Ухвала суду № 74930108, 19.06.2018, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

м. Суми

19.06.2018 Справа № 920/1222/17Господарський суд Сумської області у складі судді Спиридонової Н.О. при секретарі судового засідання Олтушевській І.О., розглянувши заяву № Sm007-ЛВ-3512/1222 від 08.06.2018 (вх. № 1254(р) від 11.06.2018) Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» про відстрочення виконання рішення суду у справі № 920/1222/17

за позовом – Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вул. Б. Хмельницького, буд. 6, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 20077720),

до відповідача – Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» (вул. Береста, буд. 21, м. Суми, 40030, ідентифікаційний код 03352432),

про стягнення 460468,50 грн. на підставі договору на купівлю-продаж природного газу № 14/2210/11 від 30.09.2011

за участю представників:

позивача – не з’явилися,

відповідача – ОСОБА_1 за довіреністю № 007.2Др-38-1217 від 29.12.2017.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Сумської області від 20.03.2018 у справі № 920/1222/17 позов задоволено та стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» заборгованість в сумі 385086,51 грн., 3 % річних в сумі 12303,05 грн., інфляційні втрати в сумі 63078,94 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 6907,03 грн.

13.04.2018 на виконання рішення господарського суду Сумської області від 20.03.2018 у справі № 920/1222/17 судом видано відповідний наказ.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.05.2018 у справі № 920/1222/17 в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

11.06.2018 до господарського суду Сумської області надійшла заява № Sm007-ЛВ-3512/1222 від 08.06.2018 Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» про відстрочення виконання рішення суду, відповідно до якої відповідач просить суд відстрочити виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 22 травня 2018 у справі № 920/1222/17до 01.11.2018.

Заява вмотивована тим скрутним фінансовим становищем відповідача яке склалося на підприємстві у зв’язку з анулюванням ліцензії на постачання природного газу для різних категорій споживачів Сумської області, в тому числі для населення та бюджетних установ 01.07.2015 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг України (НКРЕКП), у зв’язку з відокремленням функцій транспортування, розподілу та постачання природного газу на підставі статті 16 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» від 08.07.2010 № 2467-VІ. Відповідач є оператором газорозподільних систем та здійснює свою діяльність з розподілу природного газу в межах території міста Суми, Сумської області та села Мойка Краснокутського району Харківської області, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації на підставі ліцензії на розподіл природного, нафтового газу та газу (метану) вугільних родовищ, виданої за рішенням НКРЕКП № 814 від 19.06.2017. тариф на розподіл є основним джерелом фінансування діяльності відповідача. Тарифи на розподіл природного газу є фінансово-розрахунковими величинами, проте нормами чинного законодавства не передбачена можливості для відповідача здійснити розрахунок витрат, необхідних для закладення в тариф, а тому ПАТ «Сумигаз» не може самостійно встановлювати такі тарифи та зобов’язане дотримуватись імперативних норм, встановлених НКРЕКП. Протягом 2017р. -2018р. зазначені обставини призвели до погіршення фінансово-економічної діяльності відповідача, дефіциту коштів для виконання своїх зобов’язань перед державою та кредиторами, в тому числі і перед позивачем, ПАТ «НАК «Нафтогаз України». Заборгованість юридичних осіб перед відповідачем становить 13118036,08 грн.

Відповідач зобов’язаний в термін до 01.01.2018 року забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає в квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується, зокрема для приготування їжі. При цьому у разі не встановлення населенню в термін до 01.01.2018 року лічильників газу з вини суб’єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, припинення розподілу природного газу таким споживачам забороняється, а його облік до моменту встановлення лічильників газу здійснюється за нормами споживання встановленими Кабінетом Міністрів України (положення частини першої статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу»). Фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок коштів газорозподільних підприємств, що передбачені в структурі тарифу на послуги розподілу природного, а не за рахунок виділених бюджетних коштів на встановлення індивідуальних лічильників газу. За результатами економічної діяльності ПАТ «Сумигаз» з розподілу природного, нафтового газу та газу (метану) вугільних родовищ за 2013-2017 роки отримувало чистий збиток, який за 5 місяців 2018 року склав 27891000,00 грн.

