Рішення № 74936548, 19.06.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код за ЄДРПОУ 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2018 р. № 820/6471/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Бідонька А.В.

при секретарі судового засідання - Мурадли А.І.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представників відповідача - Гаєвської І.В.

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати повністю: рішення про застосування фінансових санкцій № 0001404001 від 15.06.2017 р.; рішення про застосування фінансових санкцій № 0001414001 від 15.06.2017 р.; рішення про застосування фінансових санкцій № 0001424001 від 15.06.2017 р.; рішення про застосування фінансових санкцій № 0001434001 від 15.06.2017 р.; рішення про застосування фінансових санкцій № 0001394001 від 15.06.2017 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення контролюючого органу є протиправними, у зв'язку із чим підлягають скасуванню.

Представник відповідача у відзиві на позов зазначив, даний позов є безпідставним та необґрунтованим, оскільки оскаржувані рішення прийняті на підставі та у межах чинного законодавства, а тому просив у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні представник позивача підтримав обставини, викладені в позовній заяві та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання прибув, проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, встановив наступне.

Фахівцями контролюючого органу проведено фактичну перевірку магазину, який розташовано за адресою: м. Харків, вул. Іллінська, 27/29, та належить фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1, якою встановлено факт реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів без наявності ліцензій на їх роздрібну торгівлю та зберігання роздрібних партій алкогольних напоїв та тютюнових виробів в місці, не внесеному до Єдиного державного реєстру, про що складено акт від 30.05.2017 року.

На підставі вищевказаного акту перевірки контролюючим органом винесені рішення про застосування фінансових санкцій № 0001414001 від 15.06.2017 р., № 0001424001 від 15.06.2017 р. за зберігання роздрібних партій алкогольних напоїв в місці, що не внесено до Єдиного державного реєстру місць зберігання; № 0001414001 від 15.06.2017 р., № 0001394001 від 15.06.2017 р., кожне у розмірі 17 000,00 грн. за роздрібну торгівлю тютюновими виробами за відсутності ліцензії, № 0001434001 від 15.06.2017 р. у розмірі 10000,00 грн. за роздрібну торгівлю алкогольними напоями за цінами, нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни на такі напої.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.

Із матеріалів справи судом встановлено, що позивач мав ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами та алкогольними напоями, строк дії яких був встановлений до 23.03.2017 року.

У подальшому позивачем отримано дві нові ліцензії: на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, а також на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробам. Строк дії нових ліцензій починався з 29.03.2017 року.

Таким чином, у період з 24.03.2017 року по 28.03.2017 року позивач не мав ліцензій на здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, а отже, у нього було відсутнє право реалізації таких товарів у цей період.

Фактичною перевіркою контролюючого органу встановлено факт реалізації тютюнових виробів та алкогольних напоїв з 24.03.2017 року по 28.03.2017 року, що підтверджується електронним звітом по РРО ЕКСЕЛЛІО ДР-25, заводський номер КР00007160, що належить ФОП ОСОБА_1 (а.с. 51-52).

Отже, матеріалами справи підтверджено, що мав місце факт реалізації тютюнових виробів та алкогольних напоїв в період, коли діючі ліцензії, які надають право продажу таких товарів, у позивача були відсутні.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Зі змісту статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" вбачається, що законодавець встановлює обов'язок отримувати ліцензію на кожний окремий вид діяльності - окремо на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами, та окремо на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.

Абзацом другим частини другої статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" встановлена відповідальність, серед іншого, і за здійснення роздрібної алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій.

Порядком застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" визначена форма рішення про застосування фінансових санкцій, в якому необхідно зазначати посилання на частину статті 17 Закону № 481/95-ВР.

В оспорюваних рішеннях про застосування фінансових санкцій вказано на порушення вимог частини 14 статті 15 Закону № 481/95-ВР, оскільки саме ця частина статті 15 встановлює обов'язок суб'єкта господарювання отримати ліцензію на кожний з видів діяльності. До того ж, зміст кожної із ліцензій вказує, що вони надають право лише на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, або лише на роздрібну торгівлю тютюновими виробами. Крім того, за правилами ліцензування це є два різні види діяльності.

Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно застосував до позивача штрафні санкції за роздрібну торгівлю тютюновими виробами за відсутності ліцензії, а тому оскаржувані рішення № 0001404001 від 15.06.2017 р., № 0001394001 є такими, що відповідають вимогам чинного законодавства та скасуванню не підлягають.

Щодо рішень про застосування фінансових санкцій № 0001414001 від 15.06.2017 р., № 0001424001 від 15.06.2017 р. кожне у розмірі 17000,00 грн. за зберігання роздрібних партій алкогольних напоїв та тютюнових виробів в місці, що не внесено до Єдиного державного реєстру місць зберігання; № 0001434001 від 15.06.2017 р. у розмірі 10000,00 грн. за роздрібну торгівлю алкогольними напоями за цінами, нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни на такі напої, суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що обов'язок у суб'єкта господарювання щодо внесення до Єдиного реєстру місць зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів виникає саме після отримання останнім ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами та відповідності такого місця поняттю "місце зберігання" у розумінні Закону України Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Вказана правова позиція викладена Верховним судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27.02.2018 року по справі № 820/2767/17.

Факт зберігання товарів у магазині позивача у період з 24.03.2017 року по 28.03.2017 року встановлено опосередковано і доводиться відповідачем виключно на підставі того, що у відповідача були відсутні ліцензії у цей період.

Відповідно до п. 2.2 Порядку ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання до заява про внесення місця зберігання спирту до Єдиного реєстру додається нотаріально посвідчена копія ліцензії на відповідний вид діяльності, копія документа, що підтверджує право користування приміщенням (договір оренди, свідоцтво на право власності та інше).

Як вже зазначалося, ліцензії у період з 24.03.2017 року по 28.03.2017 року у позивача були відсутні. Але відсутність ліцензій сама по собі не доводить факту зберігання товару у магазині у зазначений період часу.

Також, стосовно рішення про застосування штрафних санкцій № 0001434001 від 15.06.2017 р. у розмірі 10000,00 грн. за роздрібну торгівлю алкогольними напоями за цінами, нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни на такі напої, суд зазначає, що факт здійснення вказаного правопорушення суб'єктом господарювання можливий лише після отримання останнім ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, тобто, суб'єкт господарювання у період відсутності такої ліцензії взагалі не має права здійснювати торгівлю алкогольними напоями.

Суд звертає увагу, що контролюючим органом вже застосовано до позивача штрафні санкції за роздрібну торгівлю алкогольними виробами за відсутності ліцензії.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача у частині скасування рішень № 0001414001 від 15.06.2017 р., № 0001424001 від 15.06.2017 р. та № 0001434001 від 15.06.2017 р.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищезазначене суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування рішень - задовольнити частково.

Скасувати рішення Головного управління ДФС у Харківській області про застосування фінансових санкцій № 0001414001 від 15.06.2017 року, № 0001424001 від 15.06.2017 року, № 0001434001 від 15.06.2017 року.

У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) сплачену суму судового збору в розмірі 339,92 грн. (триста тридцять дев'ять гривень 92 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198, адреса: 61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 26 червня 2018 року.

Суддя Бідонько А.В.