Постанова № 74938957, 25.06.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2018 року справа №805/1050/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Міронової Г.М., суддів Компанієць І.Д., Казначеєва Е.Г., секретаря судового засідання Тішевського В.В., за участю представника позивача ОСОБА_1, розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Добропільської районної державної адміністрації на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2018 р. (повний текст рішення виготовлено 03 квітня 2018 року у м. Слов’янськ Донецької області) у справі № 805/1050/18-а (головуючий І інстанції суддя Галатіна О.О. ) за позовом ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Добропільської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

14 лютого 2018 року ОСОБА_2 (далі-позивач) звернулась до суду з адміністративною позовною заявою до Управління соціального захисту населення Добропільської районної державної адміністрації (далі – Управління, відповідач), в якому, з урахуванням уточнень, просила визнати дії Управління соціального захисту населення Добропільської районної державної адміністрації щодо відмови їй у виплаті адресної допомоги за заявою № 3 від 03.01.2018 року неправомірними та зобов’язати Управління соціального захисту населення Добропільської районної державної адміністрації призначити і виплатити їй щомісячну адресну допомогу, як особі, що переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг з 03.01.2018 року.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2018 р. у справі № 805/1050/18-а позов задоволено повністю.

Визнано дії Управління соціального захисту населення Добропільської районної державної адміністрації щодо відмови ОСОБА_2 у виплаті адресної допомоги за заявою № 3 від 03.01.2018 року неправомірними.

Зобов’язано Управління праці та соціального захисту населення Добропільської районної державної адміністрації призначити і виплатити ОСОБА_2 щомісячну адресну допомогу, як особі, що переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг з 03.01.2018 року.

Вирішено питання судових витрат (а.с. 46-48).

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та закрити провадження у справі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що листом Управління від 03.01.2018 року позивачу було повідомлено про непризначення щомісячної адресної допомоги з 03.01.2018 року, оскільки, на виконання вимог п. 7 Порядку № 505, а саме: через непрацевлаштування як працездатної особи позивача в період отримання щомісячної адресної допомоги (за заявою від 09.12.2014 року) визначено, що грошова допомога на наступний період – припиняється, та як наслідок, на виконання абз. 10 п. 3 Порядку визначено, що особам працездатного віку, яким виплату грошової допомоги було припинено відповідно до п. 7 цього Порядку, грошова допомога не призначається.

Тобто, цим абзацом чітко визначено імперативну норму прямої дії, що грошова допомога на наступний період припиняється, і, як наслідок, не відновлюється та не поновлюється, оскільки вона є прямою закінченою дією та жодним чинним нормативно-правовим актом не визначені підстави поновлення (відновлення) грошової допомоги за наведених вище умов.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Представник апелянта в судове засідання не прибув, надав заяву про розгляд справи за відсутності його представника.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що зареєстрованим місцем постійного проживання ОСОБА_2 є АДРЕСА_1, що підтверджується відмітками у паспорті позивача (а.с. 7-8).

У зв'язку із проведенням антитерористичної операції позивач виїхала до м. Добропілля, Добропільського району Донецької області та оселилась за адресою: вул. В.Бабенко, буд. 31 та була взята на облік в Управлінні соціального захисту населення Добропільської районної державної адміністрації як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується довідкою № 1449-688 від 27.11.2014 року (а.с. 9).

09.12.2014 позивачу була призначена адресна допомога в розмірі 442 грн., як особі працездатного віку. 09.04.2015 року відповідачем вищезазначена виплата була припинена відповідно до п. 7 постанови КМУ № 505 через непрацевлаштування позивача протягом двох місяців.

В подальшому 14.03.2017 року позивач повторно звернулася до відповідача із заявою щодо призначення щомісячної адресної допомоги.

23.03.2017 року відповідачем листом № 08-3/618 відмовлено позивачу у призначені щомісячної адресної допомоги на підставі п.7 постанови КМУ № 505 (а.с. 24).

Позивач, вважаючи дії Управління соціального захисту населення Добропільської районної державної адміністрації неправомірними, оскаржив їх до Добропільського міськрайонного суду.

Постановою Добропільського міськрайонного суду від 13.09.2017 року у справі № 227/2259/17, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.10.2017 року, визнано неправомірними дії УСЗН Добропільської районної державної адміністрації та зобов’язано призначити і виплатити щомісячну адресну допомогу з 14.03.2017 року (а.с. 12-15, 27-28).

03.01.2018 року позивач знов звернувся із заявою щодо призначення їй щомісячної адресної допомоги (а.с. 31).

03.01.2018 року листом Управління соціального захисту населення Добропільської районної державної адміністрації позивачу було відмовлено в призначені зазначеної допомоги відповідно до п.7 постанови КМУ № 505 (а.с. 10).

Вказані обставини не заперечуються.

Спірним у даній справі є правомірність дій Управління соціального захисту населення Добропільської районної державної адміністрації щодо відмови ОСОБА_2 у виплаті адресної допомоги за її заявою № 3 від 03.01.2018 року.

При вирішенні справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 року № 1706-VII (далі - Закон № 1706-VII) встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Механізм надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, визначає Порядок надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг», затверджений постановою КМУ від 01.10.2014 року № 505 (далі - Порядок № 505).

За змістом пункту 2 Порядку № 505, грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

Пунктом 3 Порядку № 505 визначено, що грошова допомога особам, які переміщуються, призначається на сім'ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди довільної форми про виплату грошової допомоги цій особі від інших членів сім'ї (далі - уповноважений представник сім'ї) у таких розмірах, зокрема, для працездатних осіб - 442 гривні на одну особу (члена сім'ї).

