Рішення № 74931631, 20.06.2018, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/16292/17

Провадження № 2/161/974/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2018 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючої – судді Плахтій І.Б.,

з участю секретаря судових засідань – ОСОБА_1,

представника позивача – ОСОБА_2,

представника відповідача – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання недійсним договору поруки, -

В С Т А Н О В И В :

23 жовтня 2017 року представник позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до відповідача про визнання недійсним договору поруки.

Позовні вимоги мотивував тим, що в 2017 році ОСОБА_4 дізналася про те, що в другому відділі ДВС Луцького міського управління юстиції відкрито виконавчого провадження про стягнення солідарно з ОСОБА_5 та неї в користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором № 107252-cred від 24.12.2007 року в розмірі 6 789 доларів 87 центів США. Зі змісту заочного рішення Луцького міськрайонного суду від 05.04.2011 року їй стало відомо про те, що ніби то між нею та ПАТ КБ " Приватбанк" 24 грудня 2007 року було укладено договір поруки № 107252-cred з метою забезпечення виконання ОСОБА_5 зобов’язань за кредитним договором № 107252-cred від 24.12.2007 року. Внаслідок того, що перед ПАТ КБ «ПриватБанк» у останньої утворилася кредитна заборгованість, суд дійшов висновку про стягнення із ОСОБА_4, як солідарного боржника, кредитної заборгованості. Даний договір поруки позивач вважає недійсним, мотивуючи це тим, що договір вона не підписувала, волевиявлення на його вчинення не виявляла, їй нічого не було відомо про існування такого договору до 2017 року, що відповідно до вимог ст.ст. 203,207 ЦК України являється беззаперечною підставою для визнання такого договору недійсним.

У зв’язку з наведеним просив визнати недійсним договір поруки № 107252-cred від 24.12.2007 року, укладений між ОСОБА_4 та Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк».

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю з підстав, зазначених в позовній заяві, вказав, що висновок експерта в тій частині, що підпис на спірному договорі поруки виконаний ОСОБА_4, є неоднозначним, некатегоричним і містить у собі розбіжності та припущення, що виключає використання цього висновку як належного і беззаперечного доказу.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив суд взяти до уваги висновок експерта та пояснення дані останнім в судовому засіданні, які є достатньо категоричними та чітко вказують на ту обставину, що підпис виконано позивачем по справі ОСОБА_4

Заслухавши пояснення представників сторін, пояснення експерта та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 24.12.2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір № 107252-cred про надання кредиту на суму 10 000 доларів США з кінцевим терміном повернення кредиту відповідно до кредитного договору.

24 грудня 2007 року на виконання зобов’язання ОСОБА_5 між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 був укладений договір поруки № 107252-cred (а.с.25).

Відповідно до умов договору поруки ОСОБА_4 є поручителем ОСОБА_5 та відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і позичальник у випадку невиконання ним зобов’язань за кредитним договором (а.с.25).

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 квітня 2011 року ухвалено стягнути з солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № 107252-cred від 24.12.2007 року в розмірі 6 789 (шість тисяч сімсот вісімдесят дев’ять) доларів 87 центів США (а.с. 9-11).

Відповідно до положень ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Як передбачено ч.1 ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Водночас, положеннями ч.ч. 1, 3 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини третьої даної статті, однієї із загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, є волевиявлення учасника правочину, яке має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Разом з тим, положеннями ч. 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Звертаючись до суду з позовом, представник позивача указував на те, що ОСОБА_4 вищевказаний договір поруки не підписувала, їй взагалі нічого не було відомо про існування останнього до 2017 року, а тому на підставі статті 215 ЦК України договір є недійсним.

З метою встановлення об'єктивних обставин у справі, ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14.12.2017 року у справі було призначено почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено запитання чи виконано підпис в графі «Поручитель» в розділі «Юридичні адреси і реквізити сторін» Договору поруки від 24.12.2007, укладеного між ОСОБА_4 та ПАТ КБ «ПриватБанк», особисто ОСОБА_4, чи його виконано іншою особою?

Згідно з висновком експерта №48 від 28 лютого 2018 року підпис від імені ОСОБА_4 в графі «Поручитель» в розділі «Юридичні адреси і реквізити сторін» Договору поруки від 24.12.2007, укладеного між ОСОБА_4 та ПАТ КБ «Приватбанк» - виконаний ОСОБА_4.

В судовому засіданні експерт ОСОБА_6 суду ствердила, що висновок є категоричним, будь-яких ознак наслідування підпису виявлено не було, при цьому зазначивши, що варіаційність ознак підпису присутня в силу того, що особа в проміжку часу більше 10 років не може виконати одинакові підписи.

Як роз'яснив Верховний Суд України в п. 17 своєї постанови «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» від 30.05.1997 року за №8, при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з'ясувати: чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; достатність поданих експертові об'єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обгрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

В даному випадку, оцінивши вищенаведений висновок, суд, з урахуванням роз'яснень, наданих експертом в судовому засіданні стосовно Висновку №48 від 28.02.2018 року, приходить до висновку, що експертиза, за результатами якої складено саме вказаний висновок проведена у відповідності з принципами об'єктивності та повноти експертного дослідження, визначеними ст. 3 Закону України «Про судову експертизу», а також приписами ст. 102 ЦПК України, сам висновок є повним, чітким та конкретним, експерт дослідив всі надані матеріали.

Таким чином, в судовому засіданні достовірно встановлено, що договір поруки відповідає вимогам статей 203, 215 ЦК України, оскільки він був підписаний позивачем ОСОБА_4, а, отже, оспорений правочин відповідав її внутрішній волі та був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Разом з тим, суд звертає увагу, що ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08.09.2017 року, яка набрала законної сили, встановлено і ту обставину, що ОСОБА_4 було відомо про те, що в провадженні Луцького міськрайонного суду перебуває позовна заява ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_5 та неї про стягнення заборгованості по кредитному договору. Так, 14 червня 2010 року ОСОБА_4 звернулась до суду з заявою про зупинення провадження у даній справі до вирішення справи за її позовом до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання недійсним договору поруки. Крім того, 29.07.2014 року старшим державним виконавцем державної виконавчої служби Луцького районного управління юстиції ОСОБА_7 було відкрито виконавче провадження з приводу виконання виконавчого листа № 2-137/11 від 13.05.2011 року. 28.01.2015 року ОСОБА_4 подала заяву, в якій зазначила, що сплатити заборгованість в користь ПАТ КБ «Приватбанк» вона не може у зв’язку з відсутністю доходів. Дані обставини свідчать про те, що ОСОБА_4 визнавала факт як укладення нею вищевказаного договору поруки, так і факт існування заборгованості.

Відповідно до статтей 12, 13 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Суд, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права.

Згідно ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 17, 77, 78, 81, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 267 ЦПК України, на підставі ст.ст. 4, 10, 11, 13, 16, 202, 203, 215, 639 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання недійсним договору поруки відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області шляхом подання апеляційної скарги через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 25.06.2018.

Суддя Луцького міськрайонного суду І.Б. Плахтій