Рішення № 74933177, 12.06.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/13796/16-ц

Провадження № 2/127/1199/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2018 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Федчишена С.А.,

при секретарі Підвисоцькій О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької ОДА про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо – транспортної пригоди,-

встановив:

ОСОБА_1І, звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо – транспортної пригоди. Позов мотивовано тим, що 15 лютого 2016 року о 15-00 год. відповідач у справі ОСОБА_2, керуючи автомобілем Форд Мондео, державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по другорядній дорозі вул. Володарського в м. Вінниці, не надав переваги у русі автомобілю MERCEDES-BENZ C 180, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, який рухався по головній дорозі вул. Кропивницького, чим порушив Правила дорожнього руху України. Внаслідок зіткнення транспортних засобів був пошкоджений автомобіль позивача . Вина відповідача ОСОБА_2 у скоєнні ДТП підтверджується постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 29.02.2016 р. у справі № 127/3162/16-п.. Відповідно до полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АІ 9158556 з терміном дії до 12.02.2017 р., відповідальність ОСОБА_2, як власника автомобілем Форд Мондео державний номерний знак НОМЕР_1, була застрахована в ПрАТ «СК «ПРОВІДНА». На цій підставі та згідно заяви від 18.02.2016 р. позивач 20.05.2016 р. отримала страхове відшкодування в розмірі 50 000,00 грн., тобто в повному обсязі. Поряд з цим , відповідно до висновку експертного авто товарознавчого дослідження № 107Е-02/16 проведеного ПП ЕНДЦ «Експертиза», вартість матеріального збитку, заподіяного з технічної точки зору власнику автомобіля MERCEDES-BENZ C 180, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 внаслідок його пошкодження під час вказаної дорожньо-транспортної пригоди складає 146 485,63 грн. Позивач вважає що невідшкодована сума матеріальної шкоди в розмірі 96 485,00 грн. , заподіяної їй внаслідок ДТП, підлягає примусовому стягненню з відповідача. Крім цього, позивач вказала що на підставі чинного на час скоєння ДТП договору оренди транспортних засобів, укладеного між нею («Орендодавець») та ТОВ – фірма «БРАНД СЕРВІС» («Орендар») від 01.02.2013 р. її автомобіль перебував в оренді . Орендна плата складала 3 500,00 грн. на місяць.. Але внаслідок пошкодження її автомобіля , через ДТП 15.02.2016 р. скоєної з вини відповідача, автомобіль позивача через технічні ушкодження став непридатним для подальшого використання. В зв’язку з цим позивач недоотримала орендну плату за вказаним договором за березень – травень 2016 р. у загальному розмірі 10 500,00 грн.. які просить стягнути з відповідача, як упущену вигоду. Позивач вважає, що на її користь також слід стягнути з відповідача 10 000,00 грн. грошової компенсації за заподіяну моральну шкоду, оскільки внаслідок пошкодження її автомобіля під час вказаної ДТП та відмовою відповідача добровільно компенсувати заподіяні матеріальні збитки ,позивачу та членам її родини довелося пережити емоційні страждання, що негативно вплинуло на стан здоров’я та призвело до порушення звичайного способу життя. З урахуванням вищезазначеного, позивач просила стягнути на її користь з відповідача 116 985,63 грн., у тому числі : матеріальну шкоду в сумі 106 985,63 грн. ( 96 485,63 грн. матеріального збитку внаслідок пошкодження транспортного засобу та 10 500,00 грн. упущеної вигоди), 10 000,00 грн. за заподіяну моральну шкоду а також судові витрати у справі.

13.07.2016р. ухвалою суду відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду.

Ухвалою суду від 13.07.2016р. забезпечено позову шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 в розмірі спів мірному ціні позову, а саме 116 985,63грн.

11.10.2016р. ухвалою суду до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору залучено Департамент соціальної та молодіжної політики Вінницької ОДА.

Ухвалою суду від 03.11.2016р. по справі призначено судову авто товарознавчу експертизу, провадження зупинено.

21.12.2016р. ухвалою суду відновлено провадження у справі в зв’язку з наданням висновку експертизи.

Ухвалою суду від 08.02.2017р. у справі призначено повторну судову авто товарознавчу експертизу, провадження у справі зупинено.

11.04.2017р. провадження у справі відновлено, в зв’язку з поверненням справи без виконання.

Ухвалою суду від 04.05.2017р. призначено повторну судову авто товарознавчу експертизу, провадження по справі зупинено.

24.05.2018р. ухвалою суду провадження відновлено в зв’язку з наданням висновку експертизи.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Додатково зазначила, що хоча у справі було проведено 2 (дві) судові автотоварознавчі експертизи пошкодженого автомобіля позивача, проте, на її думку, вони є необ’єктивними і несправедливими. А тому при вирішенні справи, просила суд не брати їх до уваги а враховувати лише висновок експертного авто товарознавчого дослідження № 107Е-02/16 від 25.02.2016 р. експерта ПП ЕНДЦ «Експертиза» ОСОБА_3, згідно з яким вартість матеріального збитку, заподіяного з технічної точки зору власнику автомобіля MERCEDES-BENZ C 180, реєстраційний номер НОМЕР_2, внаслідок його пошкодження під час ДТП складає 146 485,63 грн.

Відповідач та його представники самого факту скоєння ДТП 15.02.2016 р. з вини ОСОБА_2 не заперечували, однак позову не визнали та посилаючись на інші обставини справи просили в його задоволенні відмовити повністю, у зв’язку з недоведеністю та безпідставністю заявлених вимог, оскільки представник позивача при вирішенні справи просить суд не брати до уваги висновки судових авто товарознавчих експертиз, а керуватись виключно висновком авто товарознавчого дослідження № 107Е-02/16 від 25.02.2016 р., експерта ПП ЕНДЦ «Експертиза» ОСОБА_3,котрий , на їх думку, є неналежним доказом у справі.

Представник третьої особи, Департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької ОДА в судове засідання не з’явився з невідомих суду причин, хоча про час та місце розгляду справи належним чином був повідомлений.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх в сукупності суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, що регулюються нормами ЦК України та Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ( Закон № 1961-IV).

Судом встановлено , що 15.02.2016 р. в 15-00 год. в м. Вінниці на перехресті вулиць Володарського –Кропивницького, водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем Форд Мондео д.н.з. НОМЕР_1, рухаючись по другорядній дорозі вул. Володарського, не надав переваги у русі автомобілю MERCEDES-BENZ C 180, д.н. з. АВ 4433 АА, який рухався по головній дорозі вул. Кропивницького, внаслідок чого відбулося зіткнення, що призвело до механічного пошкодження транспортних засобів.

Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 16.11. ПДР України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 29.02.2016 р. у справі № 127/3162/16-п, ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні цього правопорушення із застосуванням до нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу на користь держави . Під час розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 в судовому засіданні свою вину визнав ( а.с. 8).

Зазначені обставини визнав відповідач ОСОБА_2 також при розгляді цієї справи і вони не потребують додатковому доказуванню.

Згідно ст. 82 ч. 1, ч.4 ЦПК України , обставини, які визнаються учасниками справи , не підлягають доказуванню; обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є : 1) втрати, яких особа зазнала у зв»язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які б особа могла реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).

На підставі ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

За правилами ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов’язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

З наведеного слідує, що обов’язок доказування згідно з вищеперерахованими нормами законодавства визначений таким чином: позивач доказує наявність шкоди та її розмір, а відповідач - відсутність його вини в заподіянні шкоди.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні даного спору про відшкодування матеріальної шкоди підлягає з'ясуванню: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв'язку між шкодою і протиправним діянням (бездіяльністю) заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії ВІС №415366 від 09.11.2004 р. на ім’я ОСОБА_4 (а.с.35), відповіді Департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької ОДА від 22.08.2016 р. № 04-4228 (а.с.81), а також пояснень представника Департаменту в судовому засіданні слідує, що на момент його пошкодження 15.02.2016 р. автомобіль марки MERCEDES-BENZ C 180, д.н. з. АВ 4433 АА належав державі (в особі Департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької ОДА) та був наданий позивачу (особі з інвалідністю) у володіння / користування, як засіб реабілітації особі з інвалідністю, згідно ст. 12 Закону України «Про гуманітарну допомогу».

Іншими наявними у справі доказами підтверджено, що в липні 2016 р. ОСОБА_5 отримала цей автомобіль у свою власність, а в подальшому 21.09.2016 р. продала його іншій особі. Зазначених обставин не заперечувала (визнала) представник позивача в судовому засіданні.

Керуючись відповідними роз’ясненнями п. 13 Постанови № 4 від 01.03.2013 р. Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справа «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» суд враховує, що відповідно до ст.ст. 386,395,396 ЦК України, положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право), такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну.

Отже, у зв’язку із пошкодженням з вини відповідача ОСОБА_2 автомобіля марки MERCEDES-BENZ C 180, д.н. з. АВ 4433 АА була спричинена майнова шкода (збитки) позивачу ОСОБА_5, яка на момент пошкодження цього автомобіля внаслідок ДТП 15.02.2016 р. володіла автомобілем на законних підставах.

Як слідує з доводів позовної заяви та не заперечувалось усіма учасниками в судовому засіданні при розгляді справи, цивільно-правова відповідальність відповідача (водія) ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ « СК «Провідна», згідно полісу обов’язково страхування цивільно –правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ( Поліс серії АІ №9158556 з терміном дії до 12.02.2017 р.).

На підставі заяви № НОМЕР_3 від 18.02.2016 р. про виплату страхового відшкодування, відповідно до ст. 9 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 20.05.2016 р. ПрАТ «СК «Провідна» позивачу ОСОБА_1 було виплачене страхове відшкодування в розмірі 50 000,00 грн.

Згідно вимог ст. 1194 ЦК України: особа яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатньої страхової виплати ( страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов’язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою ( страховим відшкодуванням).

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи…, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, які мають значення для вирішення справи (ст.76 ЦПК України).

Докази у справі мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми (ст.ст. 77,78,79,80 ЦПК України).

Зокрема : достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази , які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно ст. 102 ч.2, ч.3 ЦПК України, предметом висновку експерта може бути дослідження обставин які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує спеціальних знань.

Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Під час розгляду даної цивільної справи судом були створені всі умови для реалізації прав та обов’язків учасниками судового розгляду, у тому числі в частині подання ними доказів та заявлення клопотань.

Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження №107Е-02/16 від 25.02.2016 року, проведеного на підставі заяви ОСОБА_1 ОСОБА_6 підприємством Експертно-науково-дослідний центр. «Експертиза» (в особі експерта ОСОБА_3М.), вартість матеріального збитку, заподіяного з технічної точки зору власнику автомобіля MERCEDES-BENZ C 180, реєстраційний номер НОМЕР_2, ідентифікаційний номер кузова WDB2010181А723089, внаслідок його пошкодження під час дорожньо – транспортної пригоди (ДТП) в цінах станом на час виконання даного дослідження складає 146 485,63 грн. (сто сорок шість тисяч чотириста вісімдесят п»ять гривень) в тому числі ПДВ; автомобіль відновленню не підлягає, тобто вважається фізично знищеним (а.с.16-30).

Згідно висновку експерта від 12.12.2016 р. № 3054/16-21 виконаного судовим експертом Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_7 на виконання ухвали суду від 03.11.2016 р. у даній справі, за клопотанням представника відповідача ОСОБА_2 слідує що :1) розрахункова вартість технічно справного автомобіля MERCEDES-BENZ C 180, реєстраційний номер НОМЕР_2, 1999 року виготовлення до ДТП 15.02.2016 р. становить – 162 414,26 грн.; 2) матеріальний збиток завданий ОСОБА_1 (власнику автомобіля) становить 57 771,51 грн., з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу цього автомобіля; 3) автомобіль MERCEDES-BENZ C 180, реєстраційний номер НОМЕР_2, 1999 року виготовлення підлягає відновленню (і на день виконання експертизи відновлений), а вартість відновлювального ремонту без врахування коефіцієнта фізичного зносу становить- 159943,28 грн., без ПДВ; 4) так як автомобіль MERCEDES-BENZ C 180, реєстраційний номер НОМЕР_2, 1999 року виготовлення підлягає відновленню (і на день виконання експертизи відновлений),тому залишкова вартість даного КТЗ, згідно Методики не розраховувалась; 5) на день виконання експертизи ринкова вартість ідентичного технічно справного автомобіля MERCEDES-BENZ C 180, 1999 року виготовлення, без пошкоджень та з нормативним пробігом становить -160 450,00 грн. (а.с.109-119).

Згідно висновку від 16.05.2018 р. № 3686/17-21 судового експерта Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_8: 1) дійсна ринкова вартість технічно справного автомобіля НОМЕР_4 до ДТП, що сталася 15.02.2016 року на перехресті вул. Володарського – Кропивницького м. Вінниці згідно показників технічного стану автомобіля, зафіксованого у протоколі огляду КТЗ від 24.02.2016 року, складала114 310,75грн. (сто чотирнадцять тисяч триста десять грн.. 75 коп.); 2) в даному випадку вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля НОМЕР_4 ОСОБА_1, внаслідок ДТП, що сталась на перехресті вул. Володарського - Крипивницького м. Вінниці 15.02.2016 р. відповідала вартості автомобіля та складала 114 310,75 грн. ( сто чотирнадцять тисяч триста десять грн.. 75 коп.); 3) автомобіль НОМЕР_5 відновленню підлягає, але в даному випадку його відновлення економічно недоцільне, так як величина відновлювального ремонту (170 018,36 грн.) на 15.02.2016 року перевищувала його дійсну ринкову вартість у непошкодженому стані (114 310,75 грн.) ; 4) розрахункова дійсна ринкова вартість автомобіля НОМЕР_5 у пошкодженому стані на 15.02.2016 року складала 45 959,34 грн.; 5) на 16.05.2018 року дійсна ринкова вартість автомобіля марки MERCEDES-BENZ C 180 1999 року випуску згідно показників технічного стану автомобіля вказаних у протоколі огляду КТЗ від 24.02.2016 року складає 94 634,25 грн. (а.с.183-192).

Згідно ст. 110 ЦПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами , встановленими ст. 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивовано в судовому рішення.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцією докази за своїм внутрішнім переконанням,що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому,так і кожному доказу (групі однотипних доказів)який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням усіх обставин справи та наявних в розпорядженні суду доказів суд приходить до переконання, що при вирішенні питань в частині визначення розміру заподіяної позивачу ОСОБА_1 матеріальної шкоди (збитків) внаслідок технічних пошкоджень автомобіля НОМЕР_5 під час дорожньо- транспортної пригоди 15.02.2016 р., яка сталась з вини відповідача ОСОБА_2, а також щодо технічного стану пошкодженого автомобіля після даної ДТП слід керуватись висновком від 16.05.2018 р. № 3686/17-21 судового експерта Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_8, як найбільш повним, об’єктивним та достовірним доказом, що узгоджується з іншими матеріалами справи а також подальшою хронологією подій встановлених судом при розгляді цієї справи.

Автомобіль MERCEDES-BENZ C 180, державний номерний знак НОМЕР_2 у пошкодженому стані після ДТП 15.02.2016 р. , на час звернення з даною позовною заявою в суд та відкриття провадження у даній справі знаходився у володінні позивача ОСОБА_1

Як підтверджено матеріалами справи, автотоварознавче дослідження пошкодженого автомобіля НОМЕР_5 було проведене на приватне замовлення (за заявою) ОСОБА_9, особи котра не приймала участі в судовому розгляді даної справи, оскільки від сторін (їх представників) а також інших осіб які приймали участь у справі відповідних клопотань до суду не надходило. Виконання цього дослідження виконане експертом ОСОБА_6 підприємства Експертно-науково-дослідний центр. «Експертиза» ОСОБА_3, котрий не є судовим експертом, а ПП ЕНДЦ «Експертиза» не є судово – експертною установою. Експерт ОСОБА_10 не попереджався про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку (звіту). Дослідження проводилось без повідомлення та участі відповідача ОСОБА_2, як зацікавленої особи., що було визнано особисто ОСОБА_3 в судовому засіданні при розгляді справи. Крім цього сам Висновок експертного автотоварознавчого дослідження №107Е-02/16 від 25.02.2016 року містив необ’єктивну відповідь лише на одне питання щодо визначення вартості збитку, заподіяного з технічної точки зору власнику автомобіля MERCEDES-BENZ C 180, реєстраційний номер НОМЕР_2, , внаслідок його пошкодження під час ДТП в цінах станом на час виконання даного дослідження (тобто 25.02.2016 р.) і був спростований не лише наступними судовими авто товарознавчими експертизами у справі ( в частині визначення вартості автомобіля (з ПДВ) до та після ДТП), а також подальшою хронологією подій ( фактом відчуження ОСОБА_1 21.09.2016 р. автомобіля (ТЗ) іншій особі хоча згідно Висновку автомобіль мав вважатись з технічної точки зору фізично знищеним, тобто таким що не підлягав відновленню).

Вищезазначене викликає обґрунтований сумнів у належності та достовірності цього Висновку, а тому суд не погоджується з позицією представника позивача щодо надання переваги цьому доказу над іншими однотипними доказами ( Висновками судових експертиз) у справі.

Суд вважає недостатньо повним і об’єктивним також і Висновок від 12.12.2016 р. № 3054/16-21 судового експерта Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_7, зроблений на виконання ухвали суду від 03.11.2016 р. у даній справі. Об’єктивні сумніви і протиріччя, відображені у цьому Висновку не вдалося усунути і шляхом допиту в судовому засіданні в справі експерта ОСОБА_7. Тому для усунення протиріч, на задоволення клопотання саме представника позивача згідно з ухвалою від 03.11.2016 р. у даній справі було призначено повторну судову авто товарознавчу експертизу.

При цьому суд також зауважує, що дозволу суду в обох випадках судові експертизи вимушено проводились на підставі матеріалів справи у зв’язку з тим що стороною позивача об’єкт дослідження ( автомобіль НОМЕР_4) експертам для огляду не надавався, що в свою чергу призвело до затягування строків проведення судових експертиз а також розгляду даної справи в цілому.

Отже, як слідує з Висновку від 16.05.2018 р. № 3686/17-21 судового експерта Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_8: 1) дійсна ринкова вартість технічно справного автомобіля НОМЕР_4 до ДТП, що сталася 15.02.2016 року на перехресті вул. Володарського – Кропивницького м. Вінниці згідно показників технічного стану автомобіля, зафіксованого у протоколі огляду КТЗ від 24.02.2016 року, складала114 310,75грн. (сто чотирнадцять тисяч триста десять грн.. 75 коп.); п. 3) автомобіль НОМЕР_5 відновленню підлягає, але в даному випадку його відновлення економічно недоцільне, так як величина відновлювального ремонту (170 018,36 грн.) на 15.02.2016 року перевищувала його дійсну ринкову вартість у непошкодженому стані (114 310,75 грн.); п.4) розрахункова дійсна ринкова вартість автомобіля НОМЕР_5 у пошкодженому стані на 15.02.2016 року складала 45 959,34 грн.

З урахуванням вищезазначеного , відповідних роз’яснень п. 14 Постанови № 4 від 01.03.2013 р. Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справа «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», а також приписів ст. ст.22, 1166, 1188 ч.1 п.1,1192,1194 ЦК України, суду приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову ОСОБА_1 та стягнення на її користь з відповідача ОСОБА_2 18 356,41 грн. прямої дійсної шкоди внаслідок пошкодження автомобіля марки MERCEDES-BENZ C 180, 1999 року випуску внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 15.02.2016 року, а саме : 114 310,75 грн.. ( дійсна ринкова вартість технічно справного автомобіля до ДТП 15.02.2016 р. ) – 50 000,00 ( сума страхового відшкодування, отриманого позивачем 20.05.2016 р. від ПрАТ «СК «ПРОВІДНА») – 45 959,34 грн. ( розрахункова дійсна ринкова вартість автомобіля у пошкодженому стані на 15.02.2016 року).

В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити. Так в обґрунтування своєї вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_11 10 500,00 грн. упущеної вигоди, позивач посилається на те, що 01.02.2013 р. між нею («Орендодавець») та Тов –фірма «Бранд Сервіс» ( «Орендар») був укладений договір оренди транспортних засобів , відповідно до якого за оренду спірного автомобіля MERCEDES-BENZ C 180, 1999 року випуску, позивач щомісячно отримувала по 3 500,00 грн. орендної плати. Але в зв’язку з пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП 15.02.2016 р. , позивач за вказаним договором недоотримала орендну плату за березень –травень 2016 р., що складає 10 500,00 грн. упущеної вигоди. Дослідивши надані позивачем договір оренди та додані до нього 2 (дві) квитанції до прибуткових касових ордерів від 28.12.25 р. та від 29.01.2016 р. (а.с.39) в сукупності з іншими матеріалами та обставинами даної справи, суд вважає ці письмові документи неналежними доказами у справі. Так у позові ОСОБА_1 посилається на договір оренди від 01 лютого 2013 року , однак насправді надала копію договору оренди від 01 грудня 2015 року з терміном дії до 01 грудня 2020 року (а.с. 36-38). Відсутні докази (акт прийому-передачі) про фактичну передачу автомобіля в оренду (розділ 5 договору). Також у п.1.3, п. 1.4 розділу 1 договору містяться неправдиві відомості, що ОСОБА_12 («Орендодавець») гарантує що на момент укладення договору їй не відомо про права третіх осіб на автомобіль який належить їй на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про реєстрацію ТЗ ВІС № 415366.

Однак, як було достеменно з’ясовано при судовому розгляді даної справи це не відповідало дійсності. Зокрема, в наданому позивачем суду Свідоцтві про реєстрацію ТЗ № ВІС № 415366 від 09.11.2004 р. в розділі особливі відмітки зазначено що автомобіль видано органом соціального захисту без права продажу, передачі та дарування іншим особам. Автомобіль було надано державою в користування ОСОБА_1 (особі з інвалідністю) лише в особисте користування, як засіб реабілітації.

Тобто, незаконно передавши автомобіль в оренду (для комерційного використання) третій особі ОСОБА_1 діяла всупереч вимогам ст.12 ч.4, ст. 13 ЦК України діяла за межами (з перевищенням) наданих їй повноважень.

Також спірний договір оренди за формою не відповідає вимогам законодавства (ст. 799 ч.2 ЦК України).

Відповідно до чинного законодавства (ст.23 ЦК України), моральна шкода може полягати, зокрема: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Згідно п. 3 Постанвои Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Наведені позивачем доводи позовної заяви в частині відшкодування моральної шкоди , не підтверджені належними доказами, у т.ч. відповідними розрахунками розміру моральної шкоди. Ці доводи не узгоджуються з фактичними обставинами, які були встановлені судом при розгляді справи. А рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях.

В зв’язку з цим у задоволенні вимоги ОСОБА_1 про стягнення на її користь відповідача ОСОБА_2 10 000,00 грн. за заподіяну їй моральну шкоду також слід відмовити.

Відповідно до ст. 133 ч. 1 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати, сторін, пов’язані з оплатою проведення судових експертиз у справі.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами згідно ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.16,22,23,1166, 1188,1192,1197 ЦК України, ст.ст. 12, 76, 81, 89, 95,141, 263, 264, 265, п. 9 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 18 351, 41 грн. у відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо – транспортної пригоди.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 211,10грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне судове рішення складено 23.06.2018року.

ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_6.

ОСОБА_2, АДРЕСА_2.

Департамент соціальної та молодіжної політики Вінницької ОДА, м. Вінниця, вул. Соборна, 89, код ЄДРПОУ 40159685.

Суддя: