Рішення № 74935636, 26.06.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2018 р. № 814/3057/17 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь Відродження", вул. Леніна, 37, с. Шевченкове, Вітовський район, Миколаївська область, 57263 до відповідача:Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001 про:визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.09.2017 № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 і № НОМЕР_3 ,

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМІНЬ ВІДРОДЖЕННЯ» (надалі – Товариство або позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом, що містив вимоги:

визнати протиправним та скасувати прийняте 11.09.2017 Головним управлінням ДФС у Миколаївській області (надалі – Управління або відповідач) податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1;

визнати протиправним та скасувати прийняте 11.09.2017 Управлінням податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2;

визнати протиправним та скасувати прийняте 11.09.2017 Управлінням податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3.

В обґрунтування позовних вимог Товариство вказало на незаконність перевірки та на недоведеність відповідачем фактів порушення Товариством норм Податкового кодексу України. Крім того, позивач послався на постанови Жовтневого районного суду Миколаївської області у справах про притягнення до адміністративної відповідальності посадових осіб Товариства (т. спр. 2, арк. 184-190), які, на його думку, в силу частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов’язковими в питанні наявності або відсутності у діях цих осіб порушень порядку ведення податкового обліку.

У відзиві на позовну заяву (т. спр. 2, арк. 205-209) Управління, з посиланням на встановлені під час перевірки порушення, зазначило про правомірність податкових повідомлень-рішень. Відповідач, з посиланням на постанови Вищого адміністративного суду України, вказав, що допуск платником податків посадових осіб контролюючого органу до перевірки нівелював правові наслідки процедурних порушень, що були допущені при призначенні перевірки.

Позивач подав відповідь на відзив (т. спр. 2, арк. 235-252); відповідач – заперечення на відповідь на відзив (т. спр. 3, арк. 6-10).

Представники сторін подали клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. На підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази, суд

В С Т А Н О В И В:

З 07.08.2017 по 11.08.2017 посадові особи Управління провели документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість «… по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками ПП ФІРМА «АСС» … за вересень, жовтень 2016 року, ТОВ «НОКС-2» … за жовтень 2016 року, ТОВ «СВІТЛАД» … за жовтень 2016 року, ТОВ «ВИТОВСЬКЕ» … за грудень 2016 року, ТОВ «РАТЕК-НК» … за січень 2017 року та контрагентами-покупцями, яким у подальшому були реалізовані товари (послуги), придбані у вищенаведених контрагентів-постачальників …», результати якої оформили актом від 18.08.2017 № 1110/14-29-14-07/38350404 (надалі – Акт, т. спр. 1, арк. 26-59).

Відповідно до висновків Акта, Товариство порушило:

пункт 44.1 статті 44, пункт 198.1, пункт 198.3 статті 198, пункт 200.1, пункт 200.2, пункт 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на 2 344 934 грн.;

пункт 198.1, пункт 198.3 статті 198, пункт 200.1, пункт 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми від’ємного значення податку на додану вартість за вересень 2016 року на 41 336 грн.;

пункт 198.1, пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, у зв’язку з чим не підтверджено реальність здійснення господарських операцій щодо придбання товарів (робіт, послуг) на загальну суму податку на додану вартість 607 014 грн.;

пункт 44.1 статті 44, пункт 185.1 статті 185, пункт 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, у зв’язку з чим не підтверджено реальність здійснення господарських операцій з реалізації товарів (робіт, послуг) в адресу контрагентів-покупців на загальну суму 556 701,80 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 11.09.2017 № НОМЕР_1 (надалі – Рішення № 1, т. спр. 1, арк. 92-93) Управління збільшило суму податкового зобов’язання Товариства з податку на додану вартість на 2 344 934 грн. та застосувало штраф в сумі 586 233,50 грн.; податковим повідомленням-рішенням від 11.09.2017 № НОМЕР_3 (надалі – Рішення № 2, т. спр. 1, арк. 94-96) Управління зменшило розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість на 41 336 грн.; податковим повідомленням-рішенням від 11.09.2017 № НОМЕР_2 Управління зменшило суму податкового зобов’язання Товариства з податку на додану вартість на 556 701,85 грн. та зменшило суму податкового кредиту Товариства з податку на додану вартість на 607 014 грн.

Згідно з викладеним в Акті, причиною завищення Товариством податкового кредиту з податку на додану вартість в загальній сумі 2 993 314 грн. стало те, що позивач безпідставно задекларував суми податку за результатами господарських операцій з:

1. ПП ФІРМА «АСС» - 216 167 грн. (вересень 2016 року – 161 500 грн., жовтень 2016 року – 54 667 грн.), стор. 24 Акта. Доводи Управління: ПП ФІРМА «АСС» протягом 2016 року не подавало звітів про фінансові результати з інформацією про основні засоби, що свідчить про відсутність основних засобів; наданий акт здачі-прийняття робіт не розкриває суті послуг, не містить інформації щодо механізму надання послуг, до нього не надані додаткові калькуляції, звіти про роботу, що унеможливлює підтвердження правомірності формування податкового кредиту.

2. ТОВ «НОКС-2» - 238 467 грн. (жовтень 2016 року), стор. 30 Акта. Доводи Управління: не надані розрахунки визначення вартості послуг, калькуляції, що унеможливлює дослідження операції; у ТОВ «НОКС-2» відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій; встановлено невідповідність придбаних та реалізованих товарів (робіт, послуг); не встановлено зв’язку між фактом придбання послуг і господарською діяльністю позивача; відсутня економічна доцільність придбання послуг на виконання механізованих сільськогосподарських робіт.

3. ТОВ «ФИОЛЕНТ» - 848 333 грн. (жовтень 2016 року), стор. 36 Акта. Доводи Управління: аналогічні доводам, зазначеним у пункті 2. Додатково: не надано розрахунки визначення вартості послуг, калькуляції, що унеможливлює дослідження операції; специфікації, технічні паспорти, сертифікати якості, інші документи, що свідчать про фактичне надходження товару, зазначеного в договорі.

4. ТОВ «СВІТЛАД» - 1 083 333 грн. (жовтень 2016 року), стор. 38 Акта. Доводи Управління: у видаткових накладних не зазначено посадову особу, яка є відповідальною за здійснення господарської операції і правильність оформлення видаткових накладних, відсутня інформація про довіреність, в журналі реєстрації довіреностей відсутній запис про видачу довіреності на отримання товару від ТОВ «СВІТЛАД»; встановлено невідповідність придбаних та реалізованих товарів (робіт, послуг); не надані звіти щодо оприбуткування добрив, акти про використання добрив, сертифікати якості (технічні паспорти), документи на підтвердження транспортування товару.

5. ТОВ «ВИТОВСЬКЕ» - 101 250 грн. (грудень 2016 року), стор. 43 Акта. Доводи Управління: не надані товарно-транспортні накладні, в зв’язку з чим неможливо підтвердити факт руху сільгосппродукції,; карантинні сертифікати, фітосанітарні сертифікати, сертифікати походження, в зв’язку з чим неможливо підтвердити факт придбання позивачем у ТОВ «ВИТОВСЬКЕ» сільгосппродукції у грудні 2016 року.

6. ТОВ «РАТЕК-НК» - 505 764 грн. (січень 2017 року), стор. 52 Акта. Доводи Управління: не надані товарно-транспортні накладні; у видатковій накладній відсутня інформація про довіреність; у ТОВ «РАТЕК-НК» відсутні основні засоби; адреса пункту поставки товарів не співпадає з податковою адресою продавця.

Завищення суми податкового зобов’язання Товариства (556 701,85 грн.), згідно з Актом, є результатом того, що позивач задекларував «… відображення операцій з реалізації ТМЦ походження яких перевіркою не встановлено на адресу ТОВ «ЛИДЕР СНЕК» на загальну суму 105000 грн., у тому числі за період: грудень 2016 року на суму ПДВ 105000 грн. та ДП ІІ «САНТРЕЙД» на загальну суму ПДВ 451701,82 грн., в тому числі за період: січень 2017 року на суму 451701,82 грн. …». Оскільки Управління не визнало факт придбання Товариством соняшнику у ТОВ «РАТЕК-НК» та у ТОВ ВИТОВСЬКЕ», воно, відповідно, заперечило факт продажу позивачем соняшнику вказаним покупцям (ТОВ «ЛИДЕР СНЕК» та ДП ІІ «САНТРЕЙД»). Тобто, висновки, що були покладені в основу Рішення № 3, є похідними від висновків про нереальність здійснення господарських операцій.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Згідно з наказом Управління від 04.08.2017 № 1341 (т. спр. 1, арк. 25), перевірку Товариства було здійснено на підставі зокрема підпунктів 78.1.1 та 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Позапланова перевірка на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України здійснюється, якщо отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов’язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником законодавства, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Позапланова перевірка на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України здійснюється, якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальне підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних, та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

У позовній заяві Товариство вказало, що воно надало відповідь на запит Управління, тому відповідач провів перевірку незаконно. Доказів на підтвердження цих доводів позивач не надав.

Ухвалою про відкриття провадження у справі суд зобов’язав відповідача надати належним чином засвідчені копії всіх документів, що містять інформацію про недостовірність показників податкової звітності Товариства; належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують наявність правових підстав для проведення позапланової перевірки. Відповідач вимоги ухвали суду не виконав.

З урахуванням того, що обов’язок доказування правомірності рішення частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладений на відповідача, суд дійшов висновку, що Управління не довело наявність законних підстав для перевірки Товариства.

Відносно посилань позивача на постанови Жовтневого районного суду Миколаївської області у справах про адміністративне правопорушення (т. спр. 2, арк. 184-190) суд зазначив таке. Згідно з частиною шостою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Відповідна, правова кваліфікація дій (бездіяльності) посадових осіб платника податків – юридичної особи, що наведена у постанові у справі про адміністративний проступок, не є обов’язковою для суду, який розглядає справу про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

На думку суду, зміст Акта не доводить факт завищення Товариством податкового кредиту.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 28.02.2018 у справі № 806/1033/17 (К/9901/3804/17), неістотні недоліки в оформленні первинних документів не можуть нівелювати їх правове значення та реальність господарської операції.

Суд відхилив доводи відповідача про те, що відсутність у видаткових накладних інформації про особу, яка є відповідальною за здійснення господарської операції, та інформації про довіреність (що не перешкоджає можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції), є підставою для заперечення факту такої операції.

В Акті відсутня інформація про те, що до складу податкового кредиту Товариство віднесло суми податку на додану вартість, що були сплачені в зв’язку з придбанням послуг з перевезення, тому суд визнав недоречними доводи Управління про те, що ненадання позивачем товарно-транспортних накладних є фактом, що спростовує здійснення господарської операції з придбання товару.

Факт неподання контрагентами позивача податкової звітності, по-перше, не є доказом порушення Товариством вимог Податкового кодексу України, по-друге, не доводить відсутність основних засобів у цих контрагентів.

Доводи про недостатність інформації в актах здачі-прийняття робіт (не розкрито суть послуг, механізм їх надання тощо) суд відхилив, оскільки вони не обґрунтовані нормативними вимогами щодо змісту подібних актів.

Розрахунки визначення вартості послуг, калькуляції, сертифікати якості, технічні паспорти, карантинні сертифікати, фітосанітарні сертифікати, сертифікати походження, акти про використання добрив тощо не є первинними документами, що підтверджують факт придбання товарів (робіт, послуг), тому їх відсутність не доводить завищення позивачем відповідних показників податкових декларацій

Твердження Управління про завищення податкового кредиту в сумі 2 993 314 грн. зводяться до нереальності господарських операцій, при цьому висновок про порушення позивачем пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (яким заборонено віднесення до податкового кредиту сум податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджених зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними) суперечить змісту Акта.

Пунктом 73.5 статті 73 Податкового кодексу України встановлено, що з метою отримання податкової інформації, необхідної у зв’язку з проведенням перевірок, контролюючі органи мають право здійснювати зустрічні звірки даних суб’єктів господарювання щодо платника податків. Під час зустрічної звірки здійснюється співставлення даних, отриманих від платника податків ті інших суб’єктів інформаційних відносин, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з’ясування повноти їх відображення в обліку платника податків.

Довідок про проведення зустрічної звірки з контрагентами Товариства, що могли би спростувати факт господарських відносин цих підприємств з позивачем, відповідач не надав.

Податковий кодекс України не містить визначення «реальна/нереальна господарська операція».

При цьому, контролюючому органу підпунктом 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України надано право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов’язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Доказів звернення до суду та прийняття відповідних судових рішень відповідач не надав.

Як вказано у підпунктах 20.1.43 та 20.1.44 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити у визначеному законодавством порядку перевірку показників, пов’язаних із визначенням об’єктів оподаткування та із своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплатою усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів; проводити перевірку правильності та повноти визначення фінансового результату до оподаткування згідно з бухгалтерським обліком відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Отже, за наявності відповідних первинних документів, якими підтверджені показники податкових декларацій (наявність податкових, видаткових накладних, платіжних документів тощо Актом підтверджена), відповідач не мав підстав для невизнання обставин, з якими законодавство пов’язує визначення об’єкту оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму грошових зобов’язань, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать зокрема про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань.

На думку суду, Акт перевірки не свідчить про завищення позивачем суми податкового кредиту, тому у відповідача не було законних підстав для визначення суми грошових зобов’язань Товариства та застосування штрафів (Рішення № 1).

Рішення № 2 є результатом заперечення відповідачем правильності декларування Товариством податкового кредиту в загальній сумі 2 993 314 грн., тому, з урахуванням мотивів, що викладені вище, суд дійшов висновку про протиправність Рішення № 2.

Оскільки висновки, що були покладені в основу Рішення № 3, є похідними від визнаних судом недоведеними висновків про нереальність здійснення господарських операцій позивача з придбання товарів (робіт, послуг), суд дійшов висновку, що при прийнятті Рішення № 3 Управління діяло не у відповідності до норм Податкового кодексу України. Крім того, як вказано вище, у відповідній частині висновків Акта (пункти 3, 4), Управління зазначило, що наслідком порушення Товариством відповідних статей Податкового кодексу України є непідтвердження реальності здійснення господарських операцій. Інформації про те, які факти підтверджують, власне, порушення статей 44, 185, 188, 198 Податкового кодексу України, Акт не містить.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Судовий збір розподіляється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 9, 77, 139, 194, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь Відродження" (вул. Леніна, 37, с. Шевченкове, Вітовський район, Миколаївська область, 57263, ідентифікаційний код 38350404) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати прийняте 11.09.2017 Головним управлінням ДФС у Миколаївській області податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1.

3. Визнати протиправним та скасувати прийняте 11.09.2017 Головним управлінням ДФС у Миколаївській області податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2.

4. Визнати протиправним та скасувати прийняте 11.09.2017 Головним управлінням ДФС у Миколаївській області податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_4.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь Відродження" (вул. Леніна, 37, с. Шевченкове, Вітовський район, Миколаївська область, 57263, ідентифікаціний код 38350404) судовий збір в сумі 47 167,50 грн., сплачений платіжними дорученнями від 28.12.2017 № 94 та від 19.01.2018 № 102.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна