Рішення № 74931136, 12.06.2018, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

12 червня 2018 р. Справа № 802/877/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дмитришеної Руслани Миколаївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Макарової К.В.

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 (22445, Вінницька область, Калинівський район, с. Корделівка, вул. Зелена, 16)

до: Головного управління Національної гвардії України (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення 9-а)

про: визнання відмови протиправною та зобов"язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Національної гвардії України про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що проходив військову службу в системі МВС України з 1982 року по 2010 рік. Відповідно до наказу командувача внутрішніх військ МВС України був звільнений в запас Збройних Сил України за станом здоров'я.

В наслідок захворювання пов'язаного з проходженням військової служби ОСОБА_1 в 2011 році було встановлено ІІІ групу інвалідності. В подальшому, відповідно до Указу Президента України від 14.01.2015 року №15/2015 "Про часткову мобілізацію" ОСОБА_1 був призваний на військову службу в особливий період до Національної гвардії України та проходив службу в період з 14.07.2015 по 27.10.2017

Вінницьким обласним центром медико - соціальної експертизи обласного МСЕК №1 ОСОБА_1 з 30.10.2017 року установлено повторно ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання пов'язаного з захистом Батьківщини. В подальшому, позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю внаслідок захворювання пов'язаного з захистом Батьківщини.

Однак, комісія Головного управління Національної гвардії України відмовила позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги за установлену повторно ІІ групу інвалідності.

Позивач мотивуючи свої вимоги зазначає, що на момент установлення ІІІ групи інвалідності та його первісного звернення до Головного управління внутрішніх військ МВС України (правонаступник Головне управління Національної гвардії України) із заявою про призначення одноразової грошової допомоги, діяла постанова КМУ від 28.05.2008 року №499, якою було регламентовано право позивача на отримання різниці одноразової грошової допомоги, а тому відмова відповідача є протиправною та порушує його права.

За наведеного вище, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить суд:

визнати протиправним та скасувати пункт протоколу №214/975 рішення Комісії Головного управління Національної гвардії України з розгляду питань, пов'язаних із призначення і виплатою одноразової грошової допомоги в частині, що стосується ОСОБА_1;

визнати протиправною відмову Головного управління Національної гвардії України в призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" ОСОБА_1;

зобов'язати Головне управління Національної гвардії України прийняти рішення про призначення та нарахування одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 згідно Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 року.

Вирішити питання щодо витрат на правничу допомогу.

Ухвалою суду від 16.03.2018 року відкрито провадження у справі та вирішено розгляд здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Відповідач скориставшись своїм правом, передбаченим положеннями КАС України, подав до суду відзив щодо заявлених ОСОБА_1 позовних вимог в якому просив відмовити у задоволенні адміністративного позову, з огляду на наступне.

Згідно з наданою копією довідки медико-соціальної експертної комісії від 17.02.2011 серії 10 ААА №681097, виданої Вінницьким обласним центром медико-соціальної експертизи обласною МСЕК №1, при первинному огляді позивачу з 14.02.2011 року було встановлено III групу інвалідності захворювання пов'язаного з проходженням військової служби.

Відповідно до пункту 7 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №499, комісією Головного управління внутрішніх військ МВС України (правонаступник Головне управління Національної гвардії України) прийнято рішення про призначення одноразової грошової допомоги позивачу за III групу інвалідності внаслідок захворювання пов'язаного з проходженням військової служби, у розмірі 36-місячного грошового забезпечення, - 63252 грн., а в подальшому військова частина 3028 виплатила позивачу одноразову грошову допомогу.

Вінницьким обласним центром медико-соціальної експертизи обласною МСЕК №1, позивачу з 30.10.2017 року установлено повторно II групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з захистом Батьківщини (довідки від 08.11.2017 серії 12 ААА № 602043).

Відповідно до пункту 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», визначено якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.

За наведеного вище, Головне управління НГ України відмовляючи позивачу діяло виключно в межах своїх повноважень, оскільки між первинним встановленням інвалідності та повторним пройшло більше шести років, а відтак відсутні підстави для задоволення поданої заяви.

Ухвалою суду від 29.05.2018 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 12.06.2018 року.

В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали заявлені позовні вимоги згідно обставин, викладених в позовній заяві, та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував щодо позовних вимог, просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши пояснення учасників сторін, дослідивши надані докази та матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Згідно витягу з наказу Командира військової частини 3028 Внутрішніх військ Міністерства Внутрішніх Справ України №267 від 31.12.2010 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення 31.12.2010 року полковника ОСОБА_1.

17.02.2011 року головою МСЕК сформовано довідку до акту огляду МСЕК серії 10 ААА №681097 про те, що ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності, в зв'язку із захворюванням пов'язаним із проходженням військової служби. Інвалідність встановлено на строк до березня 2012. Черговий переогляд лютий 2012 року.

14.01.2015 року Указом Президента України №15/2015 "Про часткову мобілізацію" ОСОБА_1 призвано на військову службу в особливий період до Національної гвардії України. Військову службу проходив з 14.07.2015 по 27.10.2017 року.

27.10.2017 року начальником центрального територіального управління Національної гвардії України (по строковій частині) винесено наказ №248, яким припинено (розірвано) контракт про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України та виключено зі списків особового складу Центрального територіального управління Національної гвардії України та всіх видів забезпечення полковника ОСОБА_1

08.11.2017 року на підставі огляду МСЕК №80036 сформовано виписку з акту огляду медико - соціальної експертної комісії до довідки серії 12 ААА №602043 про те, що ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності, безтерміново.

30.11.2017 року ОСОБА_1 із заявою звернувся до начальника Центрального територіального управління НГУ про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із інвалідністю, що пов'язана із захистом Батьківщини.

30.01.2018 року центральне територіальне управління Національної гвардії України повідомило ОСОБА_1 про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку із інвалідністю про, що зазначено в протоколі засідання комісії Головного управління Національної гвардії України 3214/975.

Згідно витягу із протоколу №214/975 комісією Головного управління Національної гвардії України запропоновано відмовити у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 за встановлену повторну ІІ групу інвалідності, посилаючись на п. 4 ст. 16-3 Закону за змістом якої, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої сум.

У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися не здійснюється.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Положеннями ч.5 ст.17 Конституції України визначено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Закон України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 3 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" дія даного Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Відповідно до ст.41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Частиною 1 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до ч. 2 ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, зокрема, за п.4 - встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Разом з цим, відповідно до ч. 4 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011- ХІІ якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

При цьому, відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який набрав чинності з 1 січня 2017 року, пункт 4 статті 16-3 доповнено абзацом другим такого змісту: "У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється".

Отже, з 01 січня 2017 року вказана норма Закону зазнала відповідних змін.

Окрім того, суд зазначає, що згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 №335 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України", пункт 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 доповнено абзацом такого змісту: «У разі повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється».

З огляду на викладене, законодавством України передбачено право військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі у випадку встановлення під час повторного огляду згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищої групи інвалідності, за умови, що встановлення вищої групи інвалідності відбулось протягом двох років після первинного встановлення інвалідності.

Матеріали справи свідчать, що позивачу за наслідками первинного огляду з 14.02.2011 встановлено третю групу інвалідності у зв'язку з чим ОСОБА_1 отримав одноразову грошову допомогу за вказаною групою інвалідності. Після спливу дворічного терміну, встановленого Законом, а саме з 30.10.2017 за наслідками повторного огляду позивачу встановлено другу групу інвалідності.

На час встановлення позивачу третьої групи інвалідності та виплати одноразової грошової допомоги пунктом 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499, передбачено, що у разі встановлення більшого відсотка втрати працездатності або в разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Разом з тим, на час встановлення позивачу другої групи інвалідності (30.10.2017 року) діяв Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975.

Відтак, суд відхиляє доводи представника позивача з приводу мотивів позовних вимог щодо не застосування норм законодавства, які діяли на час встановлення позивачу другої групи інвалідності, та які передбачають, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги з урахуванням раніше виплаченої суми здійснюється за умови, що зміна групи інвалідності відбулася протягом двох років після первинного встановлення інвалідності, оскільки позивач набув статусу інваліда третьої групи ще на час дії норм, які не передбачали зазначені обмеження в часі. На думку позивача, незалежно від часу зміни групи інвалідності, він має право на отримання одноразової грошової допомоги, з урахуванням різниці отриманої суми.

Проте, суд не погоджується з цією позицією, оскільки суд застосовує законодавство, чинне на момент виникнення спірних правовідносин, встановлення кожної групи інвалідності є саме по собі різними юридичними фактами, кожен з яких тягне за собою виникнення певних прав та обов'язків, а тому застосуванню підлягають ті норми права, які були чинними на момент встановлення тієї групи інвалідності з якою позивач пов'язує виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги.

Окрім того, як слідує із довідки до акту огляду МСЕК серії 10 ААА №691097 від 17.02.2011 року третю групу інвалідності ОСОБА_1 встановлено на строк до березня 2012, а доказів щодо чергового переогляду у 2012 році відсутні.

За таких обставин, суд вважає, що оскільки друга група інвалідності позивачу була встановлена у 2017, тому застосуванню не підлягають положення ст. 16-3 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011- ХІІ в редакції Закону до 01.01.2017.

За аналогічних підстав, суд вважає необґрунтованими і посилання позивача на положення Порядку №975, яким зазначено, що одноразова грошова допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги, а саме Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. №499.

Натомість, відповідно до матеріалів справи, ІІІ група третя група інвалідності позивачу встановлена у 2011 році, згідно рішення призначено одноразову грошову допомогу позивачу за III групу інвалідності внаслідок захворювання пов'язаного з проходженням військової служби у розмірі 36-місячного грошового забезпечення, що в подальшому військовою частиною виплачено позивачу одноразову грошову допомогу.

У відповідності до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому є безпідставними, і задоволенню не підлягають.

Відповідно до положень КАС України, судові витрати на користь позивача не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (22445, Вінницька область, Калинівський район, с. Корделівка, вул. Зелена, 16) до Головного управління Національної гвардії України (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення 9-а) про визнання відмови протиправною та зобов"язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено: 22.06.2018

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна