Ухвала суду № 74929711, 22.06.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

м. Київ

22.06.2018Справа № 910/947/17За позовом Приватного підприємство «ОККО-НАФТОПРОДУКТ»

до Антимонопольного комітету України

про визнання рішення частково недійсним

Господарський суд м. Києва у складі судді Спичака О.М.

За участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М.

Представники сторін:

від позивача: Карпа П.С.

від відповідача: Паламарчук Б.С., Павленко О.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляді Господарського суду міста Києва перебувала справа за позовом Приватного підприємства «ОККО-НАФТОПРОДУКТ» до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення від 28.10.2016 № 480-р «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» у справі № 128-26.13/112-16.

Позовні вимоги вмотивовані незаконністю рішення № 480-р, яким, на думку позивача, неправомірно кваліфіковано його та інших суб'єктів господарювання дії як антимонопольні узгоджені за ознаками частини третьої статті 6 та пункту 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

27.03.2017 прийнято рішення Господарського суду міста Києва по справі № 910/947/17 (суддя Балац С.В.), яким було задоволено позовні вимоги повністю.

Вищезазначене рішення суду залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2017 по справі № 910/947/17.

Постановою Верховного Суду у справі 910/947/17 від 13.02.2018 касаційну скаргу Антимонопольного комітету України задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2017 по справі № 910/947/17 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2017 по справі № 910/947/17 скасовано. Справу постановлено передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Згідно розпорядження керівника апарату Господарського суду м. Києва №05-23/293 від 22.03.2018 призначено проведення повторного автоматичного розподілу справи № 910/947/17, за результатами якого дану справу передано на розгляд судді Спичаку О.М., що відображено у протоколі автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.03.2018р.

Ухвалою від 28.03.2018р. справу №910/947/17 прийнято до свого провадження суддею Спичаком О.М.; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 20.04.2018р.

20.04.2018р. судом було відкладено підготовче засідання на 25.05.2018р.

25.05.2018р. розгляд справи було відкладено на 08.06.208р.

08.06.2018р. судом було постановлено відкласти підготовче засідання на 22.06.2018р. Ухвалою від 08.06.2018р. судом було задоволено клопотання Приватного підприємство «ОККО-НАФТОПРОДУКТ» про витребування доказів та зобов'язано Антимонопольний комітет України надати матеріали справи №128-26.13/112-6 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, окрім документів (матеріалів) та їх частин, що містять інформацію з обмеженим доступом інших, крім Приватного підприємство «ОККО-НАФТОПРОДУКТ», суб'єктів господарювання - відповідачів у справі №128-26.13/112-6 та позначених ними відповідним чином згідно вимог чинного законодавства.

У судовому засіданні 22.06.2018р. судом було розглянуто та задоволено клопотання №101 від 07.06.2018р. Приватного підприємство «ОККО-НАФТОПРОДУКТ» про призначення судової експертизи (з урахуванням уточнень, які було подано 21.06.2018р.).

Обґрунтовуючи означене клопотання позивач посилався на необхідності згідно вказівок Верховного Суду дослідження та надання належної правової оцінки здійсненому відповідачем економічному аналізу ринку через застосування коефіцієнта кореляції роздрібних цін підприємства з роздрібними цінами інших суб'єктів господарювання. До того ж, позивачем наголошено, що для кваліфікації схожих дій суб'єктів господарювання на ринку, як антиконкурентних узгоджених дій, необхідно, зокрема, встановити відсутність будь-яких об'єктивних причин для вчинення суб'єктами господарювання схожих дій на ринку, тобто, обумовленість подібної ринкової поведінки таких суб'єктів виключно домовленістю між ними.

Відповідачем проти задоволення клопотання позивача було надано заперечення, з огляду на відсутність, на думку вказаного учасника судового процесу, достатніх правових підстав для призначення по справі судової експертизи. До того ж, вказаним учасником судового процесу наголошено, що позивачем не було вжито самостійно заходів для подання до матеріалів справи експертного висновку з метою доведення своєї правової позиції по суті спору.

Розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання позивача про призначення у справі судової експертизи, господарський суд дійшов висновку про його часткове задоволення, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України «Про судову експертизу» визначено, що судовою експертизою є дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Частиною 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Наразі, суд зазначає, що предметом розгляду у справі є вимоги Приватного підприємства «ОККО-НАФТОПРОДУКТ» до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення від 28.10.2016 № 480-р «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» у справі № 128-26.13/112-16.

Позовні вимоги вмотивовані незаконністю рішення № 480-р, яким, на думку позивача, неправомірно кваліфіковано його та інших суб'єктів господарювання дії як антимонопольні узгоджені за ознаками частини третьої статті 6 та пункту 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Одночасно, судом вказувалось вище, що рішенням 27.03.2017р. Господарського суду міста Києва по справі № 910/947/17, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2017 по справі № 910/947/17, задоволено позовні вимоги повністю.

Постановою Верховного Суду у справі 910/947/17 від 13.02.2018 касаційну скаргу Антимонопольного комітету України задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2017 по справі №910/947/17 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2017 по справі № 910/947/17 скасовано. Справу постановлено передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Скасовуючи судові рішення попередніх судових інстанції Верховним Судом зауважено на необхідності при новому розгляді справи надати правову оцінку здійсненому Антимонопольним комітетом України економічному аналізу ринку через застосування коефіцієнта кореляції та наявності об'єктивних факторів, які б впливали на формування роздрібних цін на моторні бензини та дизельне паливо та мали б наслідком встановлення і підтримання на інформаційних табло автозаправних станції подібних між собою роздрібних цін на бензин марки А-95 та дизельне паливо.

Судом прийнято до уваги, що згідно ч.1 ст.316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Отже, виходячи з підстав позову, враховуючи обов'язкові для виконання судом при новому розгляді справи вказівки Верховного Суду, суд зауважує, що обставини відповідності висновку Антимонопольного комітету України щодо наявності в діях позивача ознак антиконкурентних узгоджених дій саме з урахуванням належного аналізу ринку через застосування коефіцієнта кореляції та наявності об'єктивних факторів, які б впливали на формування роздрібних цін на моторні бензини та дизельне паливо та мали б наслідком встановлення і підтримання на інформаційних табло автозаправних станції подібних між собою роздрібних цін на бензин марки А-95 та дизельне паливо входять до предмету доказування у справі, а тому повинні бути досліджені господарським судом з метою винесення обґрунтованого та повного рішення.

Разом з цим, для з'ясування вказаних обставин є необхідним застосування відповідних методів та методик економічних досліджень, що не може бути зроблено господарським судом самостійно без залучення відповідних фахівців.

При цьому, суд зауважує, що висловлені представником відповідача заперечення не спростовують висновків суду щодо необхідності для встановлення обставин, які входять до предмету доказування у справі, застування спеціальних знань та призначення судової експертизи.

До того ж, суд зазначає, що ненадання учасником судового процесу висновку експерта, складеного його на замовлення, не нівелює права та можливості суду призначити по справі судову експертизу, а навпаки є умовою, наявність якої у сукупності з іншими умовами, є підставою для призначення судової експертизи у відповідності до ч.1 ст.99 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України.

Слід також вказати, що призначення судової експертизи ніяким чином не порушує загальних засад здійснення господарського судочинства, як то змагальність та справедливість, а, насамперед, спрямовано на дійсне встановлення всіх обставин справи для правильного та справедливого вирішення спору по суті.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов'язаний мотивувати таке відхилення або зміну.

Слід зазначити, що господарський суд не зв'язаний пропозиціями сторін щодо питань для судової експертизи, але може враховувати їх у вирішенні питання про призначення і проведення судової експертизи; максимально конкретно визначити питання, які мають бути роз'ясненні судовим експертом, та сформулювати їх у логічній послідовності.

Представником позивача у клопотанні №101 від 07.06.2018р. було запропоновано перелік запитань, які слід поставити на вирішення судової експертизи.

Представником відповідача з приводу наведеного Приватним підприємством «ОККО-НАФТОПРОДУКТ» переліку, заперечень надано не було.

Розглянувши запропоновані позивачем питання, з яких має бути проведена експертиза, господарський суд звертає увагу позивача на те, що не зв'язаний цими пропозиціями, але має враховувати їх у вирішенні питання про призначення і проведення експертного дослідження. Суду слід максимально конкретно визначити питання, які мають бути роз'ясненні судовим експертом, та сформулювати їх у логічній послідовності.

Наразі, суд з урахуванням вимог Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, які затверджено Наказом №53/5 від 08.10.1998р. Міністерства юстиції України, суд вважає за необхідне стилістично змінити питання, запропоновані позивачем, проте, не змінюючи їх фактичного змісту та обставин, які підлягають дослідженню судовим експертом.

Згідно з ч. 3 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза).

Відповідно до статті 7 Закону України «Про судову експертизу» судово-експертну діяльність у кримінальному провадженні здійснюють державні спеціалізовані установи, а в інших випадках - також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом. До державних спеціалізованих установ належать, зокрема, науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України.

Пунктом 1.5 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень встановлено, що експертизи та дослідження проводяться експертними установами, як правило, за зонами регіонального обслуговування. За наявності обставин, що зумовлюють неможливість або недоцільність проведення експертизи в установі за зоною обслуговування, особа або орган, які призначають експертизу, зазначивши відповідні мотиви, можуть доручити її виконання експертам іншої установи.

У судовому засіданні 22.06.2018р. було запропоновано доручити проведення судової експертизи Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

Представниками учасників судового процесу заперечень стосовно вказаної експертної установи висловлено не було.

Враховуючи зону регіонального обслуговування та досвід Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, приймаючи до уваги позицію учасників судового процесу, суд дійшов висновку щодо доцільності доручення проведення судової експертизи саме означеній експертній установі.

У ч.2 статті 125 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд може зобов'язати учасника справи, який заявив клопотання про виклик свідка, призначення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача, забезпечення, витребування або огляд доказів за їх місцезнаходженням, попередньо (авансом) оплатити витрати, пов'язані з відповідною процесуальною дією. Якщо клопотання заявили декілька учасників справи, необхідну грошову суму авансом в рівних частках сплачують відповідні учасники справи, а у випадках, коли відповідна процесуальна дія здійснюється з ініціативи суду, - сторони в рівних частках.

Враховуючи, що питання про призначення судової експертизи було розглянуто судом за клопотанням позивача, з огляду на предмет та підстави позову, враховуючи, що обов'язок з доказування наявності обставин для визнання недійсним рішення від 28.10.2016 № 480-р «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» у справі № 128-26.13/112-16 покладається саме не позивача, суд дійшов висновку, що такі витрати на попередню оплату судової експертизи підлягають покладенню саме на Приватне підприємство «ОККО-НАФТОПРОДУКТ».

Одночасно, слід зазначити, що згідно з пунктом 2 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку призначення судом експертизи.

Виходячи зі змісту п.6 ч.1 ст.229 Господарського процесуального кодексу України у випадку призначення судом експертизи провадження по справі зупиняється на час проведення експертизи.

З огляду на вищевикладене, господарський суд вважає за необхідне зупинити провадження у справі на час проведення судової експертизи.

Керуючись ст. ст. 99, 100, 228, 229, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України,-

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити клопотання Приватного підприємство «ОККО-НАФТОПРОДУКТ» про призначення судової експертизи частково.

2.Призначити судову експертизу по справі №910/947/17, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (03680, м.Київ, вул.Смоленська, буд.6).

3. На вирішення експерту поставити наступні питання:

3.1. Чи є фактори, які закладені у формулу цінового орієнтира за договорами комісії №0/2-3-11/235 від 01.01.2011р., укладеними між Приватним підприємством «ОККО-Нафтопродукт» і Приватним підприємством «ОККО-Бізнес», та №ОБК/1-3-15/16 від 01.02.2015р., укладеним між Приватним підприємством «ОККО-Нафтопродукт» і Приватним підприємством «ОККО-Бізнес Контракт», а саме: рівень котирувань Platt's (рівень оптових цін на бензин марки А-95 та дизельне пальне на європейських ринках), зокрема, котирувань за базисом CIF NWE/ARA та курс гривні до долара США та Євро (курс купівлі вказаних валют (котирування ask) на міжбанківському ринку України - при розрахунку закупівельної вартості (собівартості) бензину марки А-95 і дизельного пального; курс Національного банку України - при розрахунку акцизного податку), об'єктивними економічними факторами, які в своїй сукупності впливали на встановлення та зміну Приватним підприємством «ОККО- Нафтопродукт» роздрібних цін на бензин марки А-95 та дизельне пальне у період з 01.01.2013р. по 31.01.2016р. на орендованих ним автозаправних станціях у територіальних межах?

3.2. Чи були обумовлені зміни Приватним підприємством «ОККО-Нафтопродукт» роздрібних цін на бензин марки А-95 та дизельне пальне протягом періоду з 01.01.2013р. по 31.01.2016р. на орендованих ним автозаправних станціях у територіальних межах впливом вищевказаних економічних факторів, які закладені у формулу цінового орієнтира за договорами комісії №0/2-3-11/235 від 01.01.2011р., укладеним між Приватним підприємством «ОККО-Нафтопродукт» і Приватним підприємством «ОККО-Бізнес», та №ОБК/1-3-15/16 від 01.02.2015р., укладеним між Приватним підприємством «ОККО-Нафтопродукт» і Приватним підприємством «ОККО-Бізнес Контракт», в їх сукупності відповідно до формули цінового орієнтира за договорами комісії?

3.3. Чи співвідносився (корелював) рівень роздрібних цін Приватного підприємства «ОККО-Нафтопродукт» на бензин марки А-95 та дизельне пальне протягом періоду з 01.01.2013р. по 31.01.2016р. зі зміною вищевказаних економічних факторів, які закладені у формулу цінового орієнтира за договорами комісії №0/2-3-11/235 від 01.01.2011р., укладеним укладеними між Приватним підприємством «ОККО-Нафтопродукт» і Приватним підприємством «ОККО-Бізнес», та №ОБК/1-3-15/16 від 01.02.2015р., укладеним між Приватним підприємством «ОККО-Нафтопродукт» і Приватним підприємством «ОККО-Бізнес Контракт», в їх сукупності відповідно до формули цінового орієнтира за договорами комісії?

3.4. Чи співвідносився (корелював) рівень роздрібних цін Приватного підприємства «ОККО-Нафтопродукт» на бензин марки А-95 та дизельне пальне протягом періоду з 01.01.2013р. по 31.01.2016р. (включно) зі зміною собівартості (облікової вартості) бензину марки А-95 та дизельного пального, що передавались Приватному підприємству «ОККО- Нафтопродукт» для роздрібної реалізації комітентами - Приватним підприємством «ОККО-Бізнес» та Приватним підприємством «ОККО-Бізнес Контракт»?

3.5. Чи відповідав порядок формування Приватним підприємством «ОККО- Нафтопродукт» роздрібних цін на бензин марки А-95 та дизельне пальне протягом періоду з 01.01.2013р. по 31.01.2016р. (включно) та структура витрат Приватного підприємства «ОККО-Нафтопродукт», пов'язаних з роздрібною реалізацією зазначених видів палива та включених в їх ціну, чинним в зазначений період нормативним актами (зокрема, положенням (стандартам) бухгалтерського обліку), тобто, чи був цей порядок економічно обґрунтованим?

3.6. Чи вказують коефіцієнти кореляції, наведені в пунктах 120 - 122 і 147 - 149 рішення від 28.10.2016 №480-р Антимонопольного комітету України «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» у справі №128-26.13/112-16, а також в додатках №№ 6, 7, 8 та 12, 13, 14 до вказаного рішення, на існування причинно-наслідкового зв'язку між роздрібними цінами на бензин А-95 і дизпаливо, встановленими Приватним підприємством «ОККО-Нафтопродукт» та іншими операторами в період з 01.01.2013р. по 31.01.2016р., а саме те, що зміна операторами своїх роздрібних цін на бензин А-95 і дизпаливо в період з 01.01.2013 по 31.01.2016 була єдиною причиною та безпосередньо призводила до зміни роздрібних цін Приватним підприємством «ОККО- Нафтопродукт» на ці ж види пального в цей же період?