Крім того, відповідач зазначає, що предметом стягнення за рішенням господарського суду Сумської області від 20.03.2018 у справі № 920/1222/17 відсутня сума основного боргу, а лише інфляційні втрати, 3% річних та судовий збір, тобто відстрочення оплати заборгованості не призведе до порушення прав позивача та дозволить відповідачеві сплатити заборгованість та виконувати функції оператора ГРМ, а стягнення зазначеної суми може створити реальну загрозу цивільним правам та інтересам держави, відповідача, споживачів природного газу Сумської області і може призвести до: повного зупинення виробничої діяльності відповідача, до загрози безперебійного та безаварійного газопостачання споживачів області через дефіцит обігових коштів; спровокує неспроможність виконання товариством поточних фінансових зобов’язань перед постачальниками природного газу, і, як наслідок - відключення від газопостачання області і залишення її без тепла та гарячого водопостачання, припинення виробничого процесу промислових підприємств - споживачів природного газу, виникнення аварійних ситуацій в процесі забезпечення населення природним газом і, як наслідок, нещасних випадків; спричинить виникнення соціальної напруги та нестабільності в регіоні; поставить під загрозу виконання заходів з проведення опалювального періоду 2017-2018 років, забезпечення підтримання належного технічного стану і безпечної експлуатації газових мереж, які знаходяться у власності держави.

Відповідно до листа Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 20.03.2014 № 2/14-1198, відповідача зобов’язано здійснити комплекс заходів щодо захисту персоналу товариства та територій від можливих надзвичайних ситуацій, заходів по забезпеченню сталого функціонування об’єктів підвищеної небезпеки та об’єктів життєзабезпечення, що належать до сфери управління відповідача, забезпечити поповнення матеріальних ресурсів, необхідних для запобігання та реагування на надзвичайні ситуації.

Як повідомив відповідач, що у травні 2012 році ним укладено довгострокові договори реструктуризації з ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» та мирову угоду, за якими щомісяця сплачує 382,1 тис. грн., або 4585 тис. грн. у річному виразі, а саме:

- договір від 28.05.2012 № 14112-180 про реструктуризації заборгованості в сумі 22898443,30 грн. з терміном погашення 15 років (сума щомісячного платежу 127213,57 грн.);

- договір від 28.05.2012 № 14112-181 про реструктуризації заборгованості в сумі 37486160,71 грн. з терміном погашення 15 років (сума щомісячного платежу 208256,45 грн.);

- договір від 28.05.2012 № 14112-182 про реструктуризації заборгованості в сумі 246 796,43 грн. з терміном погашення 15 років (сума щомісячного платежу 1 371,09 грн.);

- договір від 28.05.2012 № 14112-183 про реструктуризації заборгованості в сумі 6090357,34 грн. з терміном погашення 15 років (сума щомісячного платежу 33835,32 грн.);

- а також мирову угоду, затверджену ухвалою господарського суду Сумської області від 26.07.2012 у справі № 18/50-10 за позовом ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» до ПАТ «Сумигаз» про стягнення 39907365,95 гри., а саме: мирова угода від 20.06.2012 у справі № 18/50-10 про сплату залишку основного боргу в сумі 2053086,98 грн. щомісячними платежами в сумі 11406,04 грн. з терміном погашення 15 років.

Зазначені договори про реструктуризацію заборгованості та мирова угода виконуються ПАТ «Сумигаз» в повному обсязі без прострочення. Виплати по цим договорам за 8 місяців 2017 року становлять близько 4696000,00 грн.

Вищевикладене також стає обставиною, що унеможливлює погашення боргу перед позивачем, та в той же час підтверджує добросовісність відповідача при виконанні вже прийнятих на себе зобов’язань стосовно погашення реструктуризованої кредиторської заборгованості товариства.

Також відповідач просить суд врахувати ту обставину, що у 2016 році ПАТ «НАК «Нафтогаз України» пред’явленні до ПАТ «Сумигаз» ряд позовів, а саме:

- позов про стягнення 276872,67 грн., із них: 1533874,83 грн. пені, 119564,65 грн. 3 % річних, 974028,59 грн. інфляційних втрат від простроченої суми за неналежне виконання умов договору № 03/120/13-В на купівлю-продаж природного газу від 04.01.2013 (справа № 920/197/16) - заборгованість сплачена у повному обсязі;

- позов про стягнення 2950308,74 грн., із них: 1968949,10 грн. пені, 143731,50 грн. 3 % річних та 837628,14 грн. інфляційних втрат від простроченої суми за неналежне виконання умов договору № 03/100/13-Б на купівлю-продаж природного газу від 04.01.2013 (справа № 920/198/16) - справа знаходиться на розгляді;

- позов про стягнення 6259554,82 грн., із них: 1477712,61 грн. пені, 727493,57 грн. 3 % річних та 4054348,64 грн. інфляційних втрат від простроченої суми за неналежне виконання умов договору № 03/180/13-Н на купівлю-продаж природного газу від 04.01.2013 (справа № 920/199/16);

- позов про стягнення 11156248,16 грн., із них: 1850958,40 грн. 3 % річних та 9305289,76 грн. інфляційних втрат від простроченої суми за неналежне виконання умов договору № 03/110/13-ПР на купівлю-продаж природного газу від 31.01.2013 (справа № 920/200/16) - справа знаходиться на розгляді.

Сума основного боргу по всім вищезазначеним справам була відсутня на момент подачі позовів до суду.

Позивач свого представника в засідання суду не направив, письмових пояснень щодо заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду не подав.

Суд, розглянувши заяву відповідача про відстрочення виконання рішення суду у справі № 920/1222/17, визнав її правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно статті 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Згідно пункту 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2012 № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи -наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, для застосування передбачених цією нормою заходів, суду необхідно встановити чи є у наявності обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі. Крім того, розглядаючи питання про відстрочку виконання рішення суду, господарський суд повинен врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. При вирішенні заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що відповідно до статті 331 Господарського процесуального кодексу України, їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до статті 160 Господарського процесуального кодексу України, суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню або відстрочити чи розстрочити або змінити спосіб чи порядок його виконання в порядку, встановленому статтями 328, 331 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною третьою статті 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Тобто, перелік «обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення» у національному законодавстві є доволі нечітким. Обмеження стосовно можливого та допустимого строку відстрочки (розстрочки) виконання остаточного рішення у законі відсутнє. Відповідно, суд, який приймав рішення, має широкі дискреційні повноваження щодо підстав та строку для надання відстрочки виконання рішення, і у кожному конкретному випадку за своїм внутрішнім переконанням оцінює наявні у справі докази і вирішує питання про наявність чи відсутність обставин для вчинення таких процесуальних дій.

У той же час, зважаючи на те, що 1) виконання судового рішення є невід’ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012); 2) невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012); 3) відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини (надалі - Суд) право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов’язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (справа «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Сгеесе), від 19 березня 1997 року, пункт 40, ReportsofJudgmeNtsaNdDecisioNs 1997-II); 4) за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (справа «ІммобільяреСаффі» проти Італії», № 22774/93, пункт 74, ЕСНR 1999-V), а також беручи до уваги, те, що існування заборгованості, підтверджене обов’язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, «легітимні сподівання» на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить «майно» цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (справа «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року, заява № 3236/03, пункт 43), Вищий господарський суд України вважає, що з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація «потерпілій стороні» за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача, як «потерпілої сторони»; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Відповідно до Постанови Кабінету міністрів України № 705 від 25 липня 2012 року «Про визначення гарантованих постачальників природного газу», відповідач до 01.07.2015 року був гарантованим постачальником природного газу для різних категорій споживачів Сумської області, в тому числі для населення та бюджетних установ, а також є газорозподільним підприємством. Дана ліцензія відповідача анульована Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг України (НКРЕКП), у зв’язку з відокремленням функцій транспортування, розподілу та постачання природного газу на підставі статті 16 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» від 08.07.2010 № 2467- VІ.

Відповідач, як суб’єкт природної монополії, обмежений у своєму праві на здійснення інших видів господарської діяльності, тариф на розподіл є основним джерелом фінансування діяльності відповідача. Діяльність з розподілу природного газу здійснюється відповідачем в умовах імперативного державного регулювання, в тому числі в частині встановлення тарифів на послуги з розподілу природного газу.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про ринок природного газу», встановлення тарифів на послуги з розподілу природного газу належить до повноважень НКРЕКП. Протягом 2014-2017 років НКРЕКП затверджувалися економічно необґрунтовані занижені тарифи на послуги з розподілу природного газу. Тарифи на розподіл природного газу є фінансово-розрахунковими величинами, проте нормами чинного законодавства не передбачена можливості для відповідача здійснити розрахунок витрат, необхідних для закладення в тариф, так ПАТ «Сумигаз» не може самостійно встановлювати такі тарифи та зобов’язане дотримуватись імперативних норм, встановлених НКРЕКП. Протягом 2017-2018 року зазначені обставини призвели до погіршення фінансово-економічної діяльності відповідача, дефіциту коштів для виконання своїх зобов’язань перед державою та кредиторами, в тому числі і перед позивачем.

Заборгованість юридичних осіб перед відповідачем становить 13118036,08 грн., яка складається із заборгованості, переважно, підприємств, що використовують природний газ для постачання населенню теплової енергії, а відсоток відрахування встановлений НКРЕКП із поточного рахунку із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу є незначним.

Слід зазначити, що на території Сумської області ліцензію на розподіл природного, нафтового газу має лише відповідач, здійснюючи відповідну діяльність щодо розподілу природного газу відповідач зобов’язаний забезпечувати безперебійне та безаварійне надання послуг, утримувати газові мережі, споруди на них, систему газопостачання та газифікації в належному стані.

Відповідно до Статуту ПАТ «Сумигаз» предметом діяльності товариства, зокрема, є: надання послуг з розподілу природного, нафтового газу та газу (метану) вугільних родовищ; розподіл природного, нафтового газу та газу (метану) вугільних родовищ; створення, технічне обслуговування і експлуатація газових мереж, споруд, обладнання і приладів для газопостачання природного і скрапленого газу; виконання ремонтів газопроводів, газових приладів і пристроїв; локалізація і ліквідація аварійних ситуацій.

Основними джерелами фінансування є кошти отримані саме від розподілу природного газу, які обмежені складовими тарифів на транспортування газу розподільними трубопроводами «компенсація по ВТВ» та «прибуток». При цьому використання коштів з прибутку на погашення заборгованості не може проводитись в розмірі 100% через необхідність виконання умов договору з Міністерством енергетики та вугільної промисловості України щодо відновлення державного майна, яке проводиться за рахунок власних коштів відповідача у розмірі не меншому ніж 100 % амортизаційних відрахувань, передбачених у тарифах на розподіл природного газу та сплати податку на прибуток (19 %). І відповідно, виконання рішення суду в повному обсязі єдиним платежем призведе до неможливості здійснення відповідачем погашення поточної заборгованості та вимагатиме нецільового використання коштів, передбачених структурою тарифу.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», суб’єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов’язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується, зокрема, тільки для приготування їжі - до 1 січня 2018 року (продовжено до 2021 року).

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 № 409 «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування», з 1 жовтня 2014 року знижено норми споживання природного газу для населення, яке споживає газ без встановлення лічильників, що, відповідно, зменшує нараховані за нормами споживання обсяги транспортування природного газу для потреб населення.

Враховуючи вищезазначене, суб’єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території (ПАТ «Сумигаз» - на території Сумської області) зобов’язані в термін до 01.01.2018 для зазначеної групи населення забезпечити встановлення лічильників газу, як індивідуальних, так і загально будинкових, що забезпечить 100 % облік спожитого природного газу населенням. При цьому у разі не встановлення населенню у строки, зазначені у цьому підпункті, лічильників газу з вини суб’єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, припинення розподілу природного газу таким споживачам забороняється, а його облік до моменту встановлення лічильників газу здійснюється за нормами споживання встановленими Кабінетом Міністрів України (положення частини першої статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу»).

На сьогодні фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок коштів газорозподільних підприємств, що передбачені в структурі тарифу на послуги розподілу природного, а не за рахунок виділених бюджетних коштів на встановлення індивідуальних лічильників газу.

За результатами економічної діяльності ПАТ «Сумигаз» з розподілу природного, нафтового газу та газу (метану) вугільних родовищ за 2013-2017 роки фінансовий результат господарської діяльності відповідача за 5 місяців 2018 року склав 27891000,00 грн. збитку.

Наведені факти підтверджують, що внаслідок негативних економічних процесів у державі, кризи неплатежів та збитковості газорозподільних підприємств, а також проведення реформування ринку природного газу, у зв’язку з чим відповідач втратив право на здійснення постачання природного газу, що як наслідок призвело до значного скорочення виручки підприємства, що у свою чергу призвело до неможливості вчасного та в повному обсязі виконання зобов’язань.

За умов миттєвого виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 24.05.2018 у справі № 920/1222/17 значно погіршить фінансовий стан відповідача та призведе до неможливості виконання виробничих функцій, що і є виключно обставиною, і відповідно підставою для відстрочення виконання рішення у розумінні статті 331 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, предметом стягнення за даним рішенням відсутня сума основного боргу, а лише інфляційні втрати, 3 % річних та судовий збір, тобто відстрочення оплати заборгованості не призведе до порушення прав позивача та дозволить відповідачеві сплатити заборгованість та виконувати функції оператора ГРМ.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про функціонування паливно-енергетичного комплексу в особливий період», основними завданнями підприємств паливно-енергетичного комплексу в особливий період є:

- виробництво відповідно до мобілізаційних завдань (замовлень) на особливий період електричної та теплової енергії, продуктів переробки нафти і газу, обладнання, комплектувальних виробів, видобуток вугілля, торфу, нафти і газу, постачання і транспортування нафти, газу та продуктів їх переробки, передача (постачання) електричної та теплової енергії для потреб Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, підприємств, установ та організацій, а також населення;

- утримання в належному стані об’єктів паливно-енергетичного комплексу та призначеної для їх обслуговування техніки відповідно до вимог законодавства, чинного в особливий період;

- забезпечення технічного прикриття та відбудови найважливіших об’єктів комплексу;

- посилення безпеки, охорони та оборони його об’єктів;

- створення передумов для мінімізації загроз для населення, що проживає у безпосередній близькості від об’єктів паливно-енергетичного комплексу, які мають стратегічне значення.

Відповідно до листа Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 20.03.2014 № 2/14-1198, відповідача зобов’язано здійснити комплекс заходів щодо захисту персоналу товариства та територій від можливих надзвичайних ситуацій, заходів по забезпеченню сталого функціонування об’єктів підвищеної небезпеки та об’єктів життєзабезпечення, що належать до сфери управління відповідача, забезпечити поповнення матеріальних ресурсів, необхідних для запобігання та реагування на надзвичайні ситуації.

У травні 2012 році відповідачем укладено довгострокові договори реструктуризації з ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» та мирову угоду, за якими щомісяця сплачує 382,1 тис. грн., або 4585 тис. грн. у річному виразі, які виконуються відповідачем, відповідно наданої ним інформації в повному обсязі без прострочення. Виплати по цим договорам за 8 місяців 2017 року становлять близько 4696000,00 грн.

Вищевикладене також стає обставиною, що унеможливлює погашення боргу перед позивачем, та в той же час підтверджує добросовісність відповідача при виконанні вже прийнятих на себе зобов’язань стосовно погашення реструктуризованої кредиторської заборгованості товариства.

Також суд враховує, що у 2016 році ПАТ «НАК «Нафтогаз України» пред’явленні до ПАТ «Сумигаз» ряд позовів, за якими сума основного боргу була відсутня на момент подачі позовів до суду.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Савіцький проти України» від 26.07.2012 зазначено, що суд повторює, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи договірних держав допускали, щоб остаточні та обов’язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Тому необґрунтована тривала затримка виконання обов’язкового рішення може суперечити Конвенції. Саме на державу покладається обов’язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню.

При цьому, відстрочення виконання рішення суду - це не спосіб уникнути відповідальності, а, навпаки, це організація та створення умов для подальшого виконання рішення суду, покращення фінансового стану відповідача, виконання ним зобов’язань як перед позивачем, так і перед третіми особами.

Частиною четвертою статті 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, ухвалою господарського суду Сумської області від 30.10.2017 у справі № 920/199/16 було встановлено: «Станом на 01.09.2017 заборгованість населення за транспортування природного газу складала 87411500,00 грн. Крім того, 88 % розрахунків за розподілений населенню природний газ підприємство отримує у вигляді пільг та субсидій, які спрямовує виключно на погашення заборгованості за природний газ для виробничих потреб та технологічних втрат відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» та відбувається згідно Спільних протокольний рішень. А тому ПАТ по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» позбавлений можливості зарахувати ці кошти з чітким призначенням платежу на погашення інфляційних втрат, 3 % річних, пені, судового збору за неналежне виконання зобов'язань, навіть на підставі рішення суду.».

Відповідно до статуту ПАТ по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» предметом діяльності товариства, зокрема, є: надання послуг з розподілу природного, нафтового газу та газу (метану) вугільних родовищ; створення, технічне обслуговування і експлуатація газових мереж, споруд, обладнання і приладів для газопостачання природного і скрапленого газу; виконання ремонтів газопроводів, газових приладів і пристроїв; локалізація і ліквідація аварійних ситуацій.

Основними джерелами фінансування відповідача є кошти отримані саме від розподілу природного газу, які обмежені складовими тарифів на транспортування газу розподільними трубопроводами «компенсація по ВТВ» та «прибуток». При цьому використання коштів з прибутку на погашення заборгованості не може проводитись в розмірі 100 % через необхідність виконання умов договору з Міністерством енергетики та вугільної промисловості України щодо відновлення державного майна, яке проводиться за рахунок власних коштів товариства у розмірі не меншому 100 % амортизаційних відрахувань, передбачених у тарифах на розподіл природного газу та сплати податку на прибуток (19 %). І відповідно, виконання рішення суду в повному обсязі єдиним платежем призведе до неможливості здійснення відповідачем погашення поточної заборгованості та вимагатиме нецільового використання коштів, передбачених структурою тарифу.

Конституційний суд України у рішенні від 26.06.2013 у справі № 5-рп/2013 за конституційним звернення Акціонерної компанії «Харківобленерго» щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 частини другої статті 17, пункту 8 частини першої статті 26, частини першої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» наголошує, що за судовою практикою до обставин, що ускладнюють виконання судового рішення та які є підставою для розстрочки його виконання, належать хвороба боржника або членів його сім’ї, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи - боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Як встановлено судом, на сьогоднішній день фінансовий стан відповідача, який здійснює виключно розподіл природного газу всім категоріям споживачів Сумської області, є вкрай тяжким, що ставить під загрозу його функціонування та надання послуг з безперебійного та безаварійного газопостачання. За таких умов, миттєве виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 08.06.2017 значно погіршить фінансовий стан відповідача та призведе до неможливості виконання ним виробничих функцій, що і є виключно обставиною, і відповідно підставою для відстрочення виконання рішення розумінні частини третьої статті 331 Господарського кодексу України.

З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги доводи відповідача, наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду, а також відсутність станом на момент розгляду заяви відповідача будь-яких заперечень позивача щодо відстрочення виконання рішення у даній справі, а також з метою забезпечення балансу інтересів як позивача, так і відповідача, суд вважає за доцільне відстрочити виконання рішення суду до 01.11.2018, оскільки позивач заінтересований у найшвидшому виконанні рішення суду, а відповідач заінтересований у його виконанні та одночасному збереженні свого важливого призначення та подальшого продовження господарської діяльності.

На підставі викладеного, керуючись постановою пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» та статтями 46, 75, 233, 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву № Sm007-ЛВ-3512/1222 від 08.06.2018 (вх. № 1254(р) від 11.06.2018) Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» (вул. Береста, буд. 21, м. Суми, 40030, ідентифікаційний код 03352432) про відстрочення виконання рішення суду у справі № 920/1222/17 задовольнити.

2. Відстрочити виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 22.05.2018 у справі № 920/1222/17 до 01 листопада 2018 року.

3. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення – 19 червня 2018 року.

4. Ухвала про відстрочення виконання рішення є виконавчим документом.

5. Ухвала дійсна для пред’явлення протягом трьох років з наступного дня після набрання нею законної сили.

6. Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного господарського суду у строки та в порядку, встановлені статтями 253-259 Господарського процесуального кодексу України.

7. Ухвалу надіслати учасникам справи.

Повну ухвалу складено 25 червня 2018 року.

Суддя Н.О. Спиридонова