Постанова № 74936930, 25.06.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2018 року справа №812/362/18

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Міронової Г.М., суддів Компанієць І.Д., Казначеєва Е.Г., секретаря Тішевського В.В., за участю позивача особисто, розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2018 р. (у повному обсязі складено 16 квітня 2018 року у м. Сєвєродонецьк Луганської області) у справі № 812/362/18 (головуючий І інстанції суддя Кисельова Є.О. ) за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області про визнання дій незаконними, зобов’язання здійснити перерахунок пенсії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 12 лютого 2018 року звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області, в якому просив: визнати бездіяльність відповідача щодо незарахування до стажу роботи періодів підприємницької діяльності з 22.06.1993 року по 06.02.1995 року, з 01.10.1996 року по 21.12.1996 року, з 01.07.1998 року по 31.12.1998 року, з 01.01.2004 року по 28.03.2005 року протиправною, з 01.08.2017 року; зобов’язати відповідача здійснити перерахунок пенсії, зарахувавши до стажу роботи періоди підприємницької діяльності з 22.06.1993 року по 06.02.1995 року, з 01.10.1996 року по 21.12.1996 року, з 01.07.1998 року по 31.12.1998 року, з 01.01.2004 року по 28.03.2005 року та виплатити недоотриману пенсію з 01.08.2017 року (а.с. 3-4).

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2018 р. у справі № 812/362/18 з урахуванням ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року, позовні вимоги задоволено частково.

Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2, зарахувавши до стажу роботи періоди підприємницької діяльності: з 22.06.1993 по 06.02.1995; з 01.10.1996 по 31.12.1996 з 01.07.1998 по 31.12.1998 з урахуванням висновків суду з 01.08.2017.

В решті позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання судових витрат (а.с. 79-82).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що період з 01.10.1996 року по 31.12.1996 року, з 01.07.1998 року по 31.12.1998 року не зараховані в стаж, оскільки за ці періоди не сплачено збір на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування. Період з 01.01.2004 року по 28.03.2005 року не зараховано в стаж, у зв’язку з тим, що позивачем не надана річна звітність за зазначений період та внаслідок цього відсутні дані в системі персоніфікованого обліку.

Вказує на те, що позивач із заявою про перерахунок пенсії особисто до управління не звертався.

У відзиві позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Представник відповідача до суду не прибув, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України не перешкоджає розгляду справи.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував у повному обсязі, пояснив, що він сплачував відрахування за спірні періоди до пенсійного органу, але письмові підтвердження, на жаль, не збереглися. Він не оскаржив рішення в частині відмови за період з 01.01.2004 року по 28.03.2005 року з тих самих причин.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганській області та з 01.12.2015 отримує пенсію на підставі заяви про призначення пенсії від 10.09.2015 (а.с. 48).

ОСОБА_1 в період з 15.01.1993 по 28.03.2005 здійснював підприємницьку діяльність та був зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця (а. с. 8, 30).

На звернення позивача відповідач своїм листом № 88/М-7 від 25.05.2016 повідомив про відмову у зарахуванні до страхового стажу для призначення пенсії за період підприємницької діяльності: з 22.06.1993 по 06.02.1995, з 01.10.1996 по 31.12.1996, з 01.07.1998 по 31.12.1998, оскільки за вказані періоди відсутня сплата внесків до Пенсійного фонду України. Період підприємницької діяльності: з 01.01.2004 по 28.03.2005 не зарахований у зв’язку з відсутністю даних відомостей персоніфікованого обліку (а. с. 7).

Зазначені обставини не є спірними.

Спірним питанням даної справи є незарахування до стажу роботи позивача періодів підприємницької діяльності з 22.06.1993 року по 06.02.1995 року, з 01.10.1996 року по 21.12.1996 року, з 01.07.1998 року по 31.12.1998 року, з 01.01.2004 року по 28.03.2005 року, у зв’язку з несплатою страхових внесків.

