Рішення № 74934080, 21.06.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

21.06.2018 р. справа №820/2844/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

за участі:

секретаря - Стрєлка О.В.,

представника позивача - не прибув, подав заяву про слухання справи у відсутність,

представника відповідача - ОСОБА_1,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Пожкомплекс Плюс" до Головного управління ДФС у Харківській області про1) скасування наказу №1715 від 13.03.2018р., 2) визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №00000511412 від 19.04.2018р., -

встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Пожкомплекс Плюс», у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про 1) скасування наказу ГУДФС у Харківській області №1715 від 13 березня 2018 року "Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "Пожкомплекс Плюс"; 2) скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області №00000511412 від 19.04.2018 р.

Аргументуючи заявлені вимоги зазначив, що не вчиняв податкового правопорушення, яке викладено в акті перевірки. Стверджував, що спірне рішення суб’єкта владних повноважень вмотивовано помилковими судженнями, факт вчинення податкового правопорушення є вигаданим, при справлянні податку на додану вартість платник неухильно дотримувався вимог закону.

Відповідач, Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області, з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що проведеною перевіркою не підтверджено реальності господарських зносин між платником та контрагентами - постачальниками з огляду на відомості узагальненої податкової інформації по контрагентам, а також існування розпочатого досудовим розслідуванням кримінального провадження за подією створення і діяльності контрагента. Стверджував, що фактично мало місце використання в господарській діяльності результатів робіт, сутність та дійсний зміст яких у ході перевірки не встановлено. Посилаючись на ці міркування, представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у письмових запереченнях на позов, просив суд прийняти рішення про відмову у задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти позову, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши добуті по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що контролюючий орган провів документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Пожкомплекс Плюс» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства щодо господарських взаємовідносин з контрагентами постачальниками ПП «Модулор-Сервіс» (податковий номер 35245274) за грудень 2015 року, ТОВ «ХСК «Ресурс» (податковий номер 39925647) за грудень 2016 року, ТОВ «АФ «Сегмент» (податковий номер 40945510) за січень–березень 2017 року, а також даних щодо подальшої реалізації та/або використання у власній господарській діяльності придбаних товарів (робіт, послуг).

Результати перевірки оформлені акт від 29.03.2018 р. № 1142/20-40-14-12-11/38277927.

У вказаному акті відображені судження контролюючого органу про вчинення платником порушень: пп. «а» п. 198.1, абз. 1, 2 п. 198.3 ст. 198, п. 201.1, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України за рахунок включення до складу податкового кредиту з ПДВ виписаних ПП «Модулор-Сервіс», ТОВ «ХСК «Ракурс», ТОВ «АФ Сегмент» актів приймання виконаних будівельних робіт та податкових накладних за господарськими операціями, котрих у дійсності не відбувалось.

19.04.2018 р. з посиланням на названий акт відповідач, ГУ ДФС у Харківській області, прийняв податкове повідомлення-рішення № 00000511412 про збільшення грошового зобов’язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 506.053,75 грн. (основний платіж – 404.843,00 грн., штраф – 101.210,75 грн.).

Вирішуючи спір, суд відзначає, що з 15.12.2017 р. правила судової перевірки відповідності закону рішень владних суб’єктів (у тому числі і рішень з приводу нарахування платникам податків податкових зобов’язань) визначаються, насамперед, ч. 2 ст. 2, ч. 2 ст. 77 та ч. 4 ст. 242 КАС України (в редакції з 15.12.2017 р.).

У кореспонденції зі ст.ст. 6, 8, 19 Конституції України зміст наведених норм закону, на думку суду, означає, що у ході такої перевірки первісно належить визначитись із спроможністю мотивів рішення (як юридичних, так і фактичних) владного суб’єкта, дотриманням владним суб’єктом процедури реалізації управлінської функції (що має юридичне значення для допустимості добутих ним доказів), співвідносністю використаних владним суб’єктом аргументів з визначеним законом складом юридичного діяння, вчинення якого зумовило прийняття спірного рішення, тобто встановити рівень обґрунтованості поза розумним сумнівом висунутих владним суб’єктом звинувачень (задекларованих претензій) і лише після цього вдаватись до встановлення дійсних обставин об’єктивної істини.

У разі ж явної та очевидної необґрунтованості висунутого звинувачення у скоєнні податкового правопорушення, встановлення судом дійсних фактичних обставин спірних правовідносин видається за неможливе, позаяк з невідворотністю спричиняє зміну підстав прийняття податкового повідомлення - рішення і мотивування спірного рішення тими іншими обставинами та за тієї їх юридичної кваліфікації, котра насправді не здійснювалась контролюючим органом.

Судом з’ясовано, що спір склався з приводу належності виконання особою податкового обов’язку з податку на додану вартість в частині правильності визначення суми податкового зобов’язання з ПП «Модулор-Сервіс», ТОВ «ХСК «Ракурс», ТОВ «АФ Сегмент».

Розв’язуючи спір в частині вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення–рішення №00000511412 від 19.04.2018 р., суд відмічає, що з 01.01.2011 року правовідносини з приводу справляння податку на додану вартість унормовані приписами розділу V Податкового кодексу України.

Аналізуючи положення норм розділу V Податкового кодексу України, в кореспонденції з приписами ст.ст. 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, ст.ст. 207, 208 Господарського кодексу України суд дійшов висновку, що платник податків може правомірно реалізувати право на формування податкового кредиту з ПДВ у разі одночасного існування сукупності таких обставин як: 1) отримання від контрагента-постачальника первинних документів без дефекту форми, змісту (тобто відтворення всіх обов’язкових за законом реквізитів, з детальним описанням суті та показників господарської операції) чи походження (тобто створення документу реально існуючим суб’єктом права) або проведення операції списання безготівкових коштів з банківського рахунку в оплату вартості товару (роботи, послуги); 2) відсутність наміру на безпідставне одержання податкової вигоди; 3) реальне проведення платником податків господарської операції в умовах звичайної господарської діяльності, яка здійснюється з дотриманням засад розумності, виваженості, добросовісності, сумлінності та спрямована на отримання позитивного економічного результату; 4) настання події виникнення права на податковий кредит; 5) реєстрація контрагентом-постачальником податкової накладної в Реєстрі податкових накладних.

Відтак, до предмету доказування по справі входять перелічені вище обставини, а також обставини обґрунтованості, належності та достатності добутих контролюючим органом фактичних даних для доведення події скоєння податкового правопорушення – заниження грошового зобов’язання з ПДВ.

У розумінні п.109.1 ст.109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Зі змісту п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України вбачається, що подія скоєння цих протиправних діянь встановлюється владним суб’єктом за висновками посадових осіб контролюючих органів на підставі: 83.1.1. документів, визначених цим Кодексом; 83.1.2. податкової інформації; 83.1.3. експертних висновків; 83.1.4. судових рішень; 83.1.5. виключено; 83.1.6. податкових консультацій, інших матеріалів, отриманих в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

У ході розгляду справи судом встановлено, що в основу оскарженого рішення контролюючим органом покладено складену відносно контрагента–постачальника позивача податкову інформацію від 19.02.2016р. №67/20-40-22-09-12 (стосовно ПП «Модулор-Сервіс»), від 17.01.2017р. №39/20-40-14-08-12/39925647 (стосовно ТОВ «ХСК «Ракурс») та від 08.08.2017р. №761/20-40-14-21-06, від 27.03.2017р. №341/20-40-14-21-06, від 29.08.2017р. № 796/20-40-14-21-06/40945510 (стосовно ТОВ «АФ Сегмент»).

Визначаючись стосовно кваліфікації використаних у даному спорі контролюючим органом Результатів опрацювання зібраної податкової інформації як доказу вчинення особою податкового правопорушення, суд відмічає, що у силу ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Для відповідача як контролюючого органу порядок, підстави та спосіб дій з реалізації контролю за додержанням податкової дисципліни з 01.01.2011 р. визначений Податковим кодексом України.

Норми вказаного акту законодавства не дають жодних правових підстав, приводів та повноважень контролюючим органам на складання офіційних письмових документів у формі Результатів опрацювання зібраної податкової інформації або будь-яких подібних документів.

Такого способу дій контролюючого органу Податковий кодекс України не визначає.

