Постанова № 74936189, 21.06.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2018 р. Справа № 917/2038/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Істоміна О.А., суддя Пелипенко Н.М.

за участю секретаря судового засідання Кохан Ю.В.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №4725/10 від 22.12.2011; договір про надання правової допомоги б/н від 26.12.2017)

представника відповідача - ОСОБА_2 (ордер КВ№311189 від 13.06.2018)

представників третіх осіб - не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «F & C REALTY», м. Київ (вх. №1006 П/3) на рішення Господарського суду Полтавської області від 02.03.2017 у справі № 917/2038/16

за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «ОСОБА_3 та кредит», м. Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, м. Київ

до Приватного акціонерного товариства «F & C REALTY», м. Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство «Ініціатор +», м. Київ

про звернення стягнення на предмет іпотеки ,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 02.03.2017 по справі №917/2038/16 (суддя Киричук О.А.) позов задоволено повністю. В рахунок часткового погашення заборгованості Приватного акціонерного товариства «Ініціатор +» (далі – ОСОБА_4 «Ініціатор+») перед Публічним акціонерним товариством «Банк «ОСОБА_3 та Кредит» (далі – ПАТ «Банк «ОСОБА_3 та кредит») за Договором про мультивалютну кредитну лінію № 1093м-01-06 від 05.07.2006, укладеним між AT «ОСОБА_3 та Кредит» та ОСОБА_4 «Ініціатор+», яка станом на 01.11.2016 складає 124604234 грн. 74 коп., звернуто стягнення на: приміщення операційного центру філії Банку «ОСОБА_3 та Кредит», загальною площею 215,1 кв.м., розташоване по вулиці Миру, 9 (дев'ять) в місті Горішні Плавні (Комсомольськ) Полтавської області, реєстраційний номер 25275120; вбудоване-прибудоване приміщення, загальною площею 391,4 кв.м., розташоване по проспекту Героїв Дніпра (вулиці Леніна), 65 (шістдесят п'ять) в місті Горішні Плавні (Комсомольськ) Полтавської області, реєстраційний номер 25275546; будівлі та споруди станції юних натуралістів, загальною площею 214,83 кв.м. по вулиці Цюрупи, 4 в місті Кременчук Полтавської області, реєстраційний номер 18837871, які є предметом іпотеки згідно Іпотечного договору № 2644И/1008 від 31.10.2008, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, за реєстровим № 27037, з наступними змінами та доповненнями, укладеного між ЗАТ «F&1 REALTY» правонаступником якого за всіма правами та обов'язками є ОСОБА_4 «F Ц C REALTY» (код ЄДРПОУ 23496142, адреса: 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18-А) та ПАТ «Банк «ОСОБА_3 та Кредит», шляхом передачі у власність зазначеного майна ПАТ «Банк «ОСОБА_3 та Кредит» (04050, м. Київ, вул. Січових Стрільців (Артема), 60; код ЄДРПОУ 09807856) за ціною, не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на момент проведення державної реєстрації права власності. Стягнуто з відповідача на користь позивача 180147,38 грн. витрат по сплаті судового збору.

Судове рішення мотивоване наявністю заборгованості за договором про мультивалютну кредитну лінію № 1093м-01-06 від 05.07.2006, укладеним між AT «ОСОБА_3 та Кредит» та ОСОБА_4 «Ініціатор+», в сумі 124604234,74 грн., та застереженням в Іпотечному договорі, яке передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язання.

Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_4 «F&ж REALTY» звернувся до Харківського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Господарського суду Полтавської області від 02.03.2017 у справі № 917/2038/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу відповідач вказує на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що стосуються можливості нарахування відсотків та штрафних санкцій ПАТ «Банк «ОСОБА_3 та Кредит» після відкликання банківської ліцензії та пропуск строків позовної давності щодо окремих заявлених позивачем вимог. Поряд з цим, відповідач зазначає, що судом першої інстанції не встановлено початкової ціни предмета іпотеки, на який звернуто стягнення.

За клопотанням відповідача у даній справі № 917/2038/16 Харківським апеляційним господарським судом було призначено судову експертизу щодо ліквідаційної вартості об'єктів нерухомого майна за Іпотечним договором, які є предметом спору. Провадження у справі зупинялося.

26.02.2018 на адресу Харківського апеляційного господарського суду надійшов висновок судової оціночно-будівельної експертизи № 513/1540/1541/1542/1543/1544, який складено 29.01.2018.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27.02.2018 поновлено провадження у справі № 917/2038/16 та призначено її до розгляду на 15.03.2018 об 11:30 год. Зобов’язано позивача, відповідача та третіх осіб ознайомитись з висновком судової оціночно-будівельної експертизи № 513/1540/1541/1542/1543/1544 від 29.01.2018 та у строк до 14.03.2018 надати суду апеляційної інстанції письмові пояснення в обґрунтування своєї позиції у справі, у тому числі і з урахуванням висновку експерта.

13.03.2018 на адресу суду апеляційної інстанції від позивача надійшло клопотання (вх. № 2209) про відкладення розгляду справи до перегляду судового рішення у подібних правовідносинах у справі № 760/14438/15-ц у касаційному порядку ОСОБА_6 Палатою Верховного Суду.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 15.03.2018 зупинено апеляційне провадження у справі № 917/2038/16 за апеляційною скаргою ОСОБА_4 «F Ц C REALTY», м. Київ на рішення Господарського суду Полтавської області від 02.03.2017 у справі № 917/2038/16 до закінчення перегляду судового рішення у подібних правовідносинах у справі №760/14438/15-ц у касаційному порядку ОСОБА_6 Палатою Верховного Суду. Зобов'язано позивача надати суду апеляційної інстанції інформацію щодо закінчення перегляду судового рішення у справі №760/14438/15-ц в касаційному порядку ОСОБА_6 Палатою Верховного Суду.

Позивач вимоги ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 15.03.2018 не виконав та не надав суду апеляційної інстанції інформацію щодо закінчення перегляду судового рішення у справі №760/14438/15-ц в касаційному порядку ОСОБА_6 Палатою Верховного Суду.

Водночас, колегією суддів апеляційної інстанції з’ясовано, що Постановою ОСОБА_6 Верховного Суду від 21.03.2018 у справі №760/14438/15-ц касаційну скаргу ПАТ «Дельта банк» залишено без задоволення, рішення апеляційного суду міста Києва від 07.06.2016 залишено без змін.

Повний текст вказаної постанови підписано 16.04.2018.

18 квітня 2018 року постанова ОСОБА_6 Верховного Суду від 21.03.2018 у справі №760/14438/15-ц зареєстрована та оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 30.05.2018 поновлено апеляційне провадження у справі № 917/2038/16. Справу призначено до розгляду на 21 червня 2018 року о 10:00 год. в режимі відеоконференції.

15.06.2018 відповідач надав додаткові пояснення до апеляційної скарги (вх. № 4568) на рішення Господарського суду Полтавської області від 02.03.2017 у справі № 917/2038/16, в яких зазначив, що відповідно до постанови ОСОБА_6 Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 760/14438/15-ц суд дійшов висновків, що передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до ст. 36, 37 Закону України «Про іпотеку» є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду. Застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання права власності на предмет іпотеки - це виключно позасудовий спосіб урегулювання спорку, який сторони встановлюють самостійно у договорі. З урахуванням вимог статей 328, 335, 392 ЦК України у контексті статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку» суди не наділені повноваженнями звертати стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання право власності на нього за іпотекодержателем. Враховуючи вищевказану правову позицію Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 917/2001/16 від 23.05.2018 по аналогічному спору по Договору про мультивалютну кредитну лінію №1093-м-01-06 від 05.07.2006, укладеного між АТ «Банк «ОСОБА_3 та Кредит» та ОСОБА_4 «Ініціатор+», послався на те, що суди не наділені повноваженнями звертати стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за іпотекодержателем, тому обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є неналежним. Суди ухвалюючи рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на обтяжене іпотекою майно в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов’язань, неправильно застосували норми статей 36-39 Закону України «Про іпотеку». На підставі зазначеного, відповідач просить апеляційну скаргу ОСОБА_4 «F&о REALTY» задовольнити, рішення Господарського суду Полтавської області від 02.03.2017 у справі № 917/2038/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові ПАТ «Банк «ОСОБА_3 та Кредит» відмовити повністю.

Третя особа - Приватне акціонерне товариство «Ініціатор+» не забезпечила у судове засідання 21.06.2018 явку повноважного представника, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про що свідчить наявне у справі рекомендоване повідомлення про вручення копії ухвали від 30.05.2018 про поновлення апеляційного провадження у справі (том 4 аркуш справи 11).

Третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб було завчасно повідомлена про день, час та місце розгляду справи, але своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні 21.06.2018 не скористалась. Із матеріалів справи вбачається, що копія ухвали від 30.05.2018 про поновлення апеляційного провадження у справі № 917/2038/16 була надіслана судом 30.05.2018 на юридичну адресу Фонду: 04053, м.Київ, вул. Січових стрільців, будинок 17 (штрихкодовий ідентифікатор листа 6102225106419, але останній поштову кореспонденцію за адресою свого місцезнаходження фактично не отримує. Так, згідно відстеження поштового пересилання вказаного листа, відправлення за номером 6102225106419 надійшло 04.06.2018 до відділення зв'язку Київ-53 з індексом 04053 і на даний час не вручене. Причини неотримання вказаної ухвали Фондом суду не відомі. Іншої адреси Фонд суду не надав.

Згідно з частиною шостою статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За приписами частини першої статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами першою та другою статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина перша статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду про поновлення провадження у справі від 30.05.2018 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

За змістом частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка в судове засіданні представників учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, виходячи з того, що участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені частиною першою статтею 42 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов'язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників третіх осіб за наявними у ній матеріалами.

В силу положень статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, а також наведені учасниками даного апеляційного провадження доводи, заслухавши у судовому засіданні 21.06.2018 уповноважених представників позивача та відповідача, перевіривши та проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «F Ц C REALTY», м. Київ на рішення Господарського суду Полтавської області від 02.03.2017 у справі № 917/2038/16 підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, Публічне акціонерне товариство «Банк «ОСОБА_3 та Кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «ОСОБА_3 та Кредит» (далі – ПАТ «Банк «ОСОБА_3 та Кредит», позивач) звернулось до приватного акціонерного товариства «F Ц C REALTY» (далі – ОСОБА_4 «F & C REALTY», відповідач) з позовом про звернення стягнення на приміщення операційного центру філії Банку «ОСОБА_3 та Кредит», загальною площею 215,1 кв.м., розташоване по вулиці Миру, 9 (дев'ять) в місті Горішні Плавні (Комсомольськ) Полтавської області, реєстраційний номер 25275120; вбудоване-прибудоване приміщення, загальною площею 391,4 кв.м., розташоване по проспекту Героїв Дніпра (вулиці Леніна), 65 (шістдесят п'ять) в місті Горішні Плавні (Комсомольськ) Полтавської області, реєстраційний номер 25275546; будівлі та споруди станції юних натуралістів, загальною площею 214,83 кв.м. по вулиці Цюрупи, 4 в місті Кременчук Полтавської області, реєстраційний номер 18837871, які є предметом іпотеки згідно Іпотечного договору № 2644И/1008 від 31.10.2008, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, за реєстровим № 27037, з наступними змінами та доповненнями, укладеного між ЗАТ «F Ц С REALTY» правонаступником якого за всіма правами та обов'язками є ОСОБА_4 «F Ц С REALTY» (код ЄДРПОУ 23496142, адреса: 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18-А) та ПАТ «Банк «ОСОБА_3 та Кредит», шляхом передачі у власність зазначеного майна ПАТ «Банк «ОСОБА_3 та Кредит» (04050, м. Київ, вул. Січових Стрільців (Артема), 60; код ЄДРПОУ 09807856) за ціною, не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на момент проведення державної реєстрації права власності.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням ОСОБА_4 «Ініціатор+» зобов'язань за кредитним договором та наявністю умов Іпотечного договору, які передбачають передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язання.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Банк «ОСОБА_3 та Кредит» суд першої інстанції вказав що враховуючи сутність іпотеки та зміст правових механізмів забезпечення прав усіх сторін спірних правовідносин, ефективним способом відновлення прав кредитора є застосування передбаченої сторонами в договорі процедури звернення стягнення на іпотечне майно, як однієї з умов надання (отримання) кредиту.

Судове рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього є примусовим способом реалізації встановленого угодою сторін за Іпотечним договором права іпотекодержателя набути право власності на предмет іпотеки шляхом його передачі іпотекодавцем у власність іпотекодержателю, за наявності умов, передбачених у відповідному застереженні, і таке рішення не потребує вчинення виконавчих дій органами примусового виконання судових рішень.

Також суд першої інстанції послався на правову позицію, викладену Верховним Судом України у постановах від 14.09.2016 у справі № 6-1219цс16, від 12.10.2016 у справі № 6-504цс16, відповідно до якої, суд, встановивши факт невиконання позичальником грошових зобов’язань за кредитним договором, вірно вирішив спір по суті, захистивши порушені права кредитодавця щодо виконання позичальником грошових зобов’язань, забезпечених іпотекою, шляхом визнання права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем (кредитором).

Відповідач, не погоджуючись із прийнятим у даній справі рішенням, посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема статті 39 Закону України «Про іпотеку» та статей 15, 16, 17, 41 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник вказує на неправомірне нарахування відсотків та штрафних санкцій після відкликання банківської ліцензії та пропуск строків позовної давності щодо окремих заявлених позивачем вимог. Крім того, відповідач зазначає, що судом першої інстанції не встановлено початкової ціни предмета іпотеки, на який звернуто стягнення.

Позивач в свою чергу послався на позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 23.12.2015 № 6-1205цс15, відповідно до якої у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд повинен указати, що початкова ціна предмета іпотеки встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Як передбачено частиною першою статті 37 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Згідно з частиною третьою вказаної статті іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Частиною першою статті 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду, зокрема, зазначається початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Згідно з пункту 4.4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів» № 1 від 24.11.2014 якщо господарський суд визнає обґрунтованими позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, то в силу приписів статті 38, частини першої статті 39 Закону України «Про іпотеку» у резолютивній частині рішення суду має бути встановлено та зазначено початкову ціну реалізації предмета іпотеки.

За клопотанням відповідача (вх. № 3481 від 31.03.2017) Харківським апеляційним господарським судом ухвалою від 23.05.2017 у справі №917/2038/16 призначено судову оціночно-будівельну експертизу із посиланням на необхідність встановлення ліквідаційної вартості предмета іпотеки у разі задоволення позовних вимог та винесення рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Проведення даної судової оціночно-будівельної експертизи у встановлений законом строк доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. Засл. проф. ОСОБА_7 Міністерства юстиції України (61000, м. Харків, вул. Золочівська, 8а). Оплату витрат по проведенню судової оціночно-будівельної експертизи покладено на заінтересовану особу - Приватне акціонерне товариство «F&і REALTY» (відповідача у справі).

26.02.2018 на адресу Харківського апеляційного господарського суду надійшов висновок судової оціночно-будівельної експертизи № 513/1540/1541/1542/1543/1544, який складено експертом 29.01.2018.

Згідно висновків даної експертизи ліквідаційна вартість приміщень операційного центру філії Банку «ОСОБА_3 та Кредит» загальною площею 215,10 кв.м. по вул. Миру, 9 в м. Горішні Плавні (Комсомольськ) Полтавської області станом на січень 2018 року складає 1202790 грн. (один мільйон двісті дві тисячі сімсот дев’яносто грн.). Ліквідаційна вартість вбудовано-прибудованого приміщення загальною площею 391,4кв.м по пр. Героїв Дніпра (вул. Леніна), 65 в м. Горішні Плавні (Комсомольськ) Полтавської області станом на січень 2018 року складає 2188615 грн. (два мільйони сто вісімдесят вісім тисяч шістсот п'ятнадцять грн.). Ліквідаційна вартість будівель та споруд станції юних натуралістів (основна будівля літ. «А, А1, А2, а, аі, а2», сарай літ. «В», льох літ. «Ж», огорожа літ. «№1-2», замощення літ. « 1»), загальною площею 214,83 кв.м. по вул. Цюрупи, 4 в м. Кременчук Полтавської області станом на січень 2018 року складає 971245 грн. (дев’ятсот сімдесят одна тисяча двісті сорок п’ять грн.).

В ході апеляційного розгляду справи колегія суддів встановила такі факти і відповідні їм правовідносини.

