Рішення № 74930070, 21.06.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" червня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/903/18

Господарський суд Одеської області у складі:

Суддя Гут С.Ф.

при секретарі судового засідання Себовій О.О.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 5301 від 01.11.2017р.;

від відповідача: ОСОБА_2., довіреність № б/н від 08.06.2018р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Донецька залізниця” ПАТ “Українська залізниця” до відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Трансінвестсервіс” про стягнення заборгованості у розмірі 97 720,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Донецька залізниця” ПАТ “Українська залізниця” (надалі – позивач), звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Трансінвестсервіс” (надалі – відповідач) про стягнення штрафу за неправильне зазначення маси вантажу у розмірі 97 720,00 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.05.18р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та судове засідання для розгляду справи по суті призначено "14" червня 2018 р. о 10:30 год.

11.06.2018р. до канцелярії господарського суду Одеської області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні 14.06.2018р. було оголошено перерву до "21" червня 2018 р. о 10:30 год.

В судовому засіданні 21.06.2018р. представником позивача було надано суду відповідь на відзив.

21.06.2018р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

09.11.2017р. згідно з накладною №41456179, зі станції Чорноморська Одеської залізниці на станцію Авдіївка Донецької залізниці було відправлено групу вагонів з вантажем — вугілля кам’яне, у т.ч. вагони №№56361934, 53525473.

11.11.2017р. на станції призначення Авдіївка на підставі заявки вантажоодержувача від 11.11.2017 року згідно ст.52 Статуту залізниць України було здійснено контрольне переважування вантажу та складено комерційний акт №482803/372 від 12.11.2017р.

Комерційний акт №482803/372 від 12.11.2017р. засвідчує, що під час контрольного зважування вагона №56361934 відправленого за накладною №41456179 було встановлено: в документі зазначено вага: тара вагона 20950 кг, маса вантажу нето 68750 кг. В дійсності: маса вантажу бруто 88700 кг, тара вагона 20950 кг, маса вантажу нето 67750 кг, що менше ваги в документі на 1000 кг. Зважування зазначеного вагону проведена на справних 100-т електронних вагах вантажоодержувача, повірених 13.10.2017 року. Вантаж прибув в справному вагоні: люки та двері закриті, протікання вантажу немає. Завантаження в вагоні нерівномірне, розрівнена, на рівні бортів, без виїмок та поглиблень, маркована вапняним розчином, плінкою проти видування не покривалася. Результат зафіксовано в Книзі контрольних переважувань вантажів 11.11.2017р.

Також, комерційний акт №482803/372 від 12.11.2017р. засвідчує, що під час контрольного зважування вагона №33525473 відправленого за накладною №41456179 було встановлено: в документі зазначено вага: тара вагона 21850 кг, маса вантажу нето 68600 кг. В дійсності: маса вантажу бруто 88650 кг, тара вагона 21850 кг, маса вантажу нето 67100 кг, що менше ваги в документі на 1500 кг. Зважування зазначеного вагону проведена на справних 100-т електронних вагах вантажоодержувача, повірених 13.10.2017 року. Вантаж прибув в справному вагоні: люки та двері закриті, протікання вантажу немає. Завантаження в вагоні нерівномірне, розрівнена, на рівні бортів, без виїмок та поглиблень, маркована вапняним розчином, плінкою проти видування не покривалася. Результат зафіксовано в Книзі контрольних переважувань вантажів 12. 11.2017 року.

Відповідно до накладної №41456179 відправником вантажу є ТОВ з іноземними інвестиціями « Трансінвестсервіс». Маса вантажу визначена вантажовідправником без участі представників залізниці, завантаження проводилося вантажовідправником (підтверджується графами 23, 24 перевізних документів),. Зазначені відмітки є в перевізних документах.

Таким чином, як зазначає позивач в порушення вимог Статуту залізниць України, відповідачем було неправильно зазначено у накладних масу вантажу, у зв’язку із чим Публічне акціонерне товариство “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Донецька залізниця” ПАТ “Українська залізниця” (надалі – позивач), звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Трансінвестсервіс” (надалі – відповідач) про стягнення штрафу за неправильне зазначення маси вантажу у розмірі 97 720,00 грн.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 6 Статуту Залізниць України накладна – є основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов’язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею, накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць (ст. 129 Статуту Залізниць України).

Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей зазначених ними у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначається у накладних, але вона не зобов’язана перевіряти все що приймає до перевезення.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 118 Статуту залізниць України за пред’явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім випадків заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п’ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Статтею 122 Статуту залізниць України передбачено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача, з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно зі ст.118 Статуту.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 308 Господарського кодексу України, відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.

Згідно з ст.12 Закону України “Про залізничний транспорт”залізниці та підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до ст. 23 Закону України “Про залізничний транспорт” у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Відповідно до п.2.1. розділу 2 “Правил оформлення перевізних документів”, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000р. №644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011р. №138) та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 14.06.2011р. №765/19503, відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком до Правил.

Згідно з п.5.5. розділу 5 “Правил оформлення перевізних документів”, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Відповідно до п. 5 Правил складання актів у разі перевірки маси тари вагона не тим приймальником-здавачем (прийомоздавальником), який брав участь у зважуванні вагона з вантажем, в розділі "Д" комерційного акта зазначається прізвища прийомоздавальника, який брав участь у зважуванні вагона з вантажем і прийомоздавальника, який брав участь у зважуванні порожнього вагона. Акт підписується прийомоздавальником, який перевіряв тару вагона.

Згідно з п. 10 Правил складання актів комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи, старший прийомоздавальник) і прийомоздавальник станції, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Відповідно до Роз’яснень Президії Вищого господарського суду України від 29.09.2008р. N04-5/225 „Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002р. N04-5/601 „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” у розгляді справ про стягнення цього штрафу господарським судам слід виходити з того, що неправильно вказаною має бути хоча б одна відомість; при цьому неправильне зазначення коду та адреси вантажоодержувача вважаються окремими порушеннями. Підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту. У застосуванні статей 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Судом встановлено, що комерційний акт №482803/372 від 12.11.2017р. містить усі необхідні підписи посадових осіб, тому являється належним доказом у справі.

У відзиві на позовну заяву відповідач посилається на ті обставини, що для застосування відповідальності за неправильне зазначення маси вантажу, залізниця має довести, що вантаж не було частково втрачено під час перевезення.

Однак вказані посилання відповідача спростовуються наступним.

Відповідно до п.13 Інформаційного листа ВГСУ від 02.02.2010р. №01-08/71 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів законодавства про відповідальність за порушення у галузі залізничного транспорту (за матеріалами узагальнення судової практики у справах, розглянутих господарськими судами України) "Одним із порушень, за яке відправник може бути притягнутий до відповідальності у вигляді штрафу, стаття 122 Статуту передбачає неправильне зазначення вантажовідправником у накладній маси вантажу. Для застосування цього виду відповідальності залізниця має довести, що вантаж не було частково втрачено під час перевезення."

Однак, як встановлено судом із наявних в матеріалах справи документів: вантаж прибув в справному вагоні; люки та двері закриті, протікання вантажу немає. Завантаження в вагоні нерівномірне, розрівнене, на рівні бортів, без виїмок та поглиблень, маркована вапняним розчином, плівкою проти видування не покривалася.

Більш того, під час відправлення вантажу представники відправника, будь яких відомостей щодо несправності вагонів в які навантажується їх вантаж не зазначали.

Отже, вищезазначене повністю спростовує послання відповідача, щодо недоведеності тієї обставини що вантаж не було частково втрачено.

Також у відзиві на позов, відповідач посилається на неможливість відправником зазначити невірну масу вантажу.

В обґрунтування вищезазначеного твердження, відповідач зазначає, що зважування, завантажених вагонів, для встановлення маси вантажу здійснюється співробітниками відповідача на повірених та зареєстрованих 100 тонних вагонних вагах 23104ВВ-1003/2СД. Зазначенні вагонні ваги взяті на облік залізницею, про що свідчить виданий технічний паспорт у відповідності до п.2.3 Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 31 липня 2012 року N 442.

Як зазначає відповідач, у відповідності до роздруківки від 09.11.2018 року о 16 год 19 хв. 54 с. з програмного комплексу ПО-У.01, встановленого на вагах, складеної ваговим оператором ОСОБА_4 (робітник Відповідача), при зважуванні на вагових вагах 23104ВВ- 1003/2СД вагонів №53525473 та №56361934 з вантажем, було встановлено, що маса вантажу складає: 68,75тон. на вагон №56361934 та 68,60 на вагон №53525473

Відповідно до Довідки, наданої TOB «ВЕС-СЕРВІС» від 08.06.2018р. №105, ваги 23104ВВ-100Е/2СД на 2017 рік були повністю повірені та здійснювали роботу в справному стані.

Окрім того, відповідач посилається на ті обставини, що роздруківка з програмного комплексу ПО-У.01, встановленого на вагах 23104ВВ-100Е/2СД від 09.11.2017 року о 16 год 19 хв. 54 с., складеної ваговим оператором ОСОБА_4 в дійсності була роздрукована з програмного комплексу ПО-У.01, встановленого на вагах 23104ВВ-100Е/2СД, а данні зазначенні в них, не можуть зноситися та/або корегуватися в ручну.

Також відповідач посилається на ті обставини, що позивач скористався своїм правом на перевірку маси вантажу під час відправлення вагонів, а саме посилається на те, що відповідно до роздруківки з програмного комплексу ПО-У.01, встановленого на вагах 23104ВВ-100Е/2СД від від 09.11.2017 року о 16 год 19 хв. 54 с. складеної ваговим оператором ОСОБА_4 представник станції Черноморська, а саме: агент комерційний ОСОБА_5 була присутня під час зважування, чим засвідчив своїм підписом зазначену роздруківку та данні зазначенні в ній.

Однак, вищезазначені посилання відповідача спростовуються наступним.

Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України та п. 1.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644 (далі - Правила), накладна є обов’язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення, де видається одержувачу разом з вантажем.

У відповідності до п. 2.1 Правил оформлення перевізних документів, відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил.

Графа 24 накладної засвідчує, що маса вантажу визначена відправником. Внесення відомостей відправником в накладну підтверджена графою 55 накладної. Натомість, у разі визначення маси вантажу за участі залізниці, проставляється відповідна позначка у графі 25 накладної.

Слід також зазначити, що завантаження проводилося вантажовідправником, що підтверджується графою 28 накладної №41456179 від 09.11.2017р.

Аб.4.2 п.4 таблиці 2 розділу 3 збірнику тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26 березня 2009 р. N 317, передбачено за участь на вимогу вантажовласника працівника залізниці (перевізника) у зважуванні й/або видачі вантажу нараховується збір у розмірі 66,2 грн. за перші півгодини і 14,7 грн. за кожні наступні півгодини. Неповні півгодини округлюються до повних.

Як зазначає позивач, відповідна вимога до залізниці не надходила. Іншого суду доведено не було.

Таким чином, твердження відповідача, що залізниця скористалась своїм правом на перевірку маси вантажу є безпідставними і не підтверджуються матеріалами справи.

Також господарський суд зазначає, що описані відповідачем особливості 100 тонних вагонних ваг 23104ВВ-1003/2СД із програмним комплексом ПО-У.01 щодо неможливості коригування маси вантажу та будь яких інших параметрів ніяким чином не дають право відповідачу уникати відповідальності за невірне зазначення маси вантажу, та не спростовують доводів позивача.

Щодо посилань відповідача на те що відповідно до наданого суду Технічного паспорту на вагонні ваги, який оформлено 04.04.2013 року. В якому відзначено, що зважування здійснюється в русі 08 км. на год. При цьому, відповідач зазначає, що звичайний рух по вказаним вагам становить 5 км. на год., що менше швидкості руху.

Окрім того, відповідач посилається на п. 8 Технічного паспорту на вагонні ваги, наданого позивачем, в якому зазначено, що ваги були введені в експлуатацію 30.03.2004 року, а в п. 6 Технічного паспорту, вказано, що вказані ваги мають строк експлуатації 10 років.

Проте, вказані посилання відповідача не заслуговують на увагу оскільки, відповідно ОСОБА_2 від 04.04.2014р. (а.с. 17) Вагонним вагам №0330 проведена діагностика ,3.04.2014р. та відповідно до інструкції змінений інтервал обслуговування вагів, а саме: огляд перевірка 1раз в три місяці та повірка 1 раз в шість місяців. Відповідно до запису в Технічному паспорті ЗВВТ №0330 від 13.10.2017р. була здійснена повірка вагів.

Крім того, господарський суд зазначає, що відповідно до п. 3 Технічного паспорту ЗВВТ №0330 вказано, що швидкість пересування на вагонних вагах: під час зважування – 03км./год., під час руху 05 км./год., будь-яких відомостей щодо швидкості пересування 08 км./год. в технічному паспорті зазначено не було.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено той факт, що під час оформлення перевізних документів відповідачем було невірно зазначено у залізничній накладній маса вантажу.

За таких умов, суд вбачає вину ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Трансінвестсервіс”, на яку вказує позивач, що підтверджується накладною №41456179 від 09.11.17р. та комерційним актом №482803/372 від 12.11.2017р.

Враховуючи вищезазначені обставини справи та зазначені приписи норм матеріального права, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Донецька залізниця” ПАТ “Українська залізниця” до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Трансінвестсервіс” про стягнення штрафу за неправильне зазначення маси вантажу у розмірі 97 720,00 грн. є обґрунтованими, підтверджені наявними у справі матеріалами та підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об’єктивного з’ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору, а саме 1 762,00 грн.

Керуючись ст.ст.13, 20 73, 74, 76, 86, 126, 129, 165, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Донецька залізниця” ПАТ “Українська залізниця” до відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Трансінвестсервіс” про стягнення заборгованості у розмірі 97 720,00 грн. – задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Трансінвестсервіс” (67543, Одеська обл., Комінтернівський р-н., с. Визирка, вул. Чапаєва, буд. 50; код ЄДРПОУ 22447500) на користь Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Донецька залізниця” ПАТ “Українська залізниця” (84404, Донецька обл., м. Лиман, вул. Привокзальна, буд. 22; код ЄДРПОУ 40150216) штраф у сумі 97 720 /дев’яносто сім тисяч сімсот двадцять/ грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 762 /одна тисяча сімсот шістдесят дві/ грн. 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Накази видати в порядку ст.327 ГПК України

Повний текст рішення складено 26 червня 2018 р.

Суддя С.Ф. Гут