Рішення № 74928439, 10.05.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/41912/17

Провадження № 2/761/1254/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Макаренко І.О. розглянувши в приміщенні суду, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія Браво» про відшкодування матеріальної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позов в якому просив суд: стягнути з ТОВ «Авіакомпанія Браво» на користь ОСОБА_1: компенсацію за затримку багажу у сумі 2671,00 грн., компенсацію витрат пов'язаних з отриманням багажу у сумі 7578,17 грн., компенсацію витрат на переклад квитанцій у сумі 270,00 грн., компенсацію витрат на правову допомогу у сумі 2500,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 придбав авіаквитки для себе та свого неповнолітнього онука ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 на політ літаком авіакомпанії ТОВ «Авіакомпанія Браво» за маршрутом Київ-Монастір (Туніс). Згідно цих квитків, 15.06.2017 р. відповідач зобов'язаний був здійснити перевезення позивача та його неповнолітнього онука з Києва до Монастіра рейсом ВАY73741 від 15.06.2017 р. Після прибуття до аеропорту Монастір, при видачі багажу з'ясувалось, що з невідомих причин багаж позивача та його онука не був доставлений. Відповідно до талонів на багаж (НОМЕР_2, НОМЕР_1) він повинен був бути доставлений до Монастіра рейсом ВАY7371 разом з пасажирами. Позивач звернувся до відповідної служби аеропорту, де з'ясував: багаж (НОМЕР_2, НОМЕР_1) залишився в аеропорту «Київ-Жуляни»; багаж буде доставлено наступного дня до іншого аеропорту «Tunis-Cartage»; для отримання багажу позивачеві необхідно прибути особисто до аеропорту «Tunis-Cartage» з паспортами та квитанціями. Після чого позивач з онуком поїхали до свого місця призначення у м. Сфакс, яке знаходиться у 250,00 км. від аеропорту «Tunis-Cartage». Позивач був вимушений винайняти за власний кошт у м. Сфаксі автомобіль з водієм та вирушив до аеропорту «Tunis-Cartage» де отримав свій багаж, у зв'язку з чим поніс витрати на поїдку в сумі 700,00 туніських динарів, що становило на той момент за курсом НБУ 7578,17 грн. 28.07.2017 р. позивач письмово звернувся до відповідача щодо компенсації за затримку багажу. Листом від 30.08.2017 р. відповідач визнав, що ним було порушено права позивача, та повідомив, що компенсація за затримку в перевезенні багажу встановлюється виходячи з необхідності забезпечити пасажира засобами першої потреби та компенсація обмежується сумою у розмірі 50 доларів США за одне місце багажу та у разі згоди позивача готовий сплатити вказану компенсацію. Позивач вважає, що відповідач порушив правила та доставив багаж до іншого місця призначення, у зв'язку з чим завдав позивачу матеріальну шкоду та відповідно повинен компенсувати транспортні витрати позивача, пов'язані з отриманням багажу.

Ухвалою суду від 29 січня 2018 року було відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач ТОВ «Авіакомпанія Браво» у своєму відзиві, позов визнав частково а саме у розмірі 1326,50 грн. компенсації за затримку в перевезенні багажу НОМЕР_1 ОСОБА_3 Зазначивши, що інші вимоги щодо компенсації є необґрунтованими та недоведеними.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті встановив.

ОСОБА_1 придбав авіаквитки для себе та свого неповнолітнього онука ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 на політ літаком авіакомпанії ТОВ «Авіакомпанія Браво» за рейсом Київ-Монастір (Туніс), відповідно корінців авіаквитків та талонів на багаж (НОМЕР_2, НОМЕР_1), який повинен був бути доставлений до Монастіра рейсом ВАY7371 разом з пасажирами.

Проте вказаний багаж (НОМЕР_2, НОМЕР_1) не був доставлений до Монастіра рейсом ВАY7371, що не заперечується сторонами.

16.06.2017 р. позивач був змушений винайняти за власний кошт у м. Сфакс автомобіль з водієм та вирушив до аеропорту «Tunis-Cartage» де отримав свій багаж, у зв'язку з чим поніс витрати на поїдку в сумі 700,00 туніських динарів, що становило на той момент за курсом НБУ 7578,17 грн., що підтверджується перекладом рахунку №8 на поїздку.

28.07.2017 р. позивач письмово звернувся до відповідача щодо компенсації за затримку багажу.

Листом №1.6-193 від 30.08.2017 р. відповідач визнав, що ним було порушено права позивача, та повідомив, що компенсація за затримку в перевезенні багажу встановлюється виходячи з необхідності забезпечити пасажира засобами першої потреби та компенсація обмежується сумою у розмірі 50 доларів США за одне місце багажу та у разі згоди позивача готовий сплатити вказану компенсацію.

Відповідно до ст. 910 ЦК України за договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов'язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу - також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов'язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу - також за його провезення.

Укладення договору перевезення пасажира та багажу підтверджується видачею відповідно квитка та багажної квитанції, форми яких встановлюються відповідно до транспортних кодексів (статутів).

Згідно із п.п. 1,2 глави 1 розділу ІV Правил повітряних перевезень пасажирів і багажу, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 30.11.2012 р. №735 (далі - правил) пасажирський квиток та багажна квитанція є підтвердженням укладення договору про перевезення та відображають його умови.

Квиток надає право пасажиру на переліт відповідним рейсом (рейсами) і зобов'язує перевізника здійснити відповідне перевезення пасажира та його багажу, а також надати інші послуги, пов'язані з перевезенням, згідно з умовами договору перевезення, крім випадків, визначених у пункті 4 цієї глави.

Відповідно до п. 7 глави 1 розділу ХІІ Правил після прийняття перевізником багажу до перевезення цей багаж переходить під відповідальність перевізника, що підтверджується виданим пасажиру відривним талоном багажної ідентифікаційної бирки та багажною квитанцією щодо кількості та ваги місць, які прийняті до перевезення.

Як встановлено судом, багаж позивача та його онука (НОМЕР_2, НОМЕР_1), який повинен був бути доставлений до Монастіра рейсом ВАY7371, був доставлений до іншого аеропорту «Tunis-Cartage», де власне позивач його і отримав найнявши автомобіль для поїздки.

Згідно із п. 5 глави 1 розділу ХІІ Правил перевізник зобов'язаний вжити заходів для перевезення зареєстрованого багажу на тому самому повітряному судні, на якому перевозиться пасажир, і особливо якщо згідно з чинними законами вимагається присутність пасажира під час проведення митних процедур щодо багажу. У разі перевезення зареєстрованого багажу на іншому повітряному судні перевізник зобов'язаний вжити заходів, щоб доставити багаж пасажиру до місця призначення у найкоротший строк або за погодженням з пасажиром компенсувати транспортні витрати пасажира, пов'язані з отриманням такого багажу, згідно з правилами перевізника.

Відповідно до п. 1 глави 5 розділу XVII компенсація за затримку в перевезенні багажу встановлюється, виходячи з необхідності забезпечити пасажира засобами першої потреби. У будь-якому разі така компенсація обмежується сумою 50 доларів США (або еквівалентом в іншій валюті).

Компенсація пропонується пасажиру в разі неприбуття багажу в пункт призначення разом з пасажиром, якщо пункт призначення не є місцем постійного проживання пасажира.

Згідно із п. 1 глави 1 розділу XXVIII правил, будь-який позов щодо відповідальності перевізника стосовно заподіяної шкоди при перевезенні може бути поданий відповідно до умов і меж відповідальності, які передбачені Монреальською конвенцією та чинним законодавством України, без шкоди для визначення кола осіб, що мають право на позов, та їх відповідних прав.

Пунктом 2 ст. 22 Монреальської конвенції передбачено, що відповідальність перевізника у випадку знищення, утрати, пошкодження або затримки в перевезенні багажу обмежується сумою 1000 спеціальних прав запозичення стосовно кожного пасажира.

Відповідно до п. 6 ст. 22 Монреальської конвенції межі відповідальності, установлені статтею 21 та цією статтею, не перешкоджають суду додатково ухвалити рішення відповідно до закону, який він застосовує, про відшкодування всіх або частини судових та інших пов'язаних із судовим розглядом витрат, понесених позивачем.

Статтею 10 ЦК України зазначено, що чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного законодавства України.

Якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимоги позивача щодо відшкодування компенсації за затримку багажу у сумі 2671,00 грн., компенсації витрат пов'язаних з отриманням багажу у сумі 7578,17 грн., компенсації витрат на переклад квитанцій у сумі 270,00 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивачем, не було надано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, у зв'язку з чим, вимога про стягнення витрат на правову допомогу задоволенню не підлягає.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія Браво» про відшкодування матеріальної шкоди підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного керуючись Монреальською конвенцією про уніфікацію деяких правил міжнародних повітряних перевезень 1999 р., Правилами повітряних перевезень пасажирів і багажу затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 30.11.2012 р. №735, ст.ст. 10, 22, 910, 911 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 82, 137, 141, 258, 263-265, 274-279, 354, 355 ЦПК України ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія Браво» про відшкодування матеріальної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія Браво» на користь ОСОБА_1 компенсацію у розмірі 10 519,17 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія Браво» на користь держави судовий збір у розмірі 640,00 грн.

Відповідно до п. 15.5 розділу 15 XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України рішення суду може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: