Рішення № 74932485, 20.06.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2018 року № 810/1113/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко Н.Д., за участю секретаря судового засідання Волошка О.Л.,

представника позивача: ОСОБА_1,

відповідача: ОСОБА_2,

третьої особи: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства «Дельта Банк» доприватного нотаріуса Макарівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_2,третя особаОСОБА_3провизнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до приватного нотаріуса Макарівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_2, третя особа –ОСОБА_3, у якому позивач просить:

- визнати протиправною відмову державного реєстратора – приватного нотаріуса Макарівського районного нотаріального округу ОСОБА_2 від 14.11.2017 щодо скасування запису про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 27.11.2013 №8386358;

- скасувати рішення державного реєстратора – приватного нотаріуса Макарівського районного нотаріального округу ОСОБА_2 від 27.11.2013 №8386358 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень;

- зобов’язати державного реєстратора – приватного нотаріуса Макарівського районного нотаріального округу ОСОБА_2 зареєструвати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно припинення запису про право власності №3566107 від 27.11.2013 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3222784800:00:008:0014.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис, відповідно до якого за ОСОБА_3 зареєстроване право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222784800:00:008:0014.

Позивач стверджує, що він є єдиним власником вказаної земельної ділянки і угод щодо її відчуження не укладав. Крім того, позивач зазначає, що за вказаною земельною ділянкою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстроване обтяження у вигляді іпотеки.

На думку позивача, наведені обставини у сукупності виключали можливість провести державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222784800:00:008:0014 за будь-якою третьою особою.

Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначив, що здійснював державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, щодо якої АТ «Дельта Банк» не має жодних речових прав, оскільки земельна ділянка, що належить ОСОБА_3 не є тотожною земельній ділянці, власником якої є АТ «Дельта Банк», а однаковий кадастровий номер вказаним земельним ділянкам присвоєно внаслідок помилки під час перенесення інформації про земельні ділянки з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру.

Третя особа правом надати письмові пояснення по суті позовних вимог не скористалась.

У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав та просив його задовольнити.

Відповідач позов не визнав та у його задоволенні просив відмовити.

Третя особа у судовому засіданні надала пояснення, відповідно до яких ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 1,4500 га з кадастровим номером 3222784800:00:008:0014. При цьому, вказана земельна ділянка та земельна ділянка позивача згідно конфігурації, місця розташування, координат поворотних точок та площі є різними земельними ділянками.

Заслухавши учасників справи, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між АТ «Дельта Банк» та ТОВ «Український промисловий банк» було укладено договір купівлі-продажу, на підставі якого АТ «Дельта Банк» отримало у власність земельну ділянку площею 4,8328 га з кадастровим номером 3222784800:00:008:0014, що розташована на території Мотижинської сільської ради Макарівського району Київської області з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд (а.с. 10).

29 грудня 2013 року право власності на вказану земельну ділянку було зареєстроване у Державному реєстрі прав, про що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу до Реєстру було внесено запис №4133042 від 29.12.2013, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 13).

У листопаді 2017 року позивачем було отримано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №103356386, з якої з’ясовано, що 27.11.2013 приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу ОСОБА_2 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис №3566107, згідно якого право власності за земельну ділянку з кадастровим номером 3222784800:00:008:0014 було зареєстроване за ОСОБА_3 (а.с. 17-26).

Судом встановлено, що 09.11.2017 позивач звернувся до приватного нотаріуса Макарівського районного нотаріального округу ОСОБА_2 з листом №7834, у якому просив скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27.11.2013, індексний номер 8386358 від 27.11.2013, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис №3566107 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222784800:00:008:0014.

Листом від 14.11.2017 №449/01-16 приватний нотаріус Макарівського районного нотаріального округу ОСОБА_2 роз’яснила позивачеві про відсутність підстав для скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27.11.2013, індексний номер 8386358.

Відмовляючи у задоволенні вимог позивача, приватний нотаріус Макарівського районного нотаріального округу ОСОБА_2 повідомила позивачеві, про дублювання кадастрових номерів на земельні ділянки, що належать ОСОБА_3 та АТ «Дельта Банк», та роз’яснено про можливість усунення зазначеної невідповідності шляхом присвоєння земельній ділянці, що належить АТ «Дельта Банк», нового кадастрового номера.

Вважаючи, що відповідач протиправно відмовив у задоволенні вимог, що були викладені у листі АТ «Дельта Банк» від 09.11.2013 №7834, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав врегульовано Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV (далі – Закон № 1952-IV).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону № 1952-IV, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) – це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону № 1952-IV державній реєстрації прав підлягають, зокрема, право власності; речові права, похідні від права власності.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону № 1952-IV, у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об’єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Частиною 1 статті 26 Закону № 1952-IV передбачено, що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

Згідно з частиною 1 статті 27 Закону № 1952-IV, державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі:

1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката;

2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;

3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;

4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів;

5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката;

6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката;

7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;

8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року;

9) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно;

10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди;

11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно;

12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об’єкта нерухомого майна релігійній організації;

13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об’єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність;

14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону № 1952-IV, державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:

1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;

2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;

3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;

4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;

5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);

6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об’єкти та суб’єктів цих прав;

7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником;

8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Частиною 4 статті 18 Закону № 1952-IV передбачено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Зміст наведених положень чинного законодавства дає підстави для висновку, що державна реєстрація прав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проводиться державним реєстратором у порядку, встановленому статтею 18 Закону № 1952-IV, на підставі документів, що підтверджують виникнення, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно.

Як вбачається з матеріалів справи, будь-яких правовстановлюючих документів, які б свідчили про припинення права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222784800:00:008:0014, позивач, звертаючись до відповідача з листом від 09.11.2017 №7834 про скасування запису про право власності від 27.11.2013 №3566107, не надав.

За викладених обставин у відповідача не було підстав для внесення до Державного реєстру речових прав записів про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222784800:00:008:0014.

Суд також зазначає, що позивач безпідставно вважає, що відповідач зареєстрував право власності за ОСОБА_3 на земельну ділянку, що належить АТ «Дельта Банк».

З письмових пояснень позивача слідує, що під час проведення державної реєстрації права власності за ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222784800:00:008:0014 (у процедурі спадкування) було виявлено дублювання кадастрового номера земельної ділянки, а саме, кадастровий номер 3222784800:00:008:0014 значився за двома земельними ділянками:

- площею 1,4500 га, що розташована у межах с. Мотижин, Макарівський район, Київська область з цільовим призначенням для особистого селянського господарства;

- площею 4,8328 га, що розташована на території Мотижинської сільської ради Макарівського району Київської області з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд.

Згідно листа Управління Держземагентства від 26.11.2013 №01-12/669, що був наданий на запит відповідача, відповідно до відомостей Національної кадастрової системи, земельній ділянці площею 1,4500 га, що розташована в с. Мотижин, Мотижинської сільської ради та належить на праві власності ОСОБА_4 (спадкодавцю) присвоєно кадастровий номер 3222784800:00:008:0014. Тотожний кадастровий номер має також інша земельна ділянка – площею 4,8328 га, що належить на праві власності АТ «Дельта Банк» з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (а.с. 85).

З цього ж листа слідує, що обидві земельні ділянки визначені в натурі і мають різні координатні дані, конфігурацію (тобто різне місце розташування та геометричні форми) та цільове призначення.

Згідно листа відділу у Макарівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 25.04.2018 №234/112-18, земельна ділянка з кадастровим номером 3222784800:00:008:0014 площею 1,45 га для ведення особистого селянського господарства, розташована на території Мотижинської сільської ради Макарівського району Київської області, та земельна ділянка з кадастровим номером 3222784800:00:008:0014 площею 4,8328 га, розташована на території Мотижинської сільської ради Макарівського району Київської області з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд згідно конфігурації, місця розташування, координат поворотних точок та площі є різними земельними ділянками (а.с. 95).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що земельній ділянці позивача та земельній ділянці ОСОБА_3 було присвоєно однаковий кадастровий номер.

Отже, запис про право власності ОСОБА_3, який просить скасувати позивач, не стосується його земельної ділянки. Відтак, доводи позивача, що внесений відповідачем до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222784800:00:008:0014 площею 1,45 га порушує його права є безпідставними та ґрунтуються виключно на ігноруванні документально підтвердженого факту присвоєння різним земельним ділянкам однакового кадастрового номеру.

Відповідно до абзацу 3 пункту 4 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державний земельний кадастр», у разі якщо після перенесення інформації про земельні ділянки з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру виявлені помилки у визначенні площ та/або меж земельних ділянок (розташування в межах земельної ділянки частини іншої земельної ділянки; невідповідність меж земельної ділянки, вказаних у Державному реєстрі земель, її дійсним межам; невідповідність площі земельної ділянки, вказаної у Державному реєстрі земель, її дійсній площі у зв'язку із зміною методів підрахунку (округлення); присвоєння декільком земельним ділянкам однакових кадастрових номерів), такі помилки за згодою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності можуть бути виправлені на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або за матеріалами інвентаризації земель. Зміна меж земельної ділянки при виправленні вказаних помилок допускається за письмовим погодженням з особами, яким належить право власності (а щодо земель державної та комунальної власності - право користування) на суміжні земельні ділянки. Відсутність згоди власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на виправлення вказаних помилок не є підставою для відмови у перенесенні відомостей про відповідну земельну ділянку до Державного земельного кадастру, надання відомостей про земельну ділянку з Державного земельного кадастру. Про виявлені помилки центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, письмово безоплатно повідомляє власників (користувачів) земельних ділянок.

Тобто, у даному випадку, права позивача можуть бути поновлені шляхом звернення до територіального органу Держгеокадастру із заявою про виправлення помилки у Державному земельному кадастрі.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є необґрунтованим і задоволенню не підлягає.

Оскільки у задоволенні адміністративного позову було відмовлено, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Дата складення повного рішення суду – 25.06.2018.

Суддя Панченко Н.Д.