Рішення № 74929733, 21.06.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.06.2018Справа № 910/4637/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Чаплигіної А.А., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Державного підприємства "Український державний центр радіочастот" в особі Північно-східної філії Державного підприємства "Український державний центр радіочастот"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "ЕТЕР"

про стягнення 74 648, 80 грн.

Представники:

від позивача: Кібірєв О.Ю.;

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Український державний центр радіочастот" в особі Північно-східної філії Державного підприємства "Український державний центр радіочастот" (далі-позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "ЕТЕР" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 55 008, 00 грн. та пені у сумі 19 640, 08 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 4556 на работи, пов'язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів від 04.08.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2018 позовну заяву Державного підприємства "Український державний центр радіочастот" в особі Північно-східної філії Державного підприємства "Український державний центр радіочастот" - залишено без руху. Встановлено Державному підприємству "Український державний центр радіочастот" в особі Північно-східної філії Державного підприємства "Український державний центр радіочастот" строк протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви, а саме надати суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав та докази направлення на юридичну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "ЕТЕР" копії позовної заяви та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення.

02.05.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду від Державного підприємства "Український державний центр радіочастот" в особі Північно-східної філії Державного підприємства "Український державний центр радіочастот" надійшло клопотання про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.05.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Судове засідання призначено на 31.05.2018.

31.05.2018 представник позивача подав документи на виконання вимог ухвали суду від 03.05.2018.

У судовому засіданні 31.05.2018 суд на місці ухвалив відкласти розгляд справи на 26.06.2018.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Суд відзначає, що відповідач повідомлявся ухвалами суду про дату, час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву відповідачем не подано, у судове засідання представників не направлено.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»).

В силу положень ст. 10 зазначеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду від 03.05.2018 та від 31.05.2018 було направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, буд. 5/1, літера А.

Так, ухвала суду від 03.05.2018 отримана відповідачем 17.05.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, проте, до суду повернувся конверт з ухвалою суду від 31.05.2018 з відміткою: «за закінченням встановленого строку зберігання».

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч. 2 ст.2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень» визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливость ознайомитись з ухвалою суду від 31.05.2018 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 21.06.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

04.08.2014 між Державним підприємством "Український державний центр радіочастот" (далі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "ЕТЕР" (далі - замовник) укладено договір № 4556 на роботи, пов'язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів, умовами якого передбачено, що предметом цього договору є проведення виконавцем робіт, пов'язаних з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності (ЕМС) радіоелектронних засобів (РЕЗ), згідно з виданими дозволами, а також виявлення та усунення дії джерел радіозавад роботі РЕЗ замовника.

Відповідно до п. 3.1. договору в редакції додаткової угоди № 1 від 03.07.2015, вартість виконання робіт, пов'язаних з радіочастотним моніторингом та забезпеченням ЕМС РЕЗ, визначається чинними (діючими) тарифами на роботи (послуги) Державного підприємства «Український державний центр радіочастот», затвердженими рішенням НКРЗІ та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України, з урахуванням коефіцієнтів їх зниження, затверджених відповідним рішенням НКРЗІ, за один календарний місяць, залежить від кількості РЕЗ щодо яких проводилися роботи і не включає податок на додану вартість. Податок на додану вартість нараховується згідно з чинним законодавством України. Розрахунок вартості здійснюється на підставі додатку до договору, що є його невід'ємною частиною.

Згідно п. 3.2. договору, виконання робіт підтверджується відповідними актами виконаних робіт підписаними обома сторонами.

Пунктом 3.4. договору встановлено, що розрахунки між виконавцем і замовником за роботи, пов'язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням ЕМС РЕЗ проводяться шляхом перерахування сум, що вказана в платіжному документі, на розрахунковий рахунок виконавця, не пізніше 25 числа місяця наступного за місяцем, у якому був виставлений (оформлений) рахунок.

За умовами п. 4.2. договору, за порушення грошових зобов'язань замовник сплачує виконавцю суму простроченого платежу з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який нараховується пеня за кожен день прострочення.

У відповідності до п. 4.3. договору, пеня нараховується на суму простроченого платежу, починаючи з 26 числа наступного за місяцем, у якому був виставлений (оформлений) рахунок до повної сплати замовником суми боргу але не більше ніж за 180 днів з моменту, коли зобов'язання мало бути виконане.

Цей договір укладений на строк в один календарний рік, набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін. Дата набрання чинності та строку дії додаткових угод та додатків до цього договору визначається сторонами у тексті самих додаткових угод та додатків (п. 6.1. договору).

Пунктом 6.2. договору визначено, що цей договір вважається продовженим на кожний наступний строк тривалістю в один календарний рік, якщо жодна із сторін за 30 (тридцять) днів до закінчення строку його дії не надішле іншій стороні письмове повідомлення про свій намір припинити його дію надалі.

Додатком № 3 до договору № 4556 на роботи, пов'язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів від 04.08.2014 сторони погодили перелік РЕЗ, що підлягають радіочастотному моніторингу, періодичність радіочастотного моніторингу та оплати за місяць, а саме: Радіочастотний моніторинг та забезпечення ЕМС РЕЗ телевізійного мовлення: при потужності передавання понад 1 до 10 Вт включно (за РЕЗ), разом за місяць з ПДВ - 1 833, 60 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов договору № 4556 на роботи, пов'язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів від 04.08.2014, були надані послуги з забезпечення використання радіочастот на загальну суму 55 008, 00 грн., а відповідачем прийняті надані послуги, що підтверджується актами про виконання робіт, пов'язаний з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності (ЕМС) радіоелектронних засобів (РЕЗ) № 15-20-5758 від 25.09.2015, № 15-20-6851 від 21.10.2015, № 15-20-7851 від 20.11.2015, № 15-20-8473 від 16.12.2015, № 16-20-131 від 21.01.2016, № 16-20-1056 від 19.02.2016, № 16-20-1823 від 31.03.2016, № 16-20-3859 від 30.06.2016, № 16-20-4424 від 29.07.2016, № 16-20-5514 від 31.08.2016, № 16-20-6286 від 30.09.2016, № 16-20-9287 від 31.10.2016, № 162010201 від 30.11.2016, № 162010898 від 30.12.2016, № 17-20-1035 від 28.02.2017, № 17-20-1835 від 31.03.2017, №17-20-2759 від 28.04.2017, № 17-20-3046 від 31.05.2017, № 17-20-4157 від 30.06.2017, № 17-20-4512 від 31.07.2017, № 17-20-5476 від 31.08.2017, № 17-20-6504 від 31.10.2017, № 17-20-7667 від 30.11.2017, № 17-20-8049 від 28.12.2017, які підписані представниками сторін та скріплені печатками товариств (копії у матеріалах справи), а також рахунками № 5758 від 25.09.2015, № 6851 від 21.10.2015, № 7851 від 20.11.2015, № 8473 від 16.12.2015, № 131 від 21.01.2016, № 1056 від 19.02.2016, № 1823 від 18.03.2016, № 2383 від 18.04.2016, № 3096 від 18.05.2016, № 3859 від 21.06.2016, № 4424 від 18.07.2016, № 5514 від 31.08.2016, № 6286 від 30.09.2016, № 9287 від 26.10.2016, № 10201 від 30.11.2016, № 10898 від 29.12.2016, № 599 від 31.01.2017, № 1035 від 24.02.2017, № 1835 від 30.03.2017, № 2759 від 25.04.2017, № 3046 від 25.05.2017, № 4157 від 30.06.2017, № 4512 від 24.07.2017, № 5476 від 29.08.2017, № 6278 від 29.09.2017, № 6504 від 23.10.2017, № 7667 від 30.11.2017, № 8049 від 22.12.2017, № 493 від 29.01.2018, № 1299 від 28.02.2018.

Матеріалами справи також підтверджується, що відповідач за надані послуги не розрахувався.

Позивачем на адресу відповідача направлявся лист б/н від 22.02.2018, в якому позивач зазначив, що станом на 20.02.2018 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "ЕТЕР" рахується заборгованість, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та копією фіскального чеку № 22.02.2018.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг з забезпечення використання радіочастот, зокрема, погашення заборгованості у розмірі 55 008, 00 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача суму пені у розмірі 19 640, 08 грн. за загальний період з 26.11.2015 по 31.03.2018.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 4556 на роботи, пов'язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів від 04.08.2014, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.

Так, згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Цивільного кодексу України).

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, надав передбачені договором послуги, що підтверджується актами про виконання робіт, пов'язаний з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності (ЕМС) радіоелектронних засобів (РЕЗ) № 15-20-5758 від 25.09.2015, № 15-20-6851 від 21.10.2015, № 15-20-7851 від 20.11.2015, № 15-20-8473 від 16.12.2015, № 16-20-131 від 21.01.2016, № 16-20-1056 від 19.02.2016, № 16-20-1823 від 31.03.2016, № 16-20-3859 від 30.06.2016, № 16-20-4424 від 29.07.2016, № 16-20-5514 від 31.08.2016, № 16-20-6286 від 30.09.2016, № 16-20-9287 від 31.10.2016, № 162010201 від 30.11.2016, № 162010898 від 30.12.2016, № 17-20-1035 від 28.02.2017, № 17-20-1835 від 31.03.2017, №17-20-2759 від 28.04.2017, № 17-20-3046 від 31.05.2017, № 17-20-4157 від 30.06.2017, № 17-20-4512 від 31.07.2017, № 17-20-5476 від 31.08.2017, № 17-20-6504 від 31.10.2017, № 17-20-7667 від 30.11.2017, № 17-20-8049 від 28.12.2017, які підписані представниками сторін та скріплені печатками товариств (копії у матеріалах справи).

Проте відповідач оплати наданих позивачем послуг не провів, доказів зворотного суду не надав, внаслідок чого за Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "ЕТЕР" утворилась заборгованість у розмірі 55 008, 00 грн.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до п. 3.4. договору, розрахунки між виконавцем і замовником за роботи, пов'язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням ЕМС РЕЗ проводяться шляхом перерахування сум, що вказана в платіжному документі, на розрахунковий рахунок виконавця, не пізніше 25 числа місяця наступного за місяцем, у якому був виставлений (оформлений) рахунок.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Згідно з ч. 1 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора (ч. 2 ст. 613 ЦК України).

Разом з тим, рахунок є документом, який містить лише платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною обставиною у розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України; тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку сплатити належні за договором платежі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.09.2009 у справі № 37/405 та постанові Вищого господарського суду України від 08.04.2015 у справі № 910/15918/14.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет док азування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати наданих послуг та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 4556 на роботи, пов'язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів від 04.08.2014 та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 55 008, 00 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача суму пені у розмірі 19 640, 08 грн. за загальний період з 26.11.2015 по 31.03.2018.

За умовами п. 4.2. договору, за порушення грошових зобов'язань замовник сплачує виконавцю суму простроченого платежу з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який нараховується пеня за кожен день прострочення.

У відповідності до п. 4.3. договору, пеня нараховується на суму простроченого платежу, починаючи з 26 числа наступного за місяцем, у якому був виставлений (оформлений) рахунок до повної сплати замовником суми боргу але не більше ніж за 180 днів з моменту, коли зобов'язання мало бути виконане.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року)

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та встановив, що позивачем проведено нарахування пені за період більше 6 місяців, тобто допущено помилки у визначені періоду та розміру нарахування пені.

За розрахунком суду, обґрунтованою визнається сумі пені в розмірі 7 242, 94 грн., яка розрахована за період не більше 6 місяців а саме з 26.11.2015 по 26.05.2016 нараховані на суму боргу 1 833, 60 грн., з 26.12.2015 по 26.06.2016 нараховані на суму боргу 1 833, 60 грн., з 26.01.2016 по 26.07.2016 нараховані на суму боргу 1 833, 60 грн., з 26.02.2016 по 26.08.2016 нараховані на суму боргу 1 833, 60 грн., з 26.03.2016 по 26.09.2016 нараховані на суму боргу 1 833, 60 грн., з 26.04.2016 по 26.10.2016 нараховані на суму боргу 1 833, 60 грн., з 26.05.2016 по 26.11.2016 нараховані на суму боргу 1 833, 60 грн., з 26.06.2016 по 26.12.2016 нараховані на суму боргу 1 833, 60 грн., з 26.07.2016 по 26.01.2017 нараховані на суму боргу 1 833, 60 грн., з 26.08.2016 по 26.02.2017 нараховані на суму боргу 1 833, 60 грн., з 26.09.2016 по 26.03.2017 нараховані на суму боргу 1 833, 60 грн., з 26.10.2016 по 26.04.2017 нараховані на суму боргу 1 833, 60 грн., з 26.11.2016 по 26.05.2017 нараховані на суму боргу 1 833, 60 грн., 26.12.2016 по 26.06.2017 нараховані на суму боргу 1 833, 60 грн., з 26.01.2017 по 26.07.2017 нараховані на суму боргу 1 833, 60 грн., з 26.02.2017 по 26.08.2017 нараховані на суму боргу 1 833, 60 грн., з 26.03.2017 по 26.09.2017 нараховані на суму боргу 1 833, 60 грн., з 26.04.2017 по 26.10.2017 нараховані на суму боргу 1 833, 60 грн., з 26.05.2017 по 26.11.2017 нараховані на суму боргу 1 833, 60 грн., з 26.06.2017 по 26.12.2017 нараховані на суму боргу 1 833, 60 грн., з 26.07.2017 по 26.01.2018 нараховані на суму боргу 1 833, 60 грн., з 26.08.2017 по 26.02.2018 нараховані на суму боргу 1 833, 60 грн., з 26.09.2017 по 26.03.2018 нараховані на суму боргу 1 833, 60 грн., з 26.10.2017 по 31.03.2018 нараховані на суму боргу 1 833, 60 грн., з 26.11.2017 по 31.03.2018 нараховані на суму боргу 1 833, 60 грн., з 26.12.2017 по 31.03.2018 нараховані на суму боргу 1 833, 60 грн., 26.01.2018 по 31.03.2018 нараховані на суму боргу 1 833, 60 грн., з 26.02.2018 по 31.03.2018 нараховані на суму боргу 1 833, 60 грн., з 26.03.2018 по 31.03.2018 нараховані на суму боргу 1 833, 60 грн., а тому вимога в цій частині підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного підприємства "Український державний центр радіочастот" в особі Північно-східної філії Державного підприємства "Український державний центр радіочастот" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "ЕТЕР" (01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, буд. 5/1, літера "А", ідентифікаційний код - 22969500) на користь Державного підприємства "Український державний центр радіочастот" (03179, м. Київ, проспект Перемоги, 151, ідентифікаційний код - 01181756) в особі Північно-східної філії Державного підприємства "Український державний центр радіочастот" (61010, м. Харків, вул. Гольдбергівська, буд. 63, ідентифікаційний код - 23751625) 55 008 (п'ятдесят п'ять тисяч вісім) грн. 00 коп. - заборгованості, 7 242 (сім тисяч двісті сорок дві) грн. 94 коп. - пені та 1 469 (одну тисячу чотириста шістдесят дев'ять) грн. 36 коп. - судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено: 26.06.2018

Суддя Щербаков С.О.