Постанова № 74930694, 21.06.2018, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2018 р. Справа № 907/573/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Матущака О.І.

суддів Бойко С.М.

ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства “Всеукраїнський акціонерний банк”, м. Київ

№ 08/3167 від 23.02.2018 р.

на ухвалу Господарського суду Закарпатської області

від 14.02.2018 р.

за заявою публічного акціонерного товариства “Всеукраїнський акціонерний банк”, м. Київ

про перегляд рішення Господарського суду

Закарпатської області від 08.02.2016р.

за нововиявленими обставинами

у справі №907/573/15

за позовом публічного акціонерного товариства „Всеукраїнський акціонерний банк” в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ОСОБА_2, м. Київ

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „Таурус проперті”, м. Київ

про визнання недійсним договору купівлі – продажу рухомого майна, укладеного 14.11.2014 р.

за участю представників сторін від:

позивача: ОСОБА_3 - адвокат, довіреність №139 від 27.03.2018 р.

відповідача: ОСОБА_4 - адвокат, ордер ЛВ №104373 від 21.06.2018 р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 08.02.2016р. у справі №907/573/15 (головуючий суддя Пригара Л.І., судді Йосипчук О.С., Ремецькі О.Ф.) у позові публічного акціонерного товариства “Всеукраїнський акціонерний банк” в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ОСОБА_2 відмовлено повністю (т. 2 а.с. 188-201).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.06.2016р. у даній справі (головуючий суддя Матущак О.І., судді Дубник О.П., Зварич О.В.) рішення Господарського суду Закарпатської області від 08.02.2016р. у справі № 907/573/15 залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення (т. 3 а.с. 67-75).

Постановою Вищого господарського суду України від 22.02.2017р. у даній справі касаційну скаргу ПАТ “Всеукраїнський акціонерний банк” в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ОСОБА_2 залишено без задоволення, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.06.2016р. у справі №907/573/15 господарського суду Закарпатської області залишено без змін (т. 4 а.с. 62-72).

Судові рішення мотивовані тим, що договір купівлі-продажу земельної ділянки від 14.11.2014р. не суперечить положенням чинного законодавства, зокрема, п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а відтак відсутні підстави для задоволення позовних вимог, а також нормам Закону "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", який діяв на момент укладення спірного договору купівлі – продажу рухомого майна.

12.12.2016 р. ПАТ “Всеукраїнський акціонерний банк” звернулося до господарського суду Закарпатської області із заявою № 22/3-53578 від 14.11.2016р. про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Закарпатської області від 08.02.2016р. у справі № 907/573/15 (т. 4 а.с. 2-6), в якій просило скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 08.02.2016р. та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Оскаржуваною ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 14.02.2018р. (суддя Васьковський О.В.) у задоволенні заяви про перегляд рішення господарського суду Закарпатської області від 08.02.2016р. у справі №907/573/15 за нововиявленими обставинами відмовлено повністю, рішення Господарського суду Закарпатської області від 08.02.2016р. у справі №907/573/15 залишено без змін.

Ухвала суду мотивована тим, що обставини, на які посилається заявник, не є нововиявленими обставинами у розумінні ст. 327 ГПК України.

Позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Закарпатської області від 14.02.2018р. та прийняти нове рішення, яким скасувати рішення господарського суду Закарпатської області від 08.02.2016р. у справі № 907/573/15 та позовні вимоги задовольнити повністю.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що 17.10.2016р. банк отримав лист Фонду державного майна України №10-36-19407 від 13.10.2016р., додатком до якого є рецензія на копію “Звіту про оцінку об’єктів нерухомості – будівель та споруд бази відпочинку загальною площею 1261,53 кв.м., що розташовані за адресою: Закарпатська область, Міжгірський район, с. Пилипець, буд. 343”, виконана рецензентом ОСОБА_5, яка, на думку заявника, спростовує викладені в звіті висновки щодо вартості майна, взяті судами до уваги при вирішенні справи №907/573/15. Вважає, що вказаний лист Фонду державного майна України №10-36-19407 від 13.10.2016р. з доданою до нього рецензією є нововиявленою обставиною у даній справі, яка не була і не могла бути відома банку на час розгляду справи.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 14.02.2018р. У поданому відзиві відповідач зазначає, що рецензія на копію “Звіту про оцінку об’єктів нерухомості – будівель та споруд бази відпочинку загальною площею 1261,53 кв.м за адресою: Закарпатська область, Міжгірський район, с.Пилипець, буд. 343” по своїй суті є новим доказом, а не нововиявленою обставиною, що виключає можливість зміни або скасування судового рішення на підставі норм ГПК України. Зазначена рецензія не містить необхідних ознак нововиявлених обстави та не спростовує фактів, покладених в основу судового рішення у даній справі.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Згідно ч.ч. 1-2 ст. 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення.