Якщо у складі сім’ї, якій призначено грошову допомогу, відбулися зміни, розмір грошової допомоги перераховується з місяця, наступного за місяцем виникнення таких змін, за заявою уповноваженого представника сім’ї або інформацією, поданою компетентним органом.

Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім’ї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку (у випадку, передбаченому пунктом 5 цього Порядку) заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред’являє довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб усіх членів сім’ї.

Особам працездатного віку, яким грошова допомога була припинена відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога на наступний строк не призначається.

Для отримання грошової допомоги (у тому числі у разі призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк, якщо її виплата раніше не здійснювалася через установи уповноваженого банку) уповноважений представник сім’ї звертається за фактичним місцем проживання (перебування) сім’ї до установи уповноваженого банку для відкриття в установленому порядку поточного рахунка, пред’являє паспорт громадянина України або інший документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, а для іноземців та осіб без громадянства - документ, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, та подає на адресу уповноваженого органу відповідну заяву про надання грошової допомоги (для призначення грошової допомоги вперше) або заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги (у разі призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк, якщо її виплата раніше не здійснювалася через установи уповноваженого банку). З метою визначення дати, часу та адреси подання заяви уповноважений представник сім’ї звертається у контакт-центр уповноваженого банку (п. 5 Порядку).

Грошова допомога не призначається у разі, коли: будь-хто із членів сім’ї (крім сімей, до складу яких входять військовослужбовці з числа внутрішньо переміщених осіб, які захищають незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції) має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташоване в інших регіонах, ніж тимчасово окупована територія України, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що підтверджується відповідним актом технічного стану; будь-хто з членів сім’ї має на депозитному банківському рахунку (рахунках) кошти у сумі, що перевищує 25-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб (п. 6 Порядку).

Відповідно до пункту 7 Порядку № 505, якщо у складі сім’ї, якій призначено грошову допомогу, є особи працездатного віку (крім громадян, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку; громадян, які доглядають за дітьми, що потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більш як до досягнення ними шестирічного віку; громадян, які мають трьох і більше дітей віком до 16 років і доглядають за ними; громадян, які доглядають за особами з інвалідністю I групи або та дітьми з інвалідністю віком до 18 років, або особами з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, або особами, які досягли 80-річного віку; а також фізичних осіб, які надають соціальні послуги, та студентів денної форми навчання), які не працевлаштувалися, в тому числі за сприянням державної служби зайнятості, або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють, протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, її розмір для працездатних членів сім’ї на наступні два місяці зменшується на 50 відсотків, а на наступний період - припиняється.

Особи працездатного віку, яким призначено грошову допомогу, зобов'язані інформувати у триденний строк уповноважений орган про факт працевлаштування або перебування на обліку як безробітних.

За приписами п. 12 Порядку № 505 виплата грошової допомоги припиняється з наступного місяця у разі: подання уповноваженим представником сім’ї заяви про припинення виплати грошової допомоги; надання інформації державної служби зайнятості про те, що працездатні члени сім’ї протягом двох місяців не працевлаштувалися за сприянням державної служби зайнятості або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють; зняття з обліку внутрішньо переміщеної особи; виявлення уповноваженим органом факту подання недостовірної інформації або неповідомлення про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги.

Виплата грошової допомоги може бути поновлена, якщо протягом місяця з місяця припинення її виплати уповноважений представник сім’ї повідомив уповноваженому органу про зміну обставин, які вплинули на припинення виплати грошової допомоги.

Аналіз вищезазначених норм свідчить, що грошова допомога у разі її припинення відповідно до пункту 7 цього Порядку не призначається лише на наступний строк, тобто чергові шість місяців.

Грошова допомога на наступний строк не призначається тільки тим особам, які продовжують перебувати у статусі непрацевлаштованої (безробітної) особи. В разі, якщо така особа працевлаштувалася і її статус не суперечить пунктам 2, 3, 5, 6 Порядку надання щомісячної адресної допомоги, то вона знову набуває право на призначення щомісячної адресної допомоги.

Положення Порядку № 505 не містять норми, яка б у подібних правовідносинах назавжди позбавляла права особу працездатного віку, яка працевлаштувалась, та яка і раніше мала статус внутрішньо переміщеної особи на отримання грошової допомоги.

За приписакми ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Унормуванням ч. 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. І відповідач не довів, що в спірних правовідносинах діяв правомірно.

Правилами ч. 4 ст. 78 КАС України зазначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач має право на отримання грошової допомоги з дати звернення із відповідною заявою та повідомлення про обставину працевлаштування, а відповідачем було неправомірно відмовлено позивачеві у призначенні щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг на підставі її заяви від 03.01.2018 року.

За таких обставин, позовні вимоги щодо визнання дій Управління соціального захисту населення Добропільської районної державної адміністрації щодо відмови ОСОБА_2 у виплаті адресної допомоги за заявою № 3 від 03.01.2018 року неправомірними та зобов’язання Управління праці та соціального захисту населення Добропільської районної державної адміністрації призначити і виплатити ОСОБА_2 щомісячну адресну допомогу, як особі, що переміщення з тимчасово окупованої території України та районі проведення антитерористичної операції для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг з 03.01.2018 року підлягають задоволенню у повному обсязі.

З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв’язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 205, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Добропільської районної державної адміністрації – залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2018 р. у справі № 805/1050/18-а – залишити без змін.

Повне судове рішення складено 26 червня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Г.М. Міронова

Судді І.Д. Компанієць

ОСОБА_3