Рішення № 74936156, 07.06.2018, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/458/18

Провадження № 2/0182/1465/2018

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

07.06.2018 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Тихомирова І.В.

за участю секретаря – Рахуба О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Нікополь в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 14196,85 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що 14.10.2011 року відповідач звернулася до ПАТ КБ «ПриватБанк» та підписала Заяву б/н, згідно якої отримала кредит у розмірі 7600,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Крім того, ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку» складає Договір про надання банківських послуг між нею та Банком, що підтверджується її підписом.

Банк свої зобов’язання виконав належним чином, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених Договором та в межах кредитного ліміту. Однак, відповідач не надавала Банку своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками, у зв’язку з чим у неї станом на 27.12.2017 року утворилася заборгованість перед Банком на загальну суму 14196,85 грн., з яких:

-1421,45 грн. – тіло кредиту;

-7069,35 грн. – відсотки за користування кредитом;

-4553,82 грн. – пеня;

-500,00 грн. – штраф (фіксована частина);

-652,23 грн. – штраф (процентна складова).

Враховуючи те, що в добровільному порядку відповідач не бажає виконувати взяті на себе зобов’язання щодо повернення коштів, позивач просить суд стягнути заборгованість за кредитом та судові витрати по справі примусово.

Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, на позовних вимогах наполягає, проти заочного розгляду справи не заперечує (а.с.31).

Відповідач у судове засідання не з’явилася, подала заяву про розгляд справи за її відсутності. У заяві позовні вимоги визнала частково та просила суд не стягувати з неї пеню (а.с.39).

Суд вважає можливим ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів, без фіксування судового засідання звукозаписувальними технічними засобами, що передбачено ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

На підставі ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У судовому засіданні встановлено, що 14.10.2011 року ОСОБА_1 звернулася до ПАТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг. Того ж дня вона підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг б/н, згідно якої отримала кредит у розмірі 7600,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту (з можливістю його збільшити або зменшити) на картковий рахунок на умовах, визначених Банком (а.с.7-23). Крім того, ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», з якими вона ознайомилася, складає Договір про надання банківських послуг між нею та Банком, що підтверджується її підписом (а.с.7 на зв.).

ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов’язання за Договором про надання банківських послуг виконав у повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпорядитися кредитними коштами на умовах, передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Однак, відповідач зобов’язання за вказаним вище кредитним договором у встановлений строк належним чином не виконала, внаслідок чого станом на 27.12.2017 року у неї перед Банком утворилася заборгованість, яка складається з наступного:

-Заборгованість за кредитом – 1421,45 грн.;

-Заборгованість за відсотками – 7069,35 грн.;

-Заборгованість за пенею – 4553,82 грн.;

-Штраф (фіксована частина) – 500,00 грн.;

-Штраф (процентна складова) – 652,23 грн., а всього 14196,85 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.5-6).

У суду не викликає сумніву той факт, що відповідач порушила взяті на себе зобов’язання за Договором, оскільки не виконала його умови і не повернула ПАТ КБ «ПриватБанк» отримані кошти.

Враховуючи те, що до теперішнього часу відповідач ухиляється від виконання свого зобов’язання перед позивачем, суд вважає, що заборгованість по кредитному договору від 14.10.2011 року повинна бути стягнена примусово.

В той же час, суд вважає, що позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення пені задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Цивільно-правова відповідальність — це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов’язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов’язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов’язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ст.549 ЦК неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання (ч.2 ст.549 ЦК). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК).

За положеннями ст.61 Конституції, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами спірного договору, а саме — пп.1.1.5.21, 1.1.5.25, передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по даному договору, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення.

У той самий час згідно з пп.1.1.5.20, 2.1.1.12.7.4, 2.1.1.12.8.1 умов та правил надання банківських послуг передбачена сплата штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за невиконання або неналежне виконання грошових зобов’язань за кредитним договором, процентів за користування кредитом, комісії за обслуговування.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст.549 ЦК штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст.61 Конституції щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення.

Аналогічна правова позиція висловлена ВСУ у постанові від 21.10.2015 року №6-2003цс15 та постанові від 11.10.2017 року №347/1910/15-ц.

Таким чином, суд вважає можливим стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитом у розмірі 1421,45 грн., заборгованість за відсотками у розмірі 7069,35 грн., штрафи на загальну суму 1152,23 грн. (500,00 грн.+652,23 грн.), а всього – 9643,03 грн.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягають задоволенню частково.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позивачем було сплачено мінімальну встановлену Законом суму судового збору за подання даного позову, суд вважає необхідним стягнути з відповідача суму сплаченого ПАТ КБ «ПриватБанк» судового збору у розмірі 1762,00 грн. на користь останнього (а.с.1).

Керуючись ст.ст. 526,527,530,546,549,1054 ЦК України, ст.ст. 12,13,18,76,81,263-265,280 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, що зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, заборгованість за сумою кредиту в розмірі 1421,45 грн., заборгованість за відсотками в розмірі 7069,35 грн., штраф (фіксована частина) у розмірі 500,00 грн., штраф (процентна складова) у розмірі 652,23 грн., а всього 9643 (дев’ять шістсот сорок три) грн. 03 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

Повний текст рішення виготовлено 08.06.2018 року.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Згідно підпункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя: ОСОБА_2