Рішення № 74933168, 20.06.2018, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

20 червня 2018 р. Справа № 127/2743/18

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання дій щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги протиправними та зобов'язання вчинити дії щодо призначення та виплати зазначеної допомоги

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) до Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області (далі - ГУ НПУ у Вінницькій області, відповідач) про :

- визнання протиправною відмову Управління Національної поліції України у Вінницькій області щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року №4;

- зобов'язання виплатити одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року №4.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що йому у грудні 2016 року встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ. У зв'язку із чим, позивач звернувся із заявою до управління щодо виплати одноразової грошової допомоги через втрату працездатності поліцейського, за наслідком розгляду якої відмовлено у виплаті, оскільки інвалідність встановлено протягом більше ніж 6 місяців з моменту звільнення.

Позивач з такою відмовою не погоджується вказуючи, що має право на виплату одноразової грошової допомоги в у зв'язку із визначенням III групи інвалідності по причині захворювання пов'язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ у відповідності до вимоги статті 97 Закону України “Про Національну поліцію”.

Ухвалою від 13.02.2018 р. справу передано до Вінницького окружного адміністративного суду.

19.03.2018 р. справу прийнято до провадження суддею Воробйовою І.А. та залишено без руху.

Ухвалою від 20.04.2018 р. відкрито провадження у справі та призначено її розгляд на 10.05.2018 р. в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

10.05.2018 р. справу знято з розгляду у зв'язку із відрядженням судді та призначено її до розгляду на 21.05.2018 р.

Ухвалами від 21.05.2018 р. відмовлено в задоволенні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні та відкладено розгляд справи на 04.06.2018 р. у зв'язку із витребуванням доказів.

04.06.2018 р. відкладено розгляд справи на 20.06.2018 р. у зв'язку із витребуванням доказів.

08.05.2018 р. до суду надійшов відзив (вх. №18535 від 08.05.2018 р.) відповідача, в якому просив відмовити в задоволенні позову, вказуючи на те, що позивачу інвалідність встановлено після спливу шести місяців з моменту звільнення, відтак, відсутні підстави для виплати одноразової грошової допомоги. Окремо, відповідачем зазначено, про відсутність підстав зобов'язувати здійснювати виплату грошової допомоги, оскільки такі повноваження є дискреційними.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до наказу начальника ГУНП у Вінницькій області №38 о/с від 09.03.2016 р. ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 2 (через хворобу) частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" з 9 березня 2016 року.

Згідно з довідкою від 24 листопада 2016 року №099666 Вінницького обласного центру МСЕК, ОСОБА_1 втратив 50% працездатності по причині захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Відповідно до довідки від 01.12.2016 р. №578074 Департаменту охорони здоров'я Вінницької ОДА обласної МСЕК №1, ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

У зв'язку із чим, ОСОБА_1 звернувся до управління про виплату грошової допомоги, однак листом від 29.12.2016 р. його повідомлено, що виплата можлива після внесення змін до статті 97 Закону України "Про Національну поліцію" та повернуто пакет документів.

Не погоджуючись із такими діями управління, позивач звернувся із позовом до Вінницького міського суду Вінницької області, за наслідком розгляду якого 18.04.2017 р. у справі №127/4796/17 прийнято рішення про відмову в задоволенні позову.

В подальшому, постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду у справі №127/4796/17 від 12.10.2017 р., скасовано рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18.04.2017 р. та прийнято нове, яким позов задоволено частково: зобов'язано розглянути повторно заяву ОСОБА_1 щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року №4.

За наслідком повторно розгляду звернення ОСОБА_1, управлінням надано відповідь від 23.11.2017 р. за вих. №1603/05/29-2017, якою відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, у зв'язку із тим, що інвалідність внаслідок захворювання встановлена протягом часу більш ніж шість місяців після звільнення з поліції.

Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з наступного.

07 листопада 2015 року набрав чинності Закон України “Про Національну поліцію”.

До набрання чинності вказаним Законом порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано нормами ст. 23 Закону України “Про міліцію” та Порядком № 850.

Відповідно до статті 23 Закону України “Про міліцію”, у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

На виконання статті 23 Закону України “Про міліцію” постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 затверджено Порядок № 850.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 850, грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії (п. 2 Порядку № 850).

Отже, як видно у разі встановлення інвалідності, яка пов'язана із захворюванням або нещасним випадком, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, днем виникнення права на отримання допомоги є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно пункту 5 Розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про Національну поліцію” (набрав чинності 07 листопада 2015 року) визнано таким, що втратив чинність Закон України “Про міліцію”.

Разом з тим, за змістом пункту 15 Розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення” вказаного Закону, право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України “Про міліцію”, зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України “Про Національну поліцію”.

За змістом пункту 4 частини першої статті 97 Закону України “Про Національну поліцію”, одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, пов’язаного з проходженням ним служби в поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.

Згідно із частиною другою статті 97 Закону України “Про Національну поліцію”, порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

З метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, відповідно до ст. 97 - 101 Закону України “Про Національну поліцію”, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року № 4 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затверджений (далі - Порядок № 4), який визначає механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 916 від 12 вересня 2016 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України за № 1277/29409 від 22 вересня 2016 року, пунктом 5 Розділу 1 Порядку № 4 доповнено пп. 4, яким передбачено призначення поліцейському одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності, чи втрати працездатності, яка виникла внаслідок отриманого поліцейським захворювання або поранення (контузії, травми, каліцтва) під час проходження служби в органах внутрішніх справ.

Згідно із пунктом 1 Розділу ІІ Порядку № 4, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського (п. 3 Розділу ІІІ Порядку №4).

Відповідно до пункту 5 розділу III Порядку №4, у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського для виплати одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без визначення інвалідності чи в разі визначення інвалідності поліцейський подає фінансовому підрозділу:

1) заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв’язку з установленням втрати працездатності чи інвалідності;

2) довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках);

3) довідку органу, установи, організації, підрозділу, яким попередньо було здійснено виплату ОГД із зазначенням підстави та дати її призначення, розміру виплати (у разі отримання такої виплати);

4) копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією;

5) копію постанови відповідної ВЛК щодо встановлення причинного зв’язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;

6) копії акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) поліцейського, зокрема про те, що воно не пов’язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп’яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС;

7) копію посвідчення інваліда війни (за наявності);

8) копії сторінок паспорта з даними про прізвище, ім’я та по батькові і місце реєстрації;

9) копію документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідний контролюючий орган і має відповідну відмітку в паспорті).

Копії документів завіряються підписом власноруч, та перевіряються особою, що приймає документи.

За пунктом 1 Розділу IV Порядку №4, у місячний строк з дня реєстрації документів, зазначених у пунктах 4, 6 розділу ІІІ, фінансові підрозділи готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, за встановленою формою (додаток 2). Висновок про призначення ОГД складається працівником фінансового підрозділу і підписується керівниками фінансового та кадрового підрозділів органу поліції, навчального закладу, в якому поліцейський проходить (проходив) службу.

Пунктом 2 розділу IV Порядку №4 передбачено, що висновок про призначення ОГД затверджує/відмовляє: у територіальних органах поліції, міжрегіональних територіальних органах Національної поліції, закладах та установах, що належить до сфери управління Національної поліції України - керівник відповідного органу, закладу, установи або особа, на яку покладено виконання таких функцій.

Рішення про призначення виплати ОГД приймається керівником органу поліції або навчального закладу у якому проходив (проходить) службу поліцейський, у п’ятнадцятиденний строк з дня затвердження висновку, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням заявника із зазначенням підстав такої відмови (п. 3 Розділу IV Порядку №4).

Оцінюючи правомірність оскаржуваної відмови, суд зазначає про наступне.

Відповідно до статті 101 Закону України "Про Національну поліцію", призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність, часткова втрата працездатності без визначення інвалідності поліцейського є наслідком:

а) учинення ним діяння, яке є кримінальним або адміністративним правопорушенням;

б) учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп’яніння;

в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров’ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, який доведений судом);

г) подання особою свідомо неправдивої інформації про призначення і виплату одноразової грошової допомоги.

Як видно даний перелік є вичерпним, при цьому, у ньому відсутня така підстава для відмови у призначенні, як встановлення інвалідності внаслідок захворювання протягом часу більш ніж шість місяців після звільнення особи з поліції.

