Рішення № 74933430, 20.06.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2018 року ЛуцькСправа № 803/969/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Волдінера Ф. А.,

при секретарі судового засідання Литвиненко І. П.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом комунального підприємства «Луцькводоканал» до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Луцькводоканал» (надалі – КП «Луцькводоканал», позивач) звернулося з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (надалі – ГУ ДФС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0018851207 від 22.02.2018 року.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 05.06.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податкове повідомлення-рішення №0018851207 від 22.02.2018 року є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки відповідачем не зазначено в акті який вид перевірки проводився та неправомірно було проведено перевірку щодо дотримання строків сплати узгоджених податкових зобов’язань з податку на додану вартість (надалі - ПДВ), визначених у декларації за жовтень 2017 року, так як відповідно до вимог пункту 76.3 статті 76 ПК України вона могла бути проведена до 20.12.2017 року (у зв’язку з поданням даної декларації 20.11.2017 року). Також позивач зазначає, що дані правовідносини вже були предметом камеральної перевірки, результати якої зафіксовані актом від 04.01.2018 року №226/03-20-12-07/03339489, тобто мала місце повторна перевірка з одного і того ж питання.

В обґрунтування позиції щодо правомірності несплати податкових зобов’язань з ПДВ КП «Луцькводоканал» надало копії договорів №19/п від 14.07.2017 року, №19/п-2 від 03.08.2017 року та №19/п-4 від 04.10.2017 року про організацію взаєморозрахунків з метою погашення податкового боргу з ПДВ, які були укладені на виконання статті 31 Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік» відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 року №332 «Про затвердження Порядку та умов надання у 2017 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування». Дані договори укладено з Головним управлінням Державної казначейської служби України у Волинській області, Департаментом фінансів Волинської обласної державної адміністрації, Департаментом фінансів та бюджету Луцької міської ради. Підпунктом 2 пункту 9 договорів визначено, що сторони зобов’язуються не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору. Враховуючи дане положення договору, КП «Луцькводоканал» не сплачувало заборгованості і по декларації за жовтень 2017 року. На думку позивача застосування штрафних (фінансових) санкцій до підприємства є неправомірним.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву позовних вимог не визнала, посилаючись на те, що в акті перевірки в абзаці першому міститься посилання на пункт 75.1 статті 75 ПК України, як на підставу проведення перевірки, а саме на проведення камеральної перевірки. Відповідно до абзацу 2 підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України предметом перевірки може бути своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов’язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах. Порушення даної норми і було встановлено в акті перевірки від 04.01.2018 року №226/03-20-12-07/03339489.

Щодо твердження позивача про порушення строків проведення камеральної перевірки, то згідно абзацу 2 пункту 76.3 ПК України камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу. Тобто, перевірка з питань своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов’язання та наявності в діях позивача порушень передбачених статтею 126 ПК України повинна здійснюватись з урахуванням строків давності встановлених статтею 102 ПК України, а не протягом 30 календарних днів.

Представник відповідача вважає помилковим твердження позивача щодо повторного проведення перевірки по одній і тій же декларації, оскільки факти несвоєчасності сплати, що відбулися 28.12.2017 року та 29.12.2017 року дійсно були зафіксовані актом перевірки №226/03-20-12-07/03339489 від 04.01.2018 року, натомість актом перевірки №226/03-20-12-07/03339489 від 04.01.2018 року зафіксовано факт несвоєчасної сплати, який відбувся 30.01.2018 року, тобто вже після проведення попередньої перевірки, а відтак не міг бути встановлений в ході її проведення.

Стосовно посилання позивача на укладені договори про організацію взаєморозрахунків №№19/п, 19/п-2, 19/п-4, то представник відповідача зазначає, що невиконання сторонами зобов’язань перед позивачем, не впливає на факт вчинення КП «Луцькводоканал» правопорушення передбаченого статтею 126 ПК України, а також на звільнення останнього від відповідальності, передбаченої ПК України. Також представник відповідача звертає увагу на те, що позивачем не заперечуються факти несвоєчасної сплати, у зв’язку з якими до позивача застосовані штрафні санкції. Просила у задоволенні позову відмовити.

Позивач у відповіді на відзив не погоджується з твердженнями представника відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, та підтримує вимоги, викладені в позовній заяві. Зазначає, що КП «Луцькводоканал» не мало права втручатися в законодавчо передбачений порядок та спосіб сплати ПДВ та самостійно здійснювати погашення даної заборгованості, у зв’язку з укладенням договорів про організацію взаєморозрахунків. Також вказує, що його обов’язок, як платника податків, полягав у вчасній здачі податкової декларації з ПДВ.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві та у заявах по суті справи, просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засідання проти задоволення позовних вимог заперечив, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, а також пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що посадовими особами ГУ ДФС у Волинській області проведено камеральну перевірку з питань своєчасності сплати податку на додану вартість платником КП «Луцькводоканал».

За результатами перевірки складено акт від 05.02.2018 року №1849/03-20-12-07/03339489.

Як вбачається з акта, податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог пункту 57.1 статті 57, пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України (надалі – ПК України), а саме несвоєчасна сплата узгодженої суми податкового зобов’язання зі сплати ПДВ згідно декларації №9244595511 від 20.11.2017 року за жовтень 2017 року та податкового повідомлення-рішення №83761207 від 21.11.2017 року на загальну суму 228 100,00 грн. із затримкою строків сплати більше 30 календарних днів.

Податковим органом було встановлено, що несплаченою за податковою декларацією з ПДВ №9244595511 від 20.11.2017 року залишалася сума 222 534,05 грн.

З особової картки за 2018 рік вбачається, що 30.01.2018 року відбулося погашення вищезазначеного грошового зобов’язання в сумі 10 029,15 грн. згідно з платіжним дорученням №14611475 від 30.01.2018 року та погашення залишку вищезазначеного грошового зобов’язання в сумі 212 504,91 грн. згідно з платіжним дорученням №14610284 від 30.01.2018 року на загальну суму 238 000,00 грн., у зв’язку з чим була застосована штрафна санкція в сумі 44 506,81 грн. (20% від суми сплати, за прострочення у 61 день з 30.11.2017 року по 30.01.2018 року).

Крім того, згідно з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням №0018851207 від 22.02.2018 року до КП «Луцькводоканал» було застосовано штрафні санкції за невчасну сплату грошового зобов’язання за податковим повідомленням-рішенням від 21.11.2017 року №83761207 в загальній сумі 5 566,03 грн., яке вбачається із особової картки за 2017 рік набуло статусу податкового боргу 14.12.2017 року. 30.01.2018 року згідно з платіжним дорученням №14610284 від 30.01.2018 року на загальну суму 238 000,00 грн. відбулося, у тому числі, погашення вищезазначеного грошового зобов’язання в сумі 5 566,03 грн., у зв’язку з чим була застосована штрафна санкція в сумі 1 113,21 грн. (20% від суми сплати, за прострочення у 47 день з 15.12.2018 року по 30.01.2018 року).

12.02.2018 року позивачем було подано заперечення до вищезазначеного акту. 26.02.2018 року надійшла відповідь від ГУ ДФС у Волинській області, у якій зазначено, що вимоги викладені у запереченні не підлягають задоволенню.

В даному запереченні та в позовній заяві позивач посилається на договори про організацію взаєморозрахунків №19-п від 14.07.2017 року, №19/п-2 від 03.08.2017 року, 19/п-4 від 04.10.2017 року, укладених відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №19/п від 14.07.2017 року, сторонами в яких є Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області, Департамент фінансів Волинської облдержадміністрації, Департамент фінансів та бюджету Луцької міської ради та Комунальне підприємство «Луцькводоканал». Згідно пунктів 1 даних договорів субвенція, що надається із загального фонду державного бюджету відповідно до Порядку та умов, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 року №332, яка повинна надійти по даних договорах на рахунок позивача, передбачена для погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого) з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних санкцій, пені та процентів нарахованих на суму такого реструктуризованого або розстроченого (відстроченого) боргу).

За результатами розгляду матеріалів перевірки ГУ ДФС у Волинській області 22.02.2018 року прийнято податкове повідомлення-рішення про застосування штрафу за несвоєчасну сплату узгоджених зобов’язань з ПДВ №0018851207 у сумі 45 620,02 грн. (228 100,00 грн.*20%).

02.03.2018 року КП «Луцькводоканал» подало скаргу до Державної фіскальної служби України на податкове повідомлення-рішення, яка рішенням від 07.05.2018 року №15749/6/99-99-11-03-01-25 залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення – без змін.

Надаючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, прийняте ГУ ДФС у Волинській області як суб’єктом владних повноважень, а тому при вирішенні даного спору воно перевірялось судом на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 ПК України встановлено, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Базові звітні (податкові) періоди для подання податкових декларацій з ПДВ визначені пунктом 49.18 статті 49 Податкового кодексу України.

Між тим, підпунктом 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що ПДВ - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Питання, пов’язані з обчисленням, нарахуванням і сплатою ПДВ, врегульовані розділом V цього Кодексу.

Так, відповідно до статті 203 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сума податкового зобов’язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п. 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Дана норма пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України кореспондується з нормою абзацу 1 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, відповідно до якої, платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пунктів 54.1, 54.3 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов’язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов’язання та/або пені вважається узгодженою.

Контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму грошових зобов’язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток або від’ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, у випадках, встановлених підпунктами 54.3.1-54.3.6.

Якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов’язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов’язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом (пункт 54.5 ПК України).

За змістом статті 14 Податкового кодексу України податковим зобов’язанням є сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України), а грошовим зобов’язанням платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов’язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.139 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 31.1, пункту 31.3 статті 31 Податкового кодексу України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов’язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Момент виникнення податкового обов’язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Зміна платником податку, податковим агентом або представником платника податку чи контролюючим органом встановленого строку сплати податку та збору забороняється, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Виконанням податкового обов’язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов’язань у встановлений податковим законодавством строк (пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України).

Пунктом 1 статті 126 ПК України встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як встановлено матеріалами справи, податковий борг КП «Луцькводоканал» збільшився в результаті самостійного нарахування платником грошового зобов’язання за податковою декларацією з ПДВ №9244595511 від 20.11.2017 року з терміном сплати до 30.11.2017 року в розмірі 386 837,00 грн.

Актом про результати перевірки своєчасності сплати узгоджених податкових зобов’язань до бюджету №22/03-20-12-07/03339489 від 04.01.2018 року встановлено такі факти несвоєчасної сплати:

- згідно з платіжним дорученням №14196273 від 28.12.2017 року сплачено 168 000,00 грн., у тому числі частково погашено податковий борг за податковою декларацією від 20.11.2017 року на суму 86 027,09 грн. (застосована штрафна санкція в сумі 8 602,71 грн. – 10% від суми сплати за прострочення у 28 днів з 30.11.2017 року по 28.12.2017 року);

- згідно з платіжним дорученням №14196561 від 28.12.2017 року відбулась часткова сплата вищезазначеного боргу у сумі 3 000,00 грн. (застосована штрафна санкція в сумі 300 грн. – 10% від суми сплати за прострочення у 28 днів з 30.11.2017 року по 28.12.2017 року);

- згідно з платіжним дорученням №14195670 від 28.12.2017 року відбулась часткова сплата зазначеного боргу у сумі 28 275,85 грн. (застосована штрафна санкція в сумі 2 827,59 грн. – 10% від суми сплати за прострочення у 28 днів з 30.11.2017 року по 28.12.2017 року);

- згідно з платіжним дорученням №14204642 від 29.12.2017 року відбулась наступна сплата зазначеного боргу у сумі 47 000,00 грн. (застосована штрафна санкція в сумі 4 700,00 грн. – 10% від суми сплати за прострочення у 29 днів з 30.11.2017 року по 29.12.2017 року).

В свою чергу актом №1849/03-20-14-07/03339489 від 05.02.2018 року зафіксовано факт несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов’язання: згідно з платіжним дорученням №14611475 від 30.01.2018 року (яким було здійснено погашення заборгованості на суму 10 029,15 грн.); згідно з платіжним дорученням №14610284 від 30.01.2018 року (яким було здійснено погашення заборгованості на суму 212 504,91 грн.). Щодо даних порушень контролюючим органом застосовано штрафну санкцію в сумі 44 506,81 грн. (20% від суми сплати за прострочення у 61 день з 30.11.2017 року по 30.01.2018 року).

Отже, підстави проведення камеральних перевірок 04.01.2018 року та 05.02.2018 року є різними, тому твердження позивача щодо повторності перевірки є безпідставним.

Слід зазначити, що обставини, які зумовлюють застосування штрафу, передбаченого пунктом 126.1 статті 126 ПК України, виникають в силу самого факту погашення грошового зобов’язання з простроченням строків, передбачених Податковим кодексом.

Правопорушення, відповідальність за яке встановлена зазначеною нормою Кодексу, полягає в несвоєчасній сплаті суми узгодженого грошового зобов’язання. Відповідне порушення є закінченим у момент збігу передбаченого податковим законодавством строку сплати узгодженого, але не сплаченого платником податків грошового зобов’язання, а розмір штрафу визначається нормативно та фактично залежить від тривалості прострочення до моменту погашення боргу (до 30 днів або понад 30 днів).

(Роз’яснення аналогічного змісту щодо застосування пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України наведене в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 1602/11/10-14-14 від 18.11.2014).

Досліджені в судовому засіданні матеріали податкової звітності позивача, дані інтегрованої картки платника податків в повній мірі підтверджують факт порушення КП «Луцькводоканал» встановленого законом строку сплати узгодженої суми грошового зобов’язання, яке набуло статусу податкового боргу. Таким чином, контролюючий орган правомірно застосував до позивача штраф на підставі статті 126 ПК України. Розрахунок суми штрафу, виконаний на звороті оскаржених податкових повідомлень-рішень, відповідає встановленим судом обставинам справи, є раціональним та обґрунтованим.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов’язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах (підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України).

Порядок проведення такого типу перевірки встановлено статтею 76 ПК України. камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання. Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу (тобто не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов’язань).

Тому, виходячи з предмету перевірки, а саме - своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов’язання, щодо позивача проводилася камеральна перевірка. Контролюючим органом дотримано і строків її проведення, так як проведена в межах строків давності, визначених статтею 102 ПК України.

За результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу (пункт 86.2 статті 86 ПК України).

Внаслідок проведення камеральної перевірки посадовими особами був складений акт про результати перевірки своєчасності сплати узгоджених податкових зобов’язань до бюджету від 05.02.2018 року №1849/03-20-12-07/03339489. В даному акті було зазначено, що перевірка проведена на підставі пункту 75.1 75 ПК України, тобто твердження позивача про не зазначення контролюючим органом в акті виду перевірки є помилковим.

З урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків на акт (у разі їх наявності) керівник (його заступником або уповноваженою особою) приймає рішення про визначення грошових зобов’язань (пункт 86.7 статті 86 ПК України).

За результатами розгляду заперечень КП «Луцькводоканал» відповідачем було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0018851207 від 22.02.2018 року.

Статтею 56 ПК України встановлено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов’язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Щодо посилання позивача на договори №19/п від 14.07.2017 року, №19/п-2 від 03.08.2017 року та №19/п-4 від 04.10.2017 року про організацію взаєморозрахунків, необхідно зазначити, що Податковим кодексом України не передбачено звільнення платника податків від сплати, у зв’язку з укладенням такого типу договорів. Відповідальність, передбачена пунктом 126.1 статті 126 ПК України, застосовується в силу самого факту прострочення виконання податкового зобов’язання.

В судовому засіданні представником позивача було підтверджено, що попередньо, перед укладенням договорів про організацію взаєморозрахунків (останній з яких датований 04.10.2017 року), КП «Луцькводоканал» готувало зведену інформацію про фактичну наявність заборгованості на момент укладення таких правочинів. Тобто, суми субвенцій, які формувалися для погашення податкового боргу, відповідали розміру заборгованості, що виникла до 04.10.2017 року.

Як встановлено судом, договори станом на дату розгляду справи не були виконані. В подальшому податковий борг підприємства збільшився.

Відповідно до пункту 6.1. статті 6 ПК України податком є обов’язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Аналіз вищезазначеної норми дає підстави вважати, що виконання договірних зобов’язань третіми особами перед платником податків не може впливати на сплату податкових зобов’язань суб’єктом господарювання, у зв’язку з безумовністю такого платежу.

Отже, посадовими особами ГУ ДФС у Волинській області при винесенні оскаржуваного рішення правомірно не взято до уваги вищезазначені договори.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23.07.2002 у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції» суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході судового розгляду адміністративної справи відповідач належними та допустимими доказами підтвердив, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення він діяв на підставі та у спосіб, встановлений законом, обґрунтовано та розсудливо, з урахуванням всіх обставин. Доводи позивача не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, не спростовують правомірності рішень суб’єкта владних повноважень та не дають суду підстав для їх скасування.

За наведеного, в задоволенні даного адміністративного позову слід відмовити.

Керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ф.А. Волдінер

Повний текст рішення виготовлено 25 червня 2018 року.