Рішення № 74936612, 25.06.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2018 року м. Житомир справа № 806/2004/18

категорія 10.2.4

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Попової О. Г., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Коростенського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання перерахувати та виплатити пенсію,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до Коростенського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Коростенського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до п.2 ст.56 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII, із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад 15 років для жінок, але не вище 75% заробітку, поминаючи з 01.03.2018;

- зобов'язати Коростенське об’єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статей 27, 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV з урахуванням положень п.2 ст.56 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII, збільшивши пенсію за кожний рік страхового стажу понад 15 років для жінок, але не вище 75% заробітку, поминаючи з 01.03.2018.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що має статус потерпілої від Чорнобильської катастрофи 1 категорії, отримує пенсію по інвалідності, а її трудовий стаж складає понад 15 років. Вважає, що у відповідності до п.2 ст.56 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на збільшення пенсії на 1 процент заробітку за кожен рік роботи понад встановлений для жінок 15-річний стаж. Для отримання такого перерахунку звернулась до відповідача з відповідною заявою, проте листом від 22.03.2018 №112/20-Я-8 позивачу було надано відмову в проведенні перерахунку у проведенні перерахунку пенсії.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 22.05.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику (повідомлення) учасників справи.

Відповідач у строк, визначений ч.5 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та встановлений ухвалою суду від 14.03.2018 відзив на адміністративний позов не надіслав.

Положеннями статті 121 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію.

Представником відповідача при клопотання про поновлення процесуального строку на подання відзиву подано не було.

Частиною шостою статті 162 КАС України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною четвертою статті 159 КАС України встановлено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову

Зважаючи на ненадання відповідачем у встановлений граничний строк відзиву на позовну заяву та керуючись ч.4 ст.159 КАС України суд кваліфікує неподання відзиву на позовну заяву як визнання позову.

У відповідності до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Встановлено, що позивач є потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням потерпілої від Чорнобильської катастрофи 4 категорії серії В-П, виданим 13.03.2009 Житомирською обласною державною адміністрацією. (а.с. 28)

Позивач перебуває на обліку в Малинському відділі з питань призначення та перерахунків пенсії Коростенського об'єднаного управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та з 27.03.2011 отримує пенсію за віком, з урахуванням ст.55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

12 березня 2018 року позивач зверталась із заявою до Коростенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо проведення перерахунку та виплати пенсії відповідно до п.2 ст.56 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". від 28.02.1991 №796-XII (а.с. 19)

Відповідач листом вих. №20-Я-8 від 22.03.2018 повідомив про відмову в проведенні вказаного перерахунку, оскільки стаж роботи позивача обчислюється відповідно до положень статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та становить 7 років, а тому підстави для перерахунку пенсії відсутні. (а.с. 30 та зворот)

Не погоджуючись із наданою відмовою та вважаючи її протиправною, наголошуючи, що має право на перерахунок пенсії із збільшенням на один процент заробітку за кожний рік роботи понад 15 років, позивач звернулась із вказаним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та перевіряючи оскаржувану відмову, оформлену листом Коростенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області вих. №20-Я-8 від 22.03.2018 на відповідність ч.2 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 46 Основного Закону проголошено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-XII).

Частиною першою статті 50 Закону №796, встановлено, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону №796, здійснюється за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.67 Закону №796 конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

На виконання вказаних норм прийнято постанову Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23.11.2011 №1210.

Як встановлено з матеріалів справи, розмір пенсії позивача становить 3916,38 грн та складається з 3784,26 грн - пенсії за віком, 75,18 грн - доплата за понаднормовий стаж відповідно до умов Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та 56,94 грн - додаткової пенсії як потерпілій особі внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії . (а.с. 30 та зворот)

Тобто, позивач отримує пенсію за віком та додаткові пенсійні виплати відповідно до Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Позивач зверталась із заявою до Коростенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо роз'яснення щодо визначення розміру пенсії позивача та щодо проведення перерахунку та виплати пенсії відповідно до п.2 ст.56 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". (а.с. 29)

Відповідно до наданих в судовому засіданні пояснень, позивач звернулась із заявою щодо проведення перерахунку та виплати пенсії із збільшенням пенсії на 1 процент заробітку за кожен рік роботи понад встановлений для жінок 15-річний стаж.

09 липня 2003 року прийнято Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до змісту п.13 Розд. XV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у його редакції, чинній на дату звернення позивача із відповідною заявою до відповідача, у разі якщо особа має право на отримання пенсії, зокрема, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", призначається одна пенсія за її вибором.

Суд звертає увагу, що позивач обрала умови, встановлені спеціальним законом - Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII, про що подала відповідачу заяву.

Так, Законом №796-XII визначено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, умов проживання і трудової діяльності, соціального захисту потерпілого населення.

Відповідно до ч.2 ст.27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.

Вказаною нормою надано право обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним або спеціальним законами.

Відповідно до п.2 ст.56 Закону №796-XII право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорії 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 % заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком №1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 % заробітку.

У зв'язку з цим для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, порядок обчислення стажу роботи має пільговий характер та визначений спеціальним законом.

Аналіз вищенаведених положень Закону №796-XII свідчить про те, що вони визначають особливі норми та умови пенсійного забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до абз.2 ч.1 ст.28 Закону №1058-IV за кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам (до 01 жовтня 2011 року - 25 (20) років) пенсія за віком збільшується на 1 % розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 % мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.

Суд критично ставиться до посилань відповідача у оскаржуваній відмові на положення статті 28 Закону №1058-IV та наголошує, що для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ця розрахункова величина має пільговий характер і визначена в п.2 ст.56 Закону №796-XII як сума заробітку за кожний рік роботи понад установлений цим пунктом стаж роботи.

Стаття 56 Закону №796-XII не містить вказівок та посилань в частині обрахування страхового стажу відповідно до статті 28 Закону №1058-IV, оскільки встановлює власну розрахункову величину, що має пільговий характер. Застосовування суб'єктом владних повноважень положень статті 28 Закону №1058-IV у вказаній частині призводить до необґрунтованого, протиправного зменшення понаднормового страхового стажу позивача, що має наслідком порушення положень статті 46 Основного Закону, а також звуження конституційних прав позивача в частині перерахунку пенсії, збільшення її розміру.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії за кожний повний рік стажу роботи понад установлених 15 років шляхом збільшення пенсії на 1 % заробітку за рік.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 07 липня 2015 року у справі №21-727а15 та від 20 вересня 2016 року у справі справа №21-1255а16, а також в постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 560/675/17 (К/9901/684/17).

Висновки суду також узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеною у постанові від 14.03.2018 у справі №316/1863/16-а (2-а/316/133/16), які відповідно до положень статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Водночас, щодо позовних вимог позивача в частині наявної протиправної бездіяльності, суд зазначає наступне.

Відповідно до змісту позовної заяви, позивач наголошує, просить визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у відмові у перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до п.2 ст.56 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII, із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад 15 років для жінок, але не вище 75% заробітку, поминаючи з 01.03.2018.

Суд звертає увагу, що звернення позивача про перерахунок пенсії відповідачем було розглянуте та надано позивачу відповідь листом Коростенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області вих. №20-Я-8 від 22.03.2018.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд наголошує, що твердження позивача про наявність протиправної бездіяльності не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Статтею п'ятою КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.

З аналізу викладеного суд зазначає, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.

Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Суд зазначає, що при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який міг би відновити його становище та захистити порушене право.

Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Вказаний висновок відповідає такому принципу права як правосуддя, який за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Таким чином до адміністративного суду вправі звернутися з позовом особа, яка має суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні її прав чи свобод. Однак обов'язковою умовою надання правового захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

Суд звертає увагу, що відсутність бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо не розгляду заяви позивача та прийняття відповідного рішення за результатами такого розгляду виключає наявність порушення прав та законних інтересів позивача внаслідок такої бездіяльності.

Зважаючи на відсутність бездіяльності відповідача щодо не розгляду заяви та відсутність порушеного права позивача, позовні вимоги у даній частині є безпідставними та не підлягають задоволенню.

З метою відновлення порушеного права позивача, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивач має право на перерахунок пенсії за кожний повний рік стажу роботи понад установлених 15 років шляхом збільшення пенсії на 1 % заробітку за рік, однак, відповідач листом вих. №20-Я-8 від 22.03.2018 відмовив у здійсненні перерахунку пенсії.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд зазначає, що відмова, викладена у листі Коростенського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області вих. №20-Я-8 від 22.03.2018 винесена з порушенням ч.2 ст.19 Конституції України та не відповідає ч.2 ст.2 КАС України.

Статтею 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенство права. Принцип верховенства права сформувався як інструмент протидії свавіллю держави, що виявляється в діях її органів як у цілому, так і окремих із них. Верховенство права - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи мають обмежуватися законом.

Обмеження дискреційної влади як складова верховенства права і правової держави вимагає, насамперед, щоб діяльність як держави загалом, так і її органів, включаючи законодавчий, підпорядковувалася утвердженню і забезпеченню прав і свобод людини.

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.

Верховний Суд України у своїй постанові від 16.09.2015 по справі №21-1465а15 зазначив, що у випадку задоволення позову, рішення суду має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

Застосовуючи механізм захисту права та його відновлення, порушеного суб'єктом владних повноважень, керуючись повноваженнями, наданими ч.2 ст.9, ч.2 ст.245 КАС України суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною відмову Коростенського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до п.2 ст.56 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII, оформлену листом вих. №20-Я-8 від 22.03.2018.

Відповідно до положень статті 45 Закону №1058-IV днем звернення за перерахунком пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами. Право на перерахунок пенсії реалізується особою на підставі власного волевиявлення шляхом подання до органу Пенсійного фонду України відповідної заяви.

Згідно з ч.4 ст.45 Закону №1058-IV, перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених ч.1 ст.35, ч.2 ст.38, ч.3 ст.42 і ч.5 ст.48 цього Закону, провадиться, зокрема, у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Судом встановлено, що за перерахунком пенсії позивач звернулась 12 березня 2018 року. Враховуючи вищевикладене, перерахунок пенсії позивачу слід проводити з 01 березня 2018 року.

Враховуючи вищевикладене та керуючись повноваженнями, наданими ч.2 стю.245 КАС України, суд вважає за необхідне зобов'язати Коростенське об’єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести з 01 березня 2018 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням положень п.2 ст.56 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII в частині збільшення пенсії за кожний рік страхового стажу понад 15 років для жінок, але не вище 75% заробітку.

Покладення такого обов'язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов'язковість ефективного механізму захисту порушеного права.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем в порушення ч.2 ст.77 КАС України не доведено, а позивачем та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів спростовано правомірність відмови Коростенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирської області в перерахунку пенсії позивачу відповідно до п.2 ст.56 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII, оформлену листом вих. №20-Я-8 від 22.03.2018, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як встановлено із наявної у матеріалах справи квитанції №41 від 26.04.2018, позивач при зверненні із позовом до суду було сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог та керуючись ч.3 ст.139 КАС України, суд дійшов висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Коростенського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь позивача 352,40 грн. судових витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 258-263 КАС України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (вул. Толстого, 34, Малин, Житомирська область, 11601. РНОКПП НОМЕР_1) до Коростенського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Грушевського,16/1, Коростень, Коростенський район, Житомирська область, 11501. Код ЄДРПОУ 37909216) про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання перерахувати та виплатити пенсію - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Коростенського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до п.2 ст.56 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII, оформлену листом вих. №20-Я-8 від 22.03.2018.

Зобов'язати Коростенське об’єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести з 01 березня 2018 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням положень п.2 ст.56 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII в частині збільшення пенсії за кожний рік страхового стажу понад 15 років для жінок, але не вище 75% заробітку.

У решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з Коростенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирської області за рахунок бюджетних асигнувань 352 грн 40 коп. (триста п'ятдесят дві гривні сорок копійок) судових витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.Г. Попова

Повний текст рішення виготовлено: 25 червня 2018 року.