Рішення № 74935869, 25.06.2018, Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

справа № 179/446/18

провадження № 2/179/419/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2018 року смт. Магдалинівка Магдалинівського району Дніпропетровської області

Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Чорної О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Бондар О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Магдалинівка цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача, ОСОБА_1, заборгованість за кредитним договором № б/н від 01.08.2013 року у розмірі 15635,66 грн., в тому числі, заборгованість за кредитом 1458,22,00 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом 12956,69 грн., штрафи: 500,00 грн. (фіксована частина); 720,75 грн. (процентна складова).

Позов ПАТ КБ «Приватбанк» мотивує тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 01.08.2013 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 2000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом відповідача у заяві.

При цьому позивач посилається на ч.1 ст. 634 ЦК України згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов’язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг підписання даного договору є прямою та безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.

Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами банку», з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 «Умовами та правилами надання банківських послуг».

Одночасно пунктом 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни тарифів та інших невід’ємних частин договору.

У порушення статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України відповідач, на думку позивача, зобов’язання за вказаним договором належним чином не виконав, не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками.

У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 31.01.2018 року має наступну заборгованість за кредитним договором: заборгованість за кредитом 1458,22 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом 12956,69 грн., штрафи: 500,00 грн. (фіксована частина); 720,75 грн. (процентна складова), що разом складає 15635,66 грн.

Представник позивача ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав суду письмову заяву, в якій просив розглянути справу за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з’явився, повідомлений про час, місце та дату судового засідання належним чином, причин неявки суду не пояснив, заяв та клопотань від нього не надходило.

Відповідно до ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з’явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки всі умови у сукупності існують, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення по справі, про що постановив відповідну ухвалу.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося у зв’язку з неявкою всіх учасників справи.

Суд, дослідивши зібрані письмові докази, прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Суд встановив, що 01.08.2013 року відповідач підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку; згідно даної анкети-заяви він погоджується, що дана заява разом із пам’яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами складають між ним та банком договір про надання банківських послуг (копія анкети-заяви, а. с. 8).

Згідно банківської виписки за період з 01.08.2013 року по 31.01.2018 року кредитний ліміт по картці 5211**** **** 4228 складає 1460,00 грн. (а. с. 50-51).

Таким чином, судом установлено, що ОСОБА_3 фактично уклала з позивачем договір приєднання.

У відповідності до ч.1 ст.634 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Суд також встановив, що згідно умов укладеного кредитного договору банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами банку», з розрахунку 360 календарних днів, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 «Умов та правил надання банківських послуг».

Згідно з нормою ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що позивач зобов’язання за договором виконав, надав відповідачу кредитний ліміт у розмірі 2000,00 грн. по кредитній картці 5211**** **** 4228 (кредитни ліміт був знижений 06.02.2015 року до 1460 гривень), якою користувався відповідач, що підтверджується випискою з рахунку (а. с. 50-51).

Згідно п.2.1.1.5.6 Умов та правил надання банківських послуг у разі невиконання зобов'язань за договором, на вимогу банку позичальник зобов'язаний виконати зобов'язання з повернення кредиту, у тому числі простроченого кредиту та овердрафту, сплаті винагороди банку.

Відповідно до п.2.1.1.12.11 Умов та правил надання банківських послуг, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у встановленої банком частці в разі невиконання боржником своїх боргових та інших зобов'язань за цим договором.

Відповідно до довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», у якій вказані Тарифи банку, базова процентна ставка в місяць складає 2,5 %. (а. с. 9).

Згідно з нормою ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у тій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та у порядок, встановлені договором.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний сплачувати проценти за користування чужими грошовими коштами.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Суд встановив, що при виконанні договору з боку позивача, внаслідок порушення ним строків оплати договору, виникла заборгованість за тілом кредиту та відсотками за користуванням кредиту.

Згідно розрахунку, наданого позивачем (а. с. 7), починаючи з 01.01.2015 року непогашене тіло кредиту становить 1458,22 грн. (графа «сальдо поточної заборгованості за кредитом, і з того часу до 31.01.2018 року розмір залишку за тілом кредиту не змінювався.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, починаючи з 31.01.2015 року до 23.02.2015 року розмір тіла кредиту складається з залишку поточної заборгованості в сумі 1426,87 грн. та залишку простроченої заборгованості в сумі 31,35 грн.; в період з 24.02.2015 р. по 30.05.2015р. розмір тіла кредиту складається з залишку поточної заборгованості в сумі 1397,76 грн. та залишку простроченої заборгованості в сумі 60,46 грн.; в період з 31.05.2015 р. по 31.01.2018р. розмір тіла кредиту складається з залишку поточної заборгованості в сумі 1393,05 грн. та залишку простроченої заборгованості в сумі 65,17 грн. (а. с.7).

Таким чином, суд встановив, що сума заборгованості за тілом кредиту складає 1458,22 і позов в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо заборгованості за процентами за користування кредитом суд встановив наступне.

З розрахунку заборгованості позивача вбачається, що під час укладення кредитного договору діяла процента ставка по кредиту в розмірі 30,00 % на рік (2,5% в місяць), далі процентна ставка була змінена - 1 вересня 2014 року збільшена до 34,80% та 01 квітня 2015 року збільшена до 43,20%.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України та ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності, і не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують цивільну відповідальність особи.

Законом України від 12 грудня 2008 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», який набрав чинності 10 січня 2009 року, ЦК України доповнено статтею 1056-1, у якій встановлено заборону банку збільшувати розмір фіксованої процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку.

Кредитний договір між сторонами укладений 01.08.2013 року, тобто після набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У п. 28 Постанови від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних відносин» Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надав роз’яснення про те, що при підвищенні процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

Згідно з п.1.1.3.2.3 Умов і правил надання банківських послуг, які є частиною кредитного договору, укладеного між сторонами, банк має право проводити зміну Тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому банк, за виключенням випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), зобов’язаний не менш ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці по картковому рахунку. Якщо протягом 7 днів банк не отримав повідомлення від клієнта про незгоду зі змінами, вважається, що клієнт приймає нові умови. Право зміни розміру наданого на платіжну картку кредиту (кредитного ліміту) банк залишає за собою в односторонньому порядку, за власним рішенням банку та без попереднього повідомлення клієнта.

Відповідно до п.1.1.2.3 Умов і правил надання банківських послуг, які є частиною кредитного договору, укладеного між сторонами, до обов’язків позичальника відносяться отримання виписки про стан картрахунків та про здійсненні операції по картрахункам.

У той же час, частинами 1, 3 ст.1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Водночас, у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором (ч.4 ст.1056-1 ЦК України).

У кредитному договорі, укладеному між сторонами, який складається зі заяви, Умов і правил надання банківських послуг, Тарифів банку та пам’ятки клієнта не передбачено порядку розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого

сторонами індексу, який повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору; не визначено максимального розміру збільшення процентної ставки. Доказів протилежного позивачем не представлено. Також позивачем не представлено суду доказів письмового повідомлення позичальника про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка.

Крім того, поняттю «базова процентна ставка» не надано визначення в Умовах і правилах надання банківських послуг та таке поняття не може розумітись як початкова процентна ставка, яка може змінюватись банком в односторонньому порядку.

Таким чином у суду відсутні підстави, ґрунтовані на законі, вважати, що між сторонами укладено кредитний договір із встановленням змінюваної процентної ставки.

Суд дійшов висновку, що згідно умов укладеного договору процентна ставка за користування кредитом є фіксованою, отже її зміна у в односторонньому порядку не допускається.

Суд також дійшов висновку, що збільшення фіксованої процентної ставки здійснено кредитором в односторонньому порядку, чим порушено ст. 1056-1 ЦК України, отже дана умова договору (про зміну в односторонньому порядку процентної ставки) є нікчемною.

Суд приймає до уваги та вважає таким, що проведений вірно, представлений представником позивача розрахунок заборгованості за договором від 01.08.2013 року (а. с.7), за період до 31.12.2014 року. Станом на цю дату розмір заборгованості відповідача за відсотками складає 150,87 грн.

Суд виходить з наступного розрахунку заборгованості за процентами за період з 01 січня 2015 року до 31 січня 2018 року (дата, станом на яку пред’явлено позовні вимоги): процентна ставка за договором складає 2,5% на місяць, тобто 30% на рік, щоденний процент становить 0,083%, отже 1458,22 грн. (тіло кредиту) х 0,083% = 1,21 грн/день (проценти). Період заборгованості з 01 січня 2015 року до 31 січня 2018 року складає 1126 днів, 1126 х 1,21 грн. = 1362,46 гривень.

До цієї суми додається сума заборгованості за процентами станом на 31.12.2015 року – 150,87 грн., тобто загальний розмір заборгованості за відсотками складає 1513,33 грн., отже, в частині стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом суд задовольняє частково у зазначеній сумі.

Щодо розміру штрафних санкцій, то суд дійшов наступного висновку.

Згідно позовних вимог заявлені штрафи: 500,00 грн. (фіксована частина); 3553,42 грн. (процентна складова).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Таким чином, суд встановив, що позивач намагається стягнути штраф у твердій грошовій сумі та штраф у процентній складовій, правова природа якого, насправді, є пенею, оскільки розраховується у відсотках за кожен день прострочення.

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення – строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафів за порушення умов договору слід відмовити.

Аналогічна правова позиція викладена постанові Верховного Суду України від 21.10.2015р. № 6-2003цс15.

Тому суд приходить до висновку, що з позивача слід стягнути штрафні санкції у вигляді штрафу у вигляді фіксованої частини у розмірі 500,00 грн.

З огляду на викладене, загальна сума заборгованості відповідача за кредитним договором б/н від 01.08.2013 року складає: 1458,22 грн. (тіло кредиту), 1513,33 грн. - заборгованість за процентами, 500, 00 грн. - штраф, разом 3471,55 грн.

Крім того, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати, а саме, сплачений судовий збір, пропорційно до розміру задоволеної частини позовних вимог в сумі 391,16 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 530, 551, 1049, 1050, 1054 ЦК, ст. ст. 7, 8, 10, 12, 18, 259, 263-265, 268, 280-284 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1, проживає: с. Топчине, вул. піонерська, буд. 18 Магдалинівського району Дніпропетровської області) заборгованість за кредитним договором б/н від 01.08.2013 року в сумі 3471,55 грн., з яких 1458,22 грн. - заборгованість за кредитом, 1513,33 грн. - заборгованість за процентами, 500,00 грн. – штраф.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1, проживає: с. Топчине, вул. піонерська, буд. 18 Магдалинівського району Дніпропетровської області) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приват Банк» судові витрати по справі (судовий збір) в сумі 391,16 грн.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в загальному апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги через Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його складення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складений 25 червня 2018 року.

Суддя Чорна О.В.