Постанова № 74938296, 21.06.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2018 р.м.ОдесаСправа № 814/1658/15

Категорія: 6.3 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О. Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді - доповідача Косцової І.П.суддів Стас Л.В. Турецької І.О. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2018 року про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до Реєстраційної служби Жовтневого районного управління юстиції у Миколаївській області, Комунального підприємства "Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації", за участю третіх осіб - ПАТ "Кредитпромбанк", ПАТ "Дельта Банк" про зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 звернулась до суду першої інстанції з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просила видати судове рішення про внесення до державного реєстру речових прав на майно відомостей про право приватної власності на майновий комплекс, придбаний нею за нотаріально засвідченим договором купівлі-продажу від 03.02.2006 року.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2018 року провадження у справі закрито з підстав неналежності спору до юрисдикції адміністративних судів.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду.

Обґрунтовуючи свої доводи, апелянт зазначила, що суд першої інстанції при прийнятті рішення у справі безпідставно дійшов висновку щодо неналежності спору до адміністративної юрисдикції, оскільки предметом спору у справі є законність дій відповідача, як суб'єкта, наділеного владно-управлінськими функціями.

Розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_4 належав на праві власності майновий комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Листом від 23.03.2015 року заступник прокурора Миколаївської області повідомив позивача, що виконавчим комітетом Лиманівської сільської ради прийнято рішення від 31.08.2011 року про оформлення права власності на вказаний майновий комплекс за Державою в особі Регіонального відділення фонду державного майна України в Миколаївській області.

Отримання позивачем зазначеного листа стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача у справі є похідними від спору про право, а отже спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції правильним, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У п. 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза «судом встановленим законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Занд проти Австрії» зазначив, що поняття «суд, встановлений законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 6 КАС України в порядку адміністративного судочинства.

Статтею 2 КАС України (в редакції, чинній на час звернення позивача до суду) передбачено, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справою адміністративної юрисдикції визнавав публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За правилами ч.1 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Таким чином, на час звернення позивача до суду до компетенції адміністративних судів належали спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Наведене узгоджується з положеннями статей 2, 4, 19 чинного КАС України, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб'єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

Водночас, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

За правилами пункту 1 частини 1 статті 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

У справі, яка розглядається, спірні правовідносини пов'язані із скасуванням державної реєстрації права власності на вищевказаний майновий комплекс за ОСОБА_4 та можливою подальшою реєстрацією права власності на це нерухоме майно за Державою в особі Регіонального відділення фонду державного майна України в Миколаївській області.

На думку позивача, ці майнові права є спірними. У позовній заяві позивач наводить фактичні обставини, за яких вона набула право власності на таке майно та за яких обставин останнє зареєстроване за Регіональним відділенням фонду державного майна України в Миколаївській області, а також зазначає про протиправність скасування реєстрації її права власності на це майно.

Учасниками спірних правовідносин щодо права власності на нерухоме майно є Реєстраційна служба Жовтневого районного управління юстиції у Миколаївській області, Комунальне підприємство "Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації", треті особи - ПАТ "Кредитпромбанк", ПАТ "Дельта Банк".

Звернувшись з позовом до Реєстраційної служби Жовтневого районного управління юстиції у Миколаївській області та до Комунального підприємства "Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації", позивач має на меті захистити своє право власності на майно шляхом відновлення відомостей у державному реєстрі речових прав на майно про реєстрацію права власності на спірний майновий комплекс за нею та скасування реєстрації права власності на це майно за Регіональним відділенням фонду державного майна України в Миколаївській області.

Позов до суду фактично спрямований на відновлення свого права власності на майно та позбавлення Регіонального відділення фонду державного майна України в Миколаївській області права власності на це саме майно.

Водночас, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що Регіональне відділення ФДМ України в Миколаївській області взагалі не є стороною у справі, однак рішення суду обов'язково впливає на його права та обов'язки.

За таких обставин судова колегія вважає, що між позивачем та відповідачем (суб'єктом владних повноважень) немає жодних правовідносин, спір не є публічно-правовим, а тому не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства. Відтак, справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватись за правилами цивільного судочинства.

Аналогічна правова позиції викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06.06.2018 року по справі № 810/2421/16.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції належним чином з'ясовані всі обставини справи, їм надано правильну юридичну оцінку, порушень норм процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду, не встановлено. Рішення суду першої інстанції викладено достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів та відповідають чинному законодавству, доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

За таких обставин підстави для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2018 року про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до Реєстраційної служби Жовтневого районного управління юстиції у Миколаївській області, Комунального підприємства "Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації", за участю третіх осіб - ПАТ "Кредитпромбанк", ПАТ "Дельта Банк" про зобов`язання вчинити дії - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач: І.П. Косцова

Судді: Л.В. Стас

І.О. Турецька.