Постанова № 74937662, 19.06.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/19960/16 Суддя (судді) першої інстанції: Добрівська Н.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.,

суддів: Лічевецького І.О., Земляної Г.В.,

за участю

секретаря: Левченка А.В.,

представника позивача: Яцини С.В.

представника відповідача: Кунди А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Краматорський завод енергетичного машинобудування" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2018 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Краматорський завод енергетичного машинобудування" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0022831201 від 29.07.2016,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Краматорський завод енергетичного машинобудування" звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0022831201 від 29.07.2016.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що в рішенні суду першої інстанції не в повному обсязі застосовано норми матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 316 КАС Україн, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві проведено камеральну перевірку своєчасності реєстрації податкових накладних з податку на додану вартість за період грудень 2015 року, травень 2016 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт «Про результати камеральної перевірки дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності реєстрації податкових накладних податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничого підприємства «Краматорський завод енергетичного машинобудування» (код ЄДРПОУ 39648564) від 12 липня 2016 року № 9443/26-58-12-01-09-39648564 та встановлення порушення вимог п.201.10 ст. 201 ПК України, а саме: граничних термінів реєстрації податкових накладних податку на додану вартість в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі ЄРПН).

За наслідками камеральної перевірки та на підставі Акту перевірки відповідачем 29 липня 2017 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0022831201, відповідно до якого до відповідача застосовані штрафні санкції у розмірі 301 975, 37 гривень за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в ЄРПН.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення незаконним та таким, що не відповідає нормам податкового законодавства, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Вимоги адміністративного позову обґрунтовані тим, що висновки акта перевірки, на підставі яких прийнято спірне податкове-повідомлення рішення, є незаконними та такими, що не відповідає нормам податкового законодавства. Зокрема, позивач наголошує на невідповідності висновків контролюючого органу щодо визначення термінів реєстрації податкових накладних, що в свою чергу, вплинуло на розмір застосованих штрафних санкцій, а також вважає безпідставним застосування положень законодавства у тій редакції, що була використана відповідачем..

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до висновку, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення контролюючий орган діяв правомірно, у межах наданих йому повноважень, а тому позовні вимоги є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з даними висновками з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 75.1. статті 75 ПК України Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з пунктом 75.1.1. статті 75 (в редакції, шо діяла в період, який перевірявся) Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

Статтею 76 ПК України регулюється порядок проведення камеральної перевірки.

Зокрема, така перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Отже, контролюючі органи мають право проводити камеральні перевірки з питань дотримання термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно абзаців 1, 2, 3 пункту 201.10. статті 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Абзацом 11 пункту 201.10. статті 201 ПК України передбачено, що реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі висновків акта перевірки від 12 липня 2016 року № 9443/26-58-12-01-09-39648564 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 29 липня 2016 року №0022831201, яким згідно з п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України, за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ 555970,37 грн застосовано штраф в розмірі 10 % у сумі 55597,04 грн; за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 16 до 30 календарних днів на суму ПДВ 1558,02 грн застосовано штраф в розмірі 20 % у сумі 311,64 грн; за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 61 і більше календарних днів на суму ПДВ 651166,74 грн застосовано штраф в розмірі 40 % у сумі 246066,69 грн. Загальна сума штрафу становить 301975,37 грн. При цьому, факт порушення терміну подання таких накладних не заперечується й самим позивачем.

Отже, колегія суддів вважає, що відображені в вищевказаному акті перевірки висновки про порушення позивачем п. 201.10 ст. 201 ПК України є обґрунтованими.

У статті 109 ПК України сказано, що податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до статті 114 ПК України граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу, а саме складають 1095 днів, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.

Згідно з пунктом 120-1.1. статті 120 ПК України порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення на платників податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації на 61 і більше календарних днів.

Разом з тим, пунктом 120-1.3 статті 120-1 ПК України (в редакції, яка діяла з 29.07.2015 по 31.12.2015), сказано, що порядок застосування штрафних санкцій, передбачених цією статтею, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Законом України від 24.12.2015 № 909-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" (набрав чинності з 01.01.2016) були внесені зміни до статті 120-1 Податкового кодексу України, якими виключено пункт 120-1.3.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що порушення термінів реєстрації податкових накладних та відповідальність за таке порушення у вигляді штрафу були закріплені в ПК України як до 01 січня 2016 року, так і після цієї дати.

Відповідно до Закону України від 28.12.2014 року № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" стаття 120-1 ПК України була введена в дію з 01.01.2015 року.

Згідно з пунктом 35 підрозділу 2 розділу XX ПК України в редакції Закону України від 28.12.2014 року N" 71-VIII "норми абзацу другого пункту 120-1.1 статті 120-1 цього Кодексу не застосовуються при порушенні термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних/розрахунків коригування, складених в період з 1 лютого 2015 року до 1 липня 2015 року.

Згодом, Законом України від 16.07.2015 року № 643- VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість" п. 35 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України прийнято в редакції, яка визначала, що норми п. 120-1.1 ст. 120-1 цього Кодексу не застосовуються при порушенні термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, складених до 1 жовтня 2015 року.

Відповідно, колегія суддів приходить до висновку про можливість притягнення позивача до відповідальності на підставі ст. 120-1 ПК України за порушення термінів реєстрації податкових накладних, складених з 01.10.2015 року, без врахування застережень, які були передбачені п. 120-1.3. ст. 120-1 ПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. На виконання вказаниого положення, відповідачем доведено у встановленому порядку що висновки акта перевірки, на підставі яких прийнято спірне податкове-повідомлення рішення є законними та такими, що відповідають нормам податкового законодавства.

Судом апеляційної інстанції критично оцінюються доводи апелянта, які стосуються обставин справи та містять посилання на норми законодавства, які жодним чином не спростовують обґрунтування суду першої інстанції.

Стосовно інших посилань апеляційної скарги, то колегія суддів критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення контролюючий орган діяв правомірно, у межах наданих йому повноважень, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що правомірно залишені без задоволенння судом першої інстанції.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Краматорський завод енергетичного машинобудування" залишити без задоволення, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2018 р. - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

(Постанову у повному обсязі складено 25.06.2018)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: Г.В. Земляна

Суддя: І.О. Лічевецький