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

При цьому, є чітке розмежування поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами. Виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору або розгляду справи про банкрутство не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення згідно норм ГПК України.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.

Не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи прокурором. Також, не можуть визнаватися нововиявленими обставини, на які посилався учасник судового процесу в своїх поясненнях в суді будь-якої з інстанцій, або які могли бути встановлені судом в разі виконання вимог процесуального закону.

Таким чином, господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, якщо ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. При цьому, результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, та встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору.

Вирішення питання, чи вірно судом надано оцінку певним доказам, належить до компетенції судів вищих інстанцій, та не може бути вирішено в рамках розгляду заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами.

Як вбачається із заяви про перегляд рішення господарського суду Закарпатської області від 08.02.2016р. за нововиявленими обставинами, ПАТ “Всеукраїнський акціонерний банк” вважає нововиявленою обставиною лист Фонду державного майна України №10-36-19407 від 13.10.2016р. з доданою рецензією на копію “Звіту про оцінку об’єктів нерухомості – будівель та споруд бази відпочинку загальною площею 1261,53 кв.м за адресою: Закарпатська область, Міжгірський район, с. Пилипець, буд. 343”, об’єкт оціночної діяльності – ТОВ “ОСОБА_3 експерт ”, виконана рецензентом ОСОБА_5 та викладені в ній факти.

За твердженням заявника, з вказаного листа Фонду державного майна України та доданої рецензії банк дізнався про наступне:

- розрахунки, що наведені у Звіті, потребують пояснення та обгрунтування. Визначення середньої вартості 1 кв.м для об’єкта оцінки є некоректним. Припущення, на підставі яких оцінювачем проводилась оцінка у Звіті, не містять обгрунтування та розрахунків, що не відповідає п. 56 Національного стандарту № 1 (п.14-15 рецензії);

- згідно загального висновку Звіт класифікований за ознакою абз. 4 п. 67 Національного стандарту № 1, як такий, що неповною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки.

Проаналізувавши вищеописані матеріали, колегія суддів прийшла до висновку про те, що лист Фонду державного майна України №10-36-19407 від 13.10.2016р. з доданою рецензією на копію “Звіту про оцінку об’єктів нерухомості – будівель та споруд бази відпочинку загальною площею 1261,53 кв.м за адресою: Закарпатська область, Міжгірський район, с. Пилипець,буд. 343”, на який посилається заявник, по своїй суті є новим доказом у справі, а не нововиявленою обставиною, що виключає можливість зміни або скасування судового рішення за правилами глави 3 розділу IV ГПК України.

Як вірно зазначив суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, надана заявником рецензія на копію звіту про оцінку об’єктів нерухомості, в разі її своєчасного подання, могла б оцінюватись судом у сукупності з іншими наявними у справі доказами. Однак, такий доказ не був поданий як при слуханні справи в першій інстанції, так і в суді апеляційної інстанції.

Відтак, наведені заявником доводи не знайшли свого підтвердження в ході розгляду заяви, ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення господарського суду Закарпатської області від 08.02.2016р. у справі № 907/573/15 та не є істотними в розумінні ст.327 ГПК України.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд правомірно відмовив у задоволенні заяви ПАТ “Всеукраїнський акціонерний банк” про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Закарпатської області від 08.02.2016р. у даній справі.

Відповідно ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду, а тому оспорювана ухвала місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ? без задоволення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного вище, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про відсутність підстав відшкодування витрат позивачу за сплату судового збору внаслідок подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 ГПК України,

Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Ухвалу господарського суду Закарпатської області від 14.02.2018р. у справі №907/573/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції в порядку та строки, визначені ст.ст. 288, 289, 291 ГПК України.

Справу повернути до місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 25.06.2018 р.

Головуючий суддя О.І. Матущак

Судді С.М. Бойко

ОСОБА_1