З огляду на викладене суд вважає, що контролюючий орган не позбавлений можливості для зручності чи в інших цілях оптимізації виконання функції контролю складати будь-які письмові документи (у тому числі і у вигляді Результатів опрацювання зібраної податкової інформації), але за жодних обставин ці документи не можуть слугувати доказами для висунення платнику податків претензій чи звинувачень у вчиненні податкового правопорушення.

Вказаний документ, на думку суду, також не може бути доказом обґрунтованості висунутого платнику податків обвинувачення у вчиненні податкового правопорушення також і з огляду на положення абз. 5 п. 86.6 ст. 86 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до вказаної норми кодексу контролюючим та іншим державним органам забороняється використовувати акт перевірки як підставу для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами, якщо за результатами складення акта перевірки податкове повідомлення-рішення не надіслано (не вручено) платнику податків або воно вважається відкликаним відповідно до статті 60 цього Кодексу.

Отже, законодавець чітко і однозначно вказав, що навіть той офіційний письмовий документ, складання якого прямо передбачено законом, а саме акт перевірки, не може бути доказом вчинення податкового правопорушення у разі, коли за ним не винесено податкового повідомлення-рішення.

Суд вважає, що оскільки акт перевірки без факту винесення податкового повідомлення – рішення не є доказом скоєння податкового правопорушення, то у силу ч. 7 ст. 9 КАС України таким доказом не може бути і письмовий документ у вигляді Результатів опрацювання зібраної податкової інформації.

З огляду на викладені міркування, суд приходить до переконання, що складений контролюючим органом офіційний письмовий документу у формі Результатів опрацювання узагальненої податкової інформації як доказу вчинення особою податкового правопорушення або у формі Узагальнення податкової інформації, або у формі Довідки про узагальнення податкової інформації не може бути кваліфікований як доказ вчинення особою податкового правопорушення як доказу вчинення особою податкового правопорушення.

Суд вважає, що і відомості процесуальних документів досудового розслідування у кримінальному провадженні також не можуть бути кваліфіковані як належні та допустимі докази вчинення податкового правопорушення, адже означені документи містять не остаточну юридичну оцінку певних обставин органами судової влади, а лише визнання судом обґрунтованості припущень органів досудового розслідування про можливість (ймовірність) вчинення протиправних діянь.

Оскільки укладені з контрагентом правочини не визнані владним суб’єктом нікчемними чи недійсними у судовому порядку, а з огляду на сукупність добутих судом доказів ці правочини явно та однозначно не відповідають ознакам нікчемних правочинів згідно з ст. 228 Цивільного кодексу України та відповідно до ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України, то суд вважає, що у силу ст.ст. 215, 216, 234, 235, 236 Цивільного кодексу України контролюючий орган не мав управлінських повноважень для іншої кваліфікації проведених у межах цих правочинів операцій до набрання законної сили судовим рішенням про визнання цих правочинів фіктивними або удаваними.

З огляду на викладені міркування, суд приходить до переконання, що використані контролюючим органом процесуальні документи досудового розслідування у кримінальному провадженні у даному конкретному випадку не можуть бути кваліфіковані як належні та допустимі докази вчинення податкового правопорушення.

Отже, використані контролюючим органом у спірних правовідносинах аргументи та документи за своїм характером, змістом та призначенням об’єктивно не здатні довести факту вчинення особою податкового правопорушення.

З цих міркувань спірне рішення владного суб’єкта підлягає скасуванню.

Разом з тим, оскільки платником податків за власною волею подано до суду документи на спростування факту вчинення податкового правопорушення, суд не знаходить підстав для неврахування цих документів при розв’язанні спору по суті.

Так, на підтвердження доводів про відсутність податкового правопорушення позивачем подано 1-1) вчинений з ПП «Модулор-Сервіс» договір про надання послуг (виконання робіт) від 01.12.2015р. № 01/12-Е; 1-2) складені даним контрагентом та погоджені позивачем довідку про вартість виконаних робіт та акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2015р. на об’єкті за адресою м. Харків, вул. Сковородинська, 8-В на загальну суму 155110 грн. (у т.ч. ПДВ – 25852 грн.); довідку про вартість виконаних робіт та акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2015р. на об’єкті за адресою м. Харків, вул. Римарська, 25 на загальну суму 707486 грн. (у т.ч. ПДВ – 117914 грн.); 1-3) документи про виконання зобов’язань з оплати вартості робіт, а саме: платіжні доручення від 08.12.2015 р. №7 на суму 43200,00 грн., від 16.12.2015 р. №9 на суму 41500,00 грн., від 18.12.2015 р. №18 на суму 84780,00 грн., від 18.12.2015 р. №17 на суму 38000,00 грн., від 23.12.2015 р. №19 на суму 71160,00 грн., від 30.12.2015 р. №20 на суму 85000,00 грн., від 12.01.2016 р. №3 на суму 23300,00 грн., від 18.01.2016 р. №5 на суму 179000,00 грн., від 12.01.2016 р. №3 на суму 23300,00 грн.; 2-1) вчинені з ТОВ «ХСК «Ракурс» договори про надання послуг (виконання робіт) від 27.11.2016р. № 27/11, від 06.12.2016р. № 6/12, від 13.11.2016р. № 13, від 30.11.2016р. № 30/11, від 02.12.2016р. № 2/12, від 12.11.2016р. № 12/11, від 19.11.2016р. № 19/11, від 29.11.2016р. № 29/11, від 13.10.2016р. № 13/10, від 03.11.2016р. № 3, від 02.11.2016р. № 2/11, від 23.10.2016р. № 23/10 та договір на виконання робіт по монтажу систем протипожежного захисту від 01.12.2016р. № 01-12; 2-2) складені даним контрагентом та погоджені позивачем довідку про вартість виконаних робіт та акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2016р. на об’єкті за адресою м. Харків, вул. Бакуліна, 16 на загальну суму 42250 грн. (у т.ч. ПДВ – 7041,67грн.); довідку про вартість виконаних робіт та акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2016р. на об’єкті за адресою м. Харків, вул. Іскрінська, 19 на загальну суму 48700 грн. (у т.ч. ПДВ – 8116,67 грн.); довідку про вартість виконаних робіт та акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2016р. на об’єкті за адресою м. Харків, вул. Іскрінська, 19 на загальну суму 48000 грн. (у т.ч. ПДВ – 8000 грн.); довідку про вартість виконаних робіт та акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2016р. на об’єкті за адресою м. Харків, вул. Іскрінська, 19 на загальну суму 53700 грн. (у т.ч. ПДВ – 8950 грн.); довідку про вартість виконаних робіт та акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2016р. на об’єкті за адресою м. Харків, вул. Іскрінська, 19 на загальну суму 57300 грн. (у т.ч. ПДВ – 9550 грн.); довідку про вартість виконаних робіт та акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2016р. на об’єкті за адресою м. Харків, вул. Іскрінська, 19 на загальну суму 58500 грн. (у т.ч. ПДВ – 9750 грн.); довідку про вартість виконаних робіт та акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2016р. на об’єкті за адресою м. Харків, вул. Іскрінська, 19 на загальну суму 62000 грн. (у т.ч. ПДВ – 10333,33 грн.); довідку про вартість виконаних робіт та акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2016р. на об’єкті за адресою м. Харків, вул. Іскрінська, 19 на загальну суму 68300 грн. (у т.ч. ПДВ – 11383,33 грн.); довідку про вартість виконаних робіт та акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2016р. на об’єкті за адресою м. Харків, пр. Льва Ландау, 147 на загальну суму 51900 грн. (у т.ч. ПДВ – 8665 грн.); довідку про вартість виконаних робіт та акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2016р. на об’єкті за адресою м. Харків, пр. Льва Ландау, 147 на загальну суму 45900 грн. (у т.ч. ПДВ – 7650 грн.); довідку про вартість виконаних робіт та акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2016р. на об’єкті за адресою м. Харків, вул. Іскрінська, 19 на загальну суму 55378 грн. (у т.ч. ПДВ – 9229,67 грн.); довідку про вартість виконаних робіт та акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2016р. на об’єкті за адресою м. Харків, пр. Льва Ландау, 147 на загальну суму 49800 грн. (у т.ч. ПДВ – 8300 грн.); довідку про вартість виконаних робіт та акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2016р. на об’єкті за адресою м. Харків, вул. Іскрінська, 19 на загальну суму 45580 грн. (у т.ч. ПДВ – 7596,67 грн.); 2-3) документи про виконання зобов’язань з оплати вартості робіт, а саме: платіжні доручення від 12.01.2017 р. №1 на суму 48000,00 грн., від 28.12.2016 р. №17 на суму 42250,00 грн., від 28.12.2016 р. №16 на суму 48700,00 грн., від 23.12.2016 р. №15 на суму 53700,00 грн., від 23.12.2016 р. №14 на суму 57300,00 грн., від 14.12.2016 р. №10 на суму 45580,00 грн., від 14.12.2016 р. №9 на суму 68300,00 грн., від 14.12.2016 р. №8 на суму 62000,00 грн., від 14.12.2016 р. №7 на суму 58500,00 грн., від 07.12.2016 р. №6 на суму 55378,00 грн., від 06.12.2016 р. №5 на суму 49800,00 грн., від 06.12.2016 р. №3 на суму 51990,00 грн., від 06.12.2016 р. №4 на суму 45900,00 грн.; 3-1) вчинені з ТОВ «АФ Сегмент» договори про надання послуг від 05.12.2016р., № 5/12-2016, від 30.11.2016р. № 30/11, від 21.12.2016р. № 21/12-2016, від 11.12.2016р. № 11/12, від 21.01.2017р. № 21/1-2017, від 11.01.2017р. № 11/1-2017, від 12.02.2017р. № 12/2-2017, від 11.02.2017р. № 11/2-2017, від 09.02.2017р. № 9/2-2017, від 08.02.2017р. № 8/2-2017, від 18.01.2017р. № 18/1-2017, а також договір поставки ТМЦ оформлений рахунком-фактурой № СФ-28 від 06.01.2017р.; 3-2) складені даним контрагентом та погоджені позивачем довідку про вартість виконаних робіт та акт приймання виконаних будівельних робіт за січень 2017р. на об’єкті за адресою м. Харків, вул. Іскрінська, 19 на загальну суму 66700 грн. (у т.ч. ПДВ – 11116,67 грн.); довідку про вартість виконаних робіт та акт приймання виконаних будівельних робіт за січень 2017р. на об’єкті за адресою м. Харків, вул. Іскрінська, 19 на загальну суму 59100 грн. (у т.ч. ПДВ – 9850,00 грн.); довідку про вартість виконаних робіт та акт приймання виконаних будівельних робіт за січень 2017р. на об’єкті за адресою м. Харків, вул. Іскрінська, 19 на загальну суму 74200,00 грн. (у т.ч. ПДВ – 12366,67 грн.); довідку про вартість виконаних робіт та акт приймання виконаних будівельних робіт за січень 2017р. на об’єкті за адресою м. Харків, вул. Іскрінська, 19 на загальну суму 64300 грн. (у т.ч. ПДВ – 10716,67 грн.); довідку про вартість виконаних робіт та акт приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2017р. на об’єкті за адресою м. Харків, вул. Іскрінська, 19 на загальну суму 72000,00 грн. (у т.ч. ПДВ – 12000,00 грн.); довідку про вартість виконаних робіт та акт приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2017р. на об’єкті за адресою м. Харків, вул. Іскрінська, 19 на загальну суму 70000 грн. (у т.ч. ПДВ – 11666,67 грн.); довідку про вартість виконаних робіт та акт приймання виконаних будівельних робіт за березень 2017р. на об’єкті адміністрація Шевченківського району на загальну суму 54996,00 грн. (у т.ч. ПДВ – 9166,00 грн.); довідку про вартість виконаних робіт та акт приймання виконаних будівельних робіт за березень 2017р. на об’єкті адміністрація Шевченківського району на загальну суму 70998,00 грн. (у т.ч. ПДВ – 11830,00 грн.); довідку про вартість виконаних робіт та акт приймання виконаних будівельних робіт за березень 2017р. на об’єкті адміністрація Шевченківського району на загальну суму 84000,00 грн. (у т.ч. ПДВ – 14000,00 грн.); довідку про вартість виконаних робіт та акт приймання виконаних будівельних робіт за березень 2017р. на об’єкті адміністрація Шевченківського району на загальну суму 85000,00 грн. (у т.ч. ПДВ – 14166,67 грн.); довідку про вартість виконаних робіт та акт приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2017р. на об’єкті за адресою м. Харків, вул. Іскрінська, 19 на загальну суму 69000 грн. (у т.ч. ПДВ – 11500,00 грн.); а також видаткову накладну № 16 від 12.01.2017р. на загальну суму 108772,68 (у т.ч. ПДВ – 18128,00 грн.); 3-3) документи про виконання зобов’язань з оплати вартості робіт, а саме: платіжні доручення від 22.03.2017 р. №15 на суму 59000,00 грн., від 10.03.2017 р. №7 на суму 152000,00 грн., від 27.01.2017 р. №28 на суму 59100,00 грн., від 27.01.2017 р. №27 на суму 74200,00 грн., від 27.01.2017 р. №25 на суму 64300,00 грн., від 27.01.2017 р. №25 на суму 66700,00 грн., від 20.01.2017 р. №12 на суму 110892,13 грн., від 05.04.2017 р. №3 на суму 37994,00 грн., від 31.03.2017 р. №21 на суму 57000,00 грн., від 28.03.2017 р. №19 на суму 122000,00 грн., від 23.03.2017 р. №16 на суму 78000,00 грн.

Розв’язуючи спір, суд бере до уваги, що обставини належності оформлення первинних документів, обставини реєстрації складених контрагентом - постачальником податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, обставини оплати вартості товару контролюючим органом ані в ході проведення перевірки, ані у ході судового засідання не заперечувались.

Оглянувши перелічені вище докази, суд відмічає, що надані платником документи не містять дефектів форми, змісту, підстав походження, котрі б у силу приписів ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», ст. 44 Податкового кодексу України, ст.ст. 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, ст.ст. 207, 208 Господарського кодексу України позбавляли ці документи юридичної сили і доказовості.

Зауважень до виконання позивачем зобов’язань з оплати контролюючий орган в акті перевірки не виклав, таких мотивів в основу оскарженого рішення не поклав.

На відсутність у дійсності об’єктів нерухомого майна, на яких здійснювались роботи, контролюючий орган ані у ході перевірки, ані під час розгляду справи не посилався.

Суд не знаходить підстав для залишення поза увагою того факту, що відносно зазначених договорів контролюючим органом не реалізовувалась управлінська функція згідно з п. 20.1.30 ст. 20 Податкового кодексу України, позов про визнання договору недійсним або про застосування наслідків нікчемного правочину не подавався, а відтак, зазначені правочини є діючим.

Тому суд вважає, що обрані контролюючим органом мотиви для кваліфікації події зносин як податкового правопорушення та зібрані ним фактичні дані не доводять нікчемності цих правочинів.

Більше того, самостійно визнана контролюючим органом обставина реальності отриманих послуг та відсутність жодних (навіть щонайменших) ознак пов’язаності сторін правочинів та узгодженості свідомих навмисних дій сторін правочинів, спрямованих на реалізацію наміру з безпідставного одержання податкової вигоди, на думку суду, має бути урахована як недоведеність факту вчинення податкового правопорушення за цим епізодом.

Окремо суд вважає за необхідне наголосити на визнаній контролюючим органом обставині реєстрації виписаних контрагентами позивача податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, що неможливо без одержання уповноваженими службовими чи посадовими особами платника податків електронного цифрового підпису, укладання договору про визнання електронних документів та невжиття податковою інспекцією будь-яких заходів з припинення дії згаданого договору.

Так, положення п.198.6 ст.198, абз.1 п.201.1 ст.201, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України у системному поєднанні з ст.ст. 42, 46, 49, 200-1 Податкового кодексу України, свідчать про запровадження Державою такого механізму адміністрування податку на додану вартість, при якому Держава в особі контролюючого органу здатна здійснювати майже тотальний контроль за діяльністю платників податків, котрі виконують податкові зобов’язання платників ПДВ за допомогою засобів телекомунікаційного зв’язку у межах укладених договорів про визнання електронних документів.

Таким чином, суд вважає, що наявність в Єдиному реєстрі податкових накладних складеної постачальником та зареєстрованої податкової накладної звільняє покупця – отримувача цієї накладної від будь-якої відповідальності як платника ПДВ за виключенням випадку вжиття з цим постачальником взаємоузгоджених зловмисних (тобто протиправних) свідомих дій з неправомірного одержання податкової вигоди, тобто за своєю правовою суттю співучасті у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст.191, 205, 209, 212 Кримінального кодексу України.

Доказів наявності таких обставин у спірних правовідносинах сторонами справи до суду не подано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.ст. 11 і 69 КАС України не виявлено.

Доводи платника про подальше використання отриманих послуг у власній господарській діяльності не спростовані контролюючим органом у ході розгляду справи за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України. Владний суб’єкт не подав до суду переконливих, достатніх, належних та допустимих доказів одержання позивачем результатів робіт з іншого джерела, ніж від контрагентів – постачальників.

Підсумовуючи викладене вище, суд доходить до переконання, що покладені в основу спірного рішення судження контролюючого органу не підтверджені належними та допустимими у розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України доказами, а за правилом ст.ст. 76 КАС України зібрані контролюючим органом докази є недостатніми для висновку про вчинення особою податкового правопорушення у розумінні ст.109 Податкового кодексу України.

У силу приписів ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ч. 3 ст. 2 КАС України, ст.ст. 86, 109 Податкового кодексу України суду при вирішенні спору з приводу відповідності закону рішення контролюючого органу про визначення платнику податків грошових зобов'язань належить перевірити чи достатнім поза розумним сумнівом є обсяг добутих контролюючим органом доказів для підтвердження факту вчинення податкового правопорушення.

Положення ст. 9 КАС України цього правила не змінюють і змінювати не можуть, позаяк у такому випадку замість судової перевірки правильності виконання управлінської функції суб'єктом владних повноважень суд вдаватиметься до збору доказів проти платника податків, а вказане прямо суперечить завданню адміністративного судочинства згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України.

З огляду на викладене, суд не знаходить підстав для визнання правильним судження контролюючого органу про використання позивачем в господарській діяльності результатів робіт, сутність та дійсний зміст яких в ході перевірки не встановлено, адже, по-перше, отримані результати робіт були оплачені позивачем шляхом проведення безготівкових розрахунків (що не створює для Держави в особі компетентних органів управління, контролю чи нагляду будь-яких перешкод чи ускладнень у відслідковуванні руху безготівкових коштів), по-друге, отримані результати робіт у подальшому був використаний у власній господарській діяльності позивача, по-третє, доказів взаємопов’язаності платника та контрагентів платника ані матеріали перевірки, ані матеріали справи не містять.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах владний суб’єкт не забезпечив реалізацію управлінської функції відповідно до ч. 2 ст. 19 КАС України при винесенні оскарженого податкового повідомлення - рішення.

Натомість факт порушення прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах у галузі податкової справи знайшов підтвердження проведеним судовим розглядом, що є визначеною процесуальним законом обставиною для задоволення заявлених вимог в частині скасування оскаржених рішень владного суб’єкта.

Розв’язуючи спір в частині вимоги про визнання протиправним та скасування наказу ГУ ДФС у Харківській області № 1715 від 13 березня 2018 року, суд зважає на те, що результати проведеної контролюючим органом на виконання приписів цього наказу перевірки реалізовані у спосіб винесення оскарженого податкового повідомлення–рішення.

Таким чином, у контексті ч.1 ст.2 КАС України у даному конкретному випадку матеріально-правовий інтерес платника податків полягає у спростуванні обов’язку з проведення додаткового платежу на користь Держави по податку на додану вартість.

Згаданий інтерес (за відсутності виключень з загального правила) виключає задоволення вимоги про скасування наказу.

Доводів про існування у даному випадку виключення з загального правила платник не подав, а відтак, дана вимога підлягає залишенню без задоволення.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст. 139, 143 КАС України та Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст. 72-77, 211, 241-243, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області №00000511412 від 19.04.2018 р.

У решті вимог позов - залишити без задоволення.

Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України, а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.

Роз'яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Судове рішення виготовлено у повному обсязі у порядку ч. 3 ст. 243 КАС України 25 червня 2018 року.

Суддя Сліденко А.В.