Рішення № 74935333, 12.06.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №447/1698/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2018 року

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., за участі секретаря судового засідання Магиревич Ю.Д., представника позивачів ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до Міністерства оборони України про визнання протиправним, скасування рішення та спонукання до вчинення дій,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (далі - ОСОБА_5, позивачі) звернулися до суду з позовною заявою до Міністерства оборони України (далі – Міноборони, відповідач). Позивачі просять суд зобов’язати відповідача виплатити їм одноразову грошову компенсацію як батькам військовослужбовця ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який 04.09.1992 загинув під час проходження військової служби.

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 27.09.2017 у справі № 447/1698/17, залишеною без змін ухвалою ОСОБА_1 апеляційного адміністративного суду від 29.11.2017, цю адміністративну справу направлено для розгляду до ОСОБА_1 окружного адміністративного суду.

За наслідками проведеного 28.12.2017 автоматизованого розподілу справу № 447/1698/17 передано 29.12.2017 на розгляд судді Москалю Р.М. Ухвалою від 02.01.2018 суддя прийняв справу № 447/1698/17 до свого провадження.

Позивачі 28.02.2018 збільшили позовні вимоги (а.с.89-92) та просять суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України від 21.04.2017 щодо відмови виплатити їм одноразову грошову компенсацію як батькам загиблого військовослужбовця ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1;

- зобов’язати Міністерство оборони України виплатити позивачам одноразову грошову компенсацію як батькам загиблого військовослужбовця ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1

Позовні вимоги позивачі обґрунтовано тим (а.с. 1-4, 89-92), що ОСОБА_6, син позивачів, був військовослужбовцем Збройних Сил України та 04.09.1992 загинув в період проходження ним військової служби. Позивачі вважають протиправною відмову Міноборони виплатити батькам одноразову грошову компенсацію за померлого у період проходження служби сина.

Відповідач позов не визнає. Представник відповідача подав відзив на позов (а.с.76-80). Зміст заперечень відповідача зводиться до того, що на момент загибелі сина позивачів ОСОБА_6 законодавством не було передбачено виплату одноразової грошової допомоги. Законодавство на той час передбачало обов’язкове особисте страхування військовослужбовців. Смерть військовослужбовця була страховим випадком, тому його спадкоємці мали право отримати компенсацію в порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.1992 № 488. Чинний на момент настання страхового випадку порядок передбачав виплату компенсації Національною акціонерною страховою компанією «Оранта» за умови надходження звернення застрахованого/його спадкоємців про виплату коштів в межах трьох років з дати настання страхового випадку. ОСОБА_5 звернулися про виплату компенсації в 2015 році, а страховий випадок стався в 1992.

Позивачі подали відповідь на відзив 28.02.2018 (а.с. 85-88), в якому висловили свої міркування щодо викладеної у відзиві позиції відповідача. Позивачі, зокрема, наголосили, що правовою підставою їх позову є не стаття 16, а частина четверта статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»; ця норма передбачає, що батькам та неповнолітнім дітям військовослужбовців, які загинули чи померли або пропали безвісти під час проходження служби, державою виплачується одноразова грошова компенсація. Вважають, що на підставі закону мають право на отримання цієї компенсації без встановлення будь-якого обмеження кінцевим терміном чи строком виплати.

Представник позивачів звернув увагу суду на те, що Верховний Суд України у постанові №21-563а14 від 10.03.2015 дійшов висновку про те, що «обов’язкове особисте державне страхування» та «одноразова грошова допомога» є двома рівнозначними компенсаційними механізмами соціального захисту військовослужбовців.

Суд заслухав пояснення представників сторін, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, син позивачів (а.с.8), з 01.07.1991 проходив строкову військову службу в Збройних Силах України. 04.09.1992, в період проходження військової служби, ОСОБА_6 попав під поїзд та загинув (а.с.10, 13). Наказом командира військової частини 11838 № 197 від 05.10.1992 ОСОБА_6 виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення (а.с. 14).

18.06.2015 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до ОСОБА_1 обласного військового комісаріату із заявою та просили виплатити їм одноразову грошову компенсацію як батькам військовослужбовця ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який загинув 04.09.1992 року під час проходження військової служби (а.с. 125-126). Як правову підставу виплати вказано статтю 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції станом на 04.09.1992.

На звернення позивачів ОСОБА_1 військовий комісаріат листом від 13.08.2015 №7635 надав відповідь та повідомив про відсутність підстав для виплати одноразової грошової компенсації. Відмову мотивував тим, що вимоги про виплати страхової суми застрахований або його спадкоємці могли пред’явити Національній акціонерній страховій компанії «Оранта» протягом трьох років з дня настання страхової події (а.с. 121). Не погоджуючись з такою відмовою, ОСОБА_5 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_1 обласного військового комісаріату про визнання протиправними дій.

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд 19.09.2016 прийняв постанову №813/5197/15, якою у задоволенні позовних вимог відмовив повністю. Суд виходив з того, що відповідно до пункту Постанови Кабінету Міністрів України «Про Умови державного обов’язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов’язаних, призваних на збори, і порядок виплат їм та членам їх сімей страхових сум» від 19.08.1992 № 488 вимоги щодо виплати страхової суми застрахований або його спадкоємці можуть пред'явити Національній акціонерній страховій компанії «Оранта» протягом трьох років з дня настання страхової події. Оскільки позивачі не звертались за отриманням допомоги у встановлений строк, то, відповідно, дії відповідача є правомірними.

ОСОБА_1 апеляційний адміністративний суд постанову суду першої інстанції скасував та 02.02.2017 прийняв нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_5 задовольнив (а.с. 118-120). Апеляційний суд, не заперечуючи висновку суду першої інстанції про необхідність звернення за грошовою компенсацією у встановлені законодавством строки, вказав, що ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат порушив встановлений законом порядок вирішення питання про призначення грошової допомоги, і саме це зумовило оскарження його дій. Відповідач фактично вирішив питання по суті, хоча повинен був лише надіслати висновок щодо можливості виплати ОСОБА_5 грошової допомоги Міноборони як головному розпорядникові бюджетних коштів, що приймає рішення про виплату чи відмову у виплаті цієї допомоги. Тому апеляційний суд:

- визнав протиправними дії ОСОБА_1 обласного військового комісаріату щодо неподання Міністерству оборони України як головному розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо можливості виплати ОСОБА_4 та ОСОБА_5 одноразової грошової допомоги як батькам військовослужбовця ОСОБА_6, який загинув під час проходження служби;

- зобов'язав ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат направити головному розпорядникові бюджетних коштів - Міністерству оборони України висновок щодо можливості виплати ОСОБА_4 та ОСОБА_5 одноразової грошової допомоги як батькам військовослужбовця ОСОБА_6, який загинув під час проходження служби.

24.02.2017 позивачі прибули до ОСОБА_1 обласного військового комісаріату та заповнили формуляри заяв про виплату одноразової грошової допомогу у зв’язку із загибеллю (смертю) сина (а.с. 123, 124). Начальник ОСОБА_1 обласного військового комісаріату наклав на ці заяви резолюцію «до виконання згідно рішення суду» та 03.03.2017 керівникові Департаменту фінансів Міністерства оборони України було скеровано комплект документів для прийняття рішення щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги батькам або утриманцям військовослужбовця ОСОБА_6, який загинув 04.09.1992 (а.с. 122).

Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (далі- Комісія) на своєму засіданні 21.04.2017 дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги батьку та матері загиблого 04.09.1992 внаслідок травми, пов’язаної з проходженням військової служби, солдата строкової служби ОСОБА_6, оскільки на час смерті військовослужбовця законодавство не передбачало виплати одноразової грошової допомоги. Комісія роз’яснила, що на час смерті військовослужбовця діяла стаття 16 Закону України «Про соціальний і правових захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка передбачала державне обов’язкове особисте страхування військовослужбовців. Виплата ж страхових сум здійснювалась Національною акціонерною страховою компанією «Оранта» у порядку, визначеному Умовами державного обов’язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов’язаних, призваних на збори, і порядку виплат їм та членам їх сімей страхових сум, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.1992 № 488. Відповідно до пункту 7 цих Умов вимоги щодо виплати страхової суми застрахований або його спадкоємці можуть пред’явити Національній акціонерній страховій компанії «Оранта» протягом трьох років з настання страхової події. Відтак, за висновком Комісії, батьки загиблого військовослужбовця не мають права на одержання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правових захист військовослужбовців та членів їх сімей». Засідання Комісії оформлене у вигляді протоколу за № 41 (а.с. 19).

ОСОБА_5 на запитання суду на стадії підготовчого провадження повідомили, що не зверталися про отримання страхової суми (одноразової грошової компенсації) протягом трьох років від дати загибелі сина. Позивачі не змогли пояснити суду, що зумовило таке тривале зволікання (23 роки) зі зверненням про виплату одноразової грошової компенсації.

16.05.2017 ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат листами №№ 4458, 4462 повідомив позивачів про прийняте комісією Міністерства оборони України рішення (а.с.17,18).

При прийнятті рішення суд керується такими правовими нормами:

Верховна Рада України 20.12.1991 прийняла Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII (опубліковано в газеті «Голос України» 10.01.1992; далі – Закон №2011-ХІІ).

Цього ж дня прийнято Постанову №2012-XII «Про порядок введення в дію Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до якої цей Закон вводиться дію з моменту його опублікування в газеті «Голос України», а статті, в яких відповідні пільги та компенсації визначатимуться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, - після прийняття Урядом України рішень з цих питань.

Закон №2011-ХІІ в його первісній редакції містив такі нормативні положення (тут і далі по тексту рішення суд наводить ті норми, що мають значення для правильного вирішення спору, тобто витяги із закону):

Стаття 1. Законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей.

Законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей складається з цього Закону, інших актів законодавства України, а також військових статутів Збройних Сил України.

Стаття 3. Особи, які належать до військовослужбовців

До військовослужбовців належать … військовослужбовці строкової служби … Збройних Сил України …

Стаття 4. Особи, на яких поширюється дія цього Закону

Дія цього Закону поширюється на: … членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли, пропали безвісти або стали інвалідами при проходженні військової служби …

Стаття 15. Пенсійне забезпечення і допомога

… Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової служби, при звільненні з військової служби виплачується грошова допомога у розмірі 5-місячного грошового забезпечення. Військовослужбовцям виплачується грошова допомога на лікування, при народженні дитини, виплачується також грошова допомога на дітей військовослужбовців строкової служби, малозабезпеченим сім'ям військовослужбовців у порядку і розмірах, передбачених законодавством України.

Військові формування, військовослужбовці яких загинули, померли в період проходження військової служби, надають їх сім'ям і батькам допомогу в проведенні похорон і компенсують матеріальні витрати на ритуальні послуги та на спорудження пам'ятників в розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Батькам та неповнолітнім дітям військовослужбовців, які загинули чи померли або пропали безвісти під час проходження служби, державою виплачується одноразова грошова компенсація в розмірі суми державного страхування військовослужбовців з урахуванням коефіцієнту індексації грошових доходів.

Стаття 16. Державне обов'язкове особисте страхування

Військовослужбовці, а також військовозобов'язані, призвані на збори, підлягають державному обов'язковому особистому страхуванню на випадок загибелі або смерті в розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня населення України на час загибелі або смерті, а також в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби (зборів), у розмірі, залежному від ступеня втрати працездатності, що визначається у відсотковому відношенні від загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті.

Умови страхування і порядок виплат страхових сум військовослужбовцям і військовозобов'язаним, призваним на збори, та членам їх сімей встановлюються Кабінетом Міністрів України.

19.08.1992 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 488 «Про Умови державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори, і порядок виплат їм та членам їх сімей страхових сум» (далі – Постанова № 488), що містила такі нормативні положення:

- державне обов'язкове особисте страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори, проводиться установами Української державної страхової комерційної організації (Укрдержстраху) за рахунок коштів державного бюджету, що виділяються Міністерству оборони, Національній гвардії, Державному комітетові у справах охорони державного кордону, Міністерству внутрішніх справ, Службі безпеки та іншим військовим формуванням, що створені Верховною Радою України (п. 1) …;

- Установи Укрдержстраху виплачують страхові суми:

а) у разі загибелі або смерті застрахованого його спадкоємцям у розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня на час загибелі або смерті;

б) у разі втрати застрахованим працездатності, що сталася внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних в період проходження служби (зборів), - у розмірі залежно від ступеня втрати працездатності, що визначається у процентному відношенні до загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті.

Виплата страхових сум, зазначених у підпунктах "а" і "б", у зв'язку за настанням страхової події провадиться за вирахуванням раніше виплачених страхових сум за цю ж саму страхову подію. При цьому страхова сума з даного виду страхування виплачується незалежно від виплат за іншими видами страхування і виплат у порядку відшкодування збитків (п. 6);

Вимоги щодо виплати страхової суми застрахований або його спадкоємці можуть пред'явити установам Укрдержстраху протягом трьох років з дня настання страхової події. Виплата страхових сум провадиться у семиденний строк з дня одержання установою Укрдержстраху усіх необхідних документів від застрахованого або його спадкоємців (п. 7).

Постановою Кабінету Міністрів України «Про зміни, доповнення та визнання такими, що втратили чинність, деяких рішень Уряду України з питань державного обов'язкового страхування» від 22.03.1995 № 206 Уряд передав Національній акціонерній страховій компанії «ОРАНТА» функції установ Укрдержстраху.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» від 03.11.2006 № 328-V, що набрав чинності з 01.01.2007, до Закону №2011-ХІІ внесено суттєві зміни:

- статтю 1 викладено в новій редакції та соціальний захист військовослужбовців визначено як діяльність (функцію) держави, спрямовану на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі;

- статтю 16 викладено в новій редакції:

«Стаття 16. Виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори

…

5. У разі загибелі (смерті) військовослужбовця строкової військової служби під час виконання ним обов'язків військової служби, сім'ї загиблого (померлого), а в разі її відсутності його батькам та утриманцям виплачується одноразова грошова допомога у розмірі десятирічного максимального посадового окладу за першим тарифним розрядом, передбаченим для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України…».

Кабінет Міністрів України 28.05.2008 на реалізацію нової редакції статті 16 Закону №2011-ХІІ прийняв Постанову № 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» (далі – Постанова № 499) та вирішив:

1. Затвердити Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб;

2. Установити, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 1 січня 2007 р., здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою;

3. Завершити виплату страхових сум за страховими випадками, що сталися до 1 січня 2007 р., відповідно до Умов державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори, і порядку виплат їм та членам їх сімей страхових сум, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1992 р. №488 …

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» від 04.07.2012 № 5040-VI, що набрав чинності 01.01.2014:

І) статтю 16 Закону №2011-ХІІ викладено в новій редакції:

«Стаття 16. Одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві

1. Одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

2. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:

1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби;

2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби;

3) загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві;

…

ІІ) доповнено Закон №2011-ХІІ статтями 161 - 164 такого змісту:

«Стаття 161. Особи, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги

1. У випадках, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста…

Стаття 162. Розмір одноразової грошової допомоги

…

Стаття 163. Призначення і виплата одноразової грошової допомоги

1. Одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її отримання. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16 1 цього Закону, від отримання одноразової грошової допомоги її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання.

…

9. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України. …».

Кабінет Міністрів України Постановою від 25.12.2013 № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» (далі – Порядок № 975) на виконання пункту 2 статті 162 та пункту 9 статті 163 Закону №2011-ХІІ (в редакції, що діє з 01.01.2014) вирішив:

1. Затвердити Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що додається.

2. Установити, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:

- допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. N 499 …;

- допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

3. Визнати такими, що втратили чинність, акти Кабінету Міністрів України згідно з переліком, що додається (серед цього переліку є і Постанова №488).

Вирішуючи спір по суті, суд керується такими міркуваннями та мотивами:

Військовослужбовець Збройних Сил України ОСОБА_6 загинув 04.09.1992, в період проходження ним строкової військової служби.

Частина четверта статті 15 Закону № 2011-ХІІ передбачає, що батькам та неповнолітнім дітям військовослужбовців, які загинули чи померли або пропали безвісти під час проходження служби, державою виплачується одноразова грошова компенсація в розмірі суми державного страхування військовослужбовців з урахуванням коефіцієнту індексації грошових доходів.

Державне обов'язкове особисте страхування військовослужбовців було передбачене статтею 16 Закону № 2011-ХІІ в редакції, що діяла з набрання чинності цією статтею і до 01.01.2007. Відповідно до цієї норми Закону умови страхування і порядок виплат страхових сум військовослужбовцям та членам їх сімей встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України встановив умови державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців і порядок виплат їм та членам їх сімей страхових сум, прийнявши Постанову № 488. Відповідно до цієї Постанови установи Укрдержстраху (з 1995 - НАСК «Оранта») виплачують страхові суми у разі загибелі або смерті застрахованого його спадкоємцям у розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня на час загибелі або смерті. Вимоги щодо виплати страхової суми застрахований або його спадкоємці можуть пред'явити протягом трьох років з дня настання страхової події.

Отже, до 01.01.2007 діяла система державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців, що за умови настання страхової події передбачала виплату одноразової грошової компенсації уповноваженим державою страховиком в порядку, визначеному Постановою № 488. Смерть військовослужбовця входила до переліку страхових подій; в такій ситуації право на виплату компенсації мали спадкоємці загиблого військовослужбовця. Постанова № 488 передбачала, що вимоги щодо виплати страхової суми застрахований або його спадкоємці можуть пред'явити протягом трьох років з дня настання страхової події.

ОСОБА_5 у встановлений Постановою № 488 строк (до 04.09.1995) з вимогою про виплату страхової суми (одноразової грошової компенсації) до НАСК «Оранта» не зверталися, тому втратили право на її отримання.

З 01.01.2007 держава змінила підходи до вирішення питання соціального захисту військовослужбовців. Зокрема, стаття 16 Закону №2011-ХІІ була викладена у новій редакції. Замість системи державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців (котра передбачала виплату одноразової грошової компенсації) було нову систему, що передбачала виплату потерпілому військовослужбовцю (або його сім’ї чи батькам) одноразової грошової допомоги за рахунок бюджетних коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України чи іншого уповноваженого розпорядника бюджетних коштів - в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України визначив порядок запровадження нової системи соціального захисту військовослужбовців, прийнявши Постанову № 499. Відповідно до цієї Постанови:

- призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) … військовослужбовців …, що сталися після 1 січня 2007 р., здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою;

- виплата страхових сум за страховими випадками, що сталися до 1 січня 2007 року, завершується відповідно до Умов державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори, і порядку виплат їм та членам їх сімей страхових сум, затверджених Постановою №488.

Отже, в силу наведених правових норм ОСОБА_5 не можуть розраховувати на виплату запровадженої з 01.01.2007 одноразової грошової допомоги, оскільки смерть їх сина сталася задовго до її запровадження.

З 01.01.2014 Закон №2011-ХІІ знову зазнав змін в частині, що стосується підстав виплати та розміру одноразової грошової допомоги, кола осіб, що можуть її отримати, а також порядку призначення і виплата цієї допомоги. На реалізацію норм Закону №2011-ХІІ в редакції від 01.01.2014 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 975 та встановив, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:

- допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку № 499;

- допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Постанова № 975 визначає днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця дату смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Отже, наведені норми закону та Постанови № 975 відсилають до порядку, що діяв на день виникнення права на отримання такої допомоги. Суд вже надав свою оцінку тому, що позивачі не мають підстав розраховувати на виплату компенсації згідно чинних на дату смерті їх сина правил, оскільки не звернулися до уповноваженої державою страхової установи у встановлений законодавством строк.

З метою оцінки аргументів представника позивача про застосовність до цієї справи правових висновків Верховного Суду України суд проаналізував зміст постанови від 10.03.2015 та керується такими міркуваннями:

Верховний Суд України у згаданій постанові досліджував ситуацію, що суттєво відрізняється від тієї, що розглядається в межах цього спору. Так, справа стосувалася військовослужбовця, що після звільнення в вересні 2005 з військової служби був визнаний інвалідом ІІІ групи із втратою 50% працездатності з причини отримання травми, пов’язаної з проходженням служби. Заявник звернувся до НАСК «Оранта» та отримав виплати, що відповідали цьому відсотку втрати працездатності. Через кілька років стан здоров’я цього військовослужбовця погіршився з причин, визнаних пов’язаними з отриманою підчас проходження військової служби травмою, його було визнано інвалідом ІІ групи з втратою 80% працездатності. Спір виник щодо виплати частини грошової допомоги, що відповідала б збільшеному відсотку втрати працездатності цього військовослужбовця. Верховний Суд України проаналізував різні редакції статті 16 Закону №2011-ХІІ та Постанов №№ 488, 499 та дійшов висновку для цієї конкретної ситуації законодавство визначило однакові умови для виплати військовослужбовцям як страхових сум, так і одноразової грошової допомоги. В цьому контексті «обов'язкове особисте державне страхування» та «одноразова грошова допомога» є двома рівнозначними компенсаційними механізмами соціального захисту військовослужбовців, які спрямовані на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом. Тому у разі встановлення військовослужбовцю більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обов'язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги.

Суд, не заперечуючи цього висновку, зауважує, що ці компенсаційні механізми, попри їх рівнозначність та однакову мету запровадження, в часовому вимірі існували послідовно та передбачали різні правила звернення за виплатою та порядок їх вирішення. Верховний Суд України у постанові від 10.03.2015 не аналізував цей аспект, оскільки в тій ситуації військовослужбовець вчасно звернувся до НАСК «Оранта» та отримав належну йому страхову суму; питання постало щодо його права на отримання в 2009 частини одноразової грошової допомоги внаслідок подальшого погіршення стану здоров’я вже після запровадження «нової» системи соціального захисту.

Суд наголошує, що система обов'язкового особистого державного страхування, що передбачала виплату сім’ї чи батькам страхового платежу у формі одноразової грошової компенсації у разі смерті військовослужбовця, діяла до 01.01.2007 та передбачала обов’язок заявника звернутися про отримання такої допомоги протягом трьох років з дати настання страхового випадку. Їй на зміну прийшла нова система, що передбачала у випадку смерті військовослужбовця виплату одноразової грошової допомоги за рахунок коштів Державного бюджету України на підставі рішення відповідного розпорядника бюджетних коштів. Уряд в Постанові №499 чітко розмежував дію цих механізмів за часом настання страхового випадку (до чи після 01.01.2007). Підсумовуючи свої міркування суд переконався, що позивачі внаслідок власної бездіяльності впродовж трьох років з дати настання страхового випадку втратили право на отримання одноразової грошової компенсації, а «новий» механізм виплати одноразової грошової допомоги на їх ситуацію не поширюється.

Враховуючи мотивацію, викладену в протоколі засідання комісії Міноборони від 21.04.2017 суд вважає, що відповідач довів відповідність свого рішення критеріям правомірного рішення суб’єкта владних повноважень, що викладені в частині другій статті 2 КАС України. Позовні вимоги ОСОБА_5, з огляду на їх аргументи, суд вважає безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.

Оскільки суд приймає рішення про відмову у задоволені позову, понесені позивачами судові витрати слід покласти на них. Відповідач не надав суду доказів понесення судових витрат, щодо яких слід приймати рішення про їх розподіл.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, що постановив рішення, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 22.06.2018.

Суддя Москаль Р.М.