД», ТОВ «НТС-Р КО ЛТД», ТОВ «Матадор Трейдінг» за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року, ГУ ДФС у м.Києві прийнято наказ №322 від 02 лютого 2016 року (а.с.7) про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Андре Тан».

На підставі вказаного наказу ГУ ДФС у м.Києві та направлень на перевірку від 03 лютого 2016 року №37/26-15-13-07-01 (а.с.125), №36/26-15-13-07-01 (а.с.126) в період з 03 лютого 2016 року по 09 лютого 2016 року посадовими особами контролюючого органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Андре Тан» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні операцій з ТОВ «Мікас Плюс», ТОВ «Сешаркет», ТОВ «І.К.С. КО ЛТД», ТОВ «НТС-Р КО ЛТД», ТОВ «Матадор Трейдінг» за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої складено акт від 16 лютого 2016 року №12/26-15-13-07-01/35634542 (а.с.86), в якому зафіксовано порушення позивачем:

- ст.134, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 602654,00 грн.;

- п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму ПДВ - 642434,00 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (рід.19 Декларації): за грудень 2014 року на загальну суму 12017,00 грн.

На підставі акту перевірки від 16 лютого 2016 року №12/26-15-13-07-01/35634542 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 09 серпня 2017 року №2042615147, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на прибуток підприємств на 49950,00 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням - 33300,00 грн., за штрафними 9фінансовими) санкціями - 16650,00 грн.

Вважаючи наказ відповідача на проведення перевірки та дії відповідача щодо проведення протиправними, ТОВ «Андре Тан» звернулось до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що позивач не скористався наданим йому правом на відмову у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки з підстав, передбачених ПК України, а навпаки погодився з її проведенням, шляхом отримання під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного провадження колегія суддів доходить наступних висновків.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Вичерпний перелік обставин, за наявності яких у контролюючого органу виникає право на здійснення документальної позапланової перевірки, закріплено у статті 78 Податкового кодексу України.

Підпунктом 78.1.11 п.78.1 ст.78 ПК України передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється у разі отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Відповідно до п.п.78.2-78.4 ст.78 ПК України обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Кодексом, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки, що проводяться у межах кримінального провадження.

Контролюючим органам забороняється проводити документальні позапланові перевірки, які передбачені підпунктами 78.1.1, 78.1.4, 78.1.8, 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, у разі, якщо питання, що є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків.

Працівникам податкової міліції забороняється брати участь у проведенні планових та позапланових виїзних перевірок платників податків, що проводяться контролюючими органами, якщо такі перевірки не пов'язані з веденням оперативно-розшукових справ або здійсненням кримінального провадження стосовно таких платників податків (посадових осіб платників податків), що знаходяться в їх провадженні. Перевірки платників податків податковою міліцією проводяться у межах повноважень, визначених законом, та в порядку, передбаченому Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність», Кримінальним процесуальним кодексом України та іншими законами України.

Проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуваний наказ було прийнято відповідачем відповідно до вимог пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 ПК України та у зв'язку з отриманням постанови старшого слідчого з ОВС першого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у м.Києві Гончарової О.М. від 10 лютого 2015 року №б/н, прийнятої в межах кримінального провадження № 32014100000000052 від 21 березня 2014 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.3 ст.212 КК України.

Підпунктом «в» пп.12 п.5 р.ХІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII, який набрав чинності 15 липня 2015 року, виключено п.4 ч.2 ст.40 у КПК України, якою були передбачені повноваження слідчого призначати ревізії та перевірки у порядку, визначеному законом.

Враховуючи, що звуження повноважень слідчого в частині призначення перевірок відбулось 15 липня 2015 року, в той час, як постанова старшого слідчого з ОВС першого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у м. Києві Гончарової О.М. про призначення позапланової документально перевірки була винесена 10 лютого 2015 року, колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що його перевірка під час розслідування кримінального провадження могла бути призначена виключно судовим рішенням.

Отже, станом на дату прийняття оскаржуваного наказу до повноважень податкового органу належало проведення позапланової перевірки на підставі постанови слідчого.

Відповідно до ч.7 ст.110 КПК України (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного наказу) постанова слідчого, прокурора, прийнята в межах компетенції згідно із законом, є обов'язковою для виконання фізичними та юридичними особами, прав, свобод чи інтересів яких вона стосується.

В той же час, посилання апелянта на те, що постанова від 10 лютого 2015 року старшого слідчого з ОВС першого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у м. Києві Гончарової О.М. не могла виконуватись у 2016 року та підлягала виконанню лише у лютому 2015 року, ґрунтуються виключено на припущеннях та жодних доказів припинення досудового розслідування в межах кримінального провадження № 32014100000000052 від 21 березня 2014 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.3 ст.212 КК України, в рамках якої було винесено вказану постанову про призначення позапланової документальної перевірки, в матеріалах справи не міститься.

З наявних в матеріалах справи направлень на перевірку від 03 лютого 2016 року №37/26-15-13-07-01 (а.с.125) та №36/26-15-13-07-01 (а.с.126) вбачається, що представнику за довіреністю ТОВ «Андре Тан» Мельничук Н.В. були пред'явлені службові посвідчення та направлення на проведення перевірки, вручено копію наказу від 02 лютого 2016 року №322 про проведення документальної позапланової перевірки, про що у вказаних направленнях міститься підпис представника платника податків, повноваження якої підтверджуються копією довіреності від 04 січня 2016 року (а.с.127).

Таким чином, у розумінні п.78.4 ст.78 ПК України, відповідачу було надано право на проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Андре Тан».

Між тим, платник податку, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки, зокрема виїзної, щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відтак, з огляду на наведене, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платників податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

Таким чином, позивач, допустивши посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, тим самим втратив своє право на оскарження наказу про проведення виїзної перевірки, скасування якого за вказаних обставин не може призвести до відновлення порушених прав ТОВ «Андре Тан», оскільки права останнього порушують лише наслідки проведення такої перевірки, у вигляді прийнятого на підставі акту перевірки від 16 лютого 2016 року №12/26-15-13-07-01/35634542 податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 09 серпня 2017 року №2042615147

При цьому позивач не позбавлений права оскаржити вказане податкове повідомлення-рішення з підстав його невідповідності закону чи компетенції контролюючого органу.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі №826/1205/16 та від 13 березня 2018 року у справі №804/1113/16, який в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України має бути врахований судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

В той же час, колегія суддів відхиляє посилання апелянта щодо прийняття керівництвом ТАО «Андре Тан» рішення про недопущення до перевірки, складання товариством акту та повідомлення про це ГУ ДФС України у м.Києві з огляду на наступне.

Згідно з п.81.2 ст.81 ПК України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази складання відповідного акту про відмову платника податків у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, який би засвідчував факт такої відмови, а наявний в матеріалах справи лист ТОВ «Андре Тан» від 09 лютого 2016 року (а.с.130), яким повідомлено про оскарження наказу на проведення перевірки та складання відповідного акту, не є належним та допустимим доказом недопущення службових осіб відповідача до проведення перевірки

Крім того, колегія суддів відхиляє посилання апелянта на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду України від 27 січня 2015 року у справі №21-425а14, оскільки спірні правовідносини у вказаній справі виникли у зв'язку з проведенням контролюючим органом саме невиїзної перевірки, умови та порядок проведення яких не передбачають вирішення питання допуску до проведення таких перевірок.

З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку щодо відсутності підстав визнання протиправним та скасування наказу від 02 лютого 2016 року №322 та, як наслідок, визнання протиправними дій ГУ ДФС у м.Києві щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст.243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Андре Тан» - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 30 березня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 23 червня 2018 року.

Головуючий суддя Н.В.Безименна

Судді В.О.Аліменко

А.Ю.Кучма