Рішення № 74936860, 13.06.2018, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/4306/17

Провадження № 2/487/352/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2018 року Заводський районний суд м. Миколаєва у складі судді Біцюка А. В., за участю секретаря - Попович В. Б., представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4 міської ради - ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 міської ради, ОСОБА_7 комунального майна ОСОБА_4 міської ради, третя особа Комунальне підприємство «ОСОБА_4 міжміське бюро технічної інвентаризації» про визнання свідоцтва про право власності, технічного паспорту частково недійсними, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_6 звернувся до Заводського районного суду м. Миколаєва з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4 міської ради, ОСОБА_7 комунального майна ОСОБА_4 міської ради, третя особа Комунальне підприємство «ОСОБА_4 міжміське бюро технічної інвентаризації», в якому посилаючись на порушення відповідачкою його законних прав на загальні приміщення та на суміжну кімнату, захоплену відповідачкою, в подальшому.

Після уточнень та доповнень позовних вимог позивач, з урахуванням вимог прийнятих судом до розгляду, просив:

1. Визнати приватизацію житлових приміщень у квартирі спільного заселення за адресою АДРЕСА_1 частково недійсною, а саме: приміщення площею 16,7 кв.м. частину загального коридору площею 20 кв.м. в техпаспорті №1;

2. Зобов’язати відповідача ліквідувати перегородки загального коридору з однієї і з другої сторони своєї квартири;

3. Визнати недійсним свідоцтво про право власності ОСОБА_2 на квартиру спільного заселення за адресою АДРЕСА_2 в частині приміщення (кухні), площею 16,7 кв.м., та загального коридора, площею 30,9 кв.м.;

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 13.02.2017 року йому із сім’єю з семи осіб, на підставі рішення Виконкому ОСОБА_4 міської ради №1211 від 23.12.2016 року відповідно до ч.1 ст. 48 Житлового Кодексу України в порядку тимчасового поліпшення житлових умов без зняття з квартирного обліку, було видано ордер №3 серія 009442 на право заселення житлового приміщення житловою площею 37,5 кв.м., яка складається із двох кімнат у ізольованій квартирі за адресою: вул. Заводська, буд. 13, корп. №6, кв. №9. Провівши технічну інвентаризацію вказаної двокімнатної квартири, позивач виявив невідповідність площі, вказаної в ордері та фактичної площі квартири. Відповідно до документації ЖЕП ТОВ «Николаевдомсервис» та БТІ, вищевказана квартира раніше складалась з трьох кімнат. Однак, влітку 2013 року відповідач ОСОБА_2, що мешкає за адресою: АДРЕСА_3, маючи ордер на заселення в житлове приміщення, що складалось з трьох кімнат, самовільно зайняла одну з суміжних кімнат квартири №9 житловою площею 16,7 кв.м., яку в подальшому переобладнала та здійснила приватизацію всіх чотирьох приміщень. Крім того, нею також було відгороджено та приєднано до своєї квартири частину загального коридору, без дозволу мешканців інших квартир, у спільному користуванні яких знаходиться вказаний коридор. Таким чином, через допущені помилки і зловживання працівників управлінь ОСОБА_4 міської ради, а також незаконні дії ОСОБА_2 були порушені права та законні інтереси позивача, у зв’язку з чим він та його сім’я отримали квартиру меншу за площею ніж зазначено в ордері.

Позивач ОСОБА_6 в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, наполягав на задоволенні позову.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримував, просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнавала, проти задоволення позову заперечувала.

