Постанова № 74930723, 21.06.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2018 року м. ОдесаСправа № 915/59/18Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Разюк Г.П.,

суддів: Головея В.М., Савицького Я.Ф.

/склад суду змінено відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.06.2018р./

при секретарі судового засідання Полінецькій В.С.

за участю представників учасників справи:

від позивача - ОСОБА_1, ордер серія ОД № 363396 від 27.02.2018 року; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ОД № 003159, дата видачі : 17.01.18;

від відповідача – ОСОБА_2, посвідчення адвоката України № 717 від 09.03.2017 року; ордер про надання правової допомоги серія КВ № 283730 від 01.05.2017 року; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЧК № 000739, дата видачі : 09.03.17;

від третьої особи - не з'явились, /повідомлені про час та місце проведення судового засідання належним чином /,розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства “Николаевстройкомплект”

на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 29.01.2018р. про відмову у забезпеченні позову, прийняту суддею Семенчук Н.О.

у справі № 915/59/18

за позовом Приватного підприємства “Николаевстройкомплект”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївський глиноземний завод”

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 акціонерного товариства “Українська залізниця”

про стягнення 3 088 713,96 грн.,

В С Т А Н О В И В :

26.01.2018 Приватне підприємство (далі по тексту – ПП) «Николаевстройкомплект» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю (далі–ТОВ) "Миколаївський глиноземний завод" 3088713,96грн. , нарахованих за порушення грошового зобов’язання за ОСОБА_4 №260-У від 16.08.2012 про передачу рухомого складу у тимчасове користування, в тому числі: 2 499 235,96 грн. втрат від інфляції та 589 478,00 грн. -3% річних. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача судові витрати.

Разом із позовною заявою ПП «Николаевстройкомплект» подана заява про забезпечення позову в якій останній просить суд:

- накласти арешт на хоппер-цементовози, що були передані в оренду позивачу на підставі укладеного із відповідачем ОСОБА_4 №260-У про передачу рухомого складу у тимчасове користування від 16.08.2012 (умови якого не виконуються ТОВ «Миколаївський глиноземний завод»), а саме: рухомий склад 171 залізничний вагон за номерами: 59499921, 59537159, 59533158, 59493106, 59535229, 59498618, 59499368, 59534180, 59533851, 59493072, 59534958, 59499970, 59534768, 59537662, 59530113, 59499145, 59495119, 59536748, 59498766, 59535302, 59533877, 59493262, 59492371, 59535419, 59530071, 59499939, 59495127, 59492348, 59536474, 59536342, 59493247, 59492561, 59536805, 59533083, 59499475, 59493767, 59532770, 59499962, 59494278, 59492660, 59538165, 59537753, 59537233, 59536946, 59534784, 59534081, 59532622, 59494229, 59543454, 59535575, 59535559, 59536516, 59535443, 59534552, 59533927, 59530121, 59498642, 59536912, 59530212, 59499855, 59493700, 59493486, 59533836, 59493213, 59537654, 59492637, 59538082, 9492025, 59495077, 59492249, 59494567, 59543926, 59535781, 59534941, 59534578, 59534313, 59533976, 59533042, 59492967, 59535708, 59534842, 59530667, 59537274, 59534172, 59492231, 59532705, 59535823, 59493320, 59534511, 59492702, 59495150, 59532853, 59534651, 59493957, 59533703, 59533729, 59535252, 59537449, 59537803, 59534883, 59533174, 59532945, 59499384, 59537738, 59493734, 59532812, 59492306, 59536953, 59499822, 59536888, 59533067, 59534115, 59534503, 59530170, 59492264, 59492074, 59498675, 59537456, 59535930, 59536334, 59495101, 59492777, 59536201, 59533711, 59538322, 59538264, 59538132, 59537340, 59537027, 59535757, 59535369, 59535237, 59535013, 59532929, 59530659, 59530535, 59499111, 59498501, 59495069, 59495036, 59499566, 59494880, 59494807, 59494203, 59493122, 59492728, 59492546, 59492538, 59492413, 59492389, 59537464, 59533653, 59532465, 59530543, 59530485, 59499673, 59499277, 59498915, 59492488, 59492082, 59538116, 59537886, 59536565, 59536243, 59535047, 59534255, 59534073, 59492983, 59492934, 59492215, 59533133;

- заборонити будь яким особам скасовувати/знімати з рухомого складу 171 залізничний вагон за тими ж номерами ознаки оренди, застосовані на підставі ОСОБА_4 №260-У про передачу рухомого складу у тимчасове користування від 16.08.2012;

- заборонити будь яким особам відчужувати/передавати рухомий склад 171 залізничний вагон за тими ж номерами до розгляду справи по суті та винесення кінцевого рішення;

- заборонити ПАТ «Українська залізниця» знімати з обліку рухомий склад 171 залізничні вагони за тими ж номерами.

Обґрунтовуючи її заявник зазначає, що ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» не виконує умови укладеного між сторонами договору №260-У від 16.08.2012 про передачу рухомого складу у тимчасове користування, у зв’язку з чим має заборгованість перед ПП «Николаевстройкомплект» у розмірі 3 088713,96грн., при цьому заявник стверджує, що існує реальна загроза, того що в результаті дій відповідача об’єкти передані йому в оренду, будуть відчужені на користь третіх осіб та будуть зняті ознаки оренди, що унеможливить в подальшому виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог ПП «Николаевстройкомплект» щодо стягнення цієї заборгованості .

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 29.01.2018 у задоволенні заяви про забезпечення позову ПП «Николаевстройкомплект» відмовлено повністю, оскільки ним не надано доказів на підтвердження вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, не обґрунтовано наявність підстав та доцільність забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача та заборони вчиняти певні дії, а також не доведено адекватність позовним вимогам обраних позивачем засобів до забезпечення позову.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, позивач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в яких просять скасувати її та прийняти постанову, якою заяву про забезпечення позову ПП «Николаевстройкомплект» задовольнити.

В обґрунтування своєї позиції скаржник посилається на ст.ст. 73, 136, 137, 236 ГПК України та зазначає про те, що має докази, які підтверджують намагання відповідача відчужити вагони, передані в оренду апелянту на підставі укладеного із відповідачем договору №260-У про передачу рухомого складу у тимчасове користування, зокрема, це листи, які були направлені на його електрону пошту з пропозицією прийняти участь в аукціоні з приводу придбання хоппер-цементовозів відповідно до переліку номерів за умови, що договір оренди ще не розірвано та відповідачем не повернуто ПП «Николаевстройкомплект» заборгованості.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач спростовує доводи апеляційної скарги та просить залишити оскаржувану ухвалу без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення, оскільки на його думку заява про забезпечення позову не містить жодного обґрунтування того, як невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду, а також він вважає, що заявлені позивачем заходи забезпечення не пов’язані з предметом позову. Крім того, з посиланням на судові рішення у справі № 910/4852/17 ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» стверджує, що договірні відносини сторін припинено та зобов'язано ПАТ "Укрзалізниця" зняти ознаки оренди з зазначеного скаржником рухомого складу.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

За приписами п. 1 ст. 271 ГПК України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Розглянувши матеріали заяви ПП «Николаевстройкомплект» про забезпечення позову, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї та заслухавши представників учасників справи в судовому засіданні колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду дійшла до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.08.2012р. між ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» (власник) та ПП «Николаевстройкомплект» (замовник) укладено договір № 260-У про передачу рухомого складу у тимчасове користування, відповідно до умов якого відповідач передає, а позивач приймає у платне тимчасове користування рухомий склад – хоппер-цементовози, що на праві приватної власності належать ПАТ «Миколаївський глиноземний завод».

Відповідно до п. 1.2 хоппер, який передається в тимчасове платне користування, потребує ремонту і обліковується в ремонтному парку.

Умовами п. 1.5 сторони передбачили, що замовник організовує та проводить ремонт хоперу, включаючи передислокацію до місця проведення ремонту, надає власнику всі документи, які підтверджують витрати, з послідуючим зарахуванням суми в рахунок оплати за користування вагонами.

Замовник сплачує погоджену суму оплати за даним договором за користування хоппером. Власник компенсує вартість ремонту хопперу замовнику в рахунок орендної плати (п.1.6 договору).

Хоппер вважається переданий в тимчасове користування власником і прийнятим замовником у відповідності до розділу 1 даного договору з дати підписання акту приймання-передачі (п. 2.1).

В результаті невиконання відповідачем взятих на себе зобов’язань за умовами зазначеного договору, в частині оплати планових ремонтів вагонів, позивач звернувся до суду із відповідним позовом про стягнення з відповідача суми понесених інфляцій втрат та 3 % річних у загальному розмірі 3088713,96 грн. та просив забезпечити цей шляхом накладання арешту на вагони у кількості 171 одиниці відповідно до переліку номерів, котрі належать на праві приватної власності ПАТ «Миколаївський глиноземний завод», крім того, заборонити вчиняти певні дії щодо них, зокрема скасовувати/знімати їх з рухомого складу, відчужувати/передавати, а також заборонити ПАТ «Українська залізниця» знімати з обліку рухомий склад з відповідними вагонами.

Відповідно до ст.136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Забезпечення позову є однією з найважливіших гарантій захисту прав, свобод та інтересів юридичних осіб, певним заходом для створення можливості реального виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог; прийняття передбачених законом заходів щодо забезпечення позову є правом суду, який розглядає спір. Заходи про забезпечення позову застосовуються судом, виходячи з обставин справи, змісту заявлених позовних вимог.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

В даному випадку, як зазначає заявник, необхідність вжиття заходів забезпечення позову, викликана наявністю у відповідача заборгованості в сумі 3088713,96грн.

Однак, саме лише посилання на наявність боргу не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.

Потенційна можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Також слід зазначити, що вимога позивача про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача та заборони вчиняти певні дії не пов`язана з предметом позову, оскільки позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача грошових коштів, тобто грошова вимога, а доказів на підтвердження того, що у відповідача на рахунках у банках відсутні грошові кошти, не подано.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд вірно зазначив в оскаржуваній ухвалі, що заява ПП «Николаевстройкомплект» про вжиття визначених ним заходів забезпечення позову, не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності забезпечення позову.

Крім того, подані заявником матеріали, не містять будь-яких обґрунтованих причин, у зв'язку з якими необхідно забезпечувати позов та будь-яких належних доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, позивачем ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду надано не було.

При цьому, посилання апелянта в апеляційній скарзі на листі відповідача направлені на його електрону пошту з пропозицією прийняти участь в аукціоні з приводу придбання хоппер-цементовозів, які на його думку свідчать про намагання відповідача відчужити вагони, передані йому в оренду, за умов, що договір оренди ще не розірвано, судова колегія вважає недоречним, оскільки по-перше відповідні вагони належать відповідачу на праві приватної власності і він має право розпоряджатись ними на власний розсуд, а по-друге Постановою Одеського апеляційного господарського від 07.06.2017 р. у справі № 915/1316/16, яка набрала законної сили встановлено, що договір №260-У від 16.08.2012р. припинив свою дію з 01.01.2016р. та зобов’язано ПП «Николаевстройкомплект» повернути відповідачу вагони у кількості 171 одиниці відповідно до переліку номерів.

За таких обставин та з огляду на те, що заявником не доведено, що невжиття, визначених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення поданої заяви про забезпечення позову.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга – без задоволення.

Керуючись ст.ст. 269 - 271, ст. ст. 275, 276, 282, 288 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства “Николаевстройкомплект” залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 29.01.2018р. – без змін.

Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст.288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 22.06.2018 р. о 14:55.

Головуючий суддя Разюк Г.П.

Суддя Головей В.М.

Суддя Савицький Я.Ф.