Постанова № 74936891, 25.06.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2018 року справа №812/1536/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Арабей Т.Г., Міронової Г.М., Компанієць І.Д., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2018 року про заміну способу та порядку виконання рішення у справі № 812/1536/17 (головуючий суддя І інстанції – Секірська А.Г.), складену у м. Сєвєродонецьку Луганської області 27 квітня 2018 року, за позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Луганської області про визнання дій протиправними та дискримінаційними, зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

06 квітня 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла заява Апеляційного суду Луганської області про зміну способу виконання судового рішення у справі № 812/1536/17 (а.с. 135-140 т. 1).

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2018 року (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 11 травня 2018 року) змінено спосіб і порядок виконання постанови Луганського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року у справі № 812/1536/17 в частині проведення із ОСОБА_1 повного розрахунку при звільнені, нарахувати та виплатити належну позивачу компенсацію за невикористані дні відпусток за раніше відпрацьований час у період з 04 червня 2011 року-03 червня 2012 року у кількості 42 календарних дні, та з 04 червня 2013 року – 03 червня 2014 року у кількості 42 календарних дні шляхом стягнення коштів на користь позивача з рахунку ДСА України за бюджетною програмою 0501150 «Виконання рішення судів на користь суддів та працівників апаратів судів» у порядку, передбаченому статтею 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (зі змінами), з відрахуванням установлених законом податків та інших обов’язкових платежів (а.с. 117-118, 226-227 т.1).

Не погодившись з судовим рішенням, Державна судова адміністрація України подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2018 року, прийняти нову ухвалу, якою змінити спосіб виконання судового рішення у справі № 812/1536/17 шляхом стягнення визначених коштів на користь ОСОБА_1 з рахунку Державної судової адміністрації зо бюджетною програмою 0501150 «Виконання рішення судів на користь суддів та працівників апаратів судів» у порядку, передбаченому статтею 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та постановою Кабінету Міністрів України від 03 червня 2011 року № 845 (зі змінами), з відрахуванням установлених законом податків та обов’язкових платежів.

В обґрунтування апеляційної скарги, заявником зазначено, що для виконання постанови Луганського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року необхідно зазначити суму коштів, яка підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 та виправити описку, а саме зазначивши: «стягнути належну ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні відпусток за раніше відпрацьований час у період з 04 червня 2011 року по 03 червня 2012 року у кількості 42 календарних дні, та з 04 червня 2013 року по 03 червня 2014 року у кількості 42 календарних дні у сумі», що дозволить реалізувати Державній судовій адміністрації свої повноваження у частині виконання судового рішення (а.с. 243-246).

Представники сторін в судове засідання не з’явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Позивач та представник відповідача надіслали письмові заяви в яких просили розглянути справу за їх відсутністю.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції – без змін, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Луганського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року, зокрема, зобов’язано Апеляційний суд Луганської області провести із ОСОБА_1 повний розрахунок при звільненні, нарахувати та виплатити належну ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні відпусток за раніше відпрацьований час у період з 04 червня 2011 року – 03 червня 2012 року у кількості 42 календарних дні, та з 04 червня 2013 року – 03 червня 2014 року у кількості 42 календарних дні, шляхом перерахування належних сум на рахунок в банківській установі згідно відомостей у бухгалтерії Апеляційного суду Луганської області (а.с. 117-119).

02 січня 2018 року постанова Луганського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року набрала законної сили (згідно даним з Єдиного Державного реєстру судових рішень).

06 квітня 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла заява Апеляційного суду Луганської області про зміну способу виконання судового рішення у справі № 812/1536/17 шляхом проведення із позивачем повного розрахунку при звільненні.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2018 року змінено спосіб і порядок виконання постанови Луганського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року у справі № 812/1536/17 в частині проведення із ОСОБА_1 повного розрахунку при звільнені, нарахувати та виплатити належну позивачу компенсацію за невикористані дні відпусток за раніше відпрацьований час у період з 04 червня 2011 року- 03 червня 2012 року у кількості 42 календарних дні, та з 04 червня 2013 року – 03 червня 2014 року у кількості 42 календарних дні шляхом стягнення коштів на користь позивача з рахунку ДСА України за бюджетною програмою 0501150 «Виконання рішення судів на користь суддів та працівників апаратів судів» у порядку, передбаченому статтею 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (зі змінами), з відрахуванням установлених законом податків та інших обов’язкових платежів (а.с. 191-193).

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Поняття способів захисту прав, свобод та інтересів особи в адміністративному судочинстві охоплюється визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цих прав, свобод та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Стаття 378 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) містить не тільки механізм процесуальної процедури розгляду питань зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, а й підстави для розгляду цих питань. Оскільки ці підстави є матеріально-правовими, то їх слід розглядати у сукупності з положеннями статей 5 та 245 КАС України, які визначають зміст способів захисту порушеного права в адміністративному судочинстві.

Стаття 5 КАС України встановлює право на звернення до суду та способу судового захисту, з якими, зокрема, суб’єкт владних повноважень може звернутись до суду з позовом.

За правилами частин 1, 2 статті 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов’язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб’єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб’єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю; 7) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об’єднання громадян; 8) примусовий розпуск (ліквідацію) об’єднання громадян; 9) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів; 11) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України або про продовження строку такого затримання; 12) затримання іноземця або особи без громадянства до вирішення питання про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні; 13) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 14) звільнення іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; 15) зобов’язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.

Стаття 124 Конституції України та стаття 14 КАС встановлюють, що судові рішення, зокрема постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ч.1 ст.378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Частиною 3 ст. 378 КАС України встановлено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановлені раніше порядок і спосіб. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Підставою для застосування правил вказаної статті Кодексу є обставини, що перешкоджають належними чином виконати судове рішення в адміністративній справі ускладнюють його виконання або роблять це неможливим.

Зі змісту наведеної норми встановлено, що суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів, може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, не змінюючи при цьому його змісту.

В даному випадку заявник фактично просить суд змінити зміст резолютивної частини постанови Луганського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року, що не відповідає змісту резолютивної частини, оскільки права позивача були захищені шляхом зобов’язання Апеляційного суду Луганської області провести із ОСОБА_1 повний розрахунок при звільненні, нарахувати та виплатити належну ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні відпусток за раніше відпрацьований час у період з 04 червня 2011 року – 03 червня 2012 року у кількості 42 календарних дні, та з 04 червня 2013 року – 03 червня 2014 року у кількості 42 календарних дні, шляхом перерахування належних сум на рахунок в банківській установі згідно відомостей у бухгалтерії Апеляційного суду Луганської області.

При цьому, судом конкретно визначив порядок виконання судового рішення.

Заявник (Апеляційний суд Луганської області) в заяві про заміну способу виконання судового рішення просить виконати судове рішення шляхом стягнення коштів на користь позивача з рахунку ДСА України за бюджетною програмою 0501150 «Виконання рішення судів на користь суддів та працівників апаратів судів» у порядку, передбаченому статтею 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (зі змінами), з відрахуванням установлених законом податків та інших обов’язкових платежів.

При цьому, апелянт (державна судова адміністрації України) просить не скасувати ухвалу суду першої інстанції, а фактично встановити інший, ніж встановлено спірною ухвалою, порядок виконання постанови суду першої інстанції шляхом зазначення конкретної суми стягнення.

Суд апеляційної інстанції не бере до уваги посилання заявника та апелянта на неможливість виконання рішення, оскільки постанова суду першої інстанції набрала законної сили та є обов’язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, відповідно до положень ч. 1 ст. 370 КАС України, відповідно до виконання саме нарахування конкретної суми коштів полягає на відповідача Апеляційний суд Луганської області, а не на суд першої інстанції при розгляді питання щодо зміни способу і порядку виконання постанови Луганського окружного адміністративного суду від 14.12.2017 року.

З огляду на встановлені обставини справи, наведені норми процесуального закону, суд апеляційної інстанції не погоджує висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заяви про встановлення іншого способу виконання судового рішення.

Відповідно до положень ч.1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

З врахуванням викладеного, суд дійшов до висновку про наявність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції згідно ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні вимог відповідача про заміну способу та порядку виконання судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись 14, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України - задовольнити.

Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2018 року у справі № 812/1536/17 - скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволені заяви Державної судової адміністрації України на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2018 року про заміну способу та порядку виконання рішення у справі № 812/1536/17 – відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції у справі набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 25 червня 2018 року.

Судді Т.Г.Арабей

ОСОБА_2

ОСОБА_3