Представник відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_3 в судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнавав, суду надав письмові пояснення на позов, в яких проти задоволення позову заперечував, суду пояснював, що попередній власник квартири №9 по вказаній вище адресі – ОСОБА_8 17.12.2007 року надав письмову заяву на ім’я начальника ЖЕУ-9, зі змісту якої вбачається, що він не заперечує проти обміну кімнати, площею 16,7 кв.м. на користь ОСОБА_2 на кімнату площею 12,2 кв.м. на його користь. Аналогічну заяву на адресу житлово-експлуатаційної установи надала і ОСОБА_2 На підставі зазначених заяв, майстер ТОВ «НордСтар-Юг» склав відповідний акт №18 від 27.12.2009 року, затверджений начальником ЖЕУ-9, відповідно до якого квартира АДРЕСА_4 є квартирою спільного заселення та складається з трьох кімнат житловою площею 46,8 кв.м. та кухні площею 16,7 кв.м. Зазначені докази у своїй сукупності спростовують викладену версію позивача щодо самовільного зайняття відповідачкою кімнати площею 16,7 кв.м. Крім того, передумовою для звернення до суду із позовною заявою, у будь-якому випадку є відсутність іншого, окрім зазначеного, шляху для відновлення порушеного права. Встановивши невідповідність фактичної житлової площі, зазначеній в ордері, позивач повинен був звернутись у позасудовому порядку до компетентного органу – розпорядника комунального майна з попередженням (вимогою) про порушення останнім порядку та умов надання йому житлового приміщення, а в разі невиконання таким органом вимог закону, звертатись у судовому порядку із заявою про визнання ордеру недійсним. Оскільки позивач не намагався вирішити даний спір у позасудовому порядку, його позовні вимоги є безпідставними, у зв’язку з чим просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_4 міської ради - ОСОБА_5 в судовому засіданні заявле ні позовні вимоги не визнавала, просила суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_7 комунального майна ОСОБА_4 міської ради до судового засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно належним чином, причин неявки суду не повідомив.

Представник третьої особи Комунальне підприємство «ОСОБА_4 міжміське бюро технічної інвентаризації» до судового засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно належним чином, суду надав довідку, в якій питання щодо задоволення позову просив вирішити за його відсутності на розсуд суду.

З’ясувавши позиції сторін, дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, судом встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

13.02.2017 року ОСОБА_6 разом із дружиною, двома синами, донькою та двома онуками, на підставі рішення Виконкому ОСОБА_4 міської ради №1211 від 23.12.2016 року, відповідно до ч.1 ст. 48 Житлового Кодексу України в порядку тимчасового поліпшення житлових умов без зняття з квартирного обліку, видано ордер №3 серія 009442 (далі - ОСОБА_9) на право заселення житлового приміщення житловою площею 37,5 кв.м., яка складається із двох кімнат у ізольованій квартирі за адресою: вул. Заводська, буд. 13, корп. №6, кв. №9 (далі - Квартира №9).

Згідно Журналу внутрішніх обмірів та розрахунків площ приміщень Квартири №9, вказана квартира складається із двох кімнат, кухні та санвузлу, загальною площею 34,6 м.кв., житловою 22,9 м.кв., допоміжною 11,7 м.кв.

Квартира №1 в корпусі №6 будинку 13 по вул.Заводській в м.Миколаєві (далі - Квартира №1) на підставі Свідоцтва про право власності від 26.02.2009 року належить ОСОБА_2, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 по 1/4 частки кожному. Також за життя 1/4 частка вказаної квартири належала ОСОБА_12 Васильовчиу, який помер 04 квітня 2012 року. Згідно вказаного свідоцтва загальна площа квартири №1 складає 75,5 кв. м.

До видачі вказаного свідоцтва, попередній користувач квартири №9 по вул. Заводська, 13, корп. 6 в м. Миколаєві – ОСОБА_8 17.12.2007 року надав письмову заяву на ім’я начальника ЖЕУ-9, зі змісту якої вбачається, що він не заперечує проти обміну кімнати, площею 16,7 кв.м. на користь ОСОБА_2 на кімнату площею 12,2 кв.м. на його користь. Аналогічну заяву на адресу житлово-експлуатаційної установи надала і ОСОБА_2

На підставі зазначених заяв, складено акт №18 від 27.01.2009 року, затверджений начальником ЖЕУ-9, відповідно до якого квартира АДРЕСА_4 є квартирою спільного заселення та складається з трьох кімнат житловою площею 46,8 кв.м. та кухні площею 16,7 кв.м. Зазначені обставини підтверджуються відповідними письмовими доказами, які містяться в матеріалах справи.

Згідно технічного паспорту на квартиру №1, вказана квартира складається з трьох кімнат житловою площею 46,8 м.кв., загальна площа - 75,5 кв.м.

Аналіз змісту зазначених вище документів дає підстави зробити висновок, що обмін кімнатами між попереднім користувачем квартири №9 ОСОБА_8 та користувачами квартири №1 відбувся в 2007-2008роках, після чого квартиру №1 приватизовано її мешканцями.

Відповідно до положень статті 4 ЦПК України, кожній особі надається право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 59 ЖК України ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень.

Згідно положень п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.04.1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», що виданий на жиле приміщення ордер у випадках, зазначених у ст. 59 ЖК, підлягає визнанню недійсним з наслідками, передбаченими ст. 117 цього Кодексу. У випадку, коли позов пред'явлено особами, права яких порушено видачею ордера і на яких не може бути покладено обов'язок по наданню відповідачам жилого приміщення, до участі у справі має бути притягнутий виконком або інший відповідний орган, що здійснює управління житловим фондом. Якщо, незважаючи на попередження, притягнутий до участі у справі орган не вирішив питання про надання відповідачам приміщення, суд вирішує позов по суті і при його задоволенні покладає на цей орган обов'язок надати відповідачам те жиле приміщення, яке вони раніше займали, або інше, яке за змістом ч.2 ст.117 ЖК має відповідати за розміром і благоустроєм наданому за ордером. У будь-якому випадку надається інше, а не раніше займане жиле приміщення, якщо останнє зайняте з законних підстав. Якщо за ордером, виданим з порушеннями, зазначеними у ст. 59 ЖК, особи, які одержали його, не вселялися, суд вирішує питання лише про визнання ордера недійсним.

За таких обставин видача в 2017 році позивачу ОСОБА_9 на квартиру №9 через 10 років після того, як відбулись зміни в площі вказаної квартири, ніяким чином не порушує його права з відповідачів.

Невідповідність реальної площі квартири №9 даним, що зазначені у ОСОБА_9 на вселення позивача, якщо це порушує його права, може бути підставою для звернення до суду із позовом до органу, що видав ордер.

Що стосується вимог про ліквідацію перегородок загального коридору з однієї та другої частини квартири №1, то вони також не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно повідомлення ОСОБА_4 МБТІ на адресу Адміністрації Заводського району в 2013 році, мається самочинна забудова: кв.№1 самовільно приєднано частину коридору спільного користування з кв.№5 в користуванні ОСОБА_2, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_10

Відповідно до вимог ст. 42, 48 ЦПК України, у справах позовного провадження є сторони - позивач та відповідач, якими можуть бути фізичні і юридичні особи.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Оскільки судом встановлено, що частина спірного коридору знаходиться у користуванні інших осбі, то й вирішувати питання усунення перешкод в користуванні потрібно шляхом пред'явлення позову до осіб, в користуванні яких знаходиться спірна частина коридору (їх правонаступників). Оскільки цього не зроблено, то в задоволенні позовної вимоги про знесення перегородок загального коридору з однієї та другої частини квартири №1 слід відмовити.

Врховуючи викладене, підстави для задоволення позову відсутні.

Керуючись ст.ст. 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити ОСОБА_6 у задоволенні позову до ОСОБА_2, ОСОБА_4 міської ради, ОСОБА_7 комунального майна ОСОБА_4 міської ради, про визнання свідоцтва про право власності, технічного паспорту частково недійсними, зобов'язання вчинити певні дії.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Апеляційного суду Миколаївської області або до того ж суду через Заводський районний суд міста Миколаєва протягом 30 днів з дня складання його повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 23.06.2018 року.

Суддя Біцюк А. В.