Рішення № 74933261, 25.06.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/62/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2018 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Вовченко O.A.,

секретар судового засідання Соколова М.С.,

за участю:

позивача – ОСОБА_1

представника відповідача – ОСОБА_2 (за довіреністю),

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору виконуючий обов’язки начальника Одеської установи виконання покарань (№21) ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування наказу №4726/к від 01.12.2017 року про накладення дисциплінарного стягнення та звільнення, поновлення позивача на займаній посаді начальника державної установи «Одеська установа виконання покарань (№21)» та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору начальник Одеської установи виконання покарань (№21) ОСОБА_3, про визнання незаконним та скасування наказу №4726/к від 01.12.2017 року про накладення дисциплінарного стягнення та звільнення, поновлення позивача на займаній посаді начальника державної установи «Одеська установа виконання покарань (№21)» та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2018 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору виконуючий обов’язки начальника Одеської установи виконання покарань (№21) ОСОБА_4 та відкрито провадження у справі. Визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Ухвалою суду від 20 березня 2018 року судом заяву та клопотання представника Міністерства юстиції України задоволено, визначено розгляд даної справи проводити в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання та витребувано у Міністерства юстиції України засвідчені копії матеріалів службового розслідування відносно ОСОБА_1, за результатами якого прийнято наказ №4726/к від 01.12.2017 року, а у Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції - належним чином засвідчену копію особової справи ОСОБА_1.

23 квітня 2018 року ухвалою суду клопотання представника відповідача задоволено та витребувано у Міністерства юстиції України належним чином засвідчені копії матеріалів службового розслідування відносно ОСОБА_1, за результатами якого прийнято наказ №4726/к від 01.12.2017 року. Відкладено підготовче судове засідання.

15 травня 2018 року у судовому засіданні судом замінено третю особу з виконуючого обов’язки начальника Одеської установи виконання покарань (№21) ОСОБА_4 на начальника Одеської установи виконання покарань (№21) ОСОБА_4.

15 травня 2018 року ухвалою суду закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду.

31 травня 2018 року у судовому засіданні усною ухвалою суду, внесеною в журнал судового засідання замінено третю особу з начальника Одеської установи виконання покарань (№21) ОСОБА_4 на виконуючого обов’язки начальника Одеської установи виконання покарань (№21) ОСОБА_3.

Ухвалою суду від 19.06.2018 року судом відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 01.12.2017 року виконуючим обов’язки Державного секретаря, керівником Секретаріату Державного секретаря Міністерства юстиції України винесено наказ № 4726/к про накладення дисциплінарного стягнення та звільнення. Даним наказом ОСОБА_1 було звільнено зі служби у Державній кримінально-виконавчій службі України з посади начальника державної установи «Одеська установа виконання покарань (№ 21)». Даний наказ позивач вважає незаконним, оскільки він прийнятий без будь-яких на те підстав, під час знаходження позивача на лікарняному та не відповідає вимогам, які пред’являються до наказів про звільнення. Вказує, що позивачеві під час звільнення надали на ознайомлення копію наказу, та що він розписався не у наказі про звільнення, а у копії наказу, що не передбачено чинним законодавством. У наказі зазначено, що він про накладення дисциплінарного стягнення та звільнення, а у п. 1. Наказу зазначено «звільнити зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України з 01.12.2017 року, відповідно до ч. 5 ст. 23 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу» та п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію». Пунктом 2 Наказу зазначено «Державній установі «Одеська установа виконання покарань (№ 21)» здійснити всі необхідні розрахунки». Пунктом 3 Наказу зазначено, що «у разі відсутності позивача на службі у зв’язку із перебування на листку непрацездатності, датою звільнення вважати перший робочий день після завершення тимчасової непрацездатності, що не перевищує встановленого законодавством строку». Пунктом 4 Наказу вказано, що «контроль за виконанням наказу покладається на заступника Міністра юстиції ОСОБА_5В.». Даний наказ фактично не є наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності, а є наказом про звільнення, а тому назва наказу також не відповідає нормам чинного законодавства. Позивач вказує, що оскаржуваний наказ було підписано незрозумілою особою, а саме в.о. Державного секретаря, керівником Секретаріату Державного секретаря Міністерства Олено Косолаповою, хоча такої посади як «в.о.» та у особи яка займає посаду «в.о.» не має функцій на підписання наказів про прийняття особи на посаду чи її звільнення із займаної посади. Також у наказі не вказано яким чином було звільнення позивача та по якій причині, хоча в наказі про звільнення та відповідно у трудовій книжці працівника про це повинно бути чітко вказано. Крім того, у трудові книжці позивача запис про звільнення із займаної посади робив не відповідач, а інша юридична особа, що також є протиправним.

Враховуючи викладене, позивач просить позовні вимоги задовольнити.

13 квітня 2018 року за вх.№10207/18 від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (т.1 а.с.166-174), у якому зазначено, що Наказом Міністерства юстиції від 01 грудня 2017 року № 4726/к на підставі частини п’ятої статті 23 Закону України «Про Державну кримінальну-виконавчу службу України», частини другої статті 19 Закону України «Про національну поліцію», статтями 12-14 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», пунктами 6, 7 розділу VIII Порядку проведення службових розслідувань у Державній кримінально-виконавчій службі України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 березня 2015 року № 356/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 березня 2015 року за № 295/26740 та підпунктом 14 пункту 12-2 Положення про Міністерство юстиції України від 02 липня 2014 року № 228, звільнено підполковника внутрішньої служби ОСОБА_1 зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України з посади начальника державної установи «Одеська установа виконання покарань (№ 21)» 01 грудня 2017 року відповідно до частини п’ятої статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та пункту шостого частини першої статті 77 Закону України «Про національну поліцію». Підставою для прийняття вищенаведеного наказу зазначено висновок службового розслідування від 08 вересня 2017 року, пояснення ОСОБА_1 від 01 грудня 2017 року. Відповідно до наказу Міністерства юстиції №1830/к «Про переміщення ОСОБА_1Л.» підполковника внутрішньої служби ОСОБА_1 призначено на посаду начальника державної установи «Одеська установа виконання покарань (№ 21)». Зазначає, що відповідно до п.1, пп.7 п.4 Положення про державну установу «Одеська установа виконання покарань (№ 21)», затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 3679/113/5 від 15.12.2016, ст.1 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» відповідальність за виконання покладених на установу «Одеська установа виконання покарань (№ 21)» завдань і функцій покладено на начальника цієї установи - ОСОБА_1, у тому числі по забезпеченню безпеки персоналу. Вказує, що за фактом загибелі під час виконання службових обов’язків молодшого інспектора відділу режиму і охорони установи виконання покарань сержанта внутрішньої служби ОСОБА_6 проведено службове розслідування. Відповідно до розділу VIII Оформлення матеріалів службового розслідування вказаного Порядку проведення службових розслідувань у Державній кримінально-виконавчій службі Україні, за результатами службового розслідування складається висновок службового розслідування, який складається із вступної, описової, резолютивної частин. Так, у резолютивній частині висновку службового розслідування зазначаються, зокрема, пропозиції щодо закінчення службового розслідування, застосування до осіб рядового і начальницького складу конкретних видів заохочень або дисциплінарних стягнень. Зазначає, що у висновку комісії, утвореної для проведення службового розслідування серед пропозицій, зокрема у відношенні до ОСОБА_1, у пункті 4, зазначено: «За невиконання посадових обов’язків у частині організації та проведення роботи з попередження злочинів, а також порушень засудженими та особами, взятими під варту, встановленого порядку відбування покарання, невжиття своєчасних заходів щодо приведення організації оперативно-службової діяльності підпорядкованої установи у відповідність до вимог законодавчих та відомчих нормативно-правових актів начальника державної установи «Одеська установа виконання покарань (№ 21)» підполковника внутрішньої служби ОСОБА_1 звільнити зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України». Відповідно до пункту 6 розділу VIII Порядку проведення службових розслідувань у Державній кримінально-виконавчій службі України рішення за результатами розгляду висновку та інших матеріалів службового розслідування приймається у 10-денний строк із дати їх надходження начальником, який його призначив. За результатами службового розслідування особи рядового і начальницького складу, стосовно яких воно проводилося, притягаються до відповідальності у встановленому законом порядку. Зазначає, що відносно твердження позивача, що спірний наказ підписано незрозумілою особою, а саме виконуючого обов’язки Державного секретаря, який на його думку не мав «функцій на підписання наказів про прийняття особи на посаду чи її звільнення з займаної посади», є необґрунтованими та безпідставними, з огляду на наступне. Підпунктами 12, 13 пункту 12-2 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 228 від 02 липня 2014 року (далі - Положення про МЮУ), державний секретар Мін’юсту відповідно до покладених на нього завдань: призначає на посаду та звільняє з посади керівників підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління Мін’юсту, укладає з ними контракти; в установленому порядку призначає на посаду та звільняє з посади керівників уповноважених органів з питань пробації, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров’я, підприємств установ виконання покарань, застосовує заходи заохочення та притягує до дисциплінарної відповідальності. Згідно з пунктом 7 Положення установу виконання покарань очолює начальник, який призначається та звільняється з посади Державним секретарем Міністерства юстиції України за поданням з заступником Міністра юстиції України, який згідно з розподілом повноважень координує та контролює діяльність ДКВС України, в тому числі на підставі пропозицій, внесених начальником управління. Відповідно до пункту 12 Положення про МЮУ на час відсутності державного секретаря Мін’юсту чи неможливості здійснення ним своїх повноважень з інших причин його обов’язки виконує один із керівників самостійних структурних підрозділів апарату Мін’юсту відповідно до наказу державного секретаря Мін’юсту. Частинами другою та третьою статті 11 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» передбачено, що апарат міністерства складаєтеся із секретаріату та самостійних структурних підрозділів; апарат міністерства очолює державний секретар міністерства; структуру апарату міністерства затверджує міністр. Станом на дату прийняття наказу Мін’юсту № 4726/к від 01 грудня 2017 року керівник Секретаріату Державного секретаря Міністерства Косолапова Олена Андріївна виконувала обов'язки секретаря Міністерства юстиції, а отже, мала право, в тому числі, приймати рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільняти з посади керівників уповноважених органів з питань пробації, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров’я, підприємств установ виконання Покарань. Вказує, що стосовно твердження позивача про те, що спірний наказ «... не відповідає вимогам, які пред’являються до наказів про звільнення» необхідно зазначити, що єдині вимоги щодо створення управлінських документів і роботи зі службовими документами, а також порядок їх архівного зберігання в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності (далі - установи) визначено Правилами організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 1000/5 від 18.06.2015 (дані - Правила), які є нормативно-правовим актом, обов’язковим для виконання всіма установами. Спірний наказ відповідає його вимогам. Зазначає, що стосовно твердження позивача, що у наказі не вказано яким чином було звільнення позивача та по якій причині - у наказі у другій частині зроблено посилання на частину п’яту статті 23 Закону та на пункт шостий частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію». У спірному наказі викладено підстави (причини), зокрема, висновок службового розслідування від 08 вересня 2017 року та пояснення ОСОБА_1 від 01 грудня 2017 року. Вказує, що резолютивна частина спірного наказу спростовує твердження позивача, що його звільнено в порушення частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України. Частину третю статті 40 Кодексу законів про працю України виключено на підставі Закону України «Про внесення змін і доповнень, що стосуються трудового договору, до Кодексу законів про працю України» (№ 6/95-ВР від 19.01.95). Пунктом 3 частини другої наказу, в якому зазначено: «У разі відсутності ОСОБА_1 на службі у зв’язку з перебуванням на листку непрацездатності, датою звільнення вважати перший робочий день після завершення тимчасової непрацездатності, що не перевищує встановленого законодавством строку», спростовується звинувачення позивача про порушення відповідачем відповідної норми законодавства.

Враховуючи вищевикладене, представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

21 березня 2018 року від представника третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору начальника державної установи «Одеська установа виконання покарань (№21)» ОСОБА_4 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, яку суд розцінює як пояснення (вх.№8058/18) (т.1 а.с.178-183), у яких представник третьої особи зазначає, що відповідно до ч. 1, ч.3, абз. 12, 13 та 17 ч.4, ч.5 ст.10 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», п.п. 7, 8 п. 12-2 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 228 станом на дату прийняття наказу від 01 грудня 2017 року № 4726/к керівник Секретаріату Державного секретаря Міністерства Косолапова Олена Андріївна виконувала обов'язки секретаря Міністерства юстиції, яка мала повноваження приймати рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільняти керівників підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління міністерства, призначати службове розслідування стосовно осіб рядового і начальницького складу підпорядкованих йому підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління міністерства. Вказує, що пунктом 3 наказу Міністерства юстиції від 01 грудня 2018 року № 4726/к визначено, що у разі відсутності ОСОБА_1 на службі у зв’язку з перебуванням на листку непрацездатності, датою звільнення вважати перший робочий день після завершення тимчасової непрацездатності, що не перевищує встановленого законодавством строку. Позивача було звільнено на наступний робочий день після перебування на листку непрацездатності, а саме 04 грудня 2017 року, а тому порушень вимог законодавства в ціп частині також не допущено.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні просила у задоволенні позову відмовити.

Третя особа виконуючий обов’язки начальника Одеської установи виконання покарань (№21) ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини справи, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Наказом Міністерства юстиції України №1830/к «Про переміщення ОСОБА_1Л.» (т.1 а.с.60, т.2 а.с.156, 179), підписаного в.о. Державного секретаря, керівника Секретаріату Державного секретаря Міністерства Оленою Косолаповою, підполковник внутрішньої служби ОСОБА_1 з 18 травня 2017 року призначений на посаду начальника державної установи «Одеська установа виконання покарань (№ 21)».

Наказом Міністерства юстиції України №4726/к від 01.12.2017 року «Про накладення дисциплінарного стягнення та звільнення» (т.1 а.с.9, 79, т.2 а.с.192, 194, 195), підписаного в.о. Державного секретаря, керівника Секретаріату Державного секретаря Міністерства Оленою Косолаповою, наказано:

1) Звільнити підполковника внутрішньої служби ОСОБА_1 зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України з посади начальника державної установи «Одеська установа виконання покарань (№ 21)» 01 грудня 2017 року, відповідно до частини п’ятої статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та пункту шостого частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Підстави: висновок службового розслідування від 08 вересня 2017 року (т.1 а.с.61-76, т.4 а.с.6-21, 22-26), пояснення ОСОБА_1 від 01.12.2017 року.

2. Державній установі «Одеська установа виконання покарань (№ 21)» здійснити всі необхідні розрахунки.

3. У разі відсутності ОСОБА_1 на службі у зв’язку з перебуванням на листку непрацездатності, датою звільнення вважати перший робочий день після завершення тимчасової непрацездатності, що не перевищує встановленого законодавством строку.

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра ОСОБА_5

ОСОБА_1 був тимчасово непрацездатним: з 22 серпня 2017 року по 01 вересня 2017 року, що підтверджено листком непрацездатності (т.2 а.с.209); з 03.09.2017 року по 14.09.2017 року у зв’язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні у терапевтичному відділенні МКЛ №1 (т.2 а.с.210); з 15.09.2017 року по 18.09.2018 року у зв’язку з перебуванням на лікуванні у неврологічному відділенні МКЛ №1 (т.2 а.с.212); з 18.09.2017 року по 29.09.2017 року у зв’язку з перебуванням на лікуванні в стаціонарі УМВС (т.2 а.с.212); з 02.10.2017 року по 31.10.2017 року у зв’язку з перебуванням на амбулаторному лікуванню ЦПМСД №3 (т.2 а.с.213); з 01.11.2017 року по 10.11.2017 року, що підтверджено листком непрацездатності (т.2 а.с.214); з 13.11.2017 року по 22.11.2017 року, що підтверджено листком непрацездатності (т.2 а.с.215); з 23.11.2017 року по 01.12.2017 року у зв’язку з перебуванням на диспансерному обліку ЦПМСД №3 (т.1 а.с.77, т.2 а.с.216).

Згідно акту про отримання трудової книжки та копії наказу про звільнення від 04.12.2017 року (т.1 а.с.81) ОСОБА_1 отримав трудову книжку серії АС №420189 та копію наказу про звільнення 04.12.2017 року.

Не погоджуючись з наказом Міністерства юстиції України від 01.12.2017 року №4726/к, ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх прав.

Положеннями ст. 43 Конституції України визначено, що кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду діяльності, реалізовує програми професійно - технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Статтею 1 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» визначено, що на Державну кримінально-виконавчу службу України покладається завдання щодо здійснення державної політики у сфері виконання кримінальних покарань.

Відповідно статті 3 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» правовою основою діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України є Конституція України, цей та інші закони України, акти Президента України і Кабінету Міністрів України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти Міністерства юстиції України.

Порядком проведення службових розслідувань у Державній кримінально-виконавчій службі Україні (далі – Порядок №356/5), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.03.2015 № 356/5, визначає: підстави для призначення, процедуру та мету проведення службових розслідувань у Державній кримінально-виконавчій службі України; порядок документування й оформлення результатів службових розслідувань, прийняття за ними рішення та їх виконання; компетенцію структурних підрозділів апарату Мін’юсту, його міжрегіональних управлінь з питань виконання кримінальних покарань та пробації, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, уповноважених органів з питань пробації, навчальних закладів та закладів охорони здоров'я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ та організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України (далі - органи і установи), під час проведення службових розслідувань; права та обов’язки посадових осіб органів і установ під час проведення службових розслідувань.

Відповідно до п.1 розділу VIII Порядку №356/5 «Оформлення матеріалів службового розслідування» у резолютивній частині висновку службового розслідування зазначаються, зокрема, пропозиції щодо закінчення службового розслідування, застосування до осіб рядового і начальницького складу конкретних видів заохочень або дисциплінарних стягнень.

У висновку за результатами службового розслідування за фактом загибелі молодшого інспектора відділу режиму і охорони державної установи «Одеська установа виконання покарань (№21)» сержанта внутрішньої служби ОСОБА_6 від 08.09.2017 року у пункті 4, зазначено: «За невиконання посадових обов’язків у частині організації та проведення роботи з попередження злочинів, а також порушень засудженими та особами, взятими під варту, встановленого порядку відбування покарання, невжиття своєчасних заходів щодо приведення організації оперативно-службової діяльності підпорядкованої установи у відповідність до вимог законодавчих та відомчих нормативно-правових актів начальника державної установи «Одеська установа виконання покарань (№ 21)» підполковника внутрішньої служби ОСОБА_1 звільнити зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України».

Відповідно до ч.5 ст.23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію" (580-19), а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: у зв’язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Таким чином, враховуючи те, що наказ №4726/к від 01.12.2017 року «Про накладення дисциплінарного стягнення та звільнення» виданий на підставі висновку службового розслідування від 08.09.2017 року, суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що даний наказ фактично не є наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності, а є наказом про звільнення, та посилання ОСОБА_1, що у наказі не вказано яким чином було звільнення позивача та по якій причині, оскільки у оскаржуваному наказі зазначено, що позивача звільнили на підставі висновку службового розслідування, у зв’язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби.

Щодо посилання позивача на те, що під час звільнення йому надали на ознайомлення копію наказу та він розписався не у наказі про звільнення, а у копії наказу, суд зазначає, що за змістом надана позивачем ксерокопія наказу №4726/к (т.1 а.с.9) є ідентичною за змістом наданому відповідачем та дослідженому судом у судовому засіданні оригіналу наказу №4726/к (т.1 а.с.79). Окрім цього на вказаних документах відсутня розписка про ознайомлення позивача з даним наказом. Про отримання копії наказу про звільнення ОСОБА_1 розписався на акті про отримання трудової книжки та копії наказу про звільнення.

Стосовно посилання позивача на те, що оскаржуваний наказ було підписано незрозумілою особою, а саме в.о. Державного секретаря, керівником Секретаріату Державного секретаря Міністерства Олено Косолаповою, суд зазначає наступне.

Відповідно до ДСТУ 3582-97 «Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі», затверджених наказом Держстандарту України від 4 липня 1997 р. № 391 у таблиці А.1 міститься офіційне скорочення словосполучення «виконуючий обов’язки», а саме «в. о.».

Частиною 2 статті 6 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» визначено, що структура, штати територіальних органів управління, підрозділів кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я та положення про них затверджуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань.

Відповідно до ч.1 ст.14 Закону «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» до персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України належать особи рядового і начальницького складу, спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в Державній кримінально-виконавчій службі України.

Згідно ст.23 Кримінально-виконавчого кодексу України за діяльністю органів і установ виконання покарань здійснюється відомчий контроль вищестоящими органами управління і посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань.

Частинами другою та третьою статті 11 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» передбачено, що апарат міністерства складаєтеся із секретаріату та самостійних структурних підрозділів; апарат міністерства очолює державний секретар міністерства; структуру апарату міністерства затверджує міністр.

Згідно з частинами першою, третьою статті 10 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» державний секретар міністерства є вищою посадовою особою з числа державних службовців міністерства. Державний секретар підзвітний і підконтрольний міністру. Основними завданнями державного секретаря міністерства є забезпечення діяльності міністерства, стабільності та наступності у його роботі, організація поточної роботи, пов'язаної із здійсненням повноважень міністерства.

Відповідно ч.4 ст. 10 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» державний секретар міністерства відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає на посаду та звільняє з посади керівників підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління міністерства; притягує до дисциплінарної відповідальності керівників державних підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління відповідного міністерства; з питань, що належать до його повноважень, видає накази організаційно-розпорядчого характеру та контролює їх виконання.

Згідно пп. 12, 13 пункту 12-2 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 228 від 02 липня 2014 року (далі – Положення №228), державний секретар Мін’юсту відповідно до покладених на нього завдань: призначає на посаду та звільняє з посади керівників підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління Мін’юсту, укладає з ними контракти; в установленому порядку призначає на посаду та звільняє з посади керівників уповноважених органів з питань пробації, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров’я, підприємств установ виконання покарань, застосовує заходи заохочення та притягує до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до пункту 12-3 Положення №228 на час відсутності державного секретаря Мін’юсту чи неможливості здійснення ним своїх повноважень з інших причин його обов’язки виконує один із керівників самостійних структурних підрозділів апарату Мін’юсту відповідно до наказу державного секретаря Мін’юсту.

Наказом Міністерства юстиції України від 07 червня 2017 року №2168/к «Про надання соціальної відпустки Державному секретарю Міністерства юстиції України ОСОБА_7В.» (т.5 а.с.39) визначено, що на час відпустки виконання обов’язків Державного секретаря Міністерства юстиції України покладено на керівника Секретаріату Державного секретаря Міністерства Косолапову Олену Андріївну.

Згідно Наказу Міністерства юстиції України від 02.10.2017 року №164 «Про надання відпустки для догляду за дитиною ОСОБА_7В.» (т.5 а.с.40, т.1 а.с.164, 175, т.4 а.с.249), Державний секретар Буяджи Г.В. відбуває в оплачувану відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 03.10.2017 року до 15.08.2020 року. На час відпустки виконання обов’язків Державного секретаря міністерства юстиції України покладено на керівника Секретаріату Державного секретаря Міністерства Косолапову Олену Андріївну.

Таким чином, на підставі вищенаведеного суд приходить до висновку, що Наказ Міністерства юстиції України №4726/к від 01.12.2017 року підписано уповноваженою на це особою – виконуючим обов’язки Державного секретаря, керівника Секретаріату державного секретаря Міністерства Косолап О.А.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що у трудові книжці позивача запис про звільнення із займаної посади робив не відповідач, а інша юридична особа, оскільки правильність заповнення трудової книжки позивача не є предметом розгляду даної справи.

Суд також не приймає до уваги посилання позивача на те, що його незаконно звільнили із займаної посади під час перебування на лікарняному, оскільки згідно пункту 4 наказу №4726/к від 01.12.2017 року у разі відсутності ОСОБА_1 на службі у зв’язку з перебуванням на листку непрацездатності, датою звільнення вважати перший робочий день після завершення тимчасової непрацездатності, що не перевищує встановленого законодавством строку.

Суд зазначає, що 01.12.2017 року – п’ятниця (останній день тимчасової непрацездатності ОСОБА_1Л.), перший робочий день 04.12.2017 року – понеділок, а відтак ОСОБА_1 фактично вважається звільненим із займаної посади з 04.12.2017 року, що підтверджується записом №8 в трудовій книжці ОСОБА_1 серії АС №420189 (т.5 а.с.38).

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про визнання незаконним та скасування наказу №4726/к від 01.12.2017 року про накладення дисциплінарного стягнення та звільнення є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до п.23 ч.1 ст.4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Враховуючи викладене, висновок суду про відмову у задоволенні первісної вимоги ОСОБА_1 щодо визнання незаконним та скасування наказу №4726/к від 01.12.2017 року, у задоволенні вимог про поновлення позивача на займаній посаді начальника державної установи «Одеська установа виконання покарань (№21)» та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, які є похідними щодо первісної, слід відмовити.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч.ч.1.2 ст. 76 КАС України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене та приписи ст. 8 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними і ст. 9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з'ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позивачем вимог, а тому у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання незаконним та скасування наказу №4726/к від 01.12.2017 року про накладення дисциплінарного стягнення та звільнення, поновлення на посаді начальника державної установи «Одеська установа виконання покарань (№21)» та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 (вул.Мечникова, буд.102, м.Одеса, 65007, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1).

Відповідач - Міністерство юстиції України (вул.Городецького, буд.13, м.Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622).

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - виконуючий обов’язки начальника Одеської установи виконання покарань (№21) ОСОБА_3 (Люстдорфська дорога, буд.11, м.Одеса, 65059).

Повний текст рішення складено та підписано суддею 25.05.2018 року.

Суддя О.А. Вовченко

.