05 липня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Банк «ОСОБА_3 та Кредит» правонаступником якого за всіма правами та обов’язками є Публічне акціонерне товариство «Банк «фінанси та Кредит» (далі - ОСОБА_3, Кредитор, Іпотекодержатель) та Приватним акціонерним товариством «Ініціатор +» (далі - ОСОБА_4 «Ініціатор+» (Позичальник, Боржник) було укладено Договір про невідновлювальну кредитну лінію № 1093-01-06, назву якого було змінено згідно Додаткової угоди від 15.11.2006 на «Договір про мультивалютну кредитну лінію №1093м-01-06 від 05.07.2006» (далі - «Кредитний договір»), відповідно до якого Позичальнику було надано на умовах поворотності, строковості, платності кредитні кошти в межах кредитної лінії у розмірі згідно п.1.1. Кредитного договору 500 000 (п'ятсот тисяч) гривень 00 копійок, з кінцевим строком повернення кредитних коштів до 05.07.2011 року (п.2.4. Кредитного договору) з оплатою за користування кредитними коштами проценти 16% річних (а за користування кредитними коштами з моменту, вказаному в підпункті «б» пункту 3.1. цього договору, сплатити проценти в підвищеному розмірі).

Відповідно до пункту 3.4. Кредитного договору та Додаткових угод до нього нарахування та погашення процентів за користування кредитними коштами здійснюється щомісячно. Позичальник оплачує проценти в строк з 26 числа попереднього місяця до 25 поточного місяця включно.

Відповідно до пункту 4.1. Кредитного договору Позичальник зобов'язується використовувати кредитні кошти, отримані за цим договором, на поповнення обігових коштів, в тому числі придбання цінних паперів українських підприємств.

Пунктом 7.1. Кредитного договору передбачено, що за прострочення повернення кредитних коштів та/або сплати процентів та/або комісійної винагороди Позичальник сплачує Банку пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного Банку України від простроченої суми за кожен день прострочення. Вказана пеня сплачується у разі порушення Позичальником термінів платежів, передбачених п.п. 2.2, 2.5., 2.6, 3.4., 3.6., 4.5., 6.1., 8.3. цього Договору, а також будь-яких інших термінів платежів, що передбачені цим Договором. Сплата пені на звільняє Позичальника від зобов'язання сплатити проценти за весь час фактичного користування кредитними коштами.

Додатковими угодами сторонами вносились зміни до кредитного договору стосовно розміру кредитної лінії, розміру та строку сплати відсотків, графіку погашення кредитної лінії.

У забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між ВАТ «Банк «ОСОБА_3 та Кредит» (ОСОБА_3), організаційно-правову форму змінено на ПАТ, та ЗАТ «F & С REALTY», правонаступником якого за всіма правами та обов'язками є ОСОБА_4 «F Ц С REALTY» (Іпотекодавець) було укладено Іпотечний договір №2644И/1008 від 31.10.2008, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, за реєстровим № 27037 та Договір про внесення змін від 04.11.2008 до Іпотечного договору № 2644И/1008, за реєстровим № 27466; Договір про внесення змін від 28.11.2008 до Іпотечного договору № 2644И/1008, за реєстровим № 29032; Договір про внесення змін від 29.12.2008 до Іпотечного договору № 2644И/1008, за реєстровим № 30670; Договір про внесення змін від 29.04.2010 до Іпотечного договору №2644И/1008, за реєстровим № 3828; Договір про внесення змін від 29.11.2010 до Іпотечного договору № 2644И/1008 за реєстровим № 11896 (далі -Іпотечний договір).

Відповідно до пункту 1 Іпотечного договору, предметом іпотеки за вищевказаним договором є:

1) нежитлові приміщення № 92 Банку, загальною площею 651,7 кв.м. по вулиці Оборонній, 7а (сім літера «А») в місті Луганськ, реєстраційний номер 16666084;

2) приміщення операційного центру філії Банку «ОСОБА_3 та Кредит», загальною площею 215,1 кв.м. розташоване по вулиці Миру, 9 (дев'ять) в місті Горішні Плавні (Комсомольськ) Полтавської області, реєстраційний номер 25275120;

3) вбудоване-прибудоване приміщення, загальною площею 391,4 кв.м. розташоване по проспекту Героїв Дніпра (вулиці Леніна), 65 (шістдесят п'ять) в місті Горішні Плавні (Комсомольськ) Полтавської області, реєстраційний номер 25275546;

4) нежитлова будівля з тамбуром, загальною площею 400,2 кв.м., розташована по вулиці Артема, 1 (один) в м. Краснодон Луганської області, реєстраційний номер 9300529;

5) будівлі та споруди станції юних натуралістів, заг.пл.214,83 кв.м. по вул. Цюрупи, 4 в м. Кременчук Полтавської області, реєстраційний номер 18837871.

Згідно з пунктом 2 Іпотечного договору предмет іпотеки передається в іпотеку, як забезпечення: повернення кредитних ресурсів, виданих за Договором про мультивалютну кредитну лінію № 1093м-01-06 від 05.07.2006, а також процентів за користування кредитними ресурсами, виходячи з процентних ставок вказаних в пункті 3.1. Основного зобов'язання, а також комісійної винагороди за Кредитним договором, неустойки за цим Договором або за Основним зобов'язанням, враховуючи відшкодування збитків, завданих простроченням платежів за Основним зобов'язанням, відшкодування витрат по зверненню стягнення на Предмет іпотеки в повному обсязі, визначеному на момент фактичного задоволення вимог.

Відповідно до пункту 3 Іпотечного договору узгоджена сторонами ринкова вартість предмету іпотеки, враховуючи оцінку, викладену у Звіті про незалежну оцінку станом на 20.10.2008, виданого ПП «Олімп» становить 5697639,00 грн. Сторони дійшли взаємної згоди, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється за ліквідаційною вартістю предмета іпотеки. Ліквідаційна вартість предмета іпотеки – це вартість, яка може бути отримана за умови продажу предмета іпотеки у строк, що є значно коротшим від строку експозиції подібного майна, протягом якого воно може бути продане за ціною, яка дорівнює ринковій вартості. Узгоджена сторонами ліквідаційна вартість предмета іпотеки, враховуючи оцінку, викладену у Звіті про експертну оцінку, виданого ПП «Олімп» становить 5127875,00 грн.

Пунктом 8.4.3. Іпотечного договору встановлено право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до чинного законодавства України у разі, коли в момент настання терміну виконання Позичальником зобов'язань, забезпечених іпотекою за цим договором, вони не будуть виконані чи будуть виконані неналежним чином.

У пункті 10 Іпотечного договору сторони передбачили, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на розсуд іпотекодержателя або за рішенням суду, або виконавчим написом нотаріуса, або Іпотекодержателем самостійно на умовах цього договору. Звернення стягнення на Предмет іпотеки (у тому числі при самостійному продажу Іпотекодержателем та при передачі Предмету іпотеки Іпотекодержателю у власність та ін.) здійснюється за ліквідаційною вартістю Предмету іпотеки.

Згідно з пунктом 11.3. Іпотечного договору за вибором іпотекодержателя застосовується один із наведених нижче способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя: за рішенням суду (п.11.1) або у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса (п.11.2).

Пунктом 11.3. Іпотечного договору передбачено, що згідно з застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в пункті 11.3.1, задоволення вимог здійснюється шляхом передачі права власності іпотекодержателю на предмет іпотеки в рахунок виконання Основного зобов’язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов Кредитного договору позивач за заявкою ОСОБА_4 «Ініціатор+» на видачу кредитних коштів від 04.07.2006 надав останньому на позичковий рахунок № 20633010663980 кредитні кошти на загальну суму 72101988,40 грн., що відображено у розрахунку, доданому до позовної заяви та підтверджується меморіальними ордерами (копії додано до заяви про долучення до матеріалів справи), в яких підставою перерахування коштів зазначено реквізити Кредитного договору. Однак в порушення взятих на себе зобов’язань позичальник не сплатив залишок кредиту в сумі 67786988,40 грн.. Зазначене підтверджується випискою банку по особовому рахунку Позичальника. Також, Позичальник не виконав належним чином свої зобов’язання по сплаті процентів, що підтверджується випискою банку по особовому рахунку позичальника.

Позивач направив відповідачеві (Іпотекодавець) та третій особі (Позичальник) в порядку статей 33 - 35 Закону України «Про іпотеку» вимогу від 11.11.2016 № 3-242100/11970 про погашення заборгованості за Кредитним договором № 1093-01-06 від 05.07.2006, яка станом на 01.11.2016 складає 124 604 234,74 грн., з яких:

- сума простроченої заборгованості за кредитом - 67 786 988 (шістдесят сім мільйонів сімсот вісімдесят шість тисяч дев'ятсот вісімдесят вісім) гривень 40 копійок;

- сума простроченої заборгованості за відсотками - 45 647 743 (сорок п'ять мільйонів шістсот сорок сім тисяч сімсот сорок три) гривні 99 копійок;

- пеня за прострочення - 11 169 502 (одинадцять мільйонів сто шістдесят дев'ять тисяч п'ятсот дві) гривні 35 копійок (з них пеня за прострочку основного боргу по кредиту 6 812 036,70 грн.;

пеня за прострочку сплати відсотків 4 357 465,65 грн.

У разі невиконання даних вимог ОСОБА_3 залишає за собою право розпочати процедуру стягнення на заставлене майно (том 1 аркуші справи 199-202).

Відповідно до статті 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, установлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Частинами першою-третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. ОСОБА_4 іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Тобто, законом передбачено чітко визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання.

Згідно зі статтею 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Отже, сторони в договорі чи відповідному застереженні можуть передбачити як передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, так і надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки як за рішенням суду, так і на підставі відповідного застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя чи застереження в іпотечному договорі на підставі договору купівлі-продажу.

Відповідно до частин першої та другої статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Можливість реалізації іпотекодержателем права на звернення стягнення шляхом набуття права власності на предмет іпотеки передбачена статтею 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Статтею 18 вказаного Закону передбачений порядок проведення державної реєстрації прав.

Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, визначає умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Згідно з п. 6, абз. 4 п. 9, абз. 1 п. 12, абз. 1 п. 18, 19, 67 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком. Разом із заявою заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, та документи, що підтверджують сплату адміністративного збору та/або внесення плати за надання інформації з Державного реєстру прав. Розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який установлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на це саме майно, а також відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства та відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями. За результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації. Державний реєстратор за результатом прийнятого рішення щодо державної реєстрації прав відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав. Для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя в разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу). Наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови в державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Тобто для реалізації іпотекодержателем позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за загальним правилом необхідні тільки воля та вчинення дій з боку іпотекодержателя, якщо договором не передбачено іншого порядку.

Отже, позивач не позбавлений, відповідно до статей 38, 39 Цивільного кодексу України, можливості звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки в інший спосіб, ніж визнання права власності на нього.

Згідно частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного суду.

Відповідно до постанови ОСОБА_6 Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 760/14438/15-ц суд дійшов висновків, що передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку» є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду. Застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання права власності на предмет іпотеки - це виключно позасудовий спосіб урегулювання спору, який сторони встановлюють самостійно у договорі.

З урахуванням вимог статей 328, 335, 392 Цивільного кодексу України у контексті статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку» Верховний суд дійшов висновків про те, що суди не наділені повноваженнями звертати стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання право власності на нього за іпотекодержателем.

Враховуючи вищевказану правову позицію Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 917/2001/16 від 23.05.2018 з аналогічного спору послався на те, що суди не наділені повноваженнями звертати стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за іпотекодержателем, тому обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є неналежним. За вказаних обставин Верховний суд дійшов висновку, що суди, ухвалюючи рішення у справі № 917/2001/16 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на обтяжене іпотекою майно в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов’язань, неправильно застосували норми статей 36-39 Закону України «Про іпотеку».

Підсумовуючи вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення у даній справі № 917/2038/16 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на обтяжене іпотекою майно в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань, неправильно застосував норми статей 36, 37, 38, 39 Закону України «Про іпотеку», а тому наявні підстави для його скасування згідно пункту 4 частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України та задоволення апеляційної скарги з одночасним прийняттям по справі нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Згідно пункту 4 частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина друга статті 277 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подачу позовної заяви та за подачу апеляційної скарги покладаються на позивача. Витрати за проведення у даній справі судової оціночно-будівельної експертизи покладаються на відповідача у справі - Приватне акціонерне товариство «F Ц C REALTY», як на заінтересовану особу, за клопотанням якої було проведену вказану експертизу.

Керуючись статтями 269, 270, 273, пунктом 2 частини першої статті 275, пунктом 4 частини першої статті 277, статтями 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «F Ц C REALTY», м. Київ задовольнити.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 02.03.2017 у справі №917/2038/16 скасувати.

Прийняти нове рішення.

В позові відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «ОСОБА_3 та кредит» (04050, м. Київ, вул. Січових стрільців (Артема), 60, код ЄДРПОУ 09807856) на користь Приватного акціонерного товариства «F&> REALTY» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18-А, код ЄДРПОУ 23496142) 198162,12 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 26.06.18

Головуючий суддя Барбашова С.В.

Суддя Істоміна О.А.

Суддя Пелипенко Н.М.