Постанова № 74930633, 26.06.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2018 р. Справа№ 910/23155/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Зубець Л.П.

Алданової С.О.

при секретарі Позюбан А.С.

за участю представників

від позивача: не з»явились

від відповідача: не з»явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Комунального підприємства Київської обласної ради "Автогосподарство"

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2018

у справі № 910/23155/17 (суддя Плотницька Н.Б.)

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трудовий колектив Автогосподарства"

до Комунального підприємства Київської обласної ради "Автогосподарство"

про стягнення 1 463 391 грн. 48 коп.

та за зустрічним позовом Комунального підприємства Київської обласної ради "Автогосподарство"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трудовий колектив Автогосподарства"

про визнання недійсним договору та додаткових угод до нього

ВСТАНОВИВ:

21.12.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Трудовий колектив Автогосподарства" з вимогами до Комунального підприємства Київської обласної ради "Автогосподарство" про стягнення 735 700 грн. 00 коп. заборгованості за договором про надання зворотної фінансової допомоги № 28/02-17 від 28.02.2017.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору про надання зворотної фінансової допомоги № 28/02-17 від 28.02.2017 належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо повернення фінансової допомоги, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість в розмірі 735 700 грн. 00 коп.

13.02.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява Комунального підприємства Київської обласної ради "Автогосподарство" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трудовий колектив Автогосподарства" про визнання недійсними договору про надання зворотної фінансової допомоги № 28/02-17 від 28.02.2017 та додаткових угод до нього.

В обґрунтування заявлених зустрічних позовних вимог Комунальне підприємство Київської обласної ради "Автогосподарство" посилається на те, що договір про надання зворотної фінансової допомоги № 28/02-17 від 28.02.2017 та додаткові угоди № 1від 28.02.2017 та № 2 від 18.04.2017 до нього є недійсними, оскільки зі сторони Комунального підприємства Київської обласної ради "Автогосподарство" вказані правочини підписані директором позивача без належних на те повноважень та без погодження Київською обласною радою.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.04.2018 у справі № 910/23155/17 первісний позов задоволено. Стягнуто з Комунального підприємства Київської обласної ради "Автогосподарство" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трудовий колектив Автогосподарства" заборгованість у розмірі 1 463 391 грн. 48 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 21 950 грн. 87 коп. У задоволенні зустрічного позову Комунального підприємства Київської обласної ради "Автогосподарство" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трудовий колектив Автогосподарства" про визнання недійсними договору про надання зворотної фінансової допомоги № 28/02-17 від 28.02.2017 та додаткових угод до нього, відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Комунальне підприємство Київської обласної ради "Автогосподарство" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2018 у справі № 910/23155/17 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2018 апеляційну скаргу Комунального підприємства Київської обласної ради "Автогосподарство" передано на розгляд колегії суддів у складі: Мартюк А.І. (головуючий суддя),судді: Алданова С.О., Зубець Л.П.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства Київської обласної ради "Автогосподарство" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2018 у справі № 910/23155/17 та призначено до розгляду на 26.06.2018.

15.06.2018р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Трудовий колектив Автогосподарства» надійшов відзив в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2018 у справі № 910/23155/17 - без змін.

Встановлено, що в судове засідання 26.06.2018р. представник Комунального підприємства Київської обласної ради "Автогосподарство" та Товариства з обмеженою відповідальністю «Трудовий колектив Автогосподарства» не з'явилися, але останнім через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду було подано клопотання в якому просить суд розгляд справи відкласти.

Розглянувши вказане клопотання у судовому засіданні судова колегія дійшла висновку про відмову в його задоволенні, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов'язок суду відкласти апеляційний розгляд справи. За висновками суду неявка представників не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника позивача та відповідача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

28.02.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трудовий колектив автогосподарства" (позикодавець за договором) та Комунальним підприємством Київської обласної ради "Автогосподарство" (позичальник за договором) укладено договір надання поворотної фінансової допомоги № 28/02-17 (далі - договір) відповідно до умов якого позикодавець надає позичальнику фінансову допомогу, а позичальник зобов'язується повернути її у порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до пункту 5.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором.

Згідно з пунктом 2.1 договору основна поворотна фінансова допомога надається у національній валюті України в сумі 261 700 грн. 00 коп. без податку на додану вартість.

При необхідності позичальнику може бути надана додаткова поворотна фінансова допомога, яка узгоджується сторонами та оформлюється додатковою угодою до даного договору та є його невід'ємною частиною (пункт 2.2. договору).

У відповідності до пункту 2.5 договору кошти залучені від позикодавця як основна поворотна фінансова допомога, повертається у термін до 31.03.2017.

Пунктом 2.6 договору сторони погодили, що кошти залучені від позикодавця як додаткова фінансова допомога, повертаються у термін, визначений відповідною додатковою угодою до даного договору.

22.03.2017 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору надання поворотної фінансової допомоги № 28/02-17 від 28.02.2017, відповідно до умов якої позичальнику надається додаткова поворотна фінансова допомога у національній валюті України в сумі 200 000 грн. 00 коп. без податку на додану вартість, яка повертається у термін до 22.04.2017.

18.04.2017 між сторонами укладено додаткову угоду № 2 до договору надання поворотної фінансової допомоги № 28/02-17 від 28.02.2017, відповідно до умов якої позичальнику надається додаткова поворотна фінансова допомога у національній валюті України в сумі 274 000 грн. 00 коп. без податку на додану вартість, яка повертається у термін до 18.05.2017.

25.07.2017 між сторонами укладено додаткову угоду № 3 до договору надання поворотної фінансової допомоги № 28/02-17 від 28.02.2017, відповідно до умов якої позичальнику надається додаткова поворотна фінансова допомога у національній валюті України в сумі 81 000 грн. 00 коп. без податку на додану вартість, яка повертається у термін до 25.08.2017.

10.08.2017 між сторонами укладено додаткову угоду № 4 до договору надання поворотної фінансової допомоги № 28/02-17 від 28.02.2017, відповідно до умов якої позичальнику надається додаткова поворотна фінансова допомога у національній валюті України в сумі 67 210 грн. 00 коп. без податку на додану вартість, яка повертається у термін до 10.09.2017.

14.08.2017 між сторонами укладено додаткову угоду № 5 до договору надання поворотної фінансової допомоги № 28/02-17 від 28.02.2017, відповідно до умов якої позичальнику надається додаткова поворотна фінансова допомога у національній валюті України в сумі 10 000 грн. 00 коп. без податку на додану вартість, яка повертається у термін до 14.09.2017.

21.08.2017 між сторонами укладено додаткову угоду № 6 до договору надання поворотної фінансової допомоги № 28/02-17 від 28.02.2017, відповідно до умов якої позичальнику надається додаткова поворотна фінансова допомога у національній валюті України в сумі 19 600 грн. 00 коп. без податку на додану вартість, яка повертається у термін до 21.09.2017.

24.09.2017 між сторонами укладено додаткову угоду № 7 до договору надання поворотної фінансової допомоги № 28/02-17 від 28.02.2017, відповідно до умов якої позичальнику надається додаткова поворотна фінансова допомога у національній валюті України в сумі 136 095 грн. 00 коп. без податку на додану вартість, яка повертається у термін до 24.10.2017.

26.09.2017 між сторонами укладено додаткову угоду № 8 до договору надання поворотної фінансової допомоги № 28/02-17 від 28.02.2017, відповідно до умов якої позичальнику надається додаткова поворотна фінансова допомога у національній валюті України в сумі 16 268 грн. 50 коп. без податку на додану вартість, яка повертається у термін до 26.10.2017.

26.10.2017 між сторонами укладено додаткову угоду № 9 до договору надання поворотної фінансової допомоги № 28/02-17 від 28.02.2017, відповідно до умов якої позичальнику надається додаткова поворотна фінансова допомога у національній валюті України в сумі 50 000 грн. 00 коп. без податку на додану вартість, яка повертається у термін до 26.11.2017.

30.10.2017 між сторонами укладено додаткову угоду № 10 до договору надання поворотної фінансової допомоги № 28/02-17 від 28.02.2017, відповідно до умов якої позичальнику надається додаткова поворотна фінансова допомога у національній валюті України в сумі 146 954 грн. 00 коп. без податку на додану вартість, яка повертається у термін до 30.11.2017.

15.11.2017 між сторонами укладено додаткову угоду № 11 до договору надання поворотної фінансової допомоги № 28/02-17 від 28.02.2017, відповідно до умов якої позичальнику надається додаткова поворотна фінансова допомога у національній валюті України в сумі 50 000 грн. 00 коп. без податку на додану вартість, яка повертається у термін до 01.12.2017.

21.11.2017 між сторонами укладено додаткову угоду № 12 до договору надання поворотної фінансової допомоги № 28/02-17 від 28.02.2017, відповідно до умов якої позичальнику надається додаткова поворотна фінансова допомога у національній валюті України в сумі 107 625 грн. 00 коп. без податку на додану вартість, яка повертається у термін до 05.12.2017.

07.12.2017 між сторонами укладено додаткову угоду № 13 до договору надання поворотної фінансової допомоги № 28/02-17 від 28.02.2017, відповідно до умов якої позичальнику надається додаткова поворотна фінансова допомога у національній валюті України в сумі 50 000 грн. 00 коп. без податку на додану вартість, яка повертається у термін до 13.12.2017.

12.12.2017 між сторонами укладено додаткову угоду № 14 до договору надання поворотної фінансової допомоги № 28/02-17 від 28.02.2017, відповідно до умов якої позичальнику надається додаткова поворотна фінансова допомога у національній валюті України в сумі 100 000 грн. 00 коп. без податку на додану вартість, яка повертається у термін до 12.01.2018.

27.12.2017 між сторонами укладено додаткову угоду № 15 до договору надання поворотної фінансової допомоги № 28/02-17 від 28.02.2017, відповідно до умов якої позичальнику надається додаткова поворотна фінансова допомога у національній валюті України в сумі 38 938 грн. 98 коп. без податку на додану вартість, яка повертається у термін до 27.01.2018.

Позивачем на виконання умов договору надання поворотної фінансової допомоги № 28/02-17 від 28.02.2017 та додаткових угод до нього №№ 1-15 було перераховано відповідачу кошти у розмірі 1 609 391 грн. 48 коп., що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками та платіжними дорученнями.

Відповідач в порушення умов договору належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо своєчасного повернення наданих позивачем коштів за договором надання поворотної фінансової допомоги № 28/02-17 від 28.02.2017, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 1 463 391 грн. 48 коп.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 3 статті 1049 Цивільного кодексу України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з повернення коштів за договором надання поворотної фінансової допомоги № 28/02-17 від 28.02.2017 та факту наявності заборгованості у розмірі 1 463 391 грн. 48 коп., вимоги позивача про стягнення з відповідача поворотної безвідсоткової фінансової допомоги у розмірі 1 463 391 грн. 48 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки, відповідачем не надано суду доказів повернення позивачу коштів (поворотної фінансової допомоги) на суму 1 463 391 грн. 48 коп.

Щодо заявлених зустрічних позовних вимог про визнання недійсними договору про надання зворотної фінансової допомоги № 28/02-17 від 28.02.2017 та додаткових угод до нього № 1 від 28.02.2017 та № 2 від 18.04.2017, суд зазначає наступне.

В обґрунтування заявлених зустрічних позовних вимог Комунальне підприємство Київської обласної ради "Автогосподарство" посилається на те, що договір про надання зворотної фінансової допомоги № 28/02-17 від 28.02.2017 та додаткові угоди № 1 від 28.02.2017 та № 2 від 18.04.2017 до нього є недійсними, оскільки зі сторони Комунального підприємства Київської обласної ради "Автогосподарство" вказані правочини підписані директором позивача без належних на те повноважень та без погодження Київською обласною радою.

В силу норм статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільного права може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

У відповідності до норм статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України, статтями 207, 208 Господарського кодексу України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої-третьої, п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 10571 Цивільного кодексу України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", частини другої статті 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", частини другої статті 15 Закону України "Про оренду землі", статті 12 Закону України "Про іпотеку", частини другої статті 29 Закону України "Про страхування", статті 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 71 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" тощо.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

У силу припису статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача

Приписами частини 1 статті 207 Господарського кодексу України також визначено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

У відповідності до частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно з частиною 1 статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Органи юридичної особи діють у межах повноважень, наданих їм установчими документами та законом. Орган юридичної особи як її частина представляє інтереси останньої у відносинах з іншими суб'єктами права без спеціальних на те повноважень (без довіреності). Між юридичною особою та її органом правові відносини не виникають, а тому дії її органу визнаються діями самої юридичної особи.

У відносинах з третіми особами слід виходити з презумпції наявності достатнього обсягу повноважень на здійснення дієздатності юридичної особи як у одноособового органу юридичної особи, так і керівника її колегіального органу.

Якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень.

Як вбачається з преамбули договору надання поворотної фінансової допомоги № 28/02-17 від 28.02.2017, додаткової угоди № 1 від 22.03.2017 та додаткової угоди № 2 від 18.04.2017 до нього, при підписанні вказаних правочинів тимчасово виконуючий обов'язки генерального директора Комунального підприємства Київської обласної ради "Автогосподарство" Балаба Андрій Григорович діяв на підставі статуту.

Згідно з пунктом 6.2 статуту Комунального підприємства Київської обласної ради "Автогосподарство", затвердженого рішенням Київської обласної ради від 02.06.2016 № 109-04-VII, управління діяльністю підприємства здійснюється генеральним директором.

Відповідно до пунктами 6.3.8 та 6.3.9 статуту до виключної компетенції зборів учасників, які є вищим органом управління товариства, генеральний директор підприємства укладає угоди і договори, інші правочини, видає довіреності, відкриває в установах банків (казначейства) рахунки. Укладання договорів на товари, роботи, послуги та кредити на загальну суму більше як 100 000 грн 00 коп. здійснюється за погодженням в порядку встановленому засновником (Київською обласною радою).

Згідно з статтею 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 Цивільного кодексу України). Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.).

Як вбачається з наявних в матеріалах справи платіжного доручення № 5114 від 20.04.2017 та банківської виписки про рух коштів за період з 20.04.2017 по 20.04.2017 на виконання умов договору про надання зворотної фінансової допомоги № 28/02-17 від 28.02.2017 позичальником було здійснено часткове повернення коштів у розмірі 149 000 грн. 00 коп. Такі дії свідчать про виконання Комунальним підприємством Київської обласної ради "Автогосподарство" договору надання зворотної фінансової допомоги № 28/02-17 від 28.02.2017, а отже, правочин є схваленим.

Апеляційний суд погоджується із висновком місцевого про відсутність правових підстав для визнання недійсним договору про надання зворотної фінансової допомоги № 28/02-17 від 28.02.2017 та додаткових угод до нього, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трудовий колектив автогосподарства" та Комунальним підприємством Київської обласної ради "Автогосподарство", у зв'язку з чим зустрічні позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2018 у справі № 910/23155/17 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства Київської обласної ради "Автогосподарство" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2018 у справі № 910/23155/17 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/23155/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений 26.06.2018р.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді Л.П. Зубець

С.О. Алданова