Рішення № 74929620, 21.06.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.06.2018Справа № 910/4646/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОТРАНСЛАЙН"

про стягнення 3 028 792,53 грн.

Представники сторін:

від позивача: Жирний О.С.

від відповідача: Войтюк Д.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "УКРТРАНСГАЗ" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОТРАНСЛАЙН" про стягнення 3 028 792,53 грн., з яких 2 178 881,12 грн. пені та 849 911,41 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором про закупівлю послуг № 1701000512 від 16.01.2017, в частині повного та своєчасного надання послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/4646/18; розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання у справі на 17.05.2018.

08.05.2018 через відділ діловодства суду відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач у поданому відзиві позов не визнає з наступних підстав: порушення строку виконання робіт сталося за відсутності вини відповідача та у зв'язку з порушенням своїх обов'язків позивачем; між представниками позивача та відповідача було проведено ряд технічних нарад щодо питання виконання будівельних робіт; на підставі вказаних рішень технічних нарад відповідач, з метою належного виконання обов'язків по договору, у зв'язку з уточненням обсягів робіт та необхідністю зміни строків їх виконання, оформив та підписав додаткову угоду № 2 до договору, що містила умови щодо внесення змін до календарного плану, договірної ціни та строку дії договору, однак вказана додаткова угода не була підписана зі сторони замовника. Крім того, відповідач зазначає, що додаток № 2 до договору «Договірна ціна» не передбачає коштів на додаткові витрати при виконанні будівельних робіт у зимовий період, у зв'язку з чим будівельні роботи у зимовий період 2017-2018 не могли виконуватись.

16.05.2018 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 17.05.2018 була постановлена протокольна ухвала про відкладення підготовчого засідання на 31.05.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2018 викликано в підготовче засідання на 31.05.2018 відповідача.

31.05.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив. У поданій відповіді позивач зазначає про необґрунтованість доводів, викладених у відзиві, оскільки за результатами переговорів додаткові угоди до договору так і не були укладені, а наміри сторін про зміну умов договору так і залишились намірами, а умови укладеного договору не зазнали змін. Крім того, позивач зазначає, що відповідачем не надано доказів недопущення відповідача на об'єкти позивача для виконання робіт. Не підписання позивачем додаткової угоди про зміну умов договору не свідчить про те, що відповідач не мав можливості виконувати свої зобов'язання на умовах укладеного договору, у якому сторони погодили всі істотні умови.

30.05.2018 від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

В судовому засіданні 31.05.2018 була постановлена протокольна ухвала про відкладення підготовчого засідання на 07.06.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2018 відповідача викликано в підготовче засідання на 07.06.2018.

06.06.2018 від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

07.06.2018 від позивача надійшла заява про зміну найменування позивача.

В судовому засіданні 07.06.2018 суд постановив протокольні ухвали про відмову в задоволенні клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання та про задоволення клопотання позивача про зміну найменування позивача з Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" на Акціонерне товариство "УКРТРАНСГАЗ".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/4646/18 до судового розгляду по суті на 21.06.2018.

21.06.2018 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про зменшення нарахованих штрафних санкцій на 99,9%.

Представник позивача у судовому засіданні 21.06.2018 позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив та просив зменшити розмір штрафних санкцій.

В судовому засіданні 21.06.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

16.01.2017 між Публічним акціонерним товариством "УКРТРАНСГАЗ" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОТРАНСЛАЙН" (далі - виконавець) укладено договір про закупівлю послуг № 1701000512 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов'язується надати послуги з будування нежитлових будівель (нове будівництво, реконструкція, капітальний і поточні ремонти) (Капітальний ремонт і реставрація (ремонт будівель і споруд виробничого призначення структурних підрозділів УМГ "Харківтрансгаз") (Ремонт будівель і споруд виробничого призначення Краматорського ЛВУМГ), а замовник - прийняти і оплатити такі послуги.

Відповідно до п. 1.2 договору, склад та обсяги послуг, які підлягають закупівлі за даним договором, визначені Договірною ціною (додаток № 2), яка є невід'ємною частиною договору. Зміст і строки надання послуг визначаються календарним планом (додаток № 1), який є невід'ємною частиною договору.

Згідно з п. 3.1 договору, ціна цього договору становить 13 145 343,20 грн., у тому числі ПДВ 2 190 890,53 грн.

Строк надання послуг: з дати укладення договору до 31.12.2017 (п. 5.1 договору).

Положенням п. 5.5 договору встановлено, що послуги повинні надаватись відповідно до узгодженого виконавцем і замовником календарного плану, що є невід'ємною частиною договору.

Послуги вважаються наданими з моменту підписання акту наданих послуг (п. 5.8 договору).

Положеннями п. 6.1 договору встановлений обов'язок замовника своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги, а також приймати надані послуги, у разі відсутності зауважень, згідно з актом наданих послуг.

В свою чергу виконавець зобов'язаний надати послуги у строки, встановлені цим договором (п. 6.3.1 договору).

Договір набирає чинності з дати його укладення та діє в частині надання послуг - по 31.12.2017, в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 10.1 договору).

Обґрунтовуючи позов, позивач посилається на те, що відповідач неналежним чином виконав зобов'язання за договором в частині виконання робіт на суму 12 141 591,12 грн. в строки, встановлені договором, у зв'язку із чим, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3 028 792,53 грн. штрафних санкцій, з яких 2 178 881,12 грн. - пені, 849 911,41 грн. - штрафу.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір про закупівлю послуг № 1701000512 за своєю правовою природою є договором підряду.

За приписами ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За умовами укладеного між сторонами договору відповідач зобов'язався виконати роботи на загальну суму 13 145 343,20 грн., а позивач зобов'язався оплатити їх.

Відповідно до п. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що Календарним планом (Додаток № 1 до договору) сторони погодили наступні роботи та строки виконання: 1) Ремонт будівлі АБК зі складом № 2 Ялинського промислового майданчика, варіть послуги: 972755,39 грн., строк виконання: з 13.03.2017 по 24.03.2017 включно; 2) ремонт вузла зв'язку, вартість послуги: 2 247 853,68 грн., строк виконання: з 27.03.2017 по 30.06.2017 включно; 3) ремонт будівлі складу № 1 Ялинського промислового майданчика, вартість послуги: 157 744,12 грн., строк виконання: з 03.04.2017 по 24.04.2017 включно; 4) відновлення СЕРБ КС «Лоскутівка», вартість послуги: 1 091 063,48 грн., строк виконання: з 03.05.2017 по 30.06.2017 включно; 5) ремонт гаражу, вартість послуги: 2 116 400,25 грн., строк виконання: з 07.07.2017 по 30.09.2017 включно; 6) ремонт будівель зблокованих складів А, Б та В, вартість послуги: 2 405 597,81 грн., строк виконання: з 03.07.2017 по 09.10.2017 включно; 7) ремонт виробничого корпуса, вартість послуги: 4 153 928,47 грн., строк виконання: з 03.05.2017 по 04.09.2017 включно.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач виконав роботи частково, лише на суму 1003752,00 грн., а саме: по ремонту вузла зв'язку на суму 179571,60 грн., що підтверджується Актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт від 25.04.2017; по ремонту гаражу на суму 177 448,80 грн. за Актом приймання виконаних будівельних робіт від 25.04.2017 та на суму 2 474,40 грн. за Актом приймання виконаних будівельних робіт від 07.06.2017; по ремонту будівель зблокованих складів А, Б та В на суму 267 034,80 грн. за Актом приймання виконаних будівельних робіт від 25.04.2017 та на суму 1125,60 грн. за Актом приймання виконаних будівельних робіт від 07.06.2017; по ремонту виробничого корпуса на суму 376 096,80 грн., підтверджується Актом приймання виконаних будівельних робіт від 07.06.2017.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

З урахуванням погодженого сторонами Календарного плану та робіт, виконаних відповідачем, відповідач решту робіт, погоджених договором повинен був виконати роботи: 1) на суму 972 755,39 грн. до 24.03.2017 включно; 2) на суму 2 068 282,08 грн. - до 30.06.2017 включно; 3) на суму 157 744,12 - до 24.04.2017 включно; 4) на суму 1 091 063,48 грн. - до 30.06.2017 включно; 5) на суму 1 936 477,05 грн. - до 30.09.2017 включно; 6) на суму 2 137 437,41 грн. - до 09.10.2017 включно; 7) на суму 3 777 831,67 грн. - до 04.09.2017 включно.

В той же час, матеріали справи не містять доказів підписання між сторонами актів приймання виконаних будівельних робіт на вказані суми, всього на суму 12 141 591,20 грн.

Отже, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач роботи на суму 12141591,20 грн. у строк, встановлений договором та погоджений сторонами у Календарному плані не виконав, а тому є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив, що порушення строку виконання робіт сталося за відсутності вини відповідача та у зв'язку з порушенням своїх обов'язків позивачем; між представниками позивача та відповідача було проведено ряд технічних нарад щодо питання виконання будівельних робіт; на підставі вказаних рішень технічних нарад відповідач, з метою належного виконання обов'язків по договору, у зв'язку з уточненням обсягів робіт та необхідністю зміни строків їх виконання, оформив та підписав додаткову угоду № 2 до договору, що містила умови щодо внесення змін до календарного плану, договірної ціни та строку дії договору, однак вказана додаткова угода не була підписана зі сторони замовника. Крім того, відповідач зазначає, що додаток № 2 до договору «Договірна ціна» не передбачає коштів на додаткові витрати при виконанні будівельних робіт у зимовий період, у зв'язку з чим будівельні роботи у зимовий період 2017-2018 не могли виконуватись.

Суд не погоджується з доводами, викладеними відповідачем у відзиві на позовну заяву, з огляду на наступне.

Так, як вбачається з доказів, наданих позивачем, зокрема з протоколів технічних нарад з питань виконання робіт по ремонту будівель і споруд виробничого призначення Краматорського ЛВУМГ згідно договору № 1701000512 від 16.01.2017 між представниками сторін здійснювались переговори щодо порядку та строків виконання робіт. Так, у вказаних протоколах технічних нарад № 1, № 2 та № 3 зазначається, що за результатами ухвалено змінити терміни виконання робіт шляхом укладення додаткової угоди до договору.

За змістом п. 11.1 договору, будь-які зміни та доповнення до цього договору можуть бути внесені лише додатковою угодою, яка підписується обома сторонами та є невід'ємною частиною Договору.

В той же час, матеріали справи не місять доказів підписання між сторонами додаткових угод за результати проведених технічних нарад.

Суд дійшов висновку, що за відсутності підписаної та погодженої між сторонами додаткової угоди щодо зміни строку виконання робіт, відповідач зобов'язаний був виконувати роботи у строки, встановлені в договорі.

Щодо посилання відповідача на ухилення позивача від підписання додаткової угоди за результатами проведення переговорів, то суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості передати спір щодо укладення додаткової угоди на вирішення суду.

Щодо посилань відповідача на те, що позивачем не надано відповідачу будівельний майданчик для виконання робіт, то суд відхиляє вказані твердження, оскільки, по-перше, у п. 5.2 договору чітко встановлено місце виконання робіт, із зазначенням об'єкта та адрес їх знаходження; по-друге, умовами договору не передбачено обов'язку позивача з передання будівельного майданчика; по-третє, відповідачем не надано жодного доказу, який би підтвердив недопущення відповідача на об'єкти, зазначені у п. 5.2 договору, або докази звернення до позивача з проханнями надати доступ до вказаних об'єктів.

Крім того, відповідач вказує, що додаток № 2 до договору «Договірна ціна» не передбачає коштів на додаткові витрати при виконанні будівельних робіт у зимовий період, у зв'язку з чим будівельні роботи у зимовий період 2017-2018 не могли виконуватись, однак, суд зазначає, що календарний план не передбачає виконання робіт у зимовий період.

Приписами частини 1 статі 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

У відповідності до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 6 та ст. 627 ЦК України, сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності (договірної санкції) за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань.

З огляду на вищенаведені положення законодавства, сторони, керуючись принципом свободи договору за взаємною згодою визначили вид штрафних санкцій та їх розмір за порушення не грошового зобов'язання - порушення строків виконання робіт.

Відповідно до п. 7.2 договору сторони встановили, що за порушення строків надання послуг або надання послуг в менших обсягах, ніж передбачено цим договором, відмову від надання послуг в обсягах та за ціною, що вказані в даному договорі, виконавець виплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості послуг, з яких допущено прострочення надання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків від вказаної вартості.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, відповідно до частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Заборона на застосування пені та штрафу прямо не випливає з закону чи із суті відносин сторін, що дозволяє здійснити відповідне врегулювання у договорі.

В даному випадку, суд вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Так, як неодноразово наголошував Верховний Суд України, можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України, а одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Зокрема, такий висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 27.04.2012 р. № 3-24гс12, від 09.04.2012 р. № 3-88гс11., у постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16.

Перевіривши розрахунок штрафу у розмірі 849 911,41 грн., наданий позивачем, суд встановив, що він є арифметично невірним, за перерахунком суду, розмір штрафу становить 849 911,38 грн. (12 141 591,20 грн. * 7%=849 911,38 грн.), а тому вимоги в цій частині є обґрунтованими частково.

Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 2178 881,12 грн.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, суд встановив, що він є арифметично невірним.

За перерахунком суду, здійсненим за періоди, визначені позивачем, на суми робіт, з яких допущено прострочення виконання, суд встановив, що розмір пені становить 2178 881,10 грн., а тому вимоги в цій частині є обґрунтованими частково.

Відповідачем заявлено клопотання про зменшення нарахованих до стягнення штрафних санкцій на 99,9%.

Вказане клопотання обґрунтовано тим, що між сторонами велись переговори щодо зміни об'ємів та строків виконання робіт, що підтверджується протоколами технічних нарад, а всі погоджені у протоколах обсяги робіт були виконані відповідачем. Також відповідач зазначив, що чистий прибуток позивача є більшим, за прибуток відповідача. Крім того, відповідач не зазначає та не надає доказів завдання йому збитків, а прибуток відповідача за договором складає лише 248,95 тис. грн.

Відповідно до частини 1 статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Суд зазначає, що за змістом наведених вище норм зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16.

Дослідивши обставини, викладені відповідачем та докази, надані на підтвердження вказаних обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, з огляду на наступне.

Щодо посилання позивача на проведення переговорів, то суд зазначає, що вказана обставина не звільняє відповідача від виконання зобов'язань за договором та не є підставою для зменшення штрафних санкцій.

Суд зазначає, що відповідачем не обґрунтовано та не доведено належними та допустимими доказами винятковості випадку, невідповідності розміру стягуваних штрафних санкцій (3 028 792,48 грн.) розміру завданих збитків (вартості невиконаних робіт на суму 12 141 591,20 грн.).

Так, за змістом ч. 3 ст. 551 ЦК України під розміром збитків слід розуміти суму, на яку нараховано неустойку, а не будь-яку іншу суму збитків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 14.09.2016 у справі № 6-473цс16.

Крім того, щодо врахування ступеню виконання зобов'язання відповідачем, то станом на дату вирішення спору, відповідачем так і не виконано робіт на суму 12 141 591,20 грн., доказів протилежного суду не надано, а також не передано на вирішення суду спір щодо укладення додаткової угоди до спірного договору.

Суд дійшов висновку, що виняткових випадків для зменшення розміру штрафних санкцій відповідачем не наведено.

З урахуванням наведеного, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Підсумовуючи наведене, суд задовольняє позовні вимоги Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" частково.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОТРАНСЛАЙН" (04215, м.Київ, ПРОСПЕКТ СВОБОДИ, будинок 26-В, код 37907102) на користь Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" (01021, м.Київ, КЛОВСЬКИЙ УЗВІЗ, будинок 9/1, код 30019801) в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" (61001, Харківська обл., місто Харків, ВУЛИЦЯ КУЛЬТУРИ, будинок 20-А, код 25698645) 849 911,38 грн. штрафу, 2 178 881,10 грн. пені та 45 431,89 грн. витрат зі сплати судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Господарський суд міста Києва. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 26.06.2018.

Суддя С.О. Турчин