Суд першої інстанції задовольняючи частково позовні вимоги виходив з того, що відповідно до п. 3-1 Перехідних положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» достатнім доказом для зарахування до стажу роботи в період здійснення підприємницької діяльності є довідка про реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта Законами України.

Статтею 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до статті 26 цього Закону (в редакції чинній на час призначення пенсії позивачу) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Згідно ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» суб'єкти підприємницької діяльності, які застосовують спрощений режим оподаткування (єдиний податок) є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та підлягають державному соціальному страхуванню.

За приписами пп. 2 п. 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

Матеріалами справи підтверджено, що 24.11.2015 року відповідачем відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами та громадянами збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України було видано ОСОБА_1 довідку про сплату збору до Пенсійного фонду України № 32-119, згідно якої позивачем за період з 07.02.1995 року по 30.09.1996 року, з 01.01.1997 року по 30.06.1998 року та з 01.01.1999 року по 31.12.2003 року сплачено збір до Пенсійного фонду України (а.с. 50).

За таких обставин, судом першої інстанції безпідставно задоволено позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу, зарахувавши до стажу роботи позивача періоди підприємницької діяльності з 22.06.1993 по 06.02.1995; з 01.10.1996 по 31.12.1996 з 01.07.1998 по 31.12.1998 року.

Посилання позивача на п. 3-1 Перехідних положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV є безпідставним, оскільки Розділ XV Закону України № 1058-IV доповнено пунктом 3-1 згідно із Законом № 2148-VIII від 03.10.2017 (набрав чинності з 11.10.2017 року), тобто вже після призначення позивачу пенсії.

Щодо зарахування до стажу підприємницької діяльності періоду з 01.01.2004 року по 28.03.2005 року, то суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову в цій частині, у зв’язку з відсутністю даних відомостей персоніфікованого обліку за зазначений період., так як індивідуальний податковий номер в системі персоніфіковано обліку належить зовсім іншій особі на прізвище ОСОБА_1

Крім того, позивачем в зазначеній частині рішення суду не оскаржено.

Частиною 1 ст. 44 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Матеріали справи не містять належного звернення позивача до відповідача з заявою про перерахунок пенсії.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. І в даній справі відповідач довів, що діяв відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України.

З урахуванням вищезазначеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позовні вимоги в частині зобов’язання управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2, зарахувавши до стажу роботи періоди підприємницької діяльності: з 22.06.1993 по 06.02.1995; з 01.10.1996 по 31.12.1996 з 01.07.1998 по 31.12.1998 з урахуванням висновків суду з 01.08.2017 є протиправними та не підлягають задоволенню.

Пунктом 1 частини 1 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 23, 33, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області - задовольнити.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2018 р. у справі № 812/362/18 - скасувати в частині зобов’язання управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1, зарахувавши до стажу роботи періоди підприємницької діяльності: з 22.06.1993 по 06.02.1995; з 01.10.1996 по 31.12.1996; з 01.07.1998 по 31.12.1998 з урахуванням висновків суду з 01.08.2017, а також стягнення з управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганській області за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в дохід Державного бюджету України судового збору у розмірі 352, 40 грн.

Ухвалити нове рішення у відповідній частині.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання бездіяльності Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області щодо незарахування до стажу роботи періодів підприємницької діяльності з 22.06.1993 року по 06.02.1995 року, з 01.10.1996 року по 21.12.1996 року, з 01.07.1998 року по 31.12.1998 року та зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області здійснити перерахунок пенсії із зарахуванням до стажу роботи періодів підприємницької діяльності з 22.06.1993 року по 06.02.1995 року, з 01.10.1996 року по 21.12.1996 року, з 01.07.1998 року по 31.12.1998 року та виплати недоотримані пенсії з 01.08.2017 року – відмовити.

В іншій частині судове рішення залишити без змін.

Повне судове рішення складено 26 червня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Г.М. Міронова

Судді І.Д. Компанієць

ОСОБА_3