Окремо, суд звертає увагу, й на те, що відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, рішенням Вінницького міського суду Вінницької області у справі №127/4796/17 від 12.10.2017 р., встановлено, що згідно довідки від 24 листопада 2016 року №099666 Вінницького обласного центру МСЕК, ОСОБА_1 втратив 50% працездатності по причині захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Відповідно до довідки від 01.12.2016 р. №578074 Департаменту охорони здоров'я Вінницької ОДА обласної МСЕК №1, ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Отже, як видно позивачу встановлено групу інвалідності, саме через захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

При вирішені цього спору, суд вказує, що частина четверта статті 97 Закону України “Про Національну поліцію”, стосується визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, пов’язаного з проходженням ним служби саме в поліції і саме до цього випадку застосовуються шестимісячний строк. Однак, як встановлено судом, позивачу встановлено інвалідність, внаслідок захворювання, що пов’язано з проходженням служби в органах внутрішніх справ, а тому безпідставним є застосування до спірного випадку положень Закону якими встановлено обмеження щодо шестимісячного терміну, який не розповсюджується на осіб, що отримали інвалідність внаслідок захворювання, пов’язаного саме з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Аналогічна позиція викладена в постанові ВС від 24.04.2018 р. у справі №712/8827/17.

Відтак, беручи до уваги вищевказані норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, та встановлені фактичні обставини, на думку суду, у позивача є право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку № 4.

Окремо суд акцентує увагу й на тому, що відповідачем не було дотримано встановленого нормами чинного законодавства порядку розгляду заяви (рапорту) позивача про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІI групи інвалідності , а саме, не було підготовлено висновок про призначення одноразової грошової допомоги, не проведено його затвердження п'ятнадцятиденний строк. Принаймні доказів протилежного суду не надано.

Відтак, за сукупністю наведених обставин, оцінюючи оскаржувану відмову, в контексті частини другої статті 2 КАС України, в силу якої, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення прийнято без врахування всіх зазначених критеріїв.

Зокрема, критерій “прийняття рішень, вчинення (невчинення) дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України” - за змістом випливає з принципу законності, що закріплений у частині другій статті 19 Конституції України: "Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України".

"На підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень:

- має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України;

- зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Критерій “прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії” - відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову.

За таких обставин, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відмова, оформлена листом №1603/05/29-2017 від 23.11.2017 р. прийнята не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України”, не обґрунтовано, а тому є протиправною.

Визначаючись щодо позовної вимоги про зобов'язання виплатити спірну допомогу, суд зазначає про наступне.

Із положень частин третьої - четвертої 245 КАС України випливає, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов’язати суб’єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов’язати відповідача - суб’єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Разом з тим, питання щодо виплати одноразової грошової допомоги відноситься до повноважень ГУ НПУ у Вінницькій області, шляхом прийняття відповідного рішення, якому передує висновок. Відтак, суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції відповідача. Отже, такі повноваження є дискреційними, тобто такими, які дають можливість на власний розсуд суб'єкту владних повноважень визначити повністю або частково зміст рішення або вибрати один з кількох варіантів прийняття рішень, передбачених нормативно-правовим актом.

Дискреційні повноваження, насамперед, це сукупність прав і обов'язків державних органів, їх посадових та службових осіб, що дають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково зміст рішення або вибрати один з кількох варіантів прийняття рішень, передбачених проектом акта.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Суд у своїй постанові від 24 квітня 2018 (справа №712/8827/17).

Обмежуючим фактором для рішень представників влади згідно з визначенням дискреційних повноважень є закон і справедливість.

За таких обставин, враховуючи, що законодавець чітко визначив порядок та підстави виплати спірної допомоги, суд вважає, що відсутні підстави без дотримання такої процедури зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати наперед визначене рішення та фактично підміняти державний орган.

А отже у досліджуваній частині позовних вимог слід відмовити.

Разом з тим, згідно частини четвертої 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов’язує суб’єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Як вже встановлено судом та зазначалось вище, відмова, якою відмовлено позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги є протиправною, а позивач має право на отримання відповідної виплати.

За таких обставин суд вважає необхідним зобов'язати суб'єкта владних повноважень, розглянути заяву ОСОБА_1 щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року №4 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні та прийняти відповідне рішення.

Відповідно до частин першої - другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із статтею 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини частково підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов належить задовольнити частково.

Вирішуючи питання щодо судових витрат у справі, суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір” позивач звільнений від сплати судового збору. Відтак позивачем при подачі позову до суду судовий збір не сплачувався, а отже не підлягає стягненню.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в орагнах внутрішніх справ відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року №4, викладену у листі №1603/05/29-2017 від 23.11.2017 р.

Зобов'язати Головне управління Національної поліції України у Вінницькій області розглянути повторно заяву ОСОБА_1 щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року №4 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні та прийняти відповідне рішення

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 (вул. Магістратська, 8, м. Вінниця, ідентифікаційний номер за ДРФО - НОМЕР_1) .

Відповідач: Головне управління Національної поліції України у Вінницькій області (вул. Театральна,10, м. Вінниця, код ЄДРПОУ - 40108672) .

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна