Рішення № 74930229, 20.06.2018, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.06.2018 Справа № 920/304/18м. Суми

За позовом Заступника керівника Шосткинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Кролевецької міської ради Сумської області, м. Кролевець Сумської області,

до відповідача ОСОБА_1 підприємства – товариства з обмеженою відповідальністю «Торгсервіс», м. Кролевець Сумської області

про стягнення 54335,26 грн.

Суддя Котельницька В.Л.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність б/н від 02.05.2018)

прокурор: Правдюк В.В. (службове посвідчення № 049945 від 22.05.2018)

В судовому засіданні, розпочатому 14.06.2017, за згодою сторін оголошувалась перерва до 20.06.2018 до 10 год. 30 хв.

Суть спору: прокурор відповідно до вимог поданої до господарського суду в інтересах держави в особі позивача позовної заяви просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 54335,26 грн. упущеної вигоди, спричиненої неукладанням договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Кролевець за будівництво об’єкта «Реконструкція з добудовою незавершеного будівництва багатоквартирного житлового будинку по вул. Нововокзальна, 10 в м. Кролевець Сумської області з кодом об’єкта згідно з державним класифікатором будівель і споруд ДК 018-2000-1122,1, категорія складності – ІІІ», а також стягнути з відповідача 1762,00 грн. судового збору.

22.05.2018 відповідач надіслав відзив на позов від 18.05.2018 № 1805/01-18, проти вимог прокурора заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позову.

31.05.2018 електронною поштою позивач надіслав заяву № 02-14/1571, відповідно до якої позов прокурора підтримав та просить суд розглядати справи без участі його представника.

Шосткинською місцевою прокуратурою надана суду відповідь на відзив, проти доводів відповідача прокурор заперечує та наполягає на задоволенні позовних вимог.

Позивач також у поданій до суду заяві № 02-14/1737 від 20.06.2018 підтримав позицію прокурора та просив суд задовольнити позов.

Представник позивача у судове засідання не прибув.

Присутні представники підтримали свої позиції, викладені у заявах по суті справи та додаткових письмових поясненнях, поданих до суду.

Судом досліджено докази, подані сторонами в обґрунтування їх позицій з предмета спору.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши пояснення присутніх представників, суд встановив:

Статтею 1311 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

За приписами частини четвертої статті 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України №3-рн/99 від 08.04.1999 під поняттям «орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Частиною 1 статті 62 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб. У випадках, коли доходи від закріплених за місцевими бюджетами загальнодержавних податків та зборів перевищують мінімальний розмір місцевого бюджету, держава вилучає із місцевого бюджету до державного бюджету частину надлишку в порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Відповідно до п.4-1 ч.1 ст.71 Бюджетного кодексу України, кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту спрямовуються до бюджету розвитку місцевого бюджету, яким згідно з п.19 ч.1 ст.1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визнаються доходи і видатки місцевого бюджету, які утворюються і використовуються для реалізації програм соціально-економічного розвитку та зміцнення матеріально-фінансової бази.

Обов'язок замовника будівництва взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту шляхом сплати коштів пайової участі встановлено ст.40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Тому неукладення договору пайової участі та несплата таким замовником до міського бюджету м. Кролевець коштів пайової участі є порушенням інтересів держави, що виражається в ненадходженні належних коштів до місцевого бюджету з метою їх подальшого використання для забезпечення завдань і функцій держави та місцевого самоврядування.

Відповідно до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури м. Кролевець, затвердженого рішенням Кролевецької міської ради від 05.10.2011 та Типового договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Кролевець у всіх питаннях щодо організації залучення пайових коштів у розвиток інфраструктури м. Кролевець виступає Кролевецька міська рада.

Відповідно до ст. 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Отже, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах виступає Кролевецька міська рада.

Проте, міською радою заходи, зокрема, звернення до суду щодо стягнення відповідних коштів до бюджету протягом тривалого часу не вживалися, що свідчить про неналежне здійснення органом місцевого самоврядування повноважень щодо захисту інтересів держави, зокрема, у бюджетній сфері.

За вказаних обставин прокурор вважає за доцільне звернутись до суду для представництва та захисту інтересів держави.

Враховуючи наявність підстав для представництва інтересів держави в суді прокурором, зважаючи на дотримання прокурором вимог Закону України «Про прокуратуру», суд вважає правомірним звернення Шосткинської місцевої прокуратури Сумської області з даним позовом до господарського суду.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач на підставі договору купівлі-продажу об’єкта незавершеного будівництва на аукціоні від 18.11.2006 набув право власності на відповідний об’єкт, що знаходиться за адресою: Сумська область, м.Кролевець, вул. Нововокзальна, 10.

Для обслуговування належного відповідачеві нерухомого майна, ним з Кролевецькою міською радою було укладено договір оренди землі від 03.12.2012.

Згідно з декларацією про готовність об'єкта до експлуатації за №СМ 143152690212, зареєстрованою Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції в Сумській області від 25.09.2015, зафіксовано факт будівництва та прийняття в експлуатацію об'єкта «Реконструкція з добудовою незавершеного будівництва багатоквартирного житлового будинку по вул. Нововокзальна, 10 в м. Кролевець Сумської області з кодом об'єкта згідно з державним класифікатором будівель і споруд ДК 018-2000 - 1 122.1, категорія складності - III».

Відповідно до вищевказаного документа, замовником будівництва є Виробничо-комерційне підприємство - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгсервіс» (відповідач у справі).

При цьому, прокурор обґрунтовує позов тим, що відповідач, у порушення вимог чинного законодавства не уклав з позивачем договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, у зв’язку з чим міським бюджетом м.Кролевця були понесені збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі, визначеному нормами Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Положенням про пайову участь (внесок) замовників (забудовників) у створенні і розвитку інженерно-транспортної інфраструктури м. Кролевець.

Відповідач вважає позицію прокурора необґрунтованою, та зазначає, що згідно з положенням п.5 ч. 4 ст. 40 вищевказаного Закону він звільнений від сплати пайових внесків у розвиток інфраструктури міста, оскільки є замовником будівництва об’єктів комплексної забудови території, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів та аукціонів. Також відповідач зазначає, що вимогами Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено граничний строк для укладання договору про пайову участь замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту. Відповідач вважає безпідставним і посилання прокурора у позові на ст. 1166 Цивільного кодексу України.

Суд, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, подані сторонами в обґрунтування своїх позицій з предмета спору, зазначає наступне.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності визначені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідно до п. 4 ст. 1 даного Закону замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Згідно із ст. 2 цього Закону планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає: 1) прогнозування розвитку територій; 2) забезпечення раціонального розселення і визначення напрямів сталого розвитку територій; 3) обґрунтування розподілу земель за цільовим призначенням; 4) взаємоузгодження державних, громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій; 5) визначення і раціональне взаємне розташування зон житлової та громадської забудови, виробничих, рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих, історико-культурних та інших зон і об'єктів; 6) встановлення режиму забудови територій, на яких передбачено провадження містобудівної діяльності; 7) розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об'єктів; 8) реконструкцію існуючої забудови та територій; 9) збереження, створення та відновлення рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих територій та об'єктів, ландшафтів, лісів, парків, скверів, окремих зелених насаджень; 10) створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури; 10 1) створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення; 11) проведення моніторингу забудови; 12) ведення містобудівного кадастру; 13) здійснення контролю у сфері містобудування.

Матеріалами справи підтверджено, що саме відповідач є замовником будівельних робіт на об’єкті будівництва «реконструкція з добудовою незавершеного будівництва багатоквартирного житлового будинку по вул. Нововокзальна, 10 в м. Кролевець Сумської області з кодом об'єкта згідно з державним класифікатором будівель і споруд ДК 018-2000 - 1 122.1, категорія складності - III».

Згідно із ст. 4 Закону України «Про архітектурну діяльність» під будівництвом слід розуміти нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт.

Отже, реконструкція, здійснена відповідачем, охоплюється законодавчим визначенням забудови, а відповідач є замовником.

Статтею 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» регулюються питання пайової участі замовника будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Так, порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону (частина 1 статті 40). Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті (частина 2 статті 40). Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури (частина 3 статті 40).

Відповідно до ч. 4 даної статті до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва: 1) об'єктів будь-якого призначення на замовлення державних органів або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів; 2) будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення; 3) будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла; 4) індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках; 5) об'єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів; 6) об'єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об'єктів соціальної інфраструктури; 7) об'єктів, що споруджуються замість тих, що пошкоджені або зруйновані внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру; 8) об'єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, за рахунок коштів інвесторів; 9) об'єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об'єктів енергетики, зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу); 10) об'єктів у межах індустріальних парків на замовлення ініціаторів створення індустріальних парків, керуючих компаній індустріальних парків, учасників індустріальних парків.

Таким чином, суд зазначає, що законодавством на відповідача як на замовника будівництва покладено обов’язок взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту шляхом укладання з позивачем відповідного договору.

Згідно з положеннями ч. 5 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.

Частиною 6 статті 40 даного Закону визначено, що встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, який з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати: 1) 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд; 2) 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для житлових будинків.

За змістом положень ч. 8 ст. 40 даного Закону розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта, з техніко-економічними показниками. У разі зміни замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму коштів, сплачених попереднім замовником відповідно до укладеного ним договору про пайову участь.

Відповідно до ч. 9 цієї статті договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін. Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

Згідно з п. 11 зазначеної статті інформація щодо договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та його виконання зазначається у декларації про готовність об'єкта до експлуатації або в акті готовності об'єкта до експлуатації.

Судом встановлено, що відповідно до ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» рішенням Кролевецької міської ради від 05.10.2011 затверджено Порядок залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури міста Кролевець (далі - Порядок) та який був чинний на момент прийняття відповідачем зазначеного вище об'єкта в експлуатацію.

Відповідно до Преамбули Порядку, він регулює організаційні та економічні відносини, пов'язані із залученням і використанням коштів забудовників об'єктів містобудування у створення та розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста у зв'язку із будівництвом об'єктів містобудування на території міста Кролевець.

Крім того, п.п.2.1. - 2.2., 3.1, 3.5 Порядку передбачено, що залучення до пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Кролевець є обов'язковим для всіх замовників, які мають намір здійснити будівництво об'єкта містобудування (спорудження нового об'єкта, реконструкцію, добудову) на території міста Кролевець, незалежно від форми власності замовника, розташування та функціонального призначення об'єкта будівництва. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки в місті Кролевець, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Кролевець, крім передбачених Порядком випадків. Замовник звертається до Кролевецької міської ради із заявою (клопотанням) про укладення договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Кролевець. Договір про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Кролевець укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення.

Таким чином, аналіз Порядку залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури міста Кролевець, а також положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» дає підстави для висновку про те, що реконструкція наявної будівлі без забудови нової земельної ділянки не звільняє відповідача від обов’язку укладання договору про пайову участь з Кролевецькою міською радою, а також перерахування коштів пайової участі.

Твердження відповідача щодо звільнення його на законодавчому рівні від сплати пайової участі замовників у разі будівництва об'єктів комплексної забудови території, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів та аукціонів спростовується встановленими у ході розгляду справи обставинами.

Як вже зазначалось вище, відповідно до п.5 ч.4 ст.40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва об'єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів.

У той же час, ст. 33 вказаного Закону наголошує на тому, комплексна забудова території здійснюється з метою забезпечення реалізації громадських інтересів і спрямовується на попереднє проведення інженерної підготовки, спорудження зовнішніх інженерно-транспортних мереж, об'єктів соціальної сфери, житлових будинків, інших об'єктів будівництва, а також на благоустрій території. Комплексна забудова території може здійснюватися шляхом комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду одним або кількома інвесторами.

Рішення про організацію комплексної забудови території у визначених межах та рішення про розміщення об'єктів будівництва на території населених пунктів та за їх межами під час комплексної забудови території приймає виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, районна державна адміністрація відповідно до їх повноважень у порядку, передбаченому цим Законом.

Рішення про розроблення детального плану певної території одночасно є рішенням про комплексну забудову цієї території.

Функції замовника на будівництво виконавчий орган місцевої ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації виконують безпосередньо або можуть делегувати їх на конкурсній основі генеральному підряднику (підряднику) у порядку, встановленому законодавством.

Функції замовника комплексної забудови території може виконувати власник (користувач) відповідної земельної ділянки в межах такої земельної ділянки, переданої (наданої) йому в установленому законом порядку.

Розміщення об'єктів будівництва на території населених пунктів та за їх межами під час комплексної забудови території здійснюється виконавчим органом сільської, селищної, міської ради, районною державною адміністрацією відповідно до їх повноважень шляхом надання містобудівних умов та обмежень або видачі будівельного паспорта відповідно до містобудівної документації у порядку, передбаченому цим Законом.

Регулювання земельних відносин під час комплексної забудови території здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Позивач у ході розгляду справи зазначав, що комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду одним або кількома інвесторами у м. Кролевець не було, до того ж виконавчий орган Кролевецької міської ради не приймав рішення про організацію комплексної забудови території у визначених межах чи про розміщення об’єктів будівництва на території населених пунктів чи за їх межами під час комплексної забудови території.

Долучений відповідачем до відзиву договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва на аукціоні від 18.11.2006 та викопіювання з генерального плану м. Кролевець фіксує лише факт набуття відповідачем від позивача права власності на це майно, яке відповідно до декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 25.09.2015 розташоване на земельній ділянці територіальної громади м. Кролевець па підставі договору оренди землі від 03.12.2012, зареєстрованого в відділі Держкомзему у Кролевецькому районі Сумської області 26.12.2012 за №592269994991497 та визначає місце його розташування. При цьому, подані відповідачем документи жодним чином не підтверджують факту належності об’єкта незавершеного будівництва багатоквартирного житлового будинку по вул. Нововокзальна, 10 в м. Кролевець Сумської області та розташованих поруч із ним об’єктів - школи, дитячого садка магазинів до якогось єдиного комплексу, що б свідчило про комплексну забудову району.

Таким чином, наявні докази свідчать лише про придбання відповідачем шляхом приватизації об’єкта незавершеного будівництва як окремого об’єкта нерухомості, а не як частину комплексної забудови.

Відтак, суд дійшов висновку, що відповідач не звільнений від сплати коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту як замовник у разі будівництва об'єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів.

При цьому, обов’язок ініціювати укладення договору про пайову участь покладено саме на замовника будівництва, оскільки цей обов’язок пов’язаний зі зверненням замовника до органу місцевого самоврядування.

Визначений частиною 9 статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та пунктом 3.5 Порядку строк (15 робочих днів) встановлено для укладення договору про пайову участь після добровільного виконання стороною цього обов’язку і звернення замовника будівництва до органу місцевого самоврядування з метою укладення такого договору.

Метою встановлення цих строків на укладення договору пайової участі у вказаному законодавчому положенні є визначення періоду часу, протягом якого забудовником має бути виконаний обов'язок з укладення договору на пайову участь (оформлення договірного зобов'язання забудовника щодо сплати конкретної суми пайового внеску на розвиток інженерної та соціальної інфраструктури міста).

Неукладення такого договору у вказаний вище період часу, законодавством не визначається правовою підставою звільнення забудовника від обов'язку укласти відповідний договір та, відповідно, від обов'язку сплатити пайовий внесок (вказана правова позиція наведена у постанові Вищого господарського суду України від 23.02.2016 у справі № 922/2508/15.

Ухилення замовника будівництва від укладення договору про пайову участь до прийняття об’єкта нерухомого майна в експлуатацію є порушенням зобов’язання, прямо передбаченого чинним законодавством.

Невиконання такого зобов’язання не звільняє замовника будівництва від обов’язку укласти договір про пайову участь, у тому числі й після прийняття об’єкта будівництва в експлуатацію.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що невиконання замовником будівництва обов'язку укласти договір про пайову участь до прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва не звільняє його від такого обов'язку.

Пунктом 4.2 Порядку залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури міста Кролевець визначено, що розмір пайової участі замовника у розвитку інфраструктури міста у гривнях визначається за наступною формулою: В = Н х Кф х Кз х Кв, де Н - кошторисна вартість будівництва об'єкта містобудування, Кф - коефіцієнт функціонального призначення об'єкта містобудування (визначається в таблиці 1), Кз - коефіцієнт зонального розміщення об'єкта містобудування (визначається в таблиці 2), Кв - коефіцієнт вартості будівництва об'єкта містобудування (визначається за таблицею 3).

При визначенні суми збитків, які підлягають стягненню з відповідача враховано, що згідно декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 25.09.2015 кошторисна вартість реконструйованого відповідачем об'єкта складає 3395,954 тис. грн.; коефіцієнт функціонального призначення об'єкта містобудування за таблицею 1 в даному випадку становить 0,02, оскільки зазначений об'єкт за декларацією має код 1122.1, який згідно Державного класифікатора будівель і споруд ДК 018-2000, належить до підкласу «будинки багатоквартирні масової забудови», коефіцієнт зонального розміщення об'єкта містобудування за таблицею 2 становитиме 1, оскільки вулиця Нововокзальна, на якій розташований прийнятий в експлуатацію об'єкт, входить до переліку інших вулиць, які не увійшли до переліків з іншими коефіцієнтами; коефіцієнт вартості будівництва об'єкта містобудування в даному випадку становитиме 0,8, оскільки кошторисна вартість будівництва об'єкта містобудування в даному випадку перевищує 1 млн. грн.

З огляду на викладене, розмір пайової участі відповідача у розвитку інфраструктури міста Кролевець розраховуватиметься наступним чином: В=3395954,00 грн. х 0,02 х 1 х 0,8 = 54335,26 гри.

Таким чином, розмір пайової участі у розвитку інженерно-транспортної інфраструктури м. Кролевець, який мав сплатити відповідач, складає 54335,26 грн., що розрахований у відповідності до чинного на момент виникнення спірних правовідносин Порядку та з урахуванням норм Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у частині дотримання граничного розміру пайової участі.

З огляду на це, враховуючи, що договору про пайову участь між відповідачем та позивачем укладено не було, названа сума є упущеною вигодою, яку б Кролевецька міська рада могла отримати при укладанні відповідного договору

Крім того, суд не погоджується з позицією відповідача про відсутність у його діях усіх елементів складу цивільного правопорушення та відсутністю у зв’язку з цим підстав для застосування прокурором та позивачем положень ст. 1166 ЦК України щодо підстав відшкодування майнової шкоди.

Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника, збитками та вини.

Відповідач не уклав договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Кролевець, що свідчить про його бездіяльність у вчиненні передбачених законодавством обов'язкових дій щодо такого звернення та укладення договору.

Таким чином, неправомірна бездіяльність відповідача щодо його обов'язку взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, який кореспондується зі зверненням відповідача до позивача із заявою про укладення такого договору, є протиправною формою поведінки, внаслідок якої Кролевецька міськрада була позбавлена права отримати на розвиток інфраструктури населеного пункту відповідну суму коштів, яка охоплюється визначенням упущеної вигоди. При цьому наслідки у виді упущеної вигоди перебувають у безпосередньому причинному зв'язку із наведеною неправомірною бездіяльністю відповідача.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку про задоволення вимог прокурора в частині стягнення з відповідача на користь позивача 54335,26 грн. упущеної вигоди, спричиненої неукладанням договору про пайовий внесок забудовників об’єктів у розвиток і створення інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Кролевець.

Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України прокуратурі за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762,00 грн.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 231-233, 236, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 підприємства - товариства з обмеженою відповідальністю «Торгсервіс» (41300, Сумська область, м. Кролевець, вул. Кооперативна, 4; код ЄДРПОУ 30033501) на користь Кролевецької міської ради (41300, Сумська область, м. Кролевець, вул. Грушевського, 19; код ЄРДПОУ 34135352) упущену вигоду, спричинену неукладанням договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Кролевець за будівництво об'єкта «Реконструкція з добудовою незавершеного будівництва багатоквартирного житлового будинку по вул. Нововокзальна, 10 в м. Кролевець Сумської області з кодом об'єкта згідно з державним класифікатором будівель і споруд ДК 018-2000 - 1122.1, категорія складності - ІІІ, у сумі 54335,26 грн., перерахувавши її за наступними реквізитами: р/р 31511921700498, одержувач - Кролевецька міська рада/код доходу 24170000 надходження коштів пайової участі у розвиток інфраструктури населеного пункту, МФО 837013, код 37824985, банк - УДКСУ в Сумській області.

3. Стягнути з ОСОБА_1 підприємства - товариства з обмеженою відповідальністю «Торгсервіс» (41300, Сумська область, м. Кролевець, вул. Кооперативна, 4; код ЄДРПОУ 30033501) на користь прокуратури Сумської області (40000, м. Суми, вул. Г.Кондратьєва, 33; код ЄДРПОУ отримувач – Прокуратура Сумської області, код 03527891, р/р 35214005002983, МФО 820172, Державна казначейська служба України м. Київ) витрати по сплаті судового збору в сумі 1762,00 грн.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Повне судове рішення складено 26.06.2018.

Суддя В.Л.Котельницька