Рішення № 74936812, 21.06.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2018 р. № 820/4057/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Панова М.М.,

за участю секретаря судового засідання - Кравчені Т.І.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Тищенко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області №103 о/с від 04.05.2018 про звільнення з роботи ОСОБА_3, державного службовця 4 рангу, слідчого організаційно - методичного відділу СУ ГУНП в Харківській області; поновити ОСОБА_3, державного службовця 4 рангу на посаді, слідчого організаційно - методичного відділу СУ ГУНП в Харківській області з 04.05.2018; стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_3 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 04.05.2018 по день ухвалення рішення судом; постанову суду в частині поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць звернути до негайного виконання.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуваний наказ винесений всупереч вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини, а дії відповідача є протиправними.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що відповідач діяв згідно вимог діючого законодавства, а оскаржуваний наказ є правомірним та прийнятим з дотриманням вимог законодавства.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку осіб, які беруть участь у справі, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, проходив службу в органах внутрішніх справ з 26.05.1988 по 06.11.2015, в Національній поліції України з 07.11.2015 по 11.07.2017.

24 жовтня 2017 року наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області №667 о/с ОСОБА_3 призначено на посаду слідчого організаційно - методичного відділу Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Харківській області, як такого, що пройшов за конкурсом.

26 жовтня 2017 року ОСОБА_3 склав присягу державного службовця.

Згідно із наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області №702 о/с від 29.11.2017 ОСОБА_3 присвоєно 4 ранг державного службовця.

27 квітня 2018 року позивачем за місцем роботи була подана заява про його звільнення із займаної посади за власним бажанням у відповідності до Закону України «Про державну службу».

Дана заява була отримана Управлінням кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Харківській області 02 травня 2018 року за вхідним номером №А-434. що підтверджується відповідним штампом вхідної кореспонденції відомства.

У подальшому, 02.05.2018 ОСОБА_3 подав до Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Харківській області заяву, якою відкликав раніше ним подану заяву про своє звільнення від 27.04.2018.

Відкликання заяви про звільнення позивача було мотивоване тим, що ОСОБА_3 має бажання продовжити роботу на державній службі в органах поліції.

Згідно із даними реєстру вихідних поштових відправлень Слідчого управління ГУ НП в Харківській області вищевказана заява була зареєстрована 02.05.2018 за №10084/119-24/2018 та отримана відділом документального забезпечення Головного управління Національної поліції в Харківській області 04.05.2018.

Між тим, наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області №103 о/с від 04.05.2018 ОСОБА_3, державного службовця 4 рангу слідчого організаційно - методичного відділу СУ ГУНП в Харківській області було звільнено з роботи на підставі ч. 1 ст. 86 Закону України «Про державну службу» та ст. 38 Кодексу законів про правцю України (за власним бажанням).

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про державну службу». Кодексом законів про працю України.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про державну службу" правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Статтею 86 Закону України «Про державну службу» регламентовано порядок припинення державної служби за ініціативою державного службовця або за угодою сторін.

Суд зауважує, що положення даної норми Закону чітко розмежовують між собою саму юридичну природу, а також правові підстави звільнення державного службовця за власною ініціативою від такого звільнення при наявності спільного волевиявлення сторін.

Так, частиною 1 статті 86 вказаною Закону передбачено право державного службовця звільнитися зі служби за власним бажанням, попередивши про це суб'єкта призначення у письмовій формі не пізніш як за 14 календарних днів до дня звільнення.

В той же час, відповідно до ч. 2 ст. 86 цього Закону, звільнення державного службовця з роботи до закінчення двотижневого строку, передбаченого частиною першою цієї статті, можливе за взаємною домовленістю із суб'єктом призначення, якщо таке звільнення не перешкоджатиме належному виконанню обов'язків державним органом.

Із вищевикладеного слідує, що "угода сторін" є самостійною підставою для припинення державної служби, яка відрізняється від припинення служби з ініціативи державного службовця та з ініціативи суб'єкта призначення, тим що в цьому разі потрібне спільне волевиявлення сторін, спрямоване на припинення проходження державної служби в обумовлений строк і саме з цих підстав.

Варто також зазначити, що відповідно до положень Кодексу законів про працю України поняття «припинення трудового договору за згодою сторін» та «розірвання трудових відносин з ініціативи працівника» за своїм юридичним змістом не є тотожніми.

Так, порядок та правові наслідки розірвання трудового договору з ініціативи працівника закріплені в ст. 38 Кодексу законів про працю України, де зазначено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Як вбачається із тексту оскаржуваного наказу позивач був звільнений з роботи на підставі ч. 1 ст. 86 Закону України про державну службу та ст. 38 Кодексу законів про працю України, а саме: за власним бажанням, а не за домовленістю сторін.

За викладених фактичних обставин відповідач, звільнивши позивача з роботи до закінчення двотижневого строку з моменту повідомлення суб'єкта призначення про таке звільнення, порушив норми чинного трудового законодавства.

Крім того, приймаючи оскаржуване рішення, відповідач не взяв до уваги й той факт, що станом на 02.05.2018, позивачем за місцем роботи вже була подана та зареєстрована заява, в якій він повідомив про свої наміри продовжити роботу на займаній посаді.

Також суд зазначає, що після подання заяви про своє звільнення позивач не залишив роботи та продовжив виконання покладених на нього посадових обов'язків.

Так, ч. 2 ст. 38 Кодексу законів про працю України передбачає, що у разі, якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

З аналізу наведених норм слідує, що чинним трудовим законодавством працівника наділено правом як прямо шляхом подання відповідної заяви (рапорту, клопотання), так і опосередковано шляхом продовження фактичного виконання посадових обов'язків, відкликати власну заяву про звільнення з роботи за власним бажанням.

Таким чином, враховуючи наявність волевиявлення позивача щодо бажання продовжити державну службу в Національній поліції, яке було реалізовано шляхом повідомлення керівництва про вищевказане бажання в день перебування на службі, оскаржуваний наказ підлягає скасуванню як протиправний та такий, що прийнятий не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, звільнення позивача з роботи було здійснено під час перебування на лікарняному, що підтверджується листком непрацездатності.

Кожна людина, має право на визнання її правосуб'єктності, має право рівного доступу до державної служби в своїй країні, а також при здійсненні своїх прав і свобод повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві, про що зазначено в Загальній декларації прав людини, яка прийнята та проголошена резолюцією 217 Генеральної Асамблеї ООН від 10.12.1948.

Відповідно до ст.ст. 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, права і свободи людини, закріплені Конституцією не є вичерпними.

Згідно з ч. 6 ст. 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

У постанові Верховного Суду України від 21.05.2014 у справі №6-33цс14 зазначається, що у разі встановлення факту звільнення без законної підстави або з порушенням передбаченого законом порядку, суд зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі.

Частиною 2 статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Оскільки Головне управління Національної поліції в Харківській області є окремою юридичною особою, котра виплачувала позивачу заробітну плату, то середній заробіток підлягає стягненню саме з Головного управління Національної поліції в Харківській області.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

На підставі статті 55 Конституції України, кожному гарантується право оскарження в суді рішень, дії або бездіяльності органів державної влади органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У судовому засіданні відповідачем не доказано правомірності спірного рішення, проте, позивачем належними та допустимими доказами доведена його протиправність.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 5, м. Харків, 61002, ЄДРПОУ 40108599) про скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати - задовольнити.

Скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області №103 о/с від 04.05.2018 про звільнення з роботи ОСОБА_3, державного службовця 4 рангу, слідчого організаційно - методичного відділу СУ ГУНП в Харківській області.

Поновити ОСОБА_3, державного службовця 4 рангу на посаді, слідчого організаційно - методичного відділу СУ ГУНП в Харківській області з 04.05.2018.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_3 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 04.05.2018 по 21.06.2018.

Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_3, державного службовця 4 рангу на посаді, слідчого організаційно - методичного відділу СУ ГУНП в Харківській області з 04.05.2018 та стягнення з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_3 заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць звернути до негайного виконання.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 26 червня 2018 року.

Суддя М.М.Панов