Рішення № 74928474, 27.02.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/43794/16-ц

Провадження № 2/761/1036/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Макаренко І.О.,

при секретарі Триндюк А.М.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Богдановська Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання права власності та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила суд: визнати за ОСОБА_3 право власності на грошові кошти у розмірі 17 500,00 грн., які зберігаються в ГУ ДФС у м. Києві на підставі квитанції №11-9 від 12.06.2008 р.;

Зобов'язати ГУ ДФС у м. Києві повернути належні ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 17 500,00 грн., які зберігаються в ГУ ДФС у м. Києві на підставі квитанції №11-9 від 12.06.2008 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_3 є власником грошових коштів у розмірі 17 500,00 грн., які незаконно утримуються відповідачем на його депозитних рахунках. Зокрема, зауважує, що 18 квітня 2008 р. в межах досудового розслідування кримінальної справи № 53-2573 співробітниками податкової міліції Деснянського району міста Києва на підставі постанови судді Деснянського районного суду м. Києва від 28.03.2008 р. був проведений обшук у автомобілі марки «Akura MDX» д.н.з. НОМЕР_4, який належав позивачу на праві власності, та під час якого були вилучені грошові кошти в розмірі 17 500,00 грн., які є їхньою з чоловіком спільною сумісною власністю як подружжя. Зазначає, що кримінальна справа № 53-2573 була порушена 20.03.2008р. прокуратурою Деснянського району м. Києва по факту фіктивного підприємництва, шляхом створення невстановленими слідством особами ТОВ «АРГОН», ТОВ «Зірка Надії», ЗАТ «МПК», ТОВ «Прім'єр-Проект А», ПП «Белен Плюс», ПП «Наїр консалт», ПП «Мега Джамп», ТОВ «Спецінвестбуд -лтд», ТОВ «Лінтеко» та інших товариств та підприємств для прикриття незаконної діяльності і проводження безготівкових грошових коштів в готівкові. Вказує, що вона не мала і не має ніякого відношення до діяльності фізичних осіб та компаній відносно службових осіб яких було порушено кримінальну справу № 53-2573 та жодного обвинувачення (повідомлення про підозру) по цій справі за 8 років їй пред'явлено не було. Зазначає, що в липні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до прокуратури Деснянського району м. Києва та до Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві із заявами про повернення йому, як власнику вилучених у нього 18.04.2008 р. під час обшуку працівниками податкової міліції Деснянської ДПІ грошових коштів в розмірі 630867 гривень та 35000 доларів США, а також вилучених в цей же день у неї 17 500 грн. та за цими заявами прокуратурою району була проведена відповідна перевірка та за результатами якої, прокуратурою району матеріали були направлені до Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві, для прийняття рішення щодо повернення їй та її чоловіку вилучених під час обшуків коштів. Проте, замість повернення їм із чоловіком коштів, слідчим відділом райуправління по факту його звернення внесено відповідні відомості до ЄРДР та розпочато досудове розслідування по кримінальному провадженню №12014100030011243 від 09.10.2014 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, яке вподальшому за підслідністю було передано для проведення досудового слідства до слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Деснянському районі м. Києва. Зауважує, що на підставі ст.284 КПК України провадження в частині розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.205 КК України, в межах якого і були вилучені кошти, заступником начальника управління-начальником 1 ВКР СУ ФР ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві Лавриненко Т.О. 21.04.2016 р. внесено зміну попередньої кваліфікації кримінального правопорушення із ч.2 ст.205 на ч.3 ст.358 КК України, а 25.04.2016 р. кримінальне провадження передано у слідчий відділ Деснянського УП за підслідністю, для прийняття рішення по суті. Крім того, процесуальним керівником у вказаному кримінальному провадженні винесено постанову про зміну підслідності за СВ Деснянського управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві. На підставі цієї постанови дане провадження було передано до вищевказаного слідчого відділу за підслідністю із СУ ФР ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві, де провадилось досудове розслідування цього кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.205 