Рішення № 74935664, 25.06.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2115/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В. за участю секретаря судового засідання Рижук В.І., позивача - ОСОБА_1, представника позивача – ОСОБА_2 (за довіреністю), представника відповідача – ОСОБА_3 (за довіреністю), третя особа ОСОБА_4 – не з’явилася, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – ОСОБА_4, про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – ОСОБА_4, в якому відповідно до заяви від 14.05.2018 року, позивач просить:

- визнати протиправним і скасувати наказ №937 о/с від 23.09.2016 року про звільнення зі служби в поліції оперуповноваженого ОСОБА_5 Овідіопольського ВП ГУ НП в Одеській області майора поліції ОСОБА_1;

- поновити в органах поліції України на посаді старшого оперуповноваженого ОСОБА_5 Овідіопольського ВП ГУ НП в Одеській області майора поліції ОСОБА_1 з 23 верезня 2016 року;

- стягнути з ГУ НП в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 23 вересня 2016 року по 15 травня 2018 року включно.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він працював на посаді старшого оперуповноваженого ОСОБА_5 відділення поліції Овідіопольського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області. Наказом т.в.о. начальника ГУ НП в Одеській області №937 о/с від 23 вересня 2016 року позивача звільнено з займаної посади та з органів поліції на підставі п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про національну поліцію» (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення, у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).

Позивач зазначив, що відповідно до наказу ГУ НП України в Одеській області №2023 від 15 серпня 2016 року, його звільнено зі служби в органах поліції за грубе порушення п.1. ч.1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», ст.ст. 7 та 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, що виразилось у безконтрольності за діями підлеглих при доставлені та утриманні у відділені поліції ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, що в подальшому призвело до надзвичайної події, яка набула суспільного резонансу та негативно вплинула на формування негативної громадської думки щодо стану правопорядку та діяльності Національної поліції, підвищення довіри населення до правоохоронних органів, відповідно до ст.2, п.8 ст.12, ст.13 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, на підставі п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про національну поліцію». Підставою для прийняття відповідного рішення стали матеріали службового розслідування за фактом надзвичайної події в ОСОБА_9 Овідіопольського ВП, а також матеріали досудового слідства, що проводилося слідчими військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України.

Позивач вказав, що згідно наказу від 15.08.2016 року та висновку, складеного 12.08.2016 року за результатами службового розслідування, яке проведено за фактом надзвичайної події в ОСОБА_9 Овідіопольського ВП ГУНП, встановлено, що 13.02.2016 року, він разом з іншими оперативними оперуповноваженими СКР ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_17, під керівництвом старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах УКП підполковника поліції ОСОБА_18, який на підставі наказу ГУНП в Одеській області від 25.12.2015 року №226 тимчасово виконував обов'язки заступника начальника ОСОБА_9, та начальника сектору ОСОБА_9 майора поліції ОСОБА_19, який перебував у складі добового наряду в якості відповідального від керівництва, з дозволу начальника ОСОБА_9 молодшого лейтенанта поліції ОСОБА_20, діючи в рамках доручення слідчого по кримінальному провадженню №12016160160000164 за ч.4 ст.187 Кримінального кодексу України, затримали причетного до скоєння вказаного злочину ОСОБА_21, його співмешканку ОСОБА_7, та доставили їх для проведення слідчих дій до ОСОБА_9 Згідно висновку службового розслідування про доставлення вказаних осіб лейтенант поліції ОСОБА_15 склав відповідний рапорт та передав слідчому - старшому лейтенанту поліції ОСОБА_22

Також позивач зазначив, що в порушення вимог Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №230 від 12.03.2013 року, у висновку службового розслідування, на підставі якого винесено наказ, не викладені встановлені при проведенні службового розслідування відомості про обставини, за яких він скоїв дисциплінарний проступок, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце спосіб мотив та мету вчинення саме ним дисциплінарного проступку, наявність причинного зв'язку між його неправомірними діями та їх наслідками, вимоги законодавства або посадові обов'язки, які ним було порушено. Позивач вказав, з висновку не вбачається, яка саме наявна його особиста вина в незаконному затриманні, чи зобов'язаний був саме він серед інших осіб, в тому числі, серед тих, хто керував та був відповідальним за відповідні дії, внести відомості до Журналу обліку доставлених, відвідувачів та запрошених, якими саме матеріалами підтверджено наявність обставин, за яких нібито він утримував і здійснював насильство відносно ОСОБА_21, ОСОБА_8 і ОСОБА_7

Позивач вважав такі висновки незаконними, та такими, що ґрунтуються на безпідставних доводах та припущеннях.

Ухвалою від 03 серпня 2017 року відкрито провадження у вказаній справі.

Ухвалою від 03 серпня 2017 року у відповідача витребувано докази.

Ухвалою від 03 серпня 2017 року закінчено підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою суду від 14.08.2017 року на підставі п.4 ч.2 ст.156 КАС України (в редакції від 06.07.2005 року) було зупинено провадження у справі до 31.08.2017 року з метою офіційного з’ясування всіх обставин справи, необхідністю надання відповідачем витребуваних ухвалою від 03.08.2017 року доказів, надання відповідачу можливості подати заперечення на позов.

Ухвалою суду від 31.08.2017 року на підставі п.4 ч.2 ст.156 КАС України (в редакції від 06.07.2005 року) було зупинено провадження у справі до 18.09.2017 року у зв’язку з першою неявкою позивача в судове засідання.

Протокольною ухвалою від 18.09.2017 року продовжено строк зупинення провадження у справі до 28.09.2017 року.

Ухвалою суду від 28.09.2017 року на підставі п.4 ч.2 ст.156 КАС України (в редакції від 06.07.2005 року) було зупинено провадження у справі до 23.10.2017 року за клопотанням відповідача.

У судовому засіданні 26.10.2017 року відповідно до ч.1 ст.137 КАС України (в редакції від 06.07.2005 року) суд ухвалою прийняв до розгляду доповнений адміністративний позов ОСОБА_1

Ухвалою суду від 26.10.2017 року на підставі п.4 ч.2 ст.156 КАС України (в редакції від 06.07.2005 року) було зупинено провадження у справі до 08.11.2017 року з метою дотримання процесуальних прав відповідача на отримання доповненого позову, подання на нього заперечень.

Протокольною ухвалою від 08.11.2017 року продовжено строк зупинення провадження у справі до 28.11.2017 року.

Протокольною ухвалою від 28.11.2017 року суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – ОСОБА_4, а також за клопотанням представника позивача витребував у відповідача додаткові докази, у тому числі матеріали службового розслідування у відношенні позивача для їх огляду у судовому засіданні.

Ухвалою суду від 28.11.2017 року на підставі п.4 ч.2 ст.156 КАС України (в редакції від 06.07.2005 року) було зупинено провадження у справі до 11.12.2017 року з метою дотримання процесуальних прав третьої особи на участь у судовому розгляді.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” від 03.10.2017 року №2147-VIII.

Вказаним Законом вводиться в дію нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України, який визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах.

Відповідно до ч.3 ст.3 КАС України (в редакції від 15.12.2017 року), провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

З огляду на зазначене, ухвалою суду від 19.02.2018 року поновлено провадження у справі та продовжено її розгляд правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 20.04.2018 року суд ухвалив розглядати справу за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі.

Протокольною ухвалою від 30.05.2018 року суд прийняв до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог.

Ухвалою від 30.05.2018 року закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті на 14 червня 2018 року об 11:30 год.

У судове засідання, призначене на 14 червня 2018 року на 11:30 год., з’явились позивач, представник позивача та представник відповідача.

Третя особа у судове засідання не з’явилась, повідомлена у встановленому законом порядку, пояснення щодо позову не надала.

Під час судового розгляду позивач та його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, відповідно до наданих заперечень зазначив, що на підставі наказу ГУНП в Одеській області №1682 від 14.07.2016 року проведено службове розслідування за фактом надзвичайної події в ОСОБА_5 Овідіопольського ВП, у ході якого встановлено, що 13.02.2016 року приблизно о 19:00 год. старший оперуповноважений на той час ОСОБА_9, нині ОСОБА_5 майор поліції ОСОБА_23, який на той час на підставі наказу ГУНП в Одеській області від 29.12.2015 року №256 тимчасово виконував обов'язки по посаді начальника сектору ОСОБА_9, та колишні працівники вказаного сектору кримінальної поліції ОСОБА_9 старші оперуповноважені капітан поліції ОСОБА_10, капітан поліції ОСОБА_11, капітан поліції ОСОБА_24, оперуповноважений майор поліції ОСОБА_14, лейтенант поліції ОСОБА_17, лейтенант поліції ОСОБА_15, лейтенант поліції ОСОБА_16, молодший лейтенант поліції ОСОБА_12, діючи в рамках доручення слідчого по кримінальному провадженню №12016160160000164 за ч.4 ст.187 Кримінального кодексу України, у м. Одесі затримали причетного до скоєння вказаного злочину ОСОБА_21, його співмешканку ОСОБА_7, та доставили їх для проведення слідчих дій до ОСОБА_9 ВП. Однак в порушення вимог Інструкції з організації діяльності чергових частин органів і підрозділів внутрішніх справ України, направленої на захист інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, затвердженої наказом МВС України від 28.04.2009 року №181, працівники кримінальної поліції не забезпечили занесення доставлених осіб до Журналу обліку доставлених, відвідувачів та запрошених, а завели їх до службового приміщення сектору кримінальної поліції, яке розташоване в окремій будівлі від адміністративної будівлі ОСОБА_9 Того ж дня о 23:00 год. зазначеними працівниками був затриманий ОСОБА_8 (знайомий ОСОБА_6М.) та доставлений до ОСОБА_9, де в порушення вимог додатка 14 до Інструкції, його також не було внесено до журналу обліку доставлених, відвідувачів та запрошених. При цьому, в порушення вимог ст.ст. 207-213 КПК України, вказані працівники поліції не повідомили ОСОБА_21, ОСОБА_8, та ОСОБА_7 про обставини затримання та у вчиненні якого злочину вони підозрюються, не роз'яснили їх права, не надали змогу повідомити про їх затримання та місце перебування інших осіб, не склали протоколи про їх затримання та не доставили їх до органу досудового розслідування, а також не повідомили про затримання орган (установу), уповноважену законом на надання безоплатної правової допомоги.

Представник відповідача вказав, що тільки 14.02.2016 року о 06:40 год. відомості про ОСОБА_6, ОСОБА_7, та ОСОБА_8 були внесені до Журналу обліку доставлених, відвідувачів та запрошених, які згідно з вказаним журналом покинули ОСОБА_9 о 08:50 год., однак фактично вони залишалися у вказаному відділенні. Того ж дня о 13:10 год. відомості про ОСОБА_6, ОСОБА_7, та ОСОБА_8 були повторно внесені до Журналу обліку доставлених, відвідувачів і запрошених, які згідно з вказаним журналом, начебто, покинули ОСОБА_9 о 14:00 год., 15:00 год., 15:30 год. відповідно. У той же день ОСОБА_7 покинула ОСОБА_9 та 16.02.2016 звернулася до військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України із заявою відносно працівників ОСОБА_9, які зі слів заявника, незаконно затримали її, ОСОБА_6 та ОСОБА_8, застосували до них заходи фізичного та психічного впливу, а також вимагали неправомірну вигоду. Того ж дня відомості за зверненням ОСОБА_7 військовою прокуратурою Одеського гарнізону Південного регіону України були внесені до ЄРДР за №4201616101000062 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.127, ч.2 ст.146, ч.2 ст.365, ч.2 ст.368 Кримінального кодексу України.

Представник відповідача вказав, що 11.07.2016 року до ГУНП в Одеській області з ОСОБА_5 Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області надійшла інформація про те, що в рамках досудового розслідування по кримінальному провадженню №4201616101000062 майору поліції ОСОБА_23 24.05.2016 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 27, ч.3 ст.365, ч.3 ст.371 Кримінального кодексу України, та 09.06.2016 року обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Також представник відповідача зазначив, що вказана подія, яка набула суспільного резонансу та вкрай негативно вплинула на формування громадської думки щодо стану правопорядку та діяльності Національної поліції, рівень довіри населення до поліції, стала можливою внаслідок грубого порушення майором поліції ОСОБА_23 ст.ст. 7 та 8 Дисциплінарного статуту ОВС України, його безвідповідального ставлення до виконання своїх службових обов'язків, самоусунення від контролю за діями підлеглих, дотримання ними службової дисципліни та законності при доставленні та утриманні осіб в ОСОБА_9

На підставі висновків службового розслідування ГУ НП в Одеській області видано наказ №2023 від 15.08.2016 року про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції. На реалізацію даного дисциплінарного наказу було видано наказ ГУ НП в Одеській області №937 о/с від 23.09.2016 року про звільнення позивача зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію".

Вказані накази відповідач вважав законними та обгрунтованими, а тому просив у позові ОСОБА_1 відмовити.

Заслухавши вступне слово позивача, представника позивача та представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що наказом т.в.о. начальника ГУ НП в Одеській області №63 о/с від 07.11.2015 року, відповідно до пунктів 9 та 12 розділу XI Закону України «Про Національну поліції» призначено тих, що прибули з Міністерства внутрішніх справ, з присвоєнням спеціальних звань поліції в порядку переатестування та установленням посадових окладів згідно штатного розпису, з 07 листопада 2015 року, а саме: ОСОБА_1 (М-193102), який мав спеціальне звання майор міліції, старшим оперуповноваженим ОСОБА_9 відділення поліції Овідіопольського відділу поліції ГУ НП в Одеській області, присвоївши йому спеціальне звання майор поліції (а.с. 78).

Наказом т.в.о. начальника ГУ НП в Одеській області від 29.12.2015 року №256 на майора поліції ОСОБА_1, старшого оперуповноваженого ОСОБА_9 відділення поліції Овідіопольського відділу поліції ГУ НП в Одеській області, покладено тимчасове виконання обов'язків за невакантною посадою начальника сектору ОСОБА_9 відділення поліції, з 29 грудня 2015 року по 28 лютого 2016 року (а.с. 41, т. 2).

13.02.2016 року в ОСОБА_9 сталася надзвичайна подія, відомості щодо якої внесено до ЄРДР за №12016160160000164 військовою прокуратурою Одеського гарнізону Південного регіону України.

Наказом т.в.о. начальника ГУ НП в Одеській області від 14.07.2016 року №1682 «Про призначення службового розслідування», призначено службове розслідування відносно ОСОБА_1, у зв’язку з тим, що до ГУ НП в Одеській області надійшла інформація про повідомлення про підозру старшому оперуповноваженому ОСОБА_5 Овідіопольського ВП ГУ НП майору поліції ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.127, ч.2 ст.365 та ч.3 ст.371 Кримінального кодексу України (а.с. 83).

За результатами проведеного службового розслідування відносно старшого оперуповноваженого ОСОБА_5 Овідіопольського ВП ГУ НП майора поліції ОСОБА_1 складено відповідний висновок від 12.08.2016 року (а.с. 92-97).

Висновком службового розслідування, за грубе порушення вимог пункту 1 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію України», статей 7 та 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 року №3460-ІV, що виразилося у безконтрольності за діями підлеглих при доставленні та утриманні у відділенні поліції гр-н ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, що в подальшому привело до надзвичайної події, яка набула суспільного резонансу та негативно вплинула на формування позитивної громадської думки щодо стану правопорядку та діяльності Національної поліції, підвищення довіри населення до правоохоронних органів, відповідно до статей 2, 13, пункту 8 статті 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, керуючись пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», майора поліції ОСОБА_1, старшого оперуповноваженого ОСОБА_5 Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області, запропоновано звільнити зі служби в поліції.

Наказом т.в.о. начальника ГУ Національної поліції в Одеській області від 15.08.2016 року №2023 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника ОСОБА_5 Овідіопольського ВП ГУ НП", за грубе порушення вимог пункту 1 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію України», статей 7 та 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 року №3460-ІV, що виразилося у безконтрольності за діями підлеглих при доставленні та утриманні у відділенні поліції гр-н ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, що в подальшому привело до надзвичайної події, яка набула суспільного резонансу та негативно вплинула на формування позитивної громадської думки щодо стану правопорядку та діяльності Національної поліції, підвищення довіри населення до правоохоронних органів, відповідно до статей 2, 13, пункту 8 статті 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, керуючись пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» наказано звільнити зі служби в поліції майора поліції ОСОБА_1, старшого оперуповноваженого ОСОБА_5 Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області (а.с. 75-76).

Наказом т.в.о. начальника ГУ Національної поліції в Одеській області №937 о/с від 23.09.2016 року, відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції майора поліції ОСОБА_1 (М-193102), за п.6 ч.1 ст.77 (у зв’язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) (а.с. 77).

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.77 Закону України “Про Національну поліцію” визначено вичерпний перелік підстав для звільнення поліцейського. Так, п. 6 ч. 1 вказаної статті визначено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Згідно п.1 ч.1 ст.18 Закону України "Про Національну поліцію", поліцейський зобов’язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та ОСОБА_10 поліцейського.

Відповідно до ст.19 Закону України “Про Національну поліцію” у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Разом з тим, п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України “Про Національну поліцію” визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Оскільки на момент виникнення спірних правовідносин Дисциплінарний статут Національної поліції України не було затверджено, на поліцейських поширюється дія Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України № 3460-IV від 22.02.2006 року.

Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначено Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, що затверджений Законом України № 3460-IV від 22.02.2006 року.

Положеннями ст.1 Дисциплінарного статуту встановлено, що службова дисципліна – дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та ОСОБА_10 працівника органів внутрішніх справ України.

За змістом ст.7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги ОСОБА_10 працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

Згідно ч.1 ст.8 Дисциплінарного статуту, начальник несе персональну відповідальність за стан службової дисципліни і повинен постійно його контролювати. Начальник зобов'язаний бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни, бездоганному виконанні вимог ОСОБА_10 працівника органів внутрішніх справ України, статутів, наказів, норм моралі, професійної та службової етики, розвивати і підтримувати в підлеглих свідоме ставлення до виконання службових обов'язків, честь і гідність, заохочувати розумну ініціативу, самостійність, старанність у службі, уміло застосовувати заходи дисциплінарного впливу.

З аналізу наведених положень Дисциплінарного статуту випливає, що службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені.

Згідно зі ст.2 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком є невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Відповідно до ч.1 ст.5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

За приписами ст.12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень, зокрема, звільнення з органів внутрішніх справ.

Враховуючи вищезазначені приписи, недотримання службової дисципліни є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до особи-порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення, зокрема, звільнення з органів внутрішніх справ.

Як визначено ч.1 ст.14 Дисциплінарного статуту з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, вчиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України (ч.4 ст.14 Дисциплінарного статуту).

Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 230 від 12.03.2013 року затверджено Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02.04.2013 за №541/23073.

Пунктом 2.1. вказаної Інструкції передбачено, що підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції став встановлений службовим розслідуванням факт грубого порушення позивачем вимог пункту 1 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію України», статей 7 та 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 року №3460-ІV, що виразилося у безконтрольності за діями підлеглих при доставленні та утриманні у відділенні поліції гр-н ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, що в подальшому привело до надзвичайної події, яка набула суспільного резонансу та негативно вплинула на формування позитивної громадської думки щодо стану правопорядку та діяльності Національної поліції, підвищення довіри населення до правоохоронних органів.

Суд вважає безпідставними, і не бере до уваги посилання позивача на те, що в період проведення службового розслідування він перебував на лікарняному, і йому ніхто не пропонував надати пояснення в рамках службового розслідування, оскільки як вбачається з відповіді ДЗ "ІБЛ та ВТ МОЗ України" від 23.09.2016 року №01/17-342 (а.с. 242, т. 1) на запит т.в.о. начальника ОСОБА_5 Овідіопольського ВП ГУ НП в Одеській області, ОСОБА_1 22.09.2016 року на прийом лікаря травматолога не з'явився, тому довідка за №68 від 25.07.2016 року по 22.09.2016 року закрита у зв’язку з неявкою. Тобто, на момент видання оскаржуваного наказу позивач на лікарняному не перебував, що відповідач перевірив до видання цього наказу.

Також суд зазначає, що 29.07.2016 року працівниками Овідіопольського ВП ГУ НП в Одеській області складено акт про відмову старшого оперуповноваженого ОСОБА_5 Овідіопольського ВП ГУ НП в Одеській області майора поліції ОСОБА_1 надати пояснення в рамках службового розслідування, з тих мотивів, що у лютому 2016 року по даному факту пояснення останнім надавались (а.с. 91, т. 1).

Суд вважає безпідставними доводи позивача про те, що вказаний вище акт від 29.07.2017 року складено формально, оскільки, як зазначив позивач, у вказаний день він не перебував в ОСОБА_5

Вказані доводи позивача спростовуються тим, що 29.07.2016 року ОСОБА_1 було подано рапорт на ім'я т.в.о. начальника ОСОБА_5 Овідіопольського ВП ГУ НП в Одеській області про те, що позивач знаходиться на лікуванні (а.с. 31, т. 2).

Дана обставина підтверджує факт прибуття позивача до ОСОБА_5 Овідіопольського ВП 29.07.2016 року.

Також суд зазначає, що на підтвердження того, що з 29.12.2015 року по 28.02.2016 року позивач виконував обов’язки начальника сектору ОСОБА_9 відділення поліції, відповідачем надано до суду наказ т.в.о. начальника ГУ НП в Одеській області від 29.12.2015 року №256 "Про покладення тимчасового виконання обов'язків на посаді начальника сектору ОСОБА_9 відділення поліції Овідіопольського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області на майора поліції ОСОБА_1А.", а також матеріали службового розслідування, які позивачем були завізовані як в.о. начальника сектору ОСОБА_9 відділення поліції (а.с. 41-52, т. 2), що підтверджує доводи відповідача про те, що ОСОБА_1 був обізнаний про цей наказ, який було доведено особовому складу, та спростовує твердження позивача, що він в цей період не виконував обов'язки начальника сектору ОСОБА_9

Також суд не бере до уваги доводи позивача про те, що йому не доводилася посадова інструкція по посаді начальника сектора, і відповідач такої інструкції до суду не надав - оскільки обов'язки начальника визначені також ст.8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, на яку відповідач посилається в дисциплінарному наказі №2023 від 15.08.2016 року.

При цьому суд враховує, що посадові інструкції співробітників міліції було знищено за минуванням потреби наприкінці 2015 року у зв'язку з утворенням поліції, а методичні рекомендації щодо складання посадових інструкцій відділення поліції не надходили, у зв'язку з чим і не складалися в період проходження ОСОБА_1 служби в поліції, що підтверджується листом ОСОБА_5 Овідіопольського ВП ГУ НП в Одеській області від 22.05.2018 року (а.с. 92, т. 2).

Також слід зазначити, що вказаний наказ №2023 про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача у вигляді звільнення зі служби в поліції є чинним, позивачем цей наказ не оскаржений та судом не скасований, на підставі цього чинного наказу відповідачем було видано наказ №937 о/с від 23.09.2016 року про звільнення позивача зі служби в поліції.

Європейський суд з прав людини у своєму Рішенні від 18.07.20006 р. у справі «Проніна проти України» (Заява № 63566/00) нагадує, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "Руїз Торія проти Іспанії", рішення від 09.12.94 р., ОСОБА_15 A, N 303-A, § 29) (пункт 23 зазначеного Рішення).

З огляду на викладене рішення Європейського суду з прав людини та встановлені судом фактичні обставини, решта аргументів позивача не береться судом до уваги, оскільки вони не спростовують висновків суду щодо наявності підстав для звільнення позивача наказом №937 о/с від 23.09.2016 року.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність вимог позивача, при цьому, відповідачем доведено, що при звільненні ОСОБА_1 зі служби в поліції відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскаржуваний наказ відповідає вимогам ч.2 ст.2 КАС України, а тому цей наказ є правомірним та скасуванню не підлягає.

Відмовляючи в задоволенні вимоги про скасування наказу про звільнення, відповідно, відсутні підстави для задоволення вимог позивача про поновлення на службі в органах поліції та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, які є похідними від першої вимоги.

За таких обставин, у задоволенні позову ОСОБА_1 належить відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 241-246, п.15.5 ч.1 розділу VII КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (адреса: 68000, АДРЕСА_1, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) до Головного управління Національної поліції в Одеській області (адреса: 65014, м.Одеса, вул..Єврейська, 12, код ЄДРПОУ 40108740), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – ОСОБА_4 (адреса: 68003, Одеська область, м.Чорноморськ, вул.Хантадзе, 15), про визнання протиправним та скасування наказу № 937 о/с від 23 вересня 2016 року про звільнення зі служби в поліції оперуповноваженого ОСОБА_5 Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області майора поліції ОСОБА_1, поновлення його в органах поліції на посаді старшого оперуповноваженого ОСОБА_5 Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області з 23 вересня 2016 року, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд з одночасним поданням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 25 червня 2018 року.

Суддя В.В. Андрухів

.