Рішення № 74935407, 23.06.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2018 року ЛуцькСправа № 803/764/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Мачульського В.В.,

за участю секретаря судового засідання - Масюк Г.С.

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Управління Держпраці у Волинській області про визнання протиправними і скасування припису та постанови про накладення штрафу,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі – ФОП ОСОБА_3, позивач), звернувся з позовом до Управління Держпраці у Волинській області (далі – відповідач) про визнання протиправними та скасування припису №04-401/28-13 від 15.03.2018 та постанови про накладення штрафу №5 від 13.04.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13.04.2018 заступником начальника Управління Держпраці у Волинській області ОСОБА_4 прийнята постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, на підставі пункту 4 підпункту 54 Положення про Держану службу України з питань праці, абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України, накладено на позивача штраф у розмірі 111 690, 00 грн., та приписом від 15.03.2018 №04-401/28-13 зобов’язано ФОП ОСОБА_3 усунути виявлені порушення: «На підприємстві не з усіма працівниками укладені трудові договори; абзац 3 статті 24 КЗпП України.

Позивач вважає, що оскаржувана постанова та припис є протиправними, оскільки відсутні належні докази про допуск найманого працівника без укладення трудового договору, перевірка дотримання трудового законодавства проведена із порушенням норм діючого законодавства України та без наказу про призначення перевірки і направлення на перевірку, чим порушено вимоги Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», та головним державним інспектором праці ОСОБА_5 перевищено свої службові повноваження оскільки здійснила інспекційне відвідування без дотримання вимог вищевказаного закону, а припис взагалі не може бути виконаний так-як для укладання трудового договору між ФОП і найманим працівником необхідне волевиявлення обох сторін. Отже, враховуючи те, що інспекційне відвідування позивача відбулося із грубим порушенням діючого законодавства і відповідно акт інспекційного відвідування та припис, який зобов’язує позивача вчинити дії в «множинні» є незаконними, а отже підлягають скасуванню. Крім того, в постанові про накладення штрафу вказано приватного підприємця ОСОБА_3, а він не є приватним підприємцем, а є фізичною-особою підприємцем, тобто застосовано штраф до неіснуючого суб’єкта господарювання, а отже постанова про накладення штрафу є незаконною та підлягає скасуванню. Також, вказує на те, що розгляд справи в Управлінні Держпраці 13.04.2018 відбувся у його відсутності, чи його представника, що є порушенням встановленого Порядку. За таких обставин, просить суд визнати протиправними та скасувати припис Управління Держпраці у Волинській області від 15.03.2018 №04-401/28-13 про усунення виявлених порушень фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та постанову Управління Держпраці у Волинській області №5 від 13.04.2018 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами на приватного підприємця ОСОБА_3 в сумі 111690,00 грн. (а.с.3-8).

Відповідно до ухвали судді від 11.04.2018 розгляд даної справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, як це визначено статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.1).

Відповідач у встановлений судом строк подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав в повному обсязі вважаючи їх безпідставними та необґрунтованими. Просить суд відмовити в їх задоволенні (а.с.83-92),

В обґрунтування своєї позиції відповідач вказав, що перевірка позивача відбулася до вимог діючого законодавства. Підставою для видачі наказу, направлення та проведення інспекційного відвідування став лист слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Волинській області від 28.02.2018. Оскаржувані припис та постанова про накладення штрафу на позивача була прийнята відповідно до Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 (далі – Порядок №509), який визначає механізм накладення на суб’єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення. Допуск працівника ОСОБА_6 до роботи в період з липня 2017 по 13 вересня 2017 без оформлення трудового договору підтверджується актом перевірки № 04-401/28 від 15.03.2018, та її поясненням від 13.09.2017. Розгляд справи відбувся в межах 15-денного строку з дня прийняття рішення про її розгляд, який визначений пунктом 4 Порядку накладення штрафів. Позивач двічі заявляв клопотання про відкладення розгляду справи. 13.04.2018 відбувся розгляд справи, на який ні ОСОБА_3 ні його адвокат не з’явилися. Цього ж дня постанова про накладення штрафу надіслана позивачу засобами поштового зв’язку. Також вважає, що недотримання контролюючим органом встановленого законом порядку проведення перевірки є підставою для не допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки особою, стосовно якої перевірка призначена.

В поданій позивачем відповіді на відзив останній вважає, даний відзив не обґрунтованим та таким, що не спростовує доводи позивача викладені в позовній заяві, оскільки в акті перевірки та приписі не зазначено підстави для проведення інспекційного відвідування позивача, а саме незазначені наказ та направлення на проведення інспекційного відвідування, що свідчить про їх відсутність на момент перевірки. Також, вказує на те, що відповідач у відзиві вказує нормативні акти, які не вказував в акті інспекційного відвідування і які носять загальні правила перевірки (а.с.116-117).

16.05.2018 відповідач подав до суду заяву про виклик свідка (а.с.78).

Ухвалою суду від 17.05.2018 вищевказану заяву задоволено та викликано в судове засідання на 11 год. 00 хв. 04.06.2018, в якості свідка ОСОБА_7 (а.с.79).

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив, посилаючись на обставини, викладені в відзиві на позовну заяву від 17.05.2018, просив відмовити в задоволенні позову повністю.

Заслухавши пояснення сторін, свідка, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» №877-V від 05.04.2007 (далі Закон №877-V).

Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону №877-V визначено, що заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Згідно з частиною 1 статті 259 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що фізична-особа підприємець (ФОП) ОСОБА_3, зареєстрований виконавчим комітетом Луцької міської ради 23.03.1994 року. Дана обставина підтверджується свідоцтвом про державну реєстрації фізичної-особи підприємця серії В03 № 830280 від 12.03.2010 (а.с.71).

12.03.2018 на підставі наказу Управління Держпраці у Волинській області №50-р та направлення №275 від 12.03.2018, головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_5 проведено перевірку інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_3 в період з 14.03.2018 р. по 15.03.2018 р. в частині додержання законодавства про працю щодо оформлення трудових відносин, нарахування та виплата заробітної плати (а.с.99-102).

Підставою для видачі наказу, направлення та проведення інспекційного відвідування слугував лист слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Волинській області від 28.02.2018 №10/03/20-23-02-09 (а.с.31).

За наслідками інспекційного відвідування складено акт інспекційного відвідування від 15.03.2018 №04-401/28, в якому зафіксовано наступне порушення: ФОП ОСОБА_3 використовував з липня 2017 по 13 вересня 2017 року працю ОСОБА_6 без оформлення трудового договору чим було порушено вимогу абзацу 3 статті 24 КЗпП України (а. с. 51-66).

На підставі зазначеного акту інспекційного відвідування 15.03.2018 Управлінням Держпраці у Волинській області винесено припис №04-401/28-13 про усунення виявлених порушень, котрим зобов’язано ФОП ОСОБА_3 укласти трудові договори з усіма працівниками до 15.04.2018 (а.с.9,47).

13.04.2018 Управлінням Держпраці у Волинській області винесено постанову №5 про накладення на приватного підприємця ОСОБА_3 штрафу уповноваженими посадовими особами в розмірі 111 690, 00 грн., на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України за фактичний допуск працівників до роботи без оформлення трудового договору (а.с.10,48).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Пунктом 7 наведеного Положення встановлено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до підпункту 5 пункту 4 Положення про Управління Держпраці у Волинській області, затвердженого наказом Держпраці від 22.06.2017 №75, Управління здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю фізичними особами, які використовують найману працю.

Постановою Кабінету міністрів України №295 від 26.04.2017 «Деякі питання реалізації статті 259 КЗпП України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» затверджено порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю.

Цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування).

Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів;виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).

Згідно з пунктом 4 зазначеного Порядку складення та форми акта, довідки, припису, вимоги визначаються Мінсоцполітики. Порядок складення та форми журналів, інструкції з оформлення документів, що складаються під час підготовки, в ході та за результатами інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, порядок повідомної реєстрації інспекційних відвідувань та рішень інспектора праці про відвідування роботодавця, передбачене пунктом 33 цього Порядку, визначаються Держпраці. Форми службового посвідчення інспектора праці, акта, довідки, припису, вимоги, перелік питань, що підлягають інспектуванню, оприлюднюються на офіційному веб-сайті Держпраці.

Відповідно до підпункту 5 пункту 4 Положення про Управління Держпраці у Волинській області, затвердженого наказом Держпраці №75 від 22.06.2017 управління здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю фізичними особами, які використовують найману працю (а.с.95-97).

Частиною 2 статті 7 Закону №877-V передбачено, що на підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові і засвідчується печаткою.

Згідно з частиною 10 статті 4 вказаного Закону посадові особи органу державного нагляду (контролю) з метою з'ясування обставин, які мають значення для повноти проведення заходу, здійснюють у межах повноважень, передбачених законом, огляд територій або приміщень, які використовуються для провадження господарської діяльності, а також будь-яких документів чи предметів, якщо це передбачено законом.

З матеріалів справи вбачається, що наказом Управління Держпраці у Волинській області від 12.03.2018 №50-р направлено головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно - правових актів ОСОБА_5 терміном на 2 робочі дні з 14.03.18 по 15.03.2018 у ФОП ОСОБА_3 провести інспекційне відвідування з метою здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин (а.с.99-101), та видано направлення ОСОБА_5 на проведення інспекційного відвідування за №275 від 12.03.2018 (а.с.102).

Підставою для видачі наказу, та направлення та проведення інспекційного відвідування став лист слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Волинській області від 28.02.2018 № 10/03/20-23-02-09, щодо правомірності використання найманої праці фізичною особою ФОП ОСОБА_3, а саме не оформлених належним чином працівників під час здійснення підприємницької діяльності за адресою: АДРЕСА_1 та кв. 3, в тому числі, пов’язаної з виробництвом продуктів харчування (а.с.98).

Згідно з підпунктом 5 пункту 5 Порядку інспекційні відвідування зокрема проводяться (здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю) за повідомленням за інформацією ДФС та її територіальних органів про факти порушення законодавства про працю, виявлені в ході здійснення контрольних повноважень.

Враховуючи вищенаведене, у випадку проведення інспекційного відвідування не вимагається погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

Пунктом 11 Порядку передбачено, що інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об’єкта відвідування, в яких використовується наймана праця.

А отже, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що посилання представника позивача на те, що перевірка дотримання трудового законодавства проведена відповідачем із порушенням норм діючого законодавства України, без наказу про призначення перевірки і направлення на перевірку, якого, як стверджував представник позивача на момент проведення інспекційного відвідування не було, не заслуговують на увагу та є помилковими. Суд також вважає, що головним державним інспектором праці ОСОБА_5 не перевищено свої службові повноваження, оскільки відповідачем дотримано процедуру, яка передує проведенню інспекційної перевірки.

Також, суд не приймає до уваги посилання представника позивача на те, що позивачу не вручався наказ та направлення на перевірку під час інспекційного відвідування та будь-які інші порушення, що стосуються проведення перевірки позивача, оскільки відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 24.12.2010 у справі №21-25а10 за позовом ТОВ «Foods and Goods L.T.D.», підконтрольний суб’єкт, який вважає порушеним порядок та підстави призначення перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень законодавства, дотримання якого перевіряється контролюючими органами.

Тобто, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, саме на етапі допуску до перевірки позивач може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення контролю щодо себе.

З вищевказаного акту інспекційного відвідування №04-401/28-13 вбачається, що перевірка проводилась у присутності ФОП ОСОБА_3, який допустив державного інспектора праці Управління Держпраці у Волинській області ОСОБА_5 до проведення контрольного заходу (інспекційного відвідування), та по її завершенню надав письмове пояснення від 14.03.2018. У зв’язку із цим суд залишає без уваги аргументацію позивача щодо неправомірності та безпідставності проведення відповідачем перевірки позивача.

Щодо посилання представника позивача на те, що на першому аркуші акту надісланому позивачу (а.с.13) і в акті інспекційного відвідування, який знаходиться в матеріалах справи (а.с.104), є розбіжності, то суд проаналізувавши два акти приходить до висновку про відсутність розбіжностей, в тому числі і в юридичних адресах, як позивача так і відповідача.

Посилання представника позивача, що в акті інспекційного відвідування №04-401/28-13 від 15.03.2018, вказано - ФОП ОСОБА_8, то суд вважає що інспектором праці при складанні акту допущено описку у прізвищі позивача, оскільки всі інші ідентифікаційні дані ОСОБА_3 зазначено вірно, а також вірно вказано його прізвище в графі у присутності кого проведено інспекційне відвідування - ОСОБА_3.

В акті інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_3 №04-401/28 від 15.03.2018 державним інспектором праці ОСОБА_5 зафіксовано, що ОСОБА_6 у період з липня по 13 вересня 2017 року працювала на виробництві глюкозно-фруктових сиропів у ФОП ОСОБА_3, без укладення трудового договору.

Відповідно до наданого пояснення ФОП ОСОБА_3 від 14.03.2018 ОСОБА_6 у зазначений період допомагала йому у веденні власного господарства та не заперечив виконання нею певної роботи (а.с.103).

Як вже зазначалось судом, 13.04.2018 Управлінням Держпраці у Волинській області винесено постанову №5 про накладення на приватного підприємця ОСОБА_3 штрафу уповноваженими посадовими особами в розмірі 111 690, 00 грн., на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору та припис №04-401/28-13 від 15.03.2018 про усунення виявлених порушень (а.с.9,10).

Надаючи правову оцінку оскаржуваному припису та постанові про накладення штрафу суд, зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону №877-V орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право: вимагати від суб'єкта господарювання усунення виявлених порушень вимог законодавства; вимагати припинення дій, які перешкоджають здійсненню державного нагляду (контролю); відбирати зразки продукції, призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), у випадках та порядку, визначених законом; надавати (надсилати) суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень і недоліків; застосовувати санкції до суб'єктів господарювання, їх посадових осіб та вживати інших заходів у межах та порядку, визначених законом.

Згідно з пунктом 19 Порядку, за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

З матеріалів справи вбачається, що 15.03.2018 Управлінням Держпраці у Волинській області винесено припис №04-401/28-13 про усунення виявлених порушень, котрим зобов’язано ФОП ОСОБА_3 укласти трудові договори з усіма працівниками до 15.04.2018 (а.с.9).

В судовому засіданні представник позивача ствердив суду, що оскаржуваний припис не можливо виконати, оскільки зазначення інспектором зміст виявленого порушення, а саме: «На підприємстві не з усіма працівниками укладені трудові договори» викладено в «множинні», що ускладнює його виконання.

Припис є обов’язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об’єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування (пункт 23 Порядку). У приписі зазначається строк для усунення виявлених порушень. У разі встановлення строку виконання припису більше ніж три місяці у приписі визначається графік та заплановані заходи усунення виявлених порушень з відповідним інформуванням інспектора праці згідно з визначеною у приписі періодичністю (пункт 24).

На думку суду, в даному приписі про усунення виявлених порушень №04-401/28-13 чітко зазначено спосіб та строки його виконання, а саме вимога укласти трудові договори з працівниками, а чи з одним працівником на час виконання припису повинно бути укладено трудовий договір чи з декільками працівниками, не ускладнює його виконання і не робить його не виконуваним для позивача, основною цілю якого є усунення виявленого порушення трудового законодавства.

Підставою для винесення припису про усунення виявлених порушень № 04-401/28-13 від 15.03.2018 став акт інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю ОСОБА_3 від 15.03.2018 року № 04-401/28, згідно якого ФОП ОСОБА_3 порушив вимоги абзац 3 статті 24 КЗпП України.

А отже, даний припис є законним та таким, що підлягав виконанню позивачем до 15.04.2018.

Постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17.07.2013 у редакції від 16.05.2017 затверджено «Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення» (далі - Порядок накладення штрафів).

Відповідно до пункту 2 Порядку накладення штрафів, однією з підстав накладення штрафів за порушення законодавства про працю є акт про виявлення під час перевірки суб’єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держлраці чи її територіального органу.

Так, підставою для винесення оскаржуваної постанови, відповідно до пункту 2 Порядку накладення штрафів, став акт інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю ОСОБА_3 від 15.03.2018 року № 04-401/28, згідно якого ФОП ОСОБА_3 використовував працю ОСОБА_6 без оформлення трудового договору у встановленому порядку, чим порушив вимоги абзацу 3 статті 24 КЗпП України.

З наявного в матеріалах справи протоколу допиту свідка ОСОБА_6 від 13.07.2017 вбачається, що у трудових відносинах з ОСОБА_3 вона не перебувала та офіційно не працювала. На прохання ОСОБА_3 у період з липня по 13 вересня 2017 року працювала на виробництві глюкозно-фруктових сиропів у ФОП ОСОБА_3 та за виконану роботу отримувала готівкові кошти у розмірі 170 гривень за 1 робочий день (а.с.121-124).

Суд не приймає до уваги твердження представника позивача, що даний протокол допиту свідка є неналежним доказом, допит свідка незаконний, бо інспектор праці ОСОБА_9 особисто її не допитувала, з огляду на наступне.

В судовому засіданні встановлено, що на момент проведення інспекційного відвідування 14.03.2018 ФОП ОСОБА_3 державний інспектор праці ОСОБА_5 не могла взяти особисто пояснення в ОСОБА_6, оскільки остання працювала у вказаного підприємця лише до вересня 2017 року.

Відповідно до вимог статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі статтею 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Доказів того, що протокол допиту свідка ОСОБА_6, долучений до матеріалів справи одержаний слідчим при розслідуванні кримінального провадження з порушенням порядку, встановленого законом, суду не надано.

А отже, суд приходить до висновку, що вказаний протокол допиту в якості свідка ОСОБА_6 стосується предмета доказування в даній справі, є допустимим та достовірним доказом в розумінні статей 74 та 75 КАС України.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду показав, що ним, як слідчим Слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Волинській області у зв’язку із проведенням досудового розслідування кримінальному провадженні №32017030000000054 від 15.09.2017 керуючись статями 40,93 КПК України було направлено листа до начальника управління Держпраці у Волинській області з проханням провести перевірку з питань стану дотримання вимог законодавства України, щодо правомірності використання найманої праці ФОП ОСОБА_3 надавши при цьому копії протоколів допиту свідків, в точу числі і ОСОБА_6 від 13.09.2017.

Судом двічі оголошувалась перерва в судовому засіданні на 11.06.2018 та 23.06.2018 з метою об’єктивного розгляду справи та необхідністю допиту в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6, однак до суду двічі повернулись поштові відправлення з судовими повістками з відміткою «за терміном зберігання».

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно з частиною 3 статті 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З матеріалів справи вбачається, що позивач фактично допустив працівника ОСОБА_10 до роботи на своєму підприємстві по виробництву сиропів без оформлення трудового договору.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України, фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору тягне за собою відповідальність у 30-кратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Отже, розмір штрафу накладений відповідачем за порушення позивачем вимог абзацу 3 статті 24 КЗпП України відповідає вимогам абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що дана постанова про накладення штрафу є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки при її винесенні відповідач порушив його право бути присутнім при розгляді справи, виходячи з наступного.

Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку накладення штрафів, начальник територіального органу Держпраці, як уповноважена посадова особа, не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта (15.03.2018) приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу.

Розгляд справи, згідно з рішенням щодо розгляду справи про накладення штрафу №4 від 21.03.2018, було призначено на 29.03.2018 року, в межах 15-денного строку з дня прийняття рішення про її розгляд відповідачем (а.с.109).

29.03.2018 ОСОБА_3 звернувся з клопотанням до Управління Держпраці у Волинській області про перенесення розгляду його справи, оскільки він виявив бажання скористатись правовою допомогою адвоката та подати письмові заперечення (а.с.110).

05.04.2018 ОСОБА_3 знову звернувся з заявою-клопотанням до Управління Держпраці у Волинській області в якій вказав, що перебуває на лікарняному та до повного його видужання не розглядати справу (а.с.111).

Листом від 05.04.2018 про розгляд клопотання про відкладення справи адресованому позивачу та його представнику адвокату ОСОБА_1 Управлінням Держпраці у Волинській області клопотання позивача задоволено частково та призначено розгляд справи на 10 год. 00 хв. 13.04.2018.

Суд не приймає до уваги посилання представника позивача на те, що даного листа вони не отримували, а отже їм невідомо було про розгляд справи на 13.04.2018, оскільки з листа директора Укрпошти №15-05-167 від 07.06.2018 (а.с.142) та відстеження поштового відправлення (а.с.143-144) вбачається, що поштові відправлення не були отримані адресатом та були поверненні відправнику з причин: «за закінченням терміну зберігання».

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем своєчасно вжито заходів для належного повідомлення позивача та його представника про розгляд справи, а не отримання поштових відправлень позивачем та його представником у зв’язку з «закінченням терміну зберігання» поштового відправлення, не може свідчити про те, що відповідачем порушено право на захист позивача, оскільки розгляд справи проведено у їх відсутності.

Однією із підстав визнання оскаржуваної постанови протиправною та її скасування на думку позивача та його представника є те, що штраф накладений на особу в якої не здійснювалося інспекційне відвідування, а саме накладено штраф на приватного підприємця ОСОБА_3

Суд вважає, що невірне формулювання статусу фізичної особи ОСОБА_3 не може бути підставою для визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу. Крім того, звертає увагу на те, що в клопотаннях про відкладення розгляду справи, з якими позивач звертався до відповідача, ним власноручно було зазначено п.п. ОСОБА_3 (а.с.110-111), що на думку суду не можуть свідчити про те, що вони подавались не тією особою чи неіснуючим суб’єктом господарювання.

Щодо посилання позивача у відповіді на відзиві, що в акті перевірки та приписі не зазначено підстави для проведення інспекційного відвідування позивача, то суд зазначає, що підстави проведення інспекційного відвідування вказані позивачем в наказі Управління №50-р від 12.03.2018, а зазначення даних підстав а акті інспекційного відвідування чи в приписі не передбачено діючим законодавством, в частості наказом Міністерства соціальної політики України №1338 від 18.08.2017 «Про затвердження форм документів, що складаються при здійсненні заходів державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування інвалідів».

Інші доводи представника позивача в судовому засіданні не спростовують встановленні в ході інспекційного відвідування порушення трудового законодавства допущеного позивачем.

Суд, також, звертає увагу на те, що здійснюючи судочинство Європейський суд з прав людини в рішенні від 18 липня 2006 р. у справі «Проніна проти України» зазначив, що за змістом пункту 1 статті 6 Конвенції суди зобов'язані обґрунтувати свої рішення, проте це не може сприйматись як вимога давати детальну відповідь на кожен довід. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру ухвалюваного рішення (CASE OF Svetlana Vladimirovna PRONINA against Ukraine (Application no. 63566/00)).

Беручи до уваги досліджені в судовому засіданні докази та встановлені на їх підставі обставини справи, суд дійшов висновку, що оскаржувані припис №04-401/28-13 від 15.03.2018 та постанова про накладення штрафу №5 від 13.04.2018 у розмірі 111 690, 00 грн., є такими, що прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а обставини, на які посилається позивач, не можуть вважатися підставами для їх скасування.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частинами 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності винесення оскаржуваних постанов та докази, надані сторонами у справі, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Порядок розподілу судових витрат встановлений статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України, вказана норма не передбачає повернення судових витрат позивачу, не звільненого від їх сплати у разі відмови в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі статті 259 Кодексу Законів про працю України, Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017 року, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Управління Держпраці у Волинській області про визнання протиправними і скасування припису № 04-401/28-13 від 15.03.2018 та постанови про накладення штрафу № 5 від 13.04.2018, відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено судом 26 червня 2018 року

Головуючий

Суддя В.В. Мачульський