3.7. Чи підтверджується коефіцієнтами кореляції, наведеними в пунктах 120 - 122 і 147 - 149 рішення від 28.10.2016 №480-р Антимонопольного комітету України «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» у справі №128-26.13/112-16, а також в додатках №№ 6, 7, 8 та 12, 13, 14 до вказаного рішення, ідентичність (тотожність) роздрібних цін на бензин А-95 і дизпаливо, встановлених Приватним підприємством «ОККО-Нафтопродукт» та іншими операторами в період з 01.01.2013 по 31.01.2016р., тобто, чи відрізнялись за наявності таких коефіцієнтів кореляції роздрібні ціни Приватного підприємства «ОККО-Нафтопродукт» та операторів протягом періоду з 01.01.2013р. по 31.01.2016р.?

3.8. Чи підтверджується коефіцієнтами кореляції, наведеними в пунктах 120 - 122 і 147 - 149 рішення від 28.10.2016 №480-р Антимонопольного комітету України «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» у справі №128-26.13/112-16, а також в додатках №№ 6, 7, 8 та 12, 13, 14 до вказаного рішення, одночасність (одномоментність) зміни Приватним підприємством «ОККО-Нафтопродукт» та іншими операторами своїх роздрібних цін на бензин А-95 і дизпаливо в період з 01.01.2013р. по 31.01.2016р.?

3.9. Яким було значення коефіцієнта кореляції між роздрібними цінами, встановленими Приватним підприємством «ОККО-Нафтопродукт» та роздрібними цінами, встановленими мережами АЗС ANP, Авіас та Укрнафта в період з 01.01.2013р. по 31.01.2016р.?

3.10. Яким було значення коефіцієнта кореляції між роздрібними цінами Приватного підприємства «ОККО-Нафтопродукт» на бензин марки А-95 та дизельне пальне протягом періоду з 01.01.2013р. по 31.01.2016р. та економічними факторами, які закладені у формулу цінового орієнтира за договорами комісії №0/2-3-11/235 від 01.01.2011р. та №ОБК/1-3-15/16 від 01.02.2015р., в їх сукупності відповідно до формули цінового орієнтира за договорами комісії?

3.11. Яким було значення коефіцієнта кореляції між роздрібними цінами Приватного підприємства «ОККО-Нафтопродукт» на бензин марки А-95 та дизельне пальне протягом періоду з 01.01.2013р. по 31.01.2016р. та собівартістю (обліковою вартістю) відповідно бензину марки А-95 та дизельного пального, що передавались Приватному підприємству «ОККО- Нафтопродукт» для роздрібної реалізації комітентами - Приватним підприємством «ОККО-Бізнес» та Приватним підприємством «ОККО-Бізнес Контракт»?

4. Витрати по проведенню експертизи покласти на Приватне підприємство «ОККО-НАФТОПРОДУКТ» (79056, Львівська обл., місто Львів, вул.Пластова, будинок 1, ЄДРПОУ 36670361).

5. Зобов'язати Приватне підприємство «ОККО-НАФТОПРОДУКТ» (79056, Львівська обл., місто Львів, вул.Пластова, будинок 1, ЄДРПОУ 36670361) забезпечити оплату експертизи та її проведення Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України (03680, м.Київ, вул.Смоленська, буд.6).

6. Зобов'язати сторін надати в розпорядження експерта на його вимогу всі необхідні документи для проведення судової експертизи.

7. Зобов'язати експерта після проведення експертизи копію висновку направити на адресу сторін.

8. Попередити експерта про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку, та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків відповідно до ст.ст. 384, 385 Кримінального Кодексу України.

9. Провадження у справі №910/947/17 зупинити до закінчення проведення судової експертизи.

10. Ухвалу надіслати учасникам справи та Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

11. Матеріали справи №910/947/17 надіслати до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

Згідно ч.1 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її складання.

Повний текст складено та підписано 26.06.2018р.

Суддя Спичак О.М.