Рішення № 74929473, 14.06.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 12/17/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.2018 Справа № 908/413/18

Господарський суд Запорізької області у складі судді Смірнова О.Г.,

За участю секретаря судового засідання Соловйової А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/413/18

за позовом: Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”

до відповідача: Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку “Дружний будинок”

про стягнення 38822,06 грн.

за участю представників:

від позивача: не з’явився

від відповідача: ОСОБА_1, довіреність № 01/10/17 від 01.10.2017 року

Згідно зі ст. 222 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях 12.04.2018 року, 02.05.2018 року, 15.05.2018 року та 14.06.2018 року здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу – програмно-апаратного комплексу «Оберіг».

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку “Дружний будинок” про стягнення пені у сумі 15321,19 грн., трьох процентів річних у сумі 1418,77 грн., інфляційних витрат у сумі 22082,10 грн. за договором купівлі-продажу природного газу № 889/14-БО-13 від 26.12.2013 року, що разом складає 38822,06 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2018 року наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 16.03.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/413/18, присвоєно справі номер провадження 12/17/18, визначено здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 12.04.2018 року о 10:00.

03.04.2018 року на адресу суду від відповідача у справі - Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку “Дружний будинок” надійшов відгук на позовну заяву, в якому останній проти позовних вимог заперечує, мотивуючи свою позицію наступним:

- вважає, що позовну заяву ПАТ «НАК «Нафтогаз України» неможливо розглядати, тому що до вимог про стягнення неустойки застосовується спеціальна позовна давність в один рік (пункт 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України);

- позивач не заявляв клопотання поновити строк на подачу позову, не вказав поважність причин, по яким він пропустив строк позовної давності, але суд прийняв позов до розгляду;

- позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч. 5 ст. 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності;

- питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об’єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або утруднювали своєчасне подання позову вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини;

- приймаючи позов до розгляду суд не звернув уваги на те, що пеня, за визначенням ч. 3 ст. 549 ЦК України – це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов’язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожний день прострочення виконання, а в позові, який подано з порушенням строку позовної давності пеня взагалі нарахована за 2015 рік, а вимог та претензій не було до отримання позову;

- проценти на суму неустойки не нараховуються в силу прямої заборони законом такого нарахування (частина 2 статті 550 ЦК України), тому що неустойка не є коштами, за користування якими здійснюється нарахування процентів річних згідно із законом;

- ОСББ «Дружний будинок» здійснює діяльність з виробництва теплової енергії, що підтверджується ліцензією серія АВ за № 466685;

- у позивача всі ці документи є в наявності і кожний рік ці документи оновлюються, тому що кожний рік з позивачем ПАТ «НАК «Нафтогаз України» укладаються нові договори на виробництво теплової енергії, що споживається бюджетними установами та організаціями та виробництво теплової енергії, що споживається населенням;

- 30.11.2016 року набрав чинності Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» № 1730-VШ від 03.11.2016 року (далі Закон № 1730-VШ);

- частиною 3 ст. 7 Закону № 1730-VШ не ставиться право не нарахування (списання) неустойки, інфляційних втрат та відсотків річних у залежність від будь-яких інших умов, окрім погашення заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом і виконання цієї норми не потребує включення підприємства до Реєстру, аналогічна правова позиція викладена у постанові від 25.07.2017 року Вищого господарського суду України у справі № 904/10728/16;

- на момент набрання чинності вказаним Законом заборгованість ОСББ «Дружний будинок» за спожиті енергоносії була відсутня;

- необхідність не нарахування неустойки (штраф, пеня), інфляційних нарахувань та три відсотка річних з дня набрання чинності цим Законом на суму боргу, якщо його погашено до набрання цим Законом чинності, передбачена ст. 7 Закону;

- ПАТ «НАК «Нафтогаз України» подав позов та нарахував спірні суми після набрання чинності вказаним Законом № 1730-VШ;

- учасниками процедури врегулювання заборгованості, що включає у себе у тому числі і списання заборгованості, є теплопостачальні та теплогенеруючі підприємства, включені до реєстру, підстав для включення ОСББ «Дружний будинок» до реєстру немає, оскільки у нього відсутня заборгованість за спожитий природний газ станом на час набрання чинності Законом;

- при цьому про нараховані штрафні санкції ОСББ «Дружний будинок» дізналося лише з пред’явленням до нього даного позову (березень 2018 року);

- відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону № 1730-VШ на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності дим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом;

- заборона нарахування неустойки (штраф, пеня), інфляційних нарахувань та три відсотка річних з дня набрання чинності цим Законом на суму боргу, якщо його було погашено до набрання цим Законом чинності, передбачена імперативною нормою ч. 3 ст. 7 Закону України №1730-VШ;

- враховуючи, що станом на 30.11.2016 року на дату набрання чинності Законом України №1730-VШ заборгованість відповідача погашена у повному обсязі, остаточний розрахунок здійснений відповідачем – 22.04.2015 року, однак ПАТ «НАК «Нафтогаз України» нарахував спірні суми після набрання чинності вказаним Законом №1730-VШ та подав позов про їх стягнення до суду в порушення ч. 3 ст. 7 зазначеного Закону, отже ОСББ «Дружний будинок приходить до висновку про відсутність правових підстав для нарахування позивачем пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат за зобов’язаннями за періодами 16.12.2014 року – квітень 2015 року;

- на даний час ОСББ «Дружний будинок» відсутній у реєстрі підприємств, що беруть участь в процедурі врегулювання заборгованості, проте це не повинно прийматися судом, оскільки заборона нарахування пені, трьох відсотків річних та втрат від інфляції за змістом ч. 3 ст. 7 Закону №1730-VШ застосовується з дня набрання чинності цим Законом, тобто з 30.11.2016 року, а не з дня створення відповідного реєстру;

- додаткові умови, крім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом, для звільнення боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання у сфері теплопостачання (не нарахування або списання сум неустойки, інфляційних нарахувань та відсотків річних) при відсутності кредиторської заборгованості на день набрання чинності законом не вимагаються;

- у відповідача ОСББ «Дружний будинок» в наявності ліцензія на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії серії АВ за № 466685, видана 15.10.2010 року зі строком дії до 11.10.2015 року, яка відповідно до пункту 6 Перехідних положень Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» є безстроковою та може бути за заявою ліцензіата переоформлена відповідним органом ліцензування безкоштовно у тижневий строк;

- позивачем не надано належних та допустимих доказів повідомлення відповідача про існування заборгованості щодо сплати пені, яка позивачем нарахована відповідно до п. 7.2. договору, не складено акту звірки взаємних розрахунків щодо наявності вказаної заборгованості, оскільки відповідач повинен знати про те, що в нього обраховується будь-яка заборгованість відповідно до договору;

- вважає, що до спірних правовідносин застосовуються положення Закону України №1730-VШ, однак позивачем в порушення норм зазначеного Закону нараховані відповідачу суми пені, трьох відсотків річних та інфляційні втрати, отже у позивача були відсутні правові підстави для вказаних нарахувань, а тому заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки є безпідставними;

- позивачем не надано клопотання про поновлення строку позовної давності, оскільки позовні вимоги є безпідставними по суті;

- позивач ПАТ «НАК «Нафтогаз України» не виконав вимоги Закону та не вніс ОСББ «Дружний будинок» до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства. Просить відмовити в позові та закрити провадження у справі № 908/414/18 за позовом ПАТ «НАК «Нафтогаз України» до ОСББ «Дружний будинок» про стягнення інфляційних витрат, трьох відсотків річних та пені за неналежне виконання грошового зобов’язання.

Ухвалою суду від 12.04.2018 року відкладено підготовче засідання на 02.05.2018 року о 10:30.

Безпосередньо в судовому засіданні 02.05.2018 року представник позивача надав відповідь на відзив в порядку приписів ст. 166 ГПК України, в якій зазначає наступне:

- виходячи з аналізу положень ст. 1-3 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» № 1730-VШ від 03.11.2016 року списання заборгованості згідно ч. 3 ст. 7 Закону є частиною процедури врегулювання заборгованості у відповідності до ст. 1 Закону, дія Закону поширюється лише на теплопостачальні, теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання і водовідведення у відповідності до ст. 2 Закону, учасниками процедури врегулювання заборгованості (у тому числі процедури списання) є підприємства та організації, включені до реєстру – ст. 1 Закону, для участі у процедурі списання заборгованості підприємства та організації мають бути включені до реєстру – ст. 3 Закону;

- матеріали справи не містять доказів включення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а відтак застосування ч. 3 ст. 7 Закону є неправомірним;

- зазначене також підтверджується і постановами Вищого господарського суду України від 13.11.2017 року та від 08.11.2017 року у справах № 904/11214/16 та № 911/3706/16 відповідно;

- у справах № 911/3706/16 та № 904/11214/16 Вищий господарський суд України дійшов висновку, що застосування ч. 3 ст. 7 Закону № 1730-VШ від 03.11.2016 року можливе лише у разі включення підприємства до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства відповідно до вимог ст. 3 Закону;

- вказує, що у своїй постанові від 14.02.2018 року у справі № 908/3211/16 Верховний суд вказав, що суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків, що для здійснення процедури врегулювання заборгованості, а це – зменшення, списання та/або реструктуризація, необхідною умовою є включення до реєстру обсягів заборгованості теплопостачального підприємства, з метою її врегулювання за домовленістю сторін шляхом вчинення відповідних правочинів;

- відповідно до п. 9.3. спірного договору стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних витрат встановлюється тривалістю у 5 (п’ять) років. Вважає, що позов ПАТ «НАК «Нафтогаз України» має бути задоволений.

Ухвалою суду від 02.05.2018 року відкладено підготовче засідання на 15.05.2018 року о 12:00.

07.05.2018 року на адресу суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив згідно ст. 167 ГПК України, в яких останній додатково зазначає наступне:

- вважає, що позовна заява та відповідь ПАТ «НАК «Нафтогаз України» не відповідає діючому законодавству України, носить ознаки порушення позивачем ст. 43 ГПК України, зокрема згідно ч. 2 вказаної статті залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

- позов ПАТ «НАК «Нафтогаз України» про стягнення інфляційних затрат, трьох відсотків річних та пені за неналежне виконання грошового зобов’язання по договору купівлі-продажу природного газу № 889/14-БО-13 від 26.12.2013 року неможливо прийняти та розглядати, оскільки у відповіді на відгук позивач вільно трактує Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» та паразитує на судовій практиці по цьому питанню;

- позивач повністю ігнорує той факт, що до вимог про стягнення неустойки застосовується спеціальна позовна давність в один рік (пункт 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України);

- заявляє, що про існування заборгованості стало відомо лише з цієї позовної заяви, доказів зворотного позивачем суду не надано. Просить відмовити в позові та закрити провадження у справі № 908/413/18 за позовом ПАТ «НАК «Нафтогаз України» до ОСББ «Дружний будинок» про стягнення інфляційних витрат, трьох відсотків річних та пені за неналежне виконання грошового зобов’язання.

Ухвалою суду від 15.05.2018 року в порядку приписів п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України закрито підготовче провадження у справі № 908/413/18 та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.05.2018 року об 11:00.

Ухвалою господарського суду від 24.05.2018 року в порядку ст. 216 ГПК України відкладено розгляд справи на 14.06.2018 року об 11:30.

Представник позивача в судове засідання 14.06.2018 року не з’явився, про причини неявки суд не повідомив. Будь-яких клопотань або заяв позивач суду не надіслав.

При цьому судом враховано правову позицію Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають самостійно вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Так, у даній справі саме Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” є позивачем, однак ним не вживалися заходи, спрямовані на те, щоб дізнатись про стан відомого судового провадження, що й призвело до нез’явлення його представника в судове засідання, призначене на 14.06.2018 року.

Представник відповідача в судовому засіданні 14.06.2018 року проти позову заперечив в повному обсязі, просив відмовити у задоволенні позову в тому числі з посиланням на пропуск позивачем строку позовної давності. При цьому на питання суду пояснив, що у відгуку на позовну заяву відповідачем викладено не клопотання про сплив строку позовної давності, а власна думка відповідача щодо спливу строку давності.

В судовому засіданні 14.06.2018 року судом оглянуто оригінал ліцензії серії АВ № 466685 від 11.10.2010 року, яка видана Запорізькою обласною державною адміністрацією Об’єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Дружний будинок» на виробництво теплової енергії.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача та заперечення відповідача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 26.12.2013 року між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, далі Продавець, та Об’єднанням співвласників багатоквартирного будинку “Дружний будинок”, далі Покупець, був укладений договір купівлі-продажу природного газу № 889/14-БО-13, далі Договір.

Відповідно до п. 1.1. Договору Продавець зобов’язується передати у власність Покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією “Нафтогаз України” за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов’язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього Договору.

До вказаного Договору між сторонами були підписані наступні додаткові угоди: № 1 від 28.01.2014 року, № 2 від 30.04.2014 року, № 3 від 27.05.2014 року, № 4 від 13.06.2014 року, № 5 від 16.09.2014 року, № 6 від 24.11.2014 року.

Пунктом 1.2. Договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 28.01.2014 року) визначено, що газ, що продається за цим Договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями (далі – споживачам Покупця).

Умовами п. п. 3.1., 3.3., 3.4. Договору сторони визначили, що Продавець передає Покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі Покупця. Право власності на газ переходить від Продавця до Покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ Покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов’язану з правом власності на газ. Приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов’язується надати Продавцеві підписані та скріплені печатками Покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов’язується повернути Покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Умови щодо визначення ціни газу викладені в розділі 5 Договору, зокрема в п. 5.1.- 5.5. Так, пунктом 5.1. Договору визначено, що ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи на його транспортування установлюються НКРЕ.

Згідно з п. 5.2. Договору ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 3823,78 грн., крім того ПДВ – 17% - 650,04 грн., всього з ПДВ – 4473,82 грн.

Додатковими угодами № 1 від 28.01.2014 року, № 2 від 30.04.2014 року, № 3 від 27.05.2014 року, № 4 від 13.06.2014 року, № 5 від 16.09.2014 року, № 6 від 24.11.2014 року, неодноразово вносились зміни до п. 5.2. Договору, який визначає ціну газу, а саме:

- з 01 січня 2014 року ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 2783,96 грн., крім того ПДВ – 20% - 556,79 грн., всього з ПДВ – 3340,75 грн.;

- з 01 квітня 2014 року ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 4387,40 грн., крім того ПДВ – 20% - 877,48 грн., всього з ПДВ – 5264,88 грн.;

- з 01 травня 2014 року ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 5173,48 грн., крім того ПДВ – 20% - 1034,70 грн., всього з ПДВ – 6208,18 грн.;

- з 01 червня 2014 року ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 5185,18 грн., крім того ПДВ – 20% - 1037,04 грн., всього з ПДВ – 6222,22 грн.;

- з 01 вересня 2014 року ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 5338,18 грн., крім того ПДВ – 20% - 1067,64 грн., всього з ПДВ – 6405,82 грн.;

- з 01 листопада 2014 року ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 5568,70 грн., крім того ПДВ – 20% - 1113,74 грн., всього з ПДВ – 6682,44 грн.

Згідно з п. п. 5.3. – 5.5. Договору у разі зміни НКРЕ ціни на газ та/або тарифів на його транспортування, розподіл і постачання вони є обов’язковими для сторін за цим договором з моменту введення їх в дію. Реалізація газу Покупцю за зазначеною у п. 5.2. ціною здійснюється при умови наявності відповідної ліцензії на виробництво теплової енергії (у випадках, передбачених чинним законодавством України). Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Порядок та умови проведення розрахунків сторони узгодили в розділі 6 Договору. Так, відповідно до п. 6.1. Договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Умовами п. 9.3. Договору сторони визначили, що строк, у межах якого Сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п’ять) років.

Згідно з п. 11 Договору цей договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014 року, а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

Позивач в позові вказує, що відповідач оплату за переданий природний газ здійснював несвоєчасно та не виконав зобов’язання у строк, визначений договором, чим порушив умови п. 6.1. Договору.

Так, на виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу за період з січня 2014 року по квітень 2014 року та з жовтня 2014 року по грудень 2014 року, а останній прийняв у власність природний газ, передбачений умовами договору на загальну суму 191142,71 грн., що підтверджується актами приймання-передачі, які підписані сторонами без зауважень та заперечень (належним чином засвідчені копії наявні в матеріалах справи).

Втім, оскільки з боку відповідача мало місце несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, що спричинило звернення з позовом до суду, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 15321,19 грн. за загальний період з 15.02.2014 року по 08.04.2015 року, передбачену сторонами у п. 7.2. Договору. Так, вказаним пунктом Договору передбачено, що у разі невиконання Покупцем пункту 6.1. цього Договору він зобов’язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

З посиланням на приписи ст. 625 ЦК України, позивач вказує на прострочення грошового зобов’язання з боку відповідача, а тому намагається стягнути з нього три проценти річних за загальний період з 15.02.2014 року по 08.04.2015 року в сумі 1418,77 грн. та інфляційні витрати за період з квітня 2014 року по березень 2015 року в сумі 22082,10 грн.

Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір купівлі-продажу, різновидом якого є договір на постачання продукту, яким виступає природний газ. У Цивільному кодексі України 2003 року договору поставки присвячено лише одна стаття (ст. 712), а тому можливо керуватися вимогами про договір купівлю-продаж, коли інше не встановлено договором, законом або витікає із характеру правовідносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України). Тобто, положення про порядок оплати товару, ціни, спожитого природного газу потрібно брати із загальних положень, присвячених договору купівлі-продажу, а саме використовувати вимоги ст. 655-697 ЦК України.

Втім, потрібно дотримуватися статті 55 ГК України, де зазначено, що сторонами договору поставки можуть бути лише суб’єкти господарювання. Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать про те, що учасниками судового процесу є суб’єкти господарювання, тому до спірних правовідносин слід застосувати норми права, які регулюють питання постачання продукції – природного газу, зокрема договір постачання.

Частина 1 ст. 265 ГК України передбачає, що за договором поставки одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. У частині 1 статті 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Разом з тим, спеціальним законом, що регулював спірні відносини сторін на момент їх виникнення (укладення спірного договору) був Закон України “Про засади функціонування ринку природного газу” № 2467-VI від 08.07.2010 року.

Частиною 1 ст. 12 Закону України “Про засади функціонування ринку природного газу” визначено, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, якісні характеристики якого визначено стандартами, в обсязі та порядку, передбачених договором, а споживач зобов'язується сплачувати вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

З 01.10.2015 року Закон України “Про засади функціонування ринку природного газу” втратив чинність на підставі Закону України “Про ринок природного газу” № 329-VIII від 09.04.2015 року.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України “Про ринок природного газу” № 329-VIII від 09.04.2015 року (який є чинним на даний час) передбачено, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов’язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов’язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.

Як вбачається з матеріалів справи на виконання умов Договору позивач за період з січня 2014 року по квітень 2014 року та з жовтня 2014 року по грудень 2014 року поставив відповідачу, а останній прийняв у власність природний газ, передбачений умовами договору на загальну суму 191142,71 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, підписаними сторонами у справі (а.с. 28 - 34), зокрема:

- актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2014 року на суму 28256,09 грн.;

- актом приймання-передачі природного газу від 28.02.2014 року на суму 28085,70 грн.;

- актом приймання-передачі природного газу від 31.03.2014 року на суму 21965,45 грн.;

- актом приймання-передачі природного газу від 30.04.2014 року на суму 2463,97 грн.;

- актом приймання-передачі природного газу від 31.10.2014 року на суму 11453,60 грн.;

- актом приймання-передачі природного газу від 30.11.2014 року на суму 38283,69 грн.;

- актом приймання-передачі природного газу від 31.12.2014 року на суму 60634,21 грн.

Однак, фактичні обставини справи та наявні докази свідчать, що відповідачем порушено строк оплати за природний газ, встановлений п. 6.1. Договору, що підтверджується наданою позивачем до матеріалів справи довідкою по операціях з підприємством “Дружний будинок “ОСББ” за період з 01.01.2014 року по 30.09.2017 року (а.с. 36).

Приписами ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріали свідчать, що відповідач, всупереч умов укладеного між сторонами Договору належним чином взятих на себе зобов'язань щодо здійснення вчасного розрахунку не виконав, оплату поставленого газу здійснив з простроченням, втім зазначене не є підставою для стягнення з останнього заявлених сум, виходячи з такого.

Так, 30.11.2016 року набув чинності Закон України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії” № 1730-VIII від 03.11.2016 року, далі Закон, яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до ст. 1 Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно зі ст. 2 Закону дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку “Дружний Будинок” здійснює діяльність з виробництва теплової енергії (крім певних видів господарської діяльності у сфері теплопостачання, якщо теплова енергія виробляється на теплоелектроцентралях, когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлювальних джерел енергії), що підтверджується ліцензією серія АВ за № 466685, виданою Запорізькою обласною державною адміністрацією зі строком дії ліцензії з 11.10.2010 року до 11.10.2015 року. ПАТ “НАК “Нафтогаз України” є постачальником природного газу.

Згідно з п. 29 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про ліцензування видів господарської діяльності” № 222-VIII від 02.03.2015 року ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності, зокрема, виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії, крім виробництва, транспортування та постачання теплової енергії за нерегульованим тарифом.

Відповідно до пункту 6 Перехідних положень Закону України “Про ліцензування видів господарської діяльності” ліцензії на провадження видів господарської діяльності, що на день набрання чинності цим Законом є чинними, продовжують діяти. Ліцензії на провадження видів господарської діяльності, зазначених у статті 7 цього Закону:

види господарської діяльності яких звужені, підлягають переоформленню, що здійснюється органом ліцензування у триденний строк безкоштовно;

які є чинними на день набрання чинності цим Законом та мали обмежений термін дії, є безстроковими і можуть бути, за заявою ліцензіата, переоформлені відповідним органом ліцензування безкоштовно у тижневий строк.

Згідно з положеннями ч. 12 ст. 13 Закону України “Про ліцензування видів господарської діяльності”, ліцензія видається на необмежений строк.

Враховуючи викладене, ліцензія Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку “Дружний Будинок” серії АВ за № 466685, видана 15.10.2010 року зі строком дії до 11.10.2015 року відповідно до пункту 6 Перехідних положень Закону України “Про ліцензування видів господарської діяльності” (який набрав чинності з 28.06.2015 року) є безстроковою та може бути за заявою ліцензіата, переоформлена відповідним органом ліцензування безкоштовно у тижневий строк.

Частиною першою статті 3 Закону передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Частиною 3 ст. 7 Закону, яка окремо регулює списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Таким чином, даною нормою законодавець передбачив можливість звільнення боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання у сфері теплопостачання, як у спосіб ненарахування боржнику неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на початкову заборгованість, так і у спосіб списання цих нарахувань.

Крім того, вказаною нормою не ставиться право ненарахування неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних в залежність від будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.02.2018 року у справі № 908/3211/16, постанові Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі № 908/2114/16.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, доданого до позовної заяви, та довідки по операціях (а.с. 36) вартість природного газу, поставленого за Договором у період з січня 2014 року по квітень 2014 року та з жовтня 2014 року по грудень 2014 року, була повністю оплачена відповідачем 08.04.2015 року, тобто до набрання чинності Законом, у зв'язку з чим, нараховані на вказану заборгованість суми пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат підлягають списанню в силу прямої дії норми Закону.

Разом з тим умовами п. 1.2. Договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 28.01.2014 року) сторони чітко визначили, що газ, що продається за цим Договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями (далі – споживачам Покупця).

Отже, станом на момент набрання чинності вказаним Законом заборгованість Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку “Дружний Будинок” за спожиті енергоносії за Договором перед позивачем була відсутня.

Необхідність не нарахування неустойки (штраф, пеня), інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних з дня набрання чинності цим Законом на суму боргу, якщо його погашено до набрання цим Законом чинності, передбачена ст. 7 Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач подав позов та нарахував спірні суми (пеню, три відсотка річних та інфляційні витрати) після набрання чинності вказаним Законом № 1730-VIII.

Таким чином, оскільки, станом на день набрання чинності Законом України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії” (30.11.2016 року) відповідач не мав перед позивачем кредиторської заборгованості за спожитий природний газ за договором купівлі-продажу природного газу № 889/14-БО-13 від 26.12.2013 року, враховуючи, що відповідач має ліцензію на виробництво теплової енергії (крім певних видів господарської діяльності у сфері теплопостачання, якщо теплова енергія виробляється на теплоелектроцентралях, когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлювальних джерел енергії), і на нього поширюється дія Закону, відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону нараховані пеня, інфляційні нарахування, три проценти річних підлягають списанню з 30.11.2016 року, а позивач не провів такого списання, суд дійшов висновку про те, що нараховані позивачем пеня в сумі 15321,19 грн., три проценти річних в сумі 1418,77 грн., інфляційні витрати в сумі 22082,10 грн., які є предметом розгляду, не підлягають стягненню з відповідача.

За таких обставин, у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” про стягнення з Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку “Дружний будинок” пені в сумі 15321,19 грн., трьох процентів річних в сумі 1418,77 грн., інфляційних витрат в сумі 22082,10 грн. за договором купівлі-продажу природного газу № 889/14-БО-13 від 26.12.2013 року слід відмовити.

Стосовно тверджень позивача про те, що відповідач не включений до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії слід зазначити, що нормою ч. 3 ст. 7 Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії” не ставиться право не нарахування неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних в залежність від будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом.

Частина 3 статті 7 вказаного Закону є нормою прямої дії. Виконання цієї норми закону не потребує від відповідача вчинення будь-яких дій. Право на списання неустойки, інфляційних нарахувань та процентів річних поставлено у залежність лише до умови погашення основної заборгованості за отриманий природний газ у строк до набрання чинності цим Законом.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 30.05.2018 року у справі № 908/2055/17, в якій сторонами у справі були ПАТ «НАК Нафтогаз України» (позивач) та Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку “Дружний будинок” (відповідач).

Крім того, підстав для включення відповідача до реєстру не має, оскільки у нього відсутня заборгованість за спожитий природний газ станом на час набрання чинності зазначеним Законом.

Разом з тим в постанові Верховного суду від 23.05.2018 року у справі № 908/2114/16 викладена наступна правова позиція: «Застосування норми ч. 3 ст. 7 Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії” № 1730-VIII від 03.11.2016 року не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, і застосування процедури, передбаченої статтями 1, 2, 3 Закону, за умови погашення заборгованості до набрання чинності цим Законом. Якщо заборгованість погашено до набрання чинності Закону від 03.11.2016 № 1730-VIII, тоді положення статей 1, 2, 3 вказаного Закону не застосовуються. Відтак не потребує доведення доказ включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на заборгованість, яка є предметом регулювання цим Законом, не нараховуються, а нараховані підлягають списанню, у зв'язку з припиненням зобов'язань щодо їх сплати, на підставі частини третьої статті 7 Закону від 03.11.2016 № 1730-VIII».

З приводу посилань позивача на постанови Вищого господарського суду України у справах № 911/3706/16 та № 904/11214/16 слід зазначити, що згідно з ч. 7 ст. 75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов’язковою для господарського суду.

Стосовно посилання відповідача на застосування строку позовної давності, викладеного у відгуку на позовну заяву, суд зазначає, що оскільки позовні вимоги є безпідставними по суті, відсутні підстави для застосування приписів ст. ст. 256, 267 ЦК України.

Щодо клопотання відповідача про закриття провадження у даній справі суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Перелік підстав для закриття провадження у справі чітко визначений у ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Зокрема відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 2 частини першої статті 231 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

В процесі розгляду даної справи встановлено, що вартість природного газу, поставленого за Договором у період з січня 2014 року по квітень 2014 року та з жовтня 2014 року по грудень 2014 року, була повністю оплачена відповідачем 08.04.2015 року, тобто до набрання чинності Законом № 1730-VIII (30.11.2016 року), у зв'язку з чим, нараховані на вказану заборгованість суми пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат підлягають списанню в силу прямої дії норми Закону № 1730-VIII.

Проте, позивач подав позов в даній справі, який надійшов на адресу суду у поштовому конверті від 07.03.2018 року, та нарахував спірні суми (пеню, три відсотка річних та інфляційні витрати) після набрання чинності вказаним Законом № 1730-VIII, тобто позов був поданий без наявності правових підстав. При цьому обставини, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду даної справи відсутні.

Враховуючи безпідставність заявлених позивачем в даній справі позовних вимог по суті, суд дійшов висновку про відсутність підстав для закриття провадження у даній справі у зв’язку з чим клопотання відповідача про закриття провадження не підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору в сумі 1762,00 грн. покладаються на позивача у справі - Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, відповідно до вимог п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 14.06.2018 року, згідно частини 1 статті 240 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

Керуючись ст. ст. ст. ст. 7, 8, 13, 74, 86, 129, 233, 236, 238, ч. 1 ст. 240 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” про стягнення з Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку “Дружний будинок” пені в сумі 15321,19 грн., трьох процентів річних в сумі 1418,77 грн., інфляційних витрат в сумі 22082,10 грн. за договором купівлі-продажу природного газу № 889/14-БО-13 від 26.12.2013 року відмовити.

2. Витрати зі сплати судового збору в сумі 1762,00 грн. покладаються на Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”.

Повне рішення складено – 25.06.2018 року

Суддя О.Г. Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.