Рішення № 74929634, 25.06.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.06.2018Справа № 910/11792/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Бугаєнко Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

За позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (01001,м. Київ, вул. Госпітальна, 12-г)

до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б)

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців,17)

про звернення стягнення на предмет іпотеки

за участю представників сторін:

від позивача: Коцюба О.В.

від відповідача: Шутова О.О.

від третьої особи: Мостепанюк В.І.

В судовому засіданні 25.06.2018, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 15.12.2010 між Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" було укладено договори про відкриття та ведення кореспондентських рахунків № 151210-Л1 та № 151210-Л2. В забезпечення виконання вказаних договорів було укладено договір іпотеки від 29.12.2014, договір застави майнових прав від 25.02.2015р № 294, договір застави майнових прав від 25.02.2015р № 293, договір застави цінних паперів № 1/ЦП від 26.05.2015р., договір про звернення стягнення № 1/ЦП/ЗС від 26.02.15р. За доводами позивача, відповідач не виконав своїх зобов'язань за договорами кореспондентських рахунків, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість у розмірі 3 909 642 460, 29 грн., в рахунок якої позивач просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.07.2017 порушено провадження у справі № 910/11792/17 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 06.09.2017.

06.09.2017 через загальний відділ діловодства суду надійшло клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, обґрунтовуючи, що в провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/10916/16 за позовом ПАТ "Дельта Банк" до ПАТ "Державний ощадний банк України" про визнання недійсним Іпотечного договору від 29.12.2014р. за реєстровим № 1871 та зобов'язання повернути оригінали правовстановлюючих документів, а тому відповідач вважає, що оскільки у справі №910/11792/17 позовні вимоги ґрунтуються на Іпотечному договорі від 29.12.2014р., який визнається недійсним у справі № 910/10916/16, провадження у справі № 910/11792/17 підлягає зупиненню до вирішення справи № 910/10916/16.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.09.2017 зупинено провадження у справі №910/11792/17 до вирішення пов'язаної з нею іншої справи №910/10916/16, що розглядається Господарським судом м. Києва.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2017 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.09.2016 у справі № 910/11792/17 залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.09.2017 у справі № 910/11792/17 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 13.02.2018 ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.09.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2017 у справі №910/11792/17 скасовано.

22.02.2018 через загальний відділ діловодства Господарського суду м. Києва надійшли матеріали справи № 910/11792/17 з Верховного Суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2018 суд вирішив розглядати справу №910/11792/17 за правилами загального позовного провадження у підготовчому судовому засіданні, призначеному на 21.03.2018.

У судовому засіданні 21.03.2018, за клопотанням відповідача, суд відклав розгляд справи на 26.04.2018.

26.04.2018 через загальний відділ діловодства суду надійшли письмові пояснення відповідача, в яких останній звертає увагу, що Київським апеляційним господарським судом ухвалено постанову у справі № 910/10916/16 про задоволення позову ПАТ "Дельта Банк" до ПАТ "Ощадбанк", яка набрала законної сили. Отже, відповідач зазначає, що вказаною постановою Київського апеляційного господарського суду № 910/10916/16 встановлено факт недійсності Іпотечного договору, на підставі якого позивач обґрунтовує позовні вимоги. Також, відповідач звертає увагу на положення ст.ст. 215, 216, 236 Цивільного кодексу України щодо наслідків недійсності правочинів, а тому у позивача відсутнє право вимоги за Іпотечним договором.

У судовому засіданні, призначеному на 26.04.2018, суд за власної ініціативи продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та за клопотанням позивача відклав підготовче засідання на 23.05.2018.

23.05.2018 через загальний відділ діловодства суду надійшли письмові пояснення третьої особи, у яких остання заперечує проти задоволення позовних вимог та вказує, що висновки суду щодо встановлення факту нікчемності Іпотечного договору від 29.12.2014, викладені у постанові Київського апеляційного господарського суду № 910/10916/16, яка набрала законної сили є преюдиціальні.

У судовому засіданні 23.05.2018 суд оголосив перерву до 06.06.2018 у зв'язку з необхідністю долучення до матеріалів справи копію постанови Верховного Суду.

05.06.2018 через загальний відділ діловодства суду надійшли письмові пояснення відповідача, в яких останній звертає увагу, що Верховним Судом винесено постанову від 16.03.2018, якою касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2017 у справі № 910/10816/16 залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2018 суд закрив підготовче провадження у справі № 910/11792/17 та призначив до розгляду по суті на 20.06.2018.

18.06.2018 через загальний відділ діловодства господарського суду надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника.

У судовому засіданні 20.06.2018 суд задовольнив клопотання позивача та відклав розгляд справи 25.06.2018.

У судовому засіданні 25.06.2018, під час розгляду справи по суті, судом заслухано пояснення представника позивача, який підтримав позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві, а також представників відповідача та третьої особи, які заперечували проти позову та просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

15 грудня 2010 року між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (Банк) та відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України", яке в подальшому змінило найменування на Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (кореспондент) укладено Договір № 151210-Л1 про відкриття та ведення кореспондентського рахунку (Договір 1), відповідно до п. 1.1 якого для проведення розрахунків Банк відкриває кореспонденту мультивалютний кореспондентський рахунок типу "Лоро" №16000804033 у валютах згідно заяви кореспондента та виконує за дорученням і за кошти кореспондента розрахунки на підставі цього договору, і здійснює його обслуговування.

Цією ж датою між сторонами було укладено Договір №151210-Л2 (Договір 2) про відкриття та ведення кореспондентського рахунку, відповідно до п. 1.1 якого для проведення розрахунків Банк відкриває кореспонденту кореспондентський рахунок типу "Лоро" у українських гривня (980) та виконує за дорученням і за кошти кореспондента розрахунки на підставі цього договору, і здійснює його обслуговування.

У відповідності до п. 4.6.2. договорів кореспондентських рахунків банк зобов'язаний здійснювати списання коштів з кореспондентських рахунків тільки за умови одержання від кореспондента належним чином оформленого платіжного доручення на їх списання, відповідно до норм цих договорів.

Пунктом 3.2. договорів передбачено, що списання коштів з кореспондентських рахунків здійснюється банком на підставі ключових платіжних доручень кореспондента, переданих узгодженими договорами каналами зв'язку.

Згідно з п. 2.3. договорів передача платіжних доручень, виписок, а також інших документів по договорам здійснюється за допомогою системи SWIFT (основний канал зв'язку) або пошти НБУ (резервний канал зв'язку).

З долучених до матеріалів справи платіжних доручень вбачається, що 17.02.2015 ПАТ "Державний ощадний банк України" було направлено за допомогою системи SWIFT на адресу ПАТ "Дельта Банк" платіжні доручення на списання/перерахування коштів з кореспондентських рахунків на його рахунки і інших банках, а саме:

- BRS-DELK- 4338794 від 17.02.2015 об 11:04:44 (тикет №129 від 17.02.2015) на суму 12 000 000,00 Євро;

- BRS-DELK- 4337895 від 17.02.2015 об 11:04:44 (тикет № 138 від 17.02.2015) на суму 107 814 956,00 доларів США;

- 46-00236 від 17.02.2015 об 11:04:44 (розпорядження № 130 від 17.02.2015) на суму 655 000 000,00 грн.

За умовами п. 3.3. договорів сторони передбачили, що платіжні доручення кореспондента виконуються датою валютування поточним робочим днем у разі наявності всіх необхідних реквізитів за умовами їх надходження в Банк (за київським часом) до 17:30. Платіжні доручення отримані після вищезазначеного часу, виконуються банком не пізніше наступного робочого дня за днем отримання доручення.

В рахунок забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаними договорами між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (іпотекодавець) та Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" (іпотекодержатель) укладено Іпотечний договір від 29.12.2014, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. та зареєстрований в реєстрі № 1871 (далі - Іпотечний договір).

Пунктом 1.1 Іпотечного договору передбачено, що іпотекодавець з метою забезпечення належного виконання зобов'язання передає в іпотеку, а іпотекодержатель цим приймає в іпотеку в порядку і на умовах, визначених у цьому договорі, предмет іпотеки, що належить іпотекодавцю на праві власності.

Згідно з п.п. 1.1.1, 1.1.2, 1.1.3, 1.1.4, 1.1.5, 1.1.6, 1.1.7, 1.1.8, 1.1.9, 1.1.10 та 1.1.11 Іпотечного договору предметами іпотеки є відповідно 11 земельних ділянок, загальна вартість яких згідно з п. 1.3 Іпотечного договору за взаємною згодою сторін становить 117689026,00 грн.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 №150 "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 №51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", згідно з яким з 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Кадирова В.В.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 147 від 03.08.2015 "Про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Дельта Банк" було продовжено строки здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Дельта Банк" по 02.10.2015 включно, продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. по 02.10.2015 включно.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.10.2015 №664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.10.2015 №181 "Про початок ліквідації АТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку", яким розпочато процедуру ліквідації Банку з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно та призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ "Дельта Банк", визначені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", зокрема, статтями 37, 38, 47-51 вказаного закону, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирову В.В. на два роки з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року.

Згідно з наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Кадирова В.В. №67 від 11.03.2015 "Про перевірку правочинів (договорів) в АТ "Дельта Банк", в Банку була створена комісія з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями.

В ході здійснення комісією перевірки Іпотечного договору застави, укладеного між Банком та Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України", було прийнято рішення, оформлене протоколом від 24.09.2015 № 56, про те, що вказаний договір є нікчемним на підставі п.п. 5, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до абз. 1, 2 ч. 4 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Повідомленням № 9310 від 29.09.2015 Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. було повідомлено Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" про нікчемність правочинів (в тому числі оспорюваних у даній справі) згідно з п.п. 1, 5, 7, ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до ч. 5 ст. 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.

У разі призначення уповноваженої особи Фонду, якій делеговано Фондом повноваження щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів, кредитори заявляють про свої вимоги до банку такій уповноваженій особі Фонду.

Частина 1 ст. 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачає, що Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

22 жовтня 2015 року Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України", в порядку передбаченому статтею 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", звернулось до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" з вимогою № 55/2-06/1447-11020 про визнання його кредитором на суму 3909642460,29 грн.

Відповідно до Витягу з Переліку (Реєстру) вимог кредиторів АТ "Дельта Банк", затвердженого Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 11.01.2016, вимоги ПАТ "Державний ощадний банк України" акцептовані на загальну суму 3279666104,29 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що внаслідок невиконання відповідачем платіжних доручень від 17.02.2015 у строки, передбачені п. 3.3. договорів кореспондентських рахунків, у останнього виникла заборгованість, в рахунок погашення якої позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 29.12.2014, а саме на 11 (одинадцять) земельних ділянок, шляхом їх продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, за початковою ціною, визначеною в порядку передбаченому чинним законодавством України.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як встановлено судом, 29.12.2014 року в рахунок забезпечення виконання зобов'язань за договорами № 151210-Л1 та №151210-Л2 про відкриття та ведення кореспондентського рахунку від 15.12.2010 року між сторонами було укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. та зареєстрований в реєстрі № 1871 (далі - Іпотечний договір).

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

В частині першій статті 575 Цивільного кодексу України іпотека визначена як окремий вид застави нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 6 статті 3 Закону визначено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Пунктом 6.1. іпотечного договору сторони передбачили, що іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки у випадках, передбачених цим договором та законодавством, в тому числі у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем умов зобов'язання (повністю або частково), зокрема, але не виключно, якщо в строки, встановлені кожним з договорів кореспондентського рахунку, іпотекодавець не виконає (повністю або частково) іпотекодержателю платіжні доручення на перерахування коштів з кореспондентських рахунків, та/або не сплатить проценти нараховані на залишок коштів на кореспондентських рахунках, та/або не сплатить комісії та/або іншу заборгованість, платежі, неустойки (пені, штрафи), що передбачені та/або випливають із зобов'язання, у тому числі у випадку одноразового прострочення будь-якого зобов'язання, що складає зобов'язання, а також в інших випадках, передбачених кожним з договорів кореспондентського рахунку, а рівно у випадках, якщо будь-яка з гарантій/запевнень або будь-який документ, надані іпотекодавцем у відповідності з цим договором, виявляться (стануть) недійсними.

Відповідно до вимог ст. ст. 589, 590 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін).

У відповідності до частини 1 статті 7 Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Іпотекодержатель має право самостійно обирати спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки (п. 3.1.3 договору іпотеки).

Судом встановлено, що в рахунок часткового погашення заборгованості, яка виникли в ПАТ "Дельта Банк" внаслідок неналежного виконання зобов'язань за договорами № 151210-Л1 та №151210-Л2 про відкриття та ведення кореспондентського рахунку від 15.12.2010, позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 29.12.2014.

Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, під час зупинення провадження у справі №910/11792/17, Київським апеляційним господарським судом було винесено постанову від 13.12.2017 у справі №910/10916/16 про задоволення позову ПАТ "Дельта Банк" до ПАТ "Ощадбанк", треті особи Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Національний банк України; визнання недійсним іпотечного договору від 29.12.2014, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. та зареєстрованим в реєстрі за №1871; застосування наслідків його недійсності шляхом зобов'язання повернути оригінали правовстановлюючих документів та скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про державну реєстрацію прав та їх обтяжень про іпотеку і обтяжень обтягувала ПАТ "Ощадбанк" щодо майна ПАТ "Дельта Банк", яке передане в іпотеку за недійсним правочином.

У вищезазначеній постанові господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що умовами іпотечного договору передбачено безумовну передачу іпотекодержателю майнових прав за договорами кореспондентського рахунку у випадку визнання ПАТ "Дельта Банк" неплатоспроможним та надано ПАТ "Ощадбанк" переваги над іншими кредиторами, що в свою чергу свідчить про наявність ознак нікчемності, передбаченої п.7 ч.3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Крім того, обставини невідображення ПАТ "Ощадбанк" факту укладення Іпотечного договору у бухгалтерському обліку свідчать про прийняття такого зобов'язання в іншому порядку, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність", що вказує на нікчемність такого правочину на підставі пункту 5 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Таким чином, приймаючи постанову від 13.12.2017 суд апеляційної інстанції зауважив, що ПАТ "Дельта Банк" укладаючи спірний іпотечний договір, всупереч вимог положень постанов Правління Національного банку України від 17.08.2012 №346, від 11.09.2014 №560/БТ, від 30.10.2014 №692/БТ, які забороняли іпотекодавцю вчиняти правочини щодо надання в забезпечення третім особам власне майно та активи без погодження з куратором Банку, прийняло на себе зобов'язання щодо виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність", з наданням контрагентові переваг (пільг), прямо не передбачених для нього чинним законодавством чи внутрішніми документами банку, що свідчить про нікчемність такого правочину на підставі пунктів 5, 7 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Постановою Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/10916/16 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" було залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2017 без змін.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовної якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір. Наведеної позиції також дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 06.03.2014 по справі № 910/11595/13 та від 23.02.2016 по справі № 910/16120/14.

Отже, постанова Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2017 у справі №910/10916/16, що набрала законної сили, має преюдиціальне значення, а встановлені в ній факти повторного доведення не потребують.

Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Таким чином, визнаний судом недійсним іпотечний договір від 29.12.2014, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. та зареєстрованим в реєстрі за №1871, на який посилається позивач, як на підставу своїх вимог у даній справі, не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, та виключає наявність правових підстав для задоволення позову Публічного акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови в позові, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 26.06.2018

Суддя Пукшин Л.Г.