ч.2 КК. Вказує, що під час досудового розслідування не були здобуті докази про те, що вказані грошові кошти отримані нею та її очловіком злочинним шляхом та підлягають конфіскації. Крім того, зауважує, що вилучені у неї та ОСОБА_1 кошти у відповідності з вимогами ст.78 КПК України речовими доказами у кримінальній справі №53-2573 за 2008 рік, коли кошти вилучалися, не визнавалися та арешт на них, згідно діючого на той час кримінально-процесуального законодавства, також не накладався. Тим самим, зауважує, що в ході досудового слідства встановлено, що вилучені у неї грошові кошти не мають жодного відношення до кримінальної справи № 53-2573 від 20.03.2008 року та кримінального провадження №12014100030011243 від 09.10.2014 року. Вважає, що її право власності на них цілком доведено, оскільки у протилежному випадку правоохоронні органи за 8 років слідства притягли б його до кримінальної відповідальності. Вказує, що кошти зберігаються в ГУ ДФС у м. Києві на підставі квитанції №11-9 від 12.06.2008 р. (655167 грн.). Зазначає, що із вказаних вище коштів їй належать 17 500 грн., які вилучені 18.04.2008 року та які є їх спільною власністю подружжя. При цьому зауважує, що відповідно до матеріалів кримінального провадження досудове розслідування тривало з 20.03.2008 р. по 03.11.2016 р., однак за період восьми років кінцеве процесуальне рішення по кримінальному провадженню не приймалось, а зібраними в ході досудового розслідування матеріалами не підтверджено винуватість жодної фізичної чи юридичної особи, в тому числі, і їй. Крім того, зауважує, що за цей період часу сплинули всі строки притягнення осіб до кримінальної відповідальності, передбачені ст.49 КК України за ч.3 ст.358 КК України, у зв'язку з чим, на підставі скарги адвоката Храпійчука В.О. від 04.10.2016 р. та згідно п.2 ч.1 ст.284 КПК України, прокурором Київської місцевої прокуратури № 3 І.Кривов’язом 03.11.2016 р. винесено постанову про закриття кримінального провадження №12014100030011243 від 09.10.2014 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.358 КК України. Вказує, що в окремому листі на ім'я адвоката Храпійчука В.О. від 03.11.2016 р. №1-14-3-11243 заступником керівника Київської місцевої прокуратури №3 Д.Терещенком було зазначено, що з метою повернення коштів, вилучених під час обшуків, проведених 18.04.2008 р., необхідно звернутись до Головного управління ДФС у м. Києві і, що на виконання вказаних вище рекомендацій вона та ОСОБА_1 звернулись до Відповідача із заявою про повернення грошових коштів, відповідно, в розмірі 630867 гривень, 35000 доларів США та 17 500 грн., які зберігаються на його депозитних рахунках. Вказує, що підставою такого звернення була та обставина, що зазначені вище грошові кошти зберігаються в ГУ ДФС у м. Києві згідно п.27 Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затверджених спільним наказом Генеральної прокуратури України, МВС України, Державної податкової адміністрації України, СБУ, Верховного Суду України, Державної судової адміністрації України від 27.08.2010 р. №51/401/649/471/23/125 і, що доказом такого зберігання є відповідні квитанції, копії яких додана суду. Зауважує, що у відповідності з п.64 даної Інструкції, вилучені цінності (грошові кошти) власник може отримати під розписку протягом шести місяців з дня повідомлення йому про закриття справи та роз'яснення відповідної можливості. Зазначає, що у своїй відповіді від 25.11.2016 р. Відповідач як на підставу відмови у видачі спірних грошових коштів посилався на п.56 Інструкції, де сказано, що грошові кошти та інші цінності, стосовно яких прийнято рішення про конфіскацію згідно з вироком суду, підлягають зверненню у дохід держави. Всі інші речі повертаються законним власникам, а при невстановленні останніх, переходять у власність держави; у разі суперечки про належність цих речей, питання вирішується у порядку цивільного судочинства. Крім того, як на підставу у відмові повернення коштів Відповідач посилається на те, що прокурором Київської місцевої прокуратури №3 Кривов’язом І. в постанові про закриття к/п №12014100030011243 від 09.10.2014 р. не вирішено питання про долю вилучених грошових коштів, тому визначити власника вилучених коштів та зобов'язати ГУ ДФС у м. Києві повернути їх може лише суд. Оскільки Відповідач кошти їй не повертає, так як не визнає її їхнім власником, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив його заодовльнити.

Представник Відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні. В своїх запереченнях на позов зазначив, що встановити власника спірних коштів досудовим розслідуванням не виявилося можливим, у зв'язку з чим зазначені кошти були розміщені на депозитних рахунках ДПА у м. Києві, що підтверджується відповідними квитанціями. Зауважив, що 03 листопада 2016 року Київською місцевою прокуратурою № 3 кримінальне провадження № 12014100030011243 від 09.10.2014 року закрите на підставі ч. 1 п. 2 ст. 284 КПК України і, що листом заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 3 Позивача повідомлено про наявність підстав для повернення вилучених під час обшуку 18.04.2004 року коштів та про необхідність звернення у зв'язку з цим до ГУ ДФС у м. Києві. Проте, оскільки як вбачається зі змісту позову, підставою для звернення до суду з цим позовом стала відмова ГУ ДФС у м. Києві у поверненні Позивачеві спірних коштів, вважає, що дана справа в порядку цивільного судочинства розгляду не підлягає, а підлягає розгляду в порядку кримінального процесуального судочинства.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, 20 березня 2008 року начальником СВ ПМ ДПІ у Деснянському районі м. Києва було порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва щодо ряду господарських товариств за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України.

В межах даної кримінальної справи, згідно протоколу обшуку від 18.04.2008 року, проведеного у автомобілі марки «Acura MDX» д.н.з. НОМЕР_4, який на праві власності належить ОСОБА_3, були вилучені грошові кошти у розмірі 17 500,00 грн. (а.с. 11-12).

Згідно постанови слідчого ВРКС СВ ПМ ДПА у м. Києві від 10 червня 2008 року зазначені кошти взяті на облік на депозитний рахунок УПМ ДПА в м. Києві (а.с. 27-29) до встановлення їх власників та з'ясування їх походження, що підтверджується листом прокурора Деснянського району м. Києва від 29.09.2014 за № 53-2573, адресованого на ім'я ОСОБА_1 (а.с. 30-31).

Згідно квитанцій № № 11-9 та 32 від 12 червня 2008 року, відповідно, зазначені кошти розміщені на відповідних депозитних рахунках УПМ ДПА в м. Києві (а.с. 33).

09.10.2014 року Деснянським РУ ГУ МВС України в місті Києві було порушено кримінальне провадження № 120141000330011243 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України за фактом фіктивного підприємництва (а.с. 13).

В ході досудового розслідування, 21.04.2016 року податковою міліцією було винесено постанову про зміну попередньої кваліфікації кримінального правопорушення з ч. 2 ст. 205 КК України на ч. 3 ст. 258 КК України.

Судом встановлено, що 03 листопада 2016 року прокурором Київської місцевої прокуратури № 3 кримінальне провадження № 120141000330011243 від 09.10.2014 року було закрито, у зв'язку з встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України (а.с. 16-21).

Згідно листа заступника прокурора Київської місцевої прокуратури № 3 від 03.11.2016 року за № 114-3-11243, адресованого адвокату Храпійчуку В.О. в інтересах ОСОБА_1 останньому було рекомендовано з метою повернення коштів, вилучених під час обшуків, які проведені 18.04.2008 року у Позивача, звернутися до ГУ ДФС у м. Києві (а.с. 22).

Листом ГУ ДФС у м. Києві від 25.11.2016 року, адресованого адвокату Храпійчуку В.О., останньому було відмовлено у поверненні спірних коштів з підстав, що орган, який може визначити власника вилучених коштів є суд (а.с. 23).

Відповідно до частини 1 статті 4 Цивільного кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно статті 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником права власності (ч. 1, 6 ст. 319 ЦК України).

Згідно із ч. 2 ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. №475/97-ВР Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як вбачається із матеріалів справи, 18.04.2008 року, під час проведеного обшуку у автомобілі марки «Acura MDX» д.н.з. НОМЕР_4, який на праві власності належить ОСОБА_3, були вилучені грошові кошти у розмірі 17 500,00 грн.

Відповідно до п. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикадене, оскільки кримінальне провадження було закрито, у зв'язку із встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, кошти, вилучені під час обшуку підлягають поверненню. При цьому, оскільки ні під час досудового слідства, а ні під час розгляду справи судом, іншої особи, яка б вважала себе власником вилучених коштів, крім Позивача, не встановлено, суд знаходить, що останнім надано достатньо доказів в обґрунтування позову в частині щодо права власності на зазначені кошти, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та доведення обставин, якими сторона Позивача обґрунтовувала позов, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.

При цьому суд критично оцінює правову позицію сторони Відповідача, оскільки положеннями КПК України передбачено, що спори про належність речей, що підлягають поверненню, вирішуються в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 317, 319, 321, 328, 392 ЦК України, ст.ст. 3-5,12-13, 76-92, 95, 141, 258-259, 268, 264-265, 352, 354-355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, іпн НОМЕР_3, місце проживання: АДРЕСА_1) до Головного управління ДФС у м. Києві (ЄДРПОУ 39439980, місцезнаходження: м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19) про визнання права власності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на грошові кошти у розмірі 17 500,00 грн., які зберігаються в Головному управлінні Державної фіскальної служби у м. Києві на підставі квитанції №11-9 від 12.06.2008 р.;

Зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві повернути належні ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 17 500,00 грн., які зберігаються в Головному управлінні Державної фіскальної служби у м. Києві на підставі квитанції №11-9 від 12.06.2008 р.

Стягнути із Головному управлінні Державної фіскальної служби у м. Києві на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 1102,42 грн.

Відповідно до п. 15.5 розділу 15 XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України рішення суду може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: