Рішення № 74934574, 26.06.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

26 червня 2018 р. № 820/3628/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сагайдака В.В.,

при секретарі судового засідання - Савчук С.С.

за участі:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (61093, м. Харків, вул. Соціалістична, буд. 14) до Державної служби України з безпеки на транспорті (01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14) про визнання протиправними та скасування постанови і розрахунку,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд :

- визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №022952 від 02.01.2018 р.;

- визнати протиправним та скасувати розрахунок №021010 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту від 29.1 1.2017 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №022952 від 02.01.2018 р. та розрахунок №021010 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 29.11.2017 р., ґрунтуються на помилкових судженнях суб’єкта владних повноважень, є незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог позивача заперечував та просив суд відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що Державною службою України з безпеки на транспорті 23.11.2017 р. прийнято наказ №1132 «Про затвердження щотижневого графіка проведення рейдових перевірок, які здійснюються територіальними органами Державної служби України з безпеки на транспорті»(а.с.49).

Фахівцями Управління Укртрансбезпеки у Житомирській області, на підставі направлення на перевірку від 27.11.2017р. №011001, проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом автомобільної дороги П-06 «Київ-ЧОП», 86 км.

Під час вказаної перевірки перевірено транспортний засіб марки ДАФ номерний знак НОМЕР_1, який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу СХМ 111158 перебуває у власності позивача(а.с.34).

За результатами перевірки складено довідку №0015594 (а.с.57) та акт № 021010 від 29.11.2017 р., в якому зафіксовано порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме: надання послуг з внутрішніх вантажних перевезень вагові параметри (згідно ТТН № 11791 від 29.11.2017р.) перевищують нормативні(а.с.12).

Додатком до акту перевірки є розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №021010 від 29.11.2017 р.(а.с.59).

За результатами розгляду справи про порушення законодавства на автомобільному транспорті начальником Управління Укртрансбезпеки у Харківській області прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №022952, якою застосовано до позивача штраф у розмірі 1700 грн.(а.с.11).

Не погоджуючись з вказаними рішенням позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з даним позовом.

Відповідно до абз. 3 п. 1 постанови КМУ № 442 від 10.09.2014 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті реорганізовується шляхом злиття з Державною інспекцією України з безпеки на морському та річковому транспорті, а також підпорядкувавши службі, що утворюється - Державній службі України з безпеки на транспорті, Державну спеціальну службу транспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті.

Відповідно до п. 1 Положення, Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

У відповідності до п. 8 Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України № 592 від 26.06.2015 «Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті» утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3.

Розпорядженням КМУ № 1378-р від 16.12.2015 «Питання Державної служби з безпеки на транспорті» здійснення функцій і повноважень, покладених на Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті (Укртрансінспекцію), припинено та забезпечено можливість їх виконання Укртрансбезпекою.

З огляду на викладене, Укртрансбезпека під час здійснення своїх повноважень діє як суб'єкт владних повноважень, якому надано повноваження щодо здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням перевізниками законодавства про автомобільний транспорт з правом прийняття відповідних рішень, обов’язкових до виконання.

Частиною 2 статті 29 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, і за плату, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3, 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 (далі - Порядок № 1567), державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Пунктом 15 Порядку №1567 вказано виключний перелік питань, що перевіряється контролюючими особами під час здійснення рейдової перевірки, зокрема, в частині виконання внутрішніх вантажних перевезень перевіряється наявність визначених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред’являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

Судом встановлено, що під час проведення перевірки водієм транспортного засобу ОСОБА_4 надано посадовим особам Управління Укртрансбезпеки у Житомирській області, зокрема, свідоцтво про реєстрацію сідлового тягача марки DAF модель XF 105.460 реєстраційний номер НОМЕР_1 серії СХМ №111158; свідоцтво про реєстрацію спеціалізованого напівпричепа-цистерни марки TRAILOR модель SYY ЗСХ реєстраційний номер НОМЕР_2 серії СХО №993983; товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 11751 від 29.11.2017.

Згідно свідоцтва про реєстрацію сідлового тягача серії СХМ № 111158, маса транспортного засобу DAF модель XF 105.460 реєстраційний номер НОМЕР_1 без навантаження транспортного засобу становить 8,061 тонн (а.с.34 зворотній бік).

Згідно свідоцтва про реєстрацію спеціалізованого напівпричепа-цистерни серії СХО № 993983 маса транспортного засобу марки TRAILOR модель SYY ЗСХ реєстраційний номер НОМЕР_2 без навантаження становить 6,620 тонн(а.с.60 зворотній бік).

Відповідно до товарно-транспортного накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 11751 від 29.11.2017 маса дизельного палива Євро сорту Е, що перевозилось, становить 32,019 тони(а.с.60).

На підставі вказаних вище документів фахівцями встановлено, що маса транспортного засобу разом з напівпричепом становить - 14,681 тонн, маса вантажу - 32,019 тонна, що в свою чергу у сукупності становить - 46,7 тонн, при максимально дозволеній масі для такого типу транспортного засобу - 40 тонн.

Спільним наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства внутрішніх справ України №1007/1207 від 10.12.2013, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.02.2014 за №215/24992, зокрема п.п. 5 п. 4, зазначено, що посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30-31'Порядку № 879.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач є фізичною особою-підприємцем з 28.04.2017 р. та згідно Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом економічної діяльності є надання в оренду вантажних автомобілів.

Між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (в якості орендодавця) та ТОВ «УКРІНФОРМТРЕЙД» (в якості орендаря) 01.09.2017 р. укладено договір оренди автомобіля(а.с.27).

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування транспортні засоби:

автомобіль марки ДАФ спеціалізований вантажний сідловий тягач, р/н НОМЕР_1;

автомобіль марки ДАФ спеціалізований вантажний сідловий тягач, р/н НОМЕР_3.

Договір є укладеним з моменту його підписання сторонами та дає протягом 6 (шести) місяців з моменту його підписання(п.6.1 договору).

Таким чином, позивач є власником вказаного транспортного засобу та не є автомобільним перевізником, в розумінні положень Закону України “Про автомобільний транспорт”, а тому, на думку суду, до неї не можуть бути застосовані санкції.

Вказаний договір нікчемним у судовому порядку не визнавався та позивачем на підтвердження реальності виконання зобов’язань за вказаним договором надано платіжне доручення №4612 від 13.11.2017 р.(а.с.87).

Згідно платіжного доручення №4612 від 13.11.2017 р. ТОВ «УКРІНФОРМТРЕЙД» (орендар) сплатив на користь позивача орендну плату за об’єкти, що орендуються відповідно до умов договору.

Суд вказує, що згідно зі ст.3 Закону України “Про автомобільний транспорт” цей закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами-суб'єктами підприємницької діяльності. Які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Відповідно до ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт” за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

З огляду на абз.18 ст.1 Закону України “Про автомобільний транспорт” автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Таким чином, плата за порушення законодавства про автомобільний транспорт застосовується відносно автомобільних перевізників, якими є фізичні або юридичні особи, що здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

При цьому законодавець не пов'язує настання відповідної адміністративно-господарської відповідальності із фактом перебування транспортного засобу у власності відповідної фізичної чи юридичної особи.

Відповідно до статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Як встановлено ч. 4 ст. 217 Господарського кодексу України, господарські санкції застосовуються у встановленому законом по рядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 238 Господарського кодексу України визначено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

До адміністративно-господарських санкцій належить й адміністративно-господарський штраф.

Відповідно до статті 241 Господарського кодексу України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

З огляду на наведене, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин відповідно є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Суд зазначає, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що транспортні засоби позивачем передано в оренду іншій юридичній особі на підставі договору, на час проведення перевірок та виявлення порушень позивач не мав статусу перевізника.

Зважаючи на викладене, суб'єктом владних повноважень до відповідальності, передбаченої Законом України «Про автомобільний транспорт», притягнуто іншу особу, а саме особу, яка в силу викладених вище обставин об'єктивно не могла допустити порушення.

З врахуванням встановлених під час судового розгляду справи обставин, суд приходить до висновку, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №022952 від 02.01.2018 р. та розрахунок №021010 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 29.11.2017 р. підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Приписами ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (61093, м. Харків, вул. Соціалістична, буд. 14) до Державної служби України з безпеки на транспорті (01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14) про визнання протиправними та скасування постанови і розрахунку – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №022952 від 02.01.2018 р.

Визнати протиправним та скасувати розрахунок №021010 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту від 29.11.2017 р.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (вул. Полтавський шлях, буд. 33, м. Харків, 61052, код НОМЕР_4) суму сплаченого судового збору у розмірі 704.80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 26 червня 2018 р.

Суддя Сагайдак В.В.