Постанова № 74930608, 25.06.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2018 р. Справа№ 925/1460/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пантелієнка В.О.

суддів: Отрюха Б.В.

Доманської М.Л.

за участю секретаря Гуліди А.О.

та представників:

від ГУ ДФС у Полтавській області - Соловей А.А. - дов. №107/16-31-10-21 від 05.03.2018р.;

ліквідатор Пилипенко Т.В. - не з'явився;

від ДПІ у м.Черкаси ГУ ДФС у Черкаській області - не з'явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (далі - ГУ ДФС у Полтавській області)

на ухвалу №3 господарського суду Черкаської області від 05.04.2018р.

(повний текст складено 10.04.2018р.)

за заявою ГУ ДФС у Полтавській області

про визнання грошових вимог у сумі 10286,29 грн.

у справі №925/1460/15 (суддя Хабазня Ю.А.)

за заявою ініціюючого кредитора Державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області

до боржника Приватного підприємства «Вулкан-2»

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою №3 господарського суду Черкаської області від 05.04.2018р. по справі №925/1460/15 відмовлено повністю у задоволенні заяви Головного управління ДФС у Полтавській області від 26.02.2018 №4108/10/16-31-10-02-09.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою суду, 27.04.2018р. ГУ ДФС у Полтавській області подало апеляційну скаргу на ухвалу №3 господарського суду Черкаської області від 05.04.2018р., в якій просить скасувати ухвалу місцевого суду та прийняти нову, якою задовольнити грошові вимоги ГУ ДФС у Полтавській області в сумі 10 286,29 грн. та 3524 грн. витрат на сплату судового збору за подання заяви про приєднання кредиторських вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу ліквідатор ПП «Вулкан-2» Пилипенко Т.В. просить відмовити ГУ ДФС у Полтавській області у задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу №3 господарського суду Черкаської області від 05.04.2018р. залишити без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2018р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ДФС у Полтавській області, розгляд апеляційної скарги призначено на 25.06.2018р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2018р. названу вище апеляційну скаргу було прийнято до свого провадження колегією суддів в іншому складі та призначено до розгляду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника апелянта, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.6 ст.12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон).

ДПІ у м.Черкаси ГУ ДФС у Черкаській області звернулася до господарського суду Черкаської області із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника - Приватного підприємства «Вулкан-2», оскільки останнє має заборгованість у сумі 87 8490,90 грн.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 02.09.2015р. заяву про порушення провадження у справі про банкрутство ПП «Вулкан-2» було прийнято до розгляду та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою місцевого суду від 15.10.2015р. було порушено провадження у справі про банкрутство боржника та призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Мельника В.О.

15.02.2017р. боржник у особі його керівника Мальчіна Г.В. самостійно подав податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік (а.с.8 т.12), та податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік (а.с.9 т.12). Згідно з податковою декларацією з плати за землю задекларовано до сплати річну суму податкового зобов'язання у розмірі 10059,60 грн. (щомісячно - 838,30 грн.). Згідно з податковою декларацією з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, задекларовано до сплати річну суму податкового зобов'язання 1924,80 грн. (щомісячно - 481,20 грн.).

Постановою місцевого суду від 21.03.2017р. боржника було визнано банкрутом і призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Пилипенко Т.В.

26.02.2018р. ГУ ДФС у Полтавській області було подано заяву про приєднання кредиторських вимог №4108/10/16-31-10-02-09 про визнання його грошових вимог до боржника у сумі 10 286,29 грн. заборгованості зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), мотивуючи її тим, що: за боржником, обліковується податкова заборгованість, яка виникла після порушення провадження у справі про банкрутство боржника (15.10.2015) у загальній сумі 10 286,29 грн.; ПП "Вулкан-2" самостійно подано податкову декларацію з плати за землю, якою задекларовано до сплати річну суму податкового зобов'язання у розмірі 10059,60 грн. (щомісячно - 838,30 грн.), тому з урахуванням наявної станом на 29.04.2017 переплати 8,49 грн., сума заборгованості з орендної плати з юридичних осіб склала 8374,51 грн.; ПП "Вулкан-2" самостійно подано податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, якою задекларовано до сплати річну суму податкового зобов'язання 1924,80 грн. (щомісячно - 481,20 грн.), тому з урахуванням наявної станом на 28.04.2017 переплати 13,02 грн., сума заборгованості з податку на нерухоме майно склала 1911,78 грн.; обов'язок банкрута вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати і подавати звітність та декларації передбачений п.п.16.1.2-16.1.3 та п.16.1. ст.16, п.36.1 ст.36, п.46.1 ст.46, підп.54.1 ст.54 Податкового кодексу України; підставами для припинення податкового обов'язку, крім його виконання, є ліквідація юридичної особи (п.п.37.3.1 п.37.3 ст.37 Податкового кодексу України); Податковий кодекс України не звільняє боржника ні від ведення податкового обліку, ні від необхідності подання податкової звітності, ні від фіксування своїх податкових зобов'язань; згідно з висновками Вищого господарського суду України у постанові від 15.03.2017 у справі №904/4029/15: у ліквідаційній процедурі у банкрута можуть виникати нові зобов'язання, зокрема, з оплати поточних комунальних і експлуатаційних витрат та інших витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури; докази припинення земельних відносин та подання ліквідатором уточнюючого розрахунку відсутні; земельне законодавство не пов'язує визнання особи банкрутом з припиненням зобов'язань зі сплати податку на землю, тому, вимоги зі сплати земельного податку, слід вважати витратами пов'язаними з ліквідаційною процедурою, які відповідно до ч.1 ст.45 Закону підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів.

Згідно ч.1 ст.38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон) з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Відповідно до ч.1 ст.45 Закону, кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цією статтею. При цьому: 1) у першу чергу задовольняються: витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі: вимоги щодо відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов'язаних з виконанням ним повноважень розпорядника майна, керуючого санацією боржника або ліквідатора банкрута; витрати арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), пов'язані з утриманням і збереженням майнових активів банкрута;

Місцевим судом було правильно зазначено, що у процедурі розпорядження майном боржника керівник боржника був зобов'язаний подати як податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік, так і податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік, і подав їх в установлений Податковим кодексом України строк. Податкова декларація - це документ, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання. Плата за землю - це обов'язковий платіж у складі податку на майно;

З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Плата за землю не є витратами, безпосередньо пов'язаними зі здійсненням ліквідаційної процедури та виникає, як обов'язковий платіж, до моменту визнання боржника банкрутом і не виникає після цього (тобто до цього моменту декларація повинна подаватись, платежі нараховуються і підлягають сплаті, але після цього - норми Податкового кодексу України не застосовується, строк сплати не настає, плата не нараховується).

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції законно і обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви ГУ ДФС у Полтавській області про визнання його грошових вимог до боржника у сумі 10 286,29 грн.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 255, 269, 275, 276, 282, 283 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ГУ ДФС у Полтавській області залишити без задоволення, а ухвалу №3 господарського суду Черкаської області від 05.04.2018р. по справі №925/1460/15 - без змін.

Справу №925/1460/15 повернути до господарського суду Черкаської області.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складений та підписаний 26.06.2018р.

Головуючий суддя В.О. Пантелієнко

Судді Б.В. Отрюх

М.Л. Доманська