Ухвала суду № 74928808, 21.06.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

_____

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа № 757/3231/14-ц

апеляційне провадження № 06.115/796/230/2018

21 червня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд міста Києва у складі:

головуючого: Саліхова В.В.

суддів: Прокопчук Н.О., Семенюк Т.А.

секретаря судового засідання Дячук І.М.

розглянувши заяву ОСОБА_1 про роз'яснення ухвали Апеляційного суду м. Києва від 19 жовтня 2017 року за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04.08.2017 скаргу задоволено. Визнано неправомірною та скасованопостанову державного виконавця Рівненського міського ВДВС ГТУЮ у Рівненській області ОСОБА_2 про відкриття виконавчого провадження №53210179 від 29.12.2016по виконанню виконавчого листа, виданого 18.03.2015 на виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 29.03.2014 у справі № 757/3231/14-ц за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 19.10.2017 апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» задоволено, ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 04.08.2017 скасовано, а питання передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

08.05.2018 ОСОБА_1 звернувся до Апеляційного суду м. Києва із заявою про роз'яснення ухвали Апеляційного суду м. Києва від 19.10.2017.

Просив роз'яснити:

1.мотиви, з яких суд відхилив докази, що були подані сторонами справи, а саме:

копії всіх матеріалів виконавчого провадження №53210179, поданого до суду ОСОБА_1 та представником ВДВС; ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 19.01.2017, якою встановлено обставину - пропуск ПАТ «Дельта Банк» строку пред'явлення виконавчого листа до виконання.

2.чому суд відхилив та не дав належної правової оцінки (можливо помилковості) доводам ОСОБА_1 щодо неможливості зворотної дії п. 5 Розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» на правовідносини, які припинилися ще до його вступу в дію, а також відхилив застосування у даному випадку Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 у справі №1-7/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів);

3.чому суд першої інстанції не міг ухвалити у справі рішення за відсутності державного виконавця, дії якого оскаржувались, після чотириразового його виклику до суду з належним повідомленням про день, час та місце такого розгляду і за наявності у суду всіх матеріалів виконавчого провадження, яке сам державний виконавець надіслав до суду, що за змістом ухвали самого ж апеляційного суду є достатньою підставою для ухвалення рішення у таких справах;

4.чому суд апеляційної інстанції сам розглянув справу за відсутності державного виконавця;

5.чому суд апеляційної інстанції допустив неналежне виконання процесуальних обов'язків ПАТ «Дельта Банк», встановлених ст.ст. 14, 223 ЦПК України (в редакції, чинній на день постановлення апеляційним судом Ухвали) та оскарження обставини, встановленої щодо нього ухвалою Печерського районного суду від 19.01.2017, що є в матеріалах справи;

6.з яких мотивів виходив апеляційний суд, стверджуючи наявність права державного виконавця самостійно продовжувати строк пред'явлення виконавчого листа до виконання, строк пред'явлення якого закінчився.

Сторони в судове засідання не прибули, хоча повідомлялися про час та місце розгляду заяви.

У рішенні ЄСПЛ від 03.04.2008 № 3236/03, § 41«Пономарьов проти України» суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

На підставі викладеного, та враховуючи вимоги ч. 3 ст. 271 ЦПК України, колегія суддів ухвалила розглянути заяву за відсутності учасників справи.

Колегія суддів, вивчивши подану заяву, вважає, що в задоволенні заяви про роз'яснення постанови слід відмовити, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз'яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання. Суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може викликати учасників справи, державного чи приватного виконавця в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розглядові заяви про роз'яснення рішення. Про роз'яснення або відмову у роз'ясненні судового рішення суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено.

Як роз'яснено у п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі» відповідно до ст. 221 ЦПК України роз'яснення рішення суду, а не ухвали, можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Роз'яснення рішення не допускається, якщо воно виконане або закінчився установлений законом строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до виконання.

З урахуванням наведеного можливо зробити висновок про те, що заявник, подаючи відповідну заяву, повинен був вказати, що саме у резолютивній частині ухвали апеляційного суду йому є незрозумілим, які є варіанти тлумачення рішення, як саме невизначеність та нечіткість резолютивної частини рішення суду може вплинути на ефективність його виконання.

Отже, діюче процесуальне законодавство зазначає, що рішення суду повинно бути зрозумілим, яке полягає в тому, що його резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення.

Заявник, подаючи відповідну заяву, повинен був вказати, що саме у резолютивній частині ухвали апеляційного суду йому є незрозумілим, які є варіанти її тлумачення, як саме невизначеність та нечіткість резолютивної частини рішення суду може вплинути на ефективність виконання останньої.

Звертаючись до суду із відповідною заявою ОСОБА_1 зазначив на незрозумілість мотивів, з яких суд відхилив копії матеріалів виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 64 ЦПК України (в редакції чинній на час винесення ухвали від 19.10.2017) письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

Таким чином, матеріали виконавчого провадження повинні бути подані до суду в оригіналі або належним чином завірені копії, які відсутні в справі.

Посилання на можливість розгляду судом першої інстанції скарги за відсутність державного виконавця суперечать ст. 386 ЦПК України, відповідно до якої скарга розглядається за участю державного виконавця.

Апеляційний суд відповідно до норм процесуального права, чинного на той час, лише переглядав ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 04.08.2017 за апеляційною скаргою позивача, не погодився з висновками суду першої інстанції, зокрема, що явка державного виконавця була не обов'язковою.

При перегляді оскаржуваної ухвали, суд апеляційної інстанції застосовував норми Закону України «Про виконавче провадження» на час виникнення спірних правовідносин, а саме на дату винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 29.12.2016, яка оскаржувалась ОСОБА_1

Одночасно колегія суддів звертає увагу заявника на те, що відповідно до вимог діючого законодавства роз'ясненню підлягає рішення суду, а не ухвала, як того просить заявник.

Таким чином, колегія суддів вважає, що правових підстав для задоволення вищезгаданої заяви немає.

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що резолютивна частина ухвали є проста, доступна, зрозуміла, така, що не припускає іншого тлумачення.

Також колегія суддів, звертає увагу на вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Керуючись ст.ст. 260, 261, 271 ч. 2 ст. 381, п. 3 ч. 1 ст. 389 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз'яснення ухвали Апеляційного суду м. Києва від 19 жовтня 2017 року відмовити.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції.

Повний текст ухвали складено 25.06.2018.

Головуючий: В.В. Саліхов

Судді: Н.О. Прокопчук

Т